Постанова

від 09.09.2021 по справі 904/3195/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3195/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Божедарівської селищної ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі

за позовом Божедарівської селищної ради

до 1) Фермерського господарства "Перлина Плюс",

2) ОСОБА_1

про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки.

У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Куліков Г. І . (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2020 року Божедарівська селищна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Перлина Плюс" (далі - ФГ "Перлина Плюс") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.08.2011 № 1131, укладеного між Криничанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (далі - спірний договір).

1.2. Позовні вимоги мотивовані систематичним невиконанням відповідачами рішень Божедарівської селищної ради щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також порушенням та неналежним виконання відповідачами умов спірного договору.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 у справі № 904/3195/20 (суддя Колісник І. І.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (Білецька Л. М. - головуючий, судді Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не наведено доводів та доказів на підтвердження зобов`язання відповідачів згідно з умовами спірного договору сплачувати розмір орендної плати відповідно до рішень Божедарівської селищної ради від 15.12.2017 № 18-31/VII та від 20.12.2018 № 19-46/VII. У діях позивача вбачається наявність протиправних намірів втрутитись в правомірне володіння і користування ФГ "Перлина Плюс" спірною земельною ділянкою, оскільки, виходячи із наявних доказів та положень чинного законодавства, правовідносини позивача з відповідачами є договірними, а не контролюючими.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 904/3195/20, Божедарівська селищна рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Так, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення статей 3, 13, 509, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах № 904/1283/19 (постанова від 04.11.2020), № 922/539/18 (постанова від 22.01.2019), № 910/7547/17 (постанова від 07.12.2018), № 908/4550/15 (постанова від 18.06.2018), № 922/1658/19 (постанова від 16.03.2020), № 183/262/17 (постанова від 06.03.2019), № 925/549/17 (постанова від 02.05.2018), № 383/708/16-ц (постанова від 20.06.2019).

3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання про одностороннє зменшення орендної плати шляхом неврахування однієї із складових орендної плати без внесення змін до договору оренди.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Перлина Плюс" просить відмовити у її задоволенні, а рішення та постанову судів залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 17.08.2011 між Криничанською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач-2) укладено спірний договір, який зареєстровано 11.10.2011 за № 122205574000001 у відділі Держкомзему у Криничанському районі Дніпропетровської області.

Пунктом 1 спірного договору встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 2 спірного договору в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту, загальною площею 17,9890 га, у тому числі ріллі 17,9890 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 207 291 грн (пункт 5 спірного договору).

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 спірного договору).

Відповідно до пункту 9 спірного договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - з розрахунку 3601 грн/га * 3,20 * 17,9890 грн * 0,1% = 207,29 грн на рік, на момент укладення договору на рахунок Щорської селищної ради.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та коригується орендарем (пункт 10 спірного договору ).

Пунктом 11 спірного договору передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: орендна плата переглядається один раз на три роки; зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 34 спірного договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 37 спірного договору).

Відповідно до пункту 38 спірного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42 спірного договору).

За актом прийому-передачі земельної ділянки Криничанська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку в натурі загальною площею 17,9890 га, в тому числі ріллі 17,9890 га, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.11.2011 створено ФГ "Перлина Плюс" (ідентифікаційний код 37516921), засновником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.07.2019 № 172921039 власником земельної ділянки площею 17,9890 га, кадастровий номер 1222055700:02:001:0001, для ведення фермерського господарства є Божедарівська селищна рада.

Рішенням Божедарівської селищної ради від 15.12.2017 № 18-31/VII встановлено ставки плати за землю з 01.01.2018 та затверджено порядок обчислення та здійснення плати за землю на території Божедарівської селищної ради, відповідно до якого ставка орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для ведення фермерського господарства становить 5 %.

Відповідно до рішення Божедарівської селищної ради від 20.12.2018 № 19-46/VII "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік" встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для ведення фермерського господарства як для фізичних, так і для юридичних осіб на рівні 7 %.

Посилаючись на зазначені рішення Божедарівської селищної ради, позивач стверджував, що за 2018- 2019 роки відповідачі повинні були сплатити за користування спірною земельною ділянкою 77 937,79 грн та 101 134,18 грн відповідно, у той час як ФГ "Перлина Плюс" за договором сплачено по 5 455,52 грн річної плати за 2018 рік та за 2019 рік, що й стало причиною виникнення спору та звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги Божедарівської селищної ради про розірвання спірного договору. При цьому підставою позовних вимог, на думку Божедарівської селищної ради, є порушення відповідачем істотних умов спірного договору, а саме сплата орендної плати не в повному обсязі.

5.3. З урахуванням положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.4. Верховний Суд зазначає, що у частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт д) зазначеної статті).

Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18.

Разом із тим згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд зазначає, що у розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Як уже зазначалося, посилаючись на неналежне виконання орендарем умов спірного договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що, на думку позивача, мало систематичний характер, Божедарівська селищна рада звернулася до суду у цій справі з вимогою до відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та, відповідно, зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Таким чином, вирішуючи цей спір, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Частиною 1 статі 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір у цій справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у встановленому частиною 1 статті 651 ЦК України порядку зміни до спірного договору в частині зазначених ставок сторонами не внесені. Доказів про внесення змін до спірного договору в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з положеннями частини 1 статті 651 ЦК України позивачем не надано. Судами зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є складовою порядку визначення орендної плати, встановленого пунктом 9 спірного договору. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин порушення господарством умов спірного договору в частині внесення орендної плати у відповідному розмірі у спірний період, оскільки позивачем при проведенні розрахунків орендної плати вказувались дані, які не встановлені умовами спірного договору, в тому числі щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру процентної ставки орендної плати.

5.5. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Подану касаційну скаргу із посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 3, 13, 509, 611, 651 ЦК України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах № 904/1283/19 (постанова від 04.11.2020), № 922/539/18 (постанова від 22.01.2019), № 910/7547/17 (постанова від 07.12.2018), № 908/4550/15 (постанова від 18.06.2018), № 922/1658/19 (постанова від 16.03.2020), № 183/262/17 (постанова від 06.03.2019), № 925/549/17 (постанова від 02.05.2018), № 383/708/16-ц (постанова від 20.06.2019).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення у справах № 922/539/18, № 904/1283/19, № 910/7547/17, № 908/4550/15, № 922/1658/19, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у зазначених справах, на які посилається Божедарівська селищна рада, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/539/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору з 01.01.2014, у редакції, запропонованій позивачем і викладеній у прохальній частині позову. Позов із посиланням на положення статей 12, 93, 125, 126, 189 ЗК України, пункт 12 Перехідних положень ЗК України, статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, статей 179, 184, 188, 193 Господарського кодексу України, статей 14, 15, 30 Закону України "Про оренду землі", постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" із подальшими змінами було обґрунтовано необхідністю внесення змін до договору від 24.01.2006 у частині зазначення кадастрового номера спірної земельної ділянки (пункт 2 спірного договору), а також нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати (пункти 5, 9 договору) у зв`язку із встановленням та затвердженням рішенням міської ради технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Водночас позивач, посилаючись на постанову від 03.03.2004, зазначив про правомірність внесення змін до пунктів 14, 21 спірного договору щодо нарахування штрафу і пені у разі несвоєчасної сплати орендної плати та визначення розміру і порядку відшкодування збитків у випадку погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки. Крім того, позивач наголосив на необхідності зазначення у розділі І спірного договору переліку законодавчих і нормативно-правових актів Харківської міської ради, що регулюють відповідні орендні правовідносини.

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про внесення зміни до пунктів 2.2 та 4.1 договору оренди земельної ділянки від 26.01.2017, укладеного між Кам`янською міськрадою та Публічними акціонерним товариством "Укрнафта" щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кам`янське, вул. Тритузна (Петровського) 251-А. Позов обґрунтований тим, що рішеннями щодо встановлення розмірів плати за землю, зокрема орендної плати, які є підставою для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, втім відповідач ухиляється від отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель та перегляду річної орендної плати за спірним договором.

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень антресолі №№ 351, 352, 353 загальною площею 279,1 кв. м, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А. В. за реєстровим № 22. У позовній заяві позивач стверджував, що договір було укладено з пов`язаною особою з метою ухилення від звернення стягнення з боку Акціонерного товариства "Укрексімбанк" на майно позивача, яке не перебувало в заставі та іпотеці.

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Проперті 2011" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин вчинено з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 203 ЦК України, що відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України тягне його недійсність; порушення корпоративних прав учасника, який володіє 50 % статутного капіталу, на отримання частини прибутку товариства, та в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна; вчинення угод Публічним акціонерним товариством "АКБ "Індустріалбанк" з пов`язаними особами не на поточних ринкових умовах; порушення публічного порядку (стаття 228 ЦК України).

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" про стягнення з 1 549 603,26 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 8,1555 га на вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за період з 07.03.2017 по 06.05.2017 за договором оренди землі від 01.08.2007 № 540767100045, з урахуванням додаткової угоди, яку визнано укладеною згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16.

Верховний Суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, установив відмінність предметів позовів, відмінність установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову, змісту позовних вимог та відмінність матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі № 904/3195/20 та справах № 922/539/18, № 904/1283/19, № 910/7547/17, № 908/4550/15, № 922/1658/19, на які посилається скаржник, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин.

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У цій постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Черкаської місцевої прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Приватного підприємства "Інда" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі від 24.03.2006.

У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що сплата орендної плати не є істотною умовою договору, а Черкаська міська рада отримала те, на що вона розраховувала при укладанні договору. Водночас Верховний Суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору від 24.03.2006р. є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору".

Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Проаналізувавши висновки, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, та які, на думку позивача, не було враховано судами, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані рішення без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до наведених висновків Верховного Суду.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.6. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості одностороннього зменшення орендної плати шляхом неврахування однієї із складових орендної плати без внесення змін до договору оренди. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про автоматичне (без внесення змін до договору оренди) зменшення орендної плати шляхом неврахування кумулятивного коефіцієнта та неправильно застосували норми матеріального права (статтю 526 ЦК України, статтю 15 Закону України "Про оренду землі").

Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності, - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений. Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації. У договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом також зазначаються: розмір орендної плати за водний об`єкт; об`єм та площа водного об`єкта (водного простору), у тому числі рибогосподарської технологічної водойми; перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об`єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан; зобов`язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування. Невід`ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом є паспорт водного об`єкта.

Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи цей спір, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розміру, періоду, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України. Розглядаючи цю справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у встановленому частиною 1 статті 651 ЦК України порядку зміни до спірного договору в частині зазначених ставок сторонами не внесені. Доказів про внесення змін до спірного договору в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з положеннями частиною 1 статті 651 ЦК України позивачем не надано. Судами правильно зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є складовою порядку визначення орендної плати, встановленого пунктом 9 спірного договору. З огляду на наведені установлені обставини Верховний Суд погоджується з правильним висновком судів про те, що позивачем не доведено обставин щодо порушення відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати у відповідному розмірі у спірний період, оскільки позивачем при проведенні розрахунків орендної плати вказувались дані, які не встановлені умовами спірного договору оренди земельної ділянки, в тому числі щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру процентної ставки орендної плати.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.7. При цьому Верховний Суд зазначає, що у цілому доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 ГПК України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Божедарівської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 904/3195/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ