Рішення

від 22.10.2020 по справі 909/353/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/353/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп",

вул. Щорса, буд.31, м. Київ, 01133;

представник позивача: адвокат Леонтьєв Гліб Євгенійович,

АДРЕСА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК",

вул.Кобилянської, буд. 1 В, м.Болехів, Івано-Франківська область,77200;

про стягнення 836 966,61грн, з яких: 749 184,41грн - основний борг, 61 838,45грн - пеня, 5 169,37грн - інфляційні втрати, 20 774,38грн - 3% річних,

за участю:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: Маланюк Олег Ярославович - адвокат, (посвідчення №603 від 20.04.2007; ордер серія ІФ №009004 від 23.06.2020).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" 836 966,61грн, з яких: 749 184,41грн - основний борг, 61 838,45грн - пеня, 5 169,37грн - інфляційні втрати, 20 774,38грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №2ДП від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.09.2020. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору поставки №2ДП від 01.01.2019 та неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання щодо оплати повної вартості поставленого товару по видаткових накладних №РН-0000048 від 23.04.2019, №РН-0000052 від 03.05.2019 в сумі 749 184,41грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того через прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки обумовлені пунктом 5.1. договору та приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 61 838,45грн - пені, 5 169,37грн - інфляційних втрат, 20 774,38грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 526, 530, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 230, 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про часткову сплату основного боргу в сумі 135 000,00грн, в підтвердження чого подав суду платіжні доручення №161 від 24.06.2020, №194 від 30.07.2020, №189 від 24.09.2020. Наявність неоплаченої вартості поставлено товару в розмірі 614 184,41грн визнав. Водночас у відзиві на позов вх№9028/20 від 20.07.2020 представник відповідача вказує на невірне визначення позивачем початку періоду для нарахування пені та 3% річних - з дати поставки товару, в той час як строк оплати товару сторонами ні у договорі, ні у видаткових накладних не погоджено, а отже в даному випадку, на думку представника відповідача, правомірним є визначення такого строку з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України, а саме з моменту пред`явлення вимоги.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а явка ТОВ "Альпіне груп" не визнавалась судом обов"язковою та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №2ДП від 01.01.2019. За умовами цього договору підрядник постачає покупцю товар (хімічні матеріали для обробки шкіри) згідно з накладними, а покупець приймає цей товар і оплачує його на умовах погоджених між покупцем і постачальником для кожної партії товару (пункти 1.1., 1.2., 2.1., 4.3. договору).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 784 963,92грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні №РН-0000048 від 23.04.2019, №РН-0000052 від 03.05.2019 (а.с.14-15).

Оплату за отриманий товар покупець провів частково в сумі 35 779,51грн (підтверджено представником відповідача в судовому засіданні).

Водночас платіжними дорученнями №161 від 24.06.2020, №194 від 30.07.2020, №189 від 24.09.2020 з призначенням платежу "оплата за хімматеріали згідно договору" ТОВ "Лезер ПК" перераховано на рахунок ТОВ "Альпіне груп" 135 000,00грн.

Проте доказів сплати відповідачем повної вартості поставленого товару суду не подано.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку несплаченої в повному обсязі вартості поставленого товару в сумі 749 184,41грн та застосування до відповідача додаткових юридичних обов"язків обумовлених пунктом 5.1. договору та приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 61 838,45грн - пені, 5 169,37грн - інфляційних втрат, 20 774,38грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №2ДП від 01.01.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

В свою чергу зобов"язання покупця зі сплати продавцеві повної ціни переданого товару визначено частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України.

Термін виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі- продажу, встановлений спеціальною нормою права - частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Беручи до уваги те, що строк оплати за поставлений товар сторонами у договорі поставки №2ДП від 01.01.2019, як і у видаткових накладних №РН-0000048 від 23.04.2019, №РН-0000052 від 03.05.2019 не встановлено, то за переконанням суду згідно з приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Платіжними дорученнями №161 від 24.06.2020, №194 від 30.07.2020, №189 від 24.09.2020 з призначенням платежу "оплата за хімматеріали згідно договору" відповідачем доведено та документально підтверджено перед судом перерахування на рахунок позивача 135 000,00грн (після звернення позивача з позовом - 27.04.2019). Наявності інших договірних відносин між сторонами у справі ніж на підставі наявного в матеріалах справи та зазначеного в платіжних дорученнях договору №2ДП від 01.01.2019 перед судом не доведено, а судом не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору щодо стягнення основного боргу в розмірі 135 000,00грн, що в свою чергу у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Водночас оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе грошового зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача в частині стягнення з відповідача 614 184,41грн - вартості поставленого товару підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань". Стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату товару (термін сплати погоджується між сторонами) покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки від суми недоплати за кожен день до моменту повного виконання свого зобов"язання з оплати.

Позивачем нараховано відповідачу за порушення сторку виконання грошового зобов"язання 61 838,45грн - пені, 5 169,37грн - інфляційних втрат, 20 774,38грн - 3% річних (розрахунок а.с.8-10).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних за період вірно визначений позивачем у розрахунку та встановлено, що правомірним є стягнення з відповідача 61 838,41 - пені, 3 667,00грн - інфляційних втрат, 20 757,90грн - 3% річних (0,4грн - пені, 1 502,37грн - інфляційних втрат, 16,48грн - 3%річних відмовити). При цьому судом відхиляються твердження відповідача про невірне визначення позивачем початку періоду для нарахування пені та 3% річних - з дати поставки товару, а не з моменту пред`явлення вимоги, оскільки в даному спірному випадку, як зазначено вище - термін виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права - частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, а підстави для застосування приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України - відсутні.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 614 184,41грн - заборгованості, 61 838,41 - пені, 3 667,00грн - інфляційних втрат, 20 757,90грн - 3% річних. В частині стягнення 0,4грн - пені, 1 502,37грн - інфляційних втрат, 16,48грн - 3%річних відмовити. В частині стягнення 135 000,00грн - заборгованості - провадження у справі закрити.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 655, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" про стягнення 836 966,61грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК", вул.Кобилянської, буд. 1 В, м.Болехів, Івано-Франківська область,77200 (ідентифікаційний код 34275800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп", вул. Щорса, буд.31, м. Київ, 01133 (ідентифікаційний код 32826679) 614 184,41грн (шістсот чотирнадцять тисяч сто вісімдесят чотири грн 41коп.) - заборгованості, 61 838,41 (шістдесят одну тисячу вісімсот тридцять вісім грн 41 коп.) - пені, 3 667,00грн (три тисячі шістсот шістдесят сім грн 00коп.)- інфляційних втрат, 20 757,90грн (двадцять тисяч сімсот п"ятдесят сім грн 90коп.) - 3% річних, 12 531, 71грн (дванадцять тисяч п"ятсот тридцять одну грн 71 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 0,4грн - пені, 1 502,37грн - інфляційних втрат, 16,48грн - 3%річних відмовити.

В частині стягнення 135 000,00грн - заборгованості - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 02.11.2020

Суддя С.Кобецька