Рішення

від 20.10.2020 по справі 904/3195/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3195/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від позивача: Амельченко А.С. - адвокат;

від відповідача-1: Самко О.І. - адвокат;

від відповідача-2: Верховська О.В. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Божедарівської селищної ради, смт Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Фермерського господарства "Перлина Плюс", смт Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки

СУТЬ СПОРУ:

Божедарівська селищна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Фермерського господарство "Перлина Плюс", відповідача-2: ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичним невиконанням відповідачами рішень селищної ради щодо належної орендної плати за користування земельною ділянкою, що була передана в оренду відповідачу-2 за договором № 1131 від 17.08.2011.

27.08.2020 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, суть яких зводиться до доповнення існуючих позовних вимог додатковою вимогою про повернення відповідачем-1 Божедарівській селищній раді земельної ділянки за спірним договором оренди.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 27.08.2020, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на таке.

Відповідно до виписки за рахунками та податкових декларацій з плати за землю за 2018, 2019, 2020 роки орендна плата відповідачем-1 здійснюється систематично та у повному обсязі без затримки відповідно до пункту 9 договору. Відповідач-1 стверджує, що відсутні порушення ним умов договору щодо орендної плати, пропозицій від позивача щодо зміни чи розірвання договору не надходило, що на думку відповідача-1 свідчить про відсутність досудового врегулювання спору.

Відповідач-1 стверджує, що позивач знехтував своїм обов`язком укласти додаткову угоду про зміну істотних умов спірного договору оренди в частині орендної плати за землю.

Також відповідач-1 зазначає, що позивач набув право власності на спірну земельну ділянку лише 03.07.2019, тоді як позовні вимоги щодо не сплати орендної плати ґрунтуються на існуванні заборгованості за період з 2018 по 2019 роки, що є неприпустимим.

08.09.2020 представник позивача через канцелярію суду подав уточнену позовну заяву, в якій доповнив підстави позову новими обставинами, що пов`язані з порядком формування нового розміру орендної плати за спірну земельну ділянку.

09.09.2020 відповідача-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на незаконність та безпідставність позову, просить відмовити у його задоволенні повністю.

Зокрема, у відзиві на позов відповідач-2 посилається на аналогічні обставини, викладені відповідачем-1 у відзиві на позов.

20.10.2020 до суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що ним направлявся на адресу відповідачів проект мирової угоди, однак відповідачі не надали жодної відповіді. Крім того, позивач зазначає, що позивач неодноразово направляв відповідачам листи про підвищення ставок орендної плати за землю, однак відповідачі також ці листі залишають без відповіді та не виконують обов`язку зі сплати орендної плати за новими ставками. При цьому позивач наполягає на розірванні спірного договору, вважає, що відповідачі ухиляються від укладення додаткової угоди з метою приведення умов договору оренди у відповідність до рішення селищної ради про встановлення ставок орендної плати.

Ухвалою суду від 31.07.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.08.2020, після чого підготовче засідання відкладалося до 15.09.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 28.09.2020, після чого у судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.10.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Криничанською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки № 1131 від 17.08.2011, який зареєстровано 11.10.2011 за №122205574000001 у відділі Держкомзему у Криничанському районі Дніпропетровської області (далі - договір).

Пунктом 1 договору встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту, загальною площею 17,9890 гектарів, у тому числі ріллі 17,9890 гектарів.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 207 291 грн (пункт 5 договору).

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - з розрахунку 3601 грн/га * 3,20 * 17,9890 грн * 0,1% = 207,29 грн на рік, на момент укладення договору на рахунок Щорської селищної ради.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та коригується орендарем (пункт 10 договору ).

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту:

- орендна плата переглядається один раз на три роки;

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 34 договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 37 договору).

Відповідно до пункту 38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42 договору).

За актом прийому-передачі земельної ділянки Криничанська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку в натурі загальною площею 17,9890 га, в тому числі ріллі 17,9890 га, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 18.11.2011 створено Фермерське господарство "Перлина Плюс" (ідентифікаційний код 37516921) (далі - відповідач-1), засновником якого є відповідач-2 ОСОБА_1 (а.с. 58-59).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із (окрім іншого) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 15.01.2020 у справі № 695/2632/17.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.07.2019 № 172921039 власником земельної ділянки площею 17,9890 га, кадастровий номер 1222055700:02:001:0001, для ведення фермерського господарства є Божедарівська селищна рада (далі - позивач) (а.с. 20).

Рішенням Божедарівської селищної ради № 18-31/VII від 15.12.2017 встановлено ставки плати за землю з 01.01.2018 та затверджено порядок обчислення та сплати плати за землю на території Божедарівської селищної ради, відповідно до якого ставка орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для ведення фермерського господарства становить 5%.

Відповідно до рішення Божедарівської селищної ради від 20.12.2018 № 19-46/VII Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для ведення фермерського господарства як для фізичних, так і для юридичних осіб на рівні 7% (а.с. 21 - 51).

Посилаючись на зазначені рішення Божедарівської селищної ради, позивач стверджує, що за 2018 - 2019 роки відповідачі повинні були сплатити за користування спірною земельною ділянкою 77937,79 грн та 101134,18 грн відповідно, у той час як відповідачем-1 за договором сплачено по 5455,52 грн річної плати за 2018 рік та за 2019 рік, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з систематичною не сплатою землекористувачем плати за землю, наявністю правових підстав для розірвання спірного договору й повернення земельної ділянки позивачу.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 цього Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Частиною першою статті 122 Земельного Кодексу України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За таких обставин Божедарівська селищна рада є саме тим органом місцевого самоврядування, який повноважний представляти відповідну територіальну громаду в питаннях передачі в оренду земель комунальної власності для всіх потреб.

За частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку - 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19.

У судовому засіданні учасники справи підтвердили, що розмір орендної плати, визначений у договорі оренди № 1131 від 17.08.2011, становить 3% від нормативної грошової оцінки. Відповідач-1 сплачує орендну плату відповідно до умов договору. Додаткових угод або інших змін до договору оренди щодо розміру орендної плати сторонами не укладалося. До звернення позивача з позовом до суду останній не ініціював внесення відповідних змін до спірного договору.

За таких обставин визначення в договорі орендної плати в межах законодавчо встановлених граничних розмірів не суперечить положенням чинного законодавства, а одностороннє збільшення позивачем ставки орендної плати, навіть на підставі рішення позивача в межах законодавчої компетенції, не є правовою підставою для автоматичної зміни чинного договору за відсутності волі іншої сторони договору.

Висновок суду щодо цього збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 25.04.2017 у справі № 922/3503/14.

Відтак, доводи відповідачів щодо належного виконання ними договірних зобов`язань щодо орендної плати позивачем не спростовані.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 цього Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Правовідносини позивача з відповідачами є договірними, а не контролюючими. Позивачем не наведено доводів та доказів на підтвердження зобов`язання відповідачів згідно з умовами договору сплачувати розмір орендної плати відповідно до рішень Божедарівської селищної ради від 15.12.2017 № 18-31/VII та від 20.12.2018 № 19-46/VII.

За таких обставин відсутнє систематичне невнесення відповідачами орендної плати за спірним договором оренди та підстави для застосування положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтуєтьтся таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідні висновки відповідають систематизованій правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у його постанові від 01.10.2020 у справі № 904/4470/19.

З огляду на викладене, оцінюючи докази позивача, покладені в основу заявлених позовних вимог, слід дійти висновку про незаконність його намірів втрутитися в правомірне володіння й користування відповідачем-1 спірною земельною ділянкою.

Тому, позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, задоволенню не підлягають.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн покладається на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Божедарівської селищної ради до відповідача-1: Фермерського господарства "Перлина Плюс", відповідача-2: ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя І.І. Колісник