Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/18245/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/18245/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.06.2020 (дата повного тексту 17.06.2020)

у справі № 910/18245/19 (суддя Турчин С.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ"

до Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КІНАН"

про визнання договору недійсним

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016.

Рішенням Господарського суду м. Києва 02.06.2020 у справі №910/18245/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про введення його в оману відповідачем при укладанні договору поруки №4К14391И/П від 17.11.2016, у зв`язку зі чим відсутні підстави для визнання зазначеного договору недійсним згідно зі статями 215, 230 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" задовольнити у повному обсязі. Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" належним чином завірену копію рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323-рш/БТ "Про залучення аудиторської компанії для підтвердження результатів діагностичного обстеження та вжитих банком заходів". Витребувати від Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк належним чином завірену копію Плану реструктуризації (трансформації) корпоративного кредитного портфеля, наданого ПАТ КБ "Приватбанк" для Національного банку України на виконання рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323-рш/БТ. Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" інформацію у формі довідки про: заборгованість ТОВ "КІНАН" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 19.11.2016 по кредитним договорам № 4К14391И від 19.12.2014, № 4К14392И від 24.12.2014; заборгованість ТОВ "СПЕКТР" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 19.11.2016 по кредитним договорам № 4С13649И від 14.10.2013, № 4С13650И від 15.10.2013, № 4С14320И від 19.09.2014 № 4С14403И від 24.12.2014. Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" належним чином завірені копії наступних кредитних договорів: кредитних договорів № 4К14391И від 19.12.2014, № 4К14392И від 24.12.2014, укладених ПАТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "КІНАН" кредитних договорів № 4С13649И від 14.10.2013, № 4С13650И від 15.10.2013, № 4С14320И від 19.09.2014, № 4С14403И від 24.12.2014, укладених ПАТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "СПЕКТР". Відшкодувати судові витрати. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" слухати за участю представника позивача.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема за твердженням позивача оспорюваний ним договір поруки від 17.11.2016 укладено з порушенням чинного законодавства, даний договір було вчинено під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/18245/19 та призначено справу до розгляду на 08.09.2020.

У судовому засідання 08.09.2020 оголошено перерву до 22.09.2020.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При поданні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" окрім вимоги про скасування рішення місцевого господарського суду, просило апеляційний господарський суд витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" належним чином завірену копію рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323-рш/БТ "Про залучення аудиторської компанії для підтвердження результатів діагностичного обстеження та вжитих банком заходів". Витребувати від Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк належним чином завірену копію Плану реструктуризації (трансформації) корпоративного кредитного портфеля, наданого ПАТ КБ "Приватбанк" для Національного банку України на виконання рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323-рш/БТ. Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" інформацію у формі довідки про: заборгованість ТОВ "КІНАН" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 19.11.2016 по кредитним договорам № 4К14391И від 19.12.2014, № 4К14392И від 24.12.2014; заборгованість ТОВ "СПЕКТР" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 19.11.2016 по кредитним договорам № 4С13649И від 14.10.2013, № 4С13650И від 15.10.2013, № 4С14320И від 19.09.2014 № 4С14403И від 24.12.2014. Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" належним чином завірені копії наступних кредитних договорів: кредитних договорів № 4К14391И від 19.12.2014, № 4К14392И від 24.12.2014, укладених ПАТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "КІНАН" кредитних договорів № 4С13649И від 14.10.2013, № 4С13650И від 15.10.2013, № 4С14320И від 19.09.2014, № 4С14403И від 24.12.2014, укладених ПАТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "СПЕКТР".

Розглянувши указане клопотання апелянта про витребування доказів колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд виходив з того, що заявником не надано належного обґрунтування подання відповідного клопотання саме до суду апеляційної інстанції. В силу вимог ст. ст. 80, 81 ГПК України позивачем відповідне клопотання мало бути подане на етапі подання позовної заяви до місцевого господарського суду. Так само заявником не надано належного обґрунтування необхідності витребування означених ним доказів з огляду на предмет спору у даній справі.

Як убачається з матеріалів справи, 17.11.2016 між Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" було укладено кредитний договір №4К16120Г, відповідно до якого позивачу встановлено ліміт кредитного договору 1000000000,00 грн та надано кредит в розмірі 952160096,13 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" укладено наступні договори:

- договір поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016 відповідно до предмету якого, поручитель надав поруку перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНАН" своїх зобов`язань за наступними кредитними договорами: №4К14391И від 19.12.2014, № 4К14392И від 24.12.2014;

- договір поруки №4С13649И/П від 17.11.2016 відповідно до предмету якого, поручитель надав поруку перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР" своїх зобов`язань за наступними кредитними договорами №4С13649И від 14.10.2013, № 4С13650И від 15.10.2013, № 4С14320И від 19.09.2014, № 4С14403И від 24.12.2014.

У відповідності до оспорюваного договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (п.2).

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п.4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п.5 договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

За змістом пункту 7 договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У відповідності до п.9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно із п.10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору поруки).

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що позивач вважає, що договір поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016 укладений з порушенням чинного законодавства, зокрема є таким, що вчинений під впливом введення в оману, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України.

При цьому у своїй апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" із отримання кредитних коштів за кредитним договором №4К16120Г від 17.11.2016 були направлені на залучення коштів для погашення зобов`язань "старих" боржників банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ. Відповідач та позивач погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, у зв`язку з чим між позивачем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено кредитний договір №4К16120Г та зазначені договори поруки, у тому числі, договір поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016, що в сукупності було направлено на отримання позивачем прибутку від подальшої реалізації активів (чи набуття права власності на них), якими забезпечені зобов`язання боржників.

За твердженнями апелянта, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ", як поручитель, виконав зобов`язання за укладеними договорами поруки, у тому числі за оспорюваним, у підтвердження чого позивачем додано до матеріалів позовної заяви копії платіжних доручень. Втім, як вказує позивач, зобов`язань щодо передання Товариству з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" документів, які посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників відповідач не виконав, документів Товариству не передав.

За доводами апелянта, банк ввів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" про існування в нього договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників, у тому числі третьої особи - ТОВ "КІНАН", у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитами, та спонукав позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору №4К16120Г та договорів поруки, у тому числі оспорюваного договору. В той же час, у разі якби позивач знав про відсутність таких забезпечень, він не вчинив би оспорюваний правочин.

З огляду на наведене, апелянт вказує, що відповідач ввів його в оману щодо істотних умов договору поруки, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016.

Відповідач стверджує про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного позивачем договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою для визнання договору поруки недійсним позивач визначає, що вказаний правочин є таким, що вчинений під впливом обману.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України вказаною у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №911/1171/18.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Тобто, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину.

У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Ознакою обману є, насамперед, умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Установлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

Як убачається з протоколу № 15-11/16 від 15.11.2016 загальних зборів учасників ТОВ "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" останнім вирішено укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір на суму 1000000000,00 грн. Указане підтверджується техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 16.11.2016 та заявкою на отримання кредиту від 16.11.2016.

Згідно із п. А.2 кредитного договору сторони погодили, що ціллю кредитування є фінансування поточної діяльності Товариства.

При цьому, вказаний протокол та кредитний договір не містять посилань на необхідність укладення кредитного договору або договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу чи отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, так само, як і не містять відомостей щодо такого майна.

Умови кредитного договору не містять доводів про трансформацію кредитного портфелю банку, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач посилається в обґрунтування свого позову.

З наявних у матеріалах справи доказів можна дійти висновку, що позивач мав намір укласти кредитний договір виключно для фінансування своєї поточної діяльності.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження погодження умов участі позивача у трансформації кредитного портфелю банку, як це стверджує апелянт.

Із наявних у матеріалах справи доказів не убачається будь-якого погодження умов та пов`язаності обставин кредитування позивача, погашення позивачем (поручителем за договором поруки) за рахунок отриманих в якості кредиту коштів кредитної заборгованості "старих" боржників та обставин щодо забезпечення зобов`язань "старих" боржників та відповідного переходу прав заставодержателя до позивача.

Отже колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про мету укладання сторонами кредитного договору №4К16120Г від 17.11.2016 та договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016, а саме: отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами боржників.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апелянтом не було надано суду доказів введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, які мали істотне значення при укладанні договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016.

За змістом статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч.3 ст.556 Цивільного кодексу України, до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.

Ураховуючи вище викладене, оскільки формулювання умов договору поруки було в тому числі правом позивача та укладаючи спірний договір поруки, позивач вважається таким, що ознайомився з усіма його умовами, в тому числі істотними, суд дійшов висновку, що позивач реалізував таке право шляхом укладення договору на відповідних умовах, а тому доводи про те, що відповідач ввів позивача в оману щодо істотних умов договору поруки, за відсутності доказів в підтвердження таких обставин, вважаються судом необґрунтованими. Також позивачем не доведено наявність умислу відповідача щодо введення позивача в оману щодо умов договору поруки.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним договору поруки № 4К14391И/П від 17.11.2016.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, наведені у апеляційній скарзі, стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/18245/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/18245/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТЧЕР-ДІВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 02.06.2020 у справі №910/18245/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 02.06.2020 у справі №910/18245/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020 (у зв`язку із перебуванням судді Буравльова С.І. з 28.09.2020 по 30.10.2020 (включно) на лікарняному).

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай