Рішення

від 26.10.2020 по справі 300/1262/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. справа № 300/1262/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

представника відповідача - Мокляк Г.Я.

представника третьої особи - Атаманюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - обслуговуючий кооператив "Мандарин" про визнання нечинними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - обслуговуючий кооператив "Мандарин" про визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом №76/2018 та скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт.

Позовні вимоги мотивує тим, що земельна ділянка власником якої він є, межує із земельною ділянкою на якій розміщено об`єкт будівництва щодо якого відповідачем винесено оскаржувані рішення. З посиланням на положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вказує на протиправність оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом №76/2018 та реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, та просить їх скасувати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 року, судова справа № 300/1262/20 передана головуючому судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року за № 58, згідно наказу № 121-ОС від 19.06.2020 року про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/1262/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 року, судову справу № 300/1262/20 передано головуючому судді Матуляку Я.П.

06.07.2020 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 відкрито провадження у даній справі.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 29.07.2020 (т.1 а.с.110-116). У відзиві відповідач заперечує проти позову з підстав правомірності оскаржуваних актів індивідуальної дії. Окрім того, вказує на ту обставину, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішеннями. Просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 07.08.2020 подала письмові пояснення (а.с.124-126). Вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 вирішено проводити розгляд даної справи в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд на 14.09.2020 о 10:30 год.

Позивач в судові засідання призначені на 14.09, 25.09, 08.10 не з`явився, про причини неявки суд повідомляв та просив суд розгляд справи відкласти. В судове засідання призначене на 10:30 год. 26.10.2020 позивач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв. Як наслідок, суд на підставі положень ч. 3 ст. 205 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,33 га, кадастровий номер - 2610600000:18:001:0094, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Земельна ділянка позивача межує із:

- земельною ділянкою площею 0,0171 га, кадастровий номер - 2110600000:18:001:0053, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3 ;

- земельною ділянкою площею 0,0033 га, кадастровий номер - 2110600000:18:001:0082, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , власником якої є Коломийська міська рада.

07.11.2018 відповідачем затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: реконструкція магазину по АДРЕСА_2 ; замовник - обслуговуючий кооператив Мандарин (а.с. 6-8).

Позивач вважає, що зазначені Містобудівні умови та обмеження не відповідають вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розроблення проектної документації, тому звернувся до суду з вказаним позовом про їх скасування. Також, просить скасувати реєстрацію повідомлень про початок будівельних робіт ІФ 061190521762 та ІФ 010190320461 по реконструкції магазину по АДРЕСА_2, як похідні дії внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, у якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, натомість акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Виходячи з наведеного оскаржувані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: реконструкція магазину по АДРЕСА_2 є актом індивідуальної дії, оскільки: не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи щодо реалізації замовником - обслуговуючим кооперативом Мандарин своїх прав у сфері містобудування; не регулюють певний вид суспільних відносин; адресовані виключно ОК Мандарин .

Крім того, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

В той же час, позивач оскаржує акт індивідуальної дії - Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: реконструкція магазину по вул. Сагайдачного, 18/2 в м. Коломия Івано-Франківської, видані ОК Мандарин , а також, просить скасувати реєстрацію повідомлень про початок будівельних робіт ІФ 061190521762 та ІФ 010190320461 по реконструкції магазину по вул. Сагайдачного, 18/2, м. Коломия, Івано-Франківської області, як похідні дії внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Оскаржуване рішення, на його думку, підлягає до скасування, оскільки суперечить вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розроблення проектної документації.

Однак, позивачем не наведено жодних доводів, що видачею оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень порушуються його індивідуально виражені права або інтереси. Та обставина, що належна позивачу на праві власності земельна ділянка є суміжною із земельними ділянками на яких проводиться реконструкція магазину, не може свідчити про існування між позивачем та відповідачем правових відносин.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази наявні в матеріалах справи, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки доказів, які б вказували на те, що оскаржуваним актом індивідуальної дії та внаслідок проведення реєстраційних дій відповідачем, порушено права або інтереси ОСОБА_1 , позивачем не представлено, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 37904253, вул. Театральна, 13, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - обслуговуючий кооператив "Мандарин" (код ЄДРПОУ 42250796, вул. Сагайдачного, 18/2, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) про визнання нечинними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 02 листопада 2020 р.