Ухвала

від 27.10.2020 по справі 522/9817/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1698/20

Номер справи місцевого суду: 522/9817/20 1-кс/522/13311/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2020 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження за №22020160000000079 від 17.06.2020 року,-

встановив:

оскарженою ухвалоюслідчого суддізадоволено клопотаннястаршого слідчогоз ОВССВ СУУСБУ вОдеській області ОСОБА_8 , погодженогоз прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 про накладенняарешту намайнов рамках кримінального провадження №22020160000000079внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 201-1 КК України та накладено арешт на майно, яке було вилучене за протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 30.06.2020, 01.07.2020, 03.07.2020 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2020 (справа №522/9817/20, провадження №1-кс/522/9491/20), майно ТОВ «Вудінвест» (код за ЄДРПОУ 39762580, юридична адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Академіка Амосова, буд. 61, кв. 28,:

1) деревину, брусовану на два канти, з ознаками начорно брусованих лісоматеріалів, у кількості 241 штука, загальним об`ємом 32,4906 м.куб (об`єм вказаний за результатами експертного дослідження Державного вищого навчального закладу «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ» від 02.10.2020) та розмірами, які визначені у таблиці Б.1 «Результати замірів розмірів начорно оброблених пиломатеріалів та визначення їх об`єму» експертного дослідження Державного вищого навчального закладу «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ» від 02.10.2020, заявлену за митною декларацією UA500110/2020/006015 типу «ЕК10АА» від 01.06.2020 як товар «Пиломатеріали необрізні ялинові», який переміщувався через митний кордон України в морському контейнері SUDU8986887;

2) дошки (пиломатеріали), загальним об`ємом 92,8210 м.куб (об`єм вказаний за результатами експертного дослідження Державного вищого навчального закладу «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ» від 02.10.2020) та розмірами, які визначені у таблиці Б.2 «Результати замірів пиломатеріалів та визначення їх об`єму, які знаходилися контейнерах» експертного дослідження Державного вищого навчального закладу «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ» від 02.10.2020, заявлені за митною декларацією UA500110/2020/006015 типу «ЕК10АА» від 01.06.2020 як товар «Пиломатеріали обрізні ялинові», який переміщувався через митний кордон України в морських контейнерах MSKU9652828, SUDU8986887, MSKU0939463.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів. В свою чергу не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховування, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «Вудінвест», подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.Апелянт вказує, що все майно, яке було вилучено, знаходилось у трьох морських контейнерах, частина товару, яка викликала сумнів у співробітників митного органу, а саме деревина у кількості 241 штука загальним об`ємом складає 32.4906 м.куб. та знаходилась в одному з трьох контейнерів. Не зважаючи на це, слідчий просить накласти арешт на все майно загальним об`ємом 92.8210 м.куб., яке знаходилось в першому та двох інших морських контейнерах.

Адвокат ОСОБА_7 , діючий в інтересах ТОВ «Вудінвест», будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання 27.10.2020 року не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за даною явкою.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України, в якому були наведені суперечливі доводи щодо мети та підстав накладення такого арешту.

Так, в клопотанні слідчий, пославшись на загальні вимоги ст.98та170 КПК України, як підставу накладення арешту зазначив лише те, що вилучене майно є предметом злочину у даному кримінальному провадженні, та з метою збереження речових доказів, прийшов до висновку про необхідність накладення на нього арешту.

З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя обмежився лише перерахуванням в цій ухвалі встановлених під час досудового розслідування даних, які викладені у клопотанні слідчого та положень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для прийняття рішення про накладення арешту на майно та не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогамст.171 КПК Україниі не надав відповідної правової оцінки клопотанню слідчого, оскільки воно не містить належного обґрунтування мети та підстав накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

При цьому і в клопотанні слідчого, і в ухвалі слідчого судді не наведено жодного обґрунтування того, яке відношення до даного кримінального провадження мають пиломатеріали, щодо експорту яких заборони законом не встановлено, та на яких підставах воно має бути арештованим. Не зміг пояснити зазначених обставин в ході розгляду апеляційної скарги і прокурор.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України, а постановлена слідчим суддею ухвала не містить належного обґрунтування прийнятого ним рішення, що вказує на допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та вказує на необхідність скасування ухвали.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що норми п. 4 та п. 5 ч. 5ст. 173 КПК Українипередбачають, що у своїй ухвалі про накладення арешту на майно слідчий суддя зазначає, крім іншого, також заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її застосування та вказівку на таке майно, а також порядок виконання ухвали.

Однак, клопотання слідчого в цій частині не містить жодного обґрунтування.

Разом з тим, як вбачається зі змісту резолютивної частини ухвали, і слідчий суддя вищевказаної вимоги кримінального процесуального закону не дотримався та не зазначив конкретний спосіб виконання ухвали про накладення арешту та спосіб обтяження майна, допустивши таким чином ще одне істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що завадило йому прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановленні ухвали були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення, які у в відповідності до вимог ст.409та412 КПК Україниє підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Крім того, встановлені апеляційним судом обставини вказують на невідповідність клопотання слідчого вимогам ч. 2ст. 171 КПК України.

Частина 3статті 172 КПК Українипередбачає, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171КПК України та не виконав приписів ч. 3ст. 172 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору для усунення недоліків.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогамст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею районного суду в порядку ч.3ст.172 КПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогамст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Вудінвест» частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22020160000000079 від 17.06.2020 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, протягом 72 годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4