Рішення

від 24.09.2020 по справі 0940/2202/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. справа № 0940/2202/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Харука М.Т.,

представника відповідача: Бондара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Спецбудмонтаж 111" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту камеральної перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року, які, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, щодо порушень викладених у акті перевірки, позивач вказав на помилковість висновків податкового органу, оскільки поданими первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПП "Спецбудмонтаж 111" з рядом контрагентів. З огляду на викладене, позивач вважає податкові повідомлення-рішення, що винесені за наслідками вищевказаної перевірки: № 0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018 року необґрунтованими, такими, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого, просить визнати їх протиправними та скасувати.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 28.08.2018 року № 0007811401, № 0007821401, № 0007831401.

За наслідками касаційного оскарження, 24.02.2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 рок, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.03.2020 року справа № 0940/2202/18 супровідним листом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 року № 0940/2202/18/14310/20 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року прийнято до провадження суду адміністративну справу №0940/2202/18 за позовом приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.06.2020 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 21.04.2020 року по 14.05.2020 року та в період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року перебував у відпустці, з 03.08.2020 року по 06.08.2020 року суддя перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.05.2020 року (т.3, а.с. 208-213), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ПП "Спецбудмонтаж 111" в період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року в частині придбання товарів від ТзОВ "К.Д.В." та ФОП ОСОБА_1 . Зазначив що автомобіль, яким здійснювались перевезення по товарно-транспортних накладних - DAF CF 85 430, згідно технічних характеристик вантажопідйомність даного автомобіля - 18,5 тон, водночас, згідно даних ТТН, вага вантажу значно перевищує вантажопідйомність, що ставить під сумнів можливість здійснення перевезень зазначених у товарно-транспортних накладних. Звернуто увагу суду, що первинні документи, що надавались позивачем під час проведення перевірки, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод. Представником відповідача зазначено, що для проведення перевірки, щодо здійснення господарських операцій з ТзОВ "Свиспан Лімітед" позивачем було надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки, однак до перевірки не було представлено договору купівлі-продажу ламінованої ДСП, в зв`язку з чим не має можливості визначити місце переходу права власності на товар. Окрім того, зазначено, що до перевірки не представлено жодних документів щодо походження товару, реалізованого Івано-Франківським спортивно-культурним центром "Бліц" шахової асоціації України на адресу ПП "Спецбудмонтаж 111", а саме: сертифікатів якості (відповідності) на отриманий товар, які б підтверджували його якість та походження.

Представником позивача 01.07.20 на адресу суду направлені додаткові письмові пояснення, які по своїй сутті є відповіддю на відзив (т.3. а.с. 224-238) за змістом яких, позивач, з урахуванням висновків Верховного Суду, вказує на протиправність оскаржуваних рішень.

У відповідь на вказані пояснення, представником відповідача подано власні додаткові письмові пояснення (т.3 а.с. 246-249), які судом розцінено та прийнято в якості заперечень на відповідь на відзив представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених ним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні.

Суд, розглянувши справу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Приватне підприємство "Спецбудмонтаж 111", перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.

В період з 27.06.2018 до 19.07.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області здійснено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, за період з 01.01.2015 до 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт за № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року, відповідно до змісту якого констатовано порушення позивачем, зокрема, вимог: пунктів 44.1, 44,2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за №290, пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 470 393 гривні, в тому числі за: 2015 рік - 205 402 гривні, 2016 рік 758 415 гривень, 2017 рік - 506 576 гривень; підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 844 998 гривень, в тому числі за: січень 2015 року - 19 075 гривень, березень 2015 року - 6 448 гривень, травень 2015 - 25 000 гривень, червень 2015 року - 115 898 гривень, липень 2015 року - 5 537 гривень, вересень 2015 - 176 283 гривні, жовтень 2015 року - 75 659 гривень, грудень 2015 року - 8 610 гривень, березень 2016 року - 44 147 гривень, червень 2016 року - 106 769 гривень, вересень 2016 року - 391 503 гривні, жовтень 2016 року - 99 804 гривні, грудень 2016 року - 45 132 гривень, лютий 2017 року - 35 096 гривень, березень 2017 року - 137 684 гривень, квітень 2017 року - 89 977 гривень, травень 2017 року - 79 032 гривні, червень 2017 року - 147 366 гривень, липень 2017 - 163 040 гривень, вересень 2017 року - 72 938 гривень, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації), за грудень 2017 року в сумі 476 гривень (т. 1, а. с. 24 - 57).

17.08.2018 року ПП "Спецбудмонтаж 111" направлено заперечення до акту перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року (т.1, а.с.69-76).

За результатами розгляду поданих заперечень, відповідачем надано відповідь № 9326/10/09-19-14-11-19 від 23.08.2018 року, в якій зазначено, що висновки акту перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року залишено без змін (т.1, а.с.77-88).

На підставі акту перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: за №0007811401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з сплати податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 1 470 393 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 316 248 гривень (т.1, а.с. 95); за №0007821401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 1 673 040 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 418 260 гривень (т.1, а.с. 96); та за №0007831401 від 28.08.2018, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 476 гривень за грудень 2017 (т.1, а.с.97).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив в адміністративному порядку (т.1, а.с.80-88).

Згідно рішення Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року № 35979/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення: № 0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.89-94).

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як, зазначалося вище, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 28.08.2018 року № 0007811401, № 0007821401, № 0007831401. За наслідками касаційного оскарження, 24.02.2020 року, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 рок, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в мотивувальній частині постанови зазначив, що у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи суди не дали оцінки всім доводам відповідача щодо допущених Підприємством порушень, які зафіксовані в акті перевірки, як-то невідповідність задекларованих Підприємством даних податкового обліку даним бухгалтерського обліку, завищення витрат на 6246942,00 грн, за рахунок яких повинна формуватися початкова (балансова) вартість основних фондів, оподаткування операцій з постачання товарів ТОВ ""Мікротехсервіс"", заниження податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок заниження бази оподаткування та використання товару в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю, правильність формування податкового кредиту за податковими накладними ДП "Карпатський ЕТЦ", АТ "Укртрансгаз", ТОВ "Ферозіт", хоча обставини щодо цих порушень також були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, що також не заперечувалося сторонами у судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

У відповідності до положень частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та частини 5 статті 353 КАС України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (планові) перевірки.

Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 2 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.2, 77.4, 77.7, 77.9 статті 77, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 даного Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно змісту акту перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року, відповідач дійшов висновків про те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП "Спецбудмонтаж 111" по балансовому рахунку 631 "Рахунки з вітчизняними постачальниками" обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 315 843, 40 гривень, за якою минув термін позовної давності щодо зобов`язань ТзОВ "МОЛЛ-Сервіс", станом на 2015 - 2017 роки. В ході перевірки платником не пред`явлено письмових угод, претензій, вимог.

Водночас, судом встановлено, що сума кредиторської заборгованості в розмірі 315843,40 гривень погашена позивачем у 2014 році, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, квитанцією №2 до декларації з податку на прибуток, за 2014 рік, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2015 рік.

Проте, окремо Відповідач у відзиві наводить твердження про те, що Позивач не надав суду банківскі виписки, які б підтверджували факт оплати заборгованості в розмірі 315843,40 гривень.

Однак, такі твердження Відповідача помилковими з огляду на те, що господарська операція з погашення боргових зобов`язань між Позивачем та контрагентом відбувалась у 2014 році, а відповідно до вимог пунктів 44.3 і 44.4 ст.44 ПК України первинні документи, за якими подавалася податкова звітність, мають зберігатися не менше 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу) з дня подання такої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Внаслідок чого, підтвердити свою позицію Позивач може тільки у спосіб подання доказів, що збереглися. Водночас, в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2015 рік боргові зобов`язання Позивача перед контрагентом відсутні в повному об`ємі. Котрагента у даній відомості немає.

Також, висновки ґрунтуються неможливістю здійснення господарських операцій позивача протягом 2015 - 2017 років, в частині придбання товарів від ТзОВ "К.Д.В." та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за умов наявності кримінального провадженням за №32017090000000011 від 27.02.2017, що розслідується за фактом учинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивного підприємництва, шляхом створення ТзОВ "К.Д.В." з метою прикриття незаконної діяльності. Вказано про неможливість перевезення ТМЦ, про що свідчить той факт, що згідно ряду ТТН в один день здійснювалось до 6-7 перевезень, а також відсутність у водія водійського посвідчення, що ставить під сумнів фізичну можливість здійснення таких перевезень. Внаслідок вищенаведеного, констатовано, що ПП Спецбудмонтаж 111 протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2017 безпідставно відобразило в податковому обліку операції по оформлених документах на придбання товарів від ТОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_1 та безпідставно сформувало витрати в загальній сумі 2 017 641 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 403528 грн.

Проте, суд критично ставиться до зазначених висновків контролюючого органу, оскільки такі висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження за №32017090000000011 від 27.02.2017, у якому відсутній вирок суду, яким встановлено факт учинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивного підприємництва, шляхом створення ТзОВ "К.Д.В." з метою прикриття незаконної діяльності по господарських операціях вчинених з позивачем а, відповідно, такі висновки відповідача є необґрунтованими. Твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не міг керувати транспортним засобом з підстав відсутності посвідчення водія відповідної категорії, спростоване в судовому засіданні встановленою обставиною наявністю у ОСОБА_1 посвідчення водія з відповідною категорією на право керування сідловин тягачем з напівпричепом з 16.01.2016 року. Щодо твердження Відповідача про фактичну неможливість здійснити декілька перевезень вантажним автотранспортом за адресами вказаними в товаро-транспорних накладних, суд зазначає, що дане твердження носить суб`єктивний характер, оскільки на можливість таких поставок впливають зовнішні фактори, зокрема: відстань, завантаженість дороги, швидкість завантаження товаром транспорту та його розвантаження, погодні умови та інше. Водночас, зазначений аналіз Відповідачем проведено на власний розсуд, без належного обґрунтування із посиланням на експертні висновки щодо даного питання, таким чином не може бути врахований судом.

Щодо висновків в частині придбання товарно-матеріальних цінностей у Івано-Франківського спортивно-культурного центру "Бліц" шахової асоціації України, контролюючий орган вказав, що позивачем не представлено жодних документів щодо походження товару, реалізованого на адресу позивача, а саме: сертифікатів якості на отриманий товар, які б підтвердили його якість та походження. Перевіркою встановлено, що згідно представлених до перевірки актів на списання матеріалів та даних бухгалтерського обліку по рах. 903 на витрати списана вартість матеріалів (труба, решітка, фарба, трійник, клей...) в сумі 85201,74 грн. Проте, згідно наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), складених ПП Спецбудмонтаж 111 , та відомостей витрачених ресурсів вищенаведені матеріали відсутні.

Водночас, наведені висновки суд вважає передчасними, оскільки встановлено наявність первинних документів щодо здійснення господарських операцій. Так, в матеріалах справи наявні: договір поставки за №2810 від 28.10.2016, укладений між ІФСКЦ Бліц ШАНУ та Позивачем на предмет передачі у власністю товару, що зазначається у актах прийому-передачі товару або у видаткових накладних; видаткова накладна за №100 від 31.10.2016р; товарно-транспортні накладні, якими підтверджено придбання Позивачем трійників, труб, водонагрівача, дощоприймача, хрестовин, цементу білого, анти плісняви, боків з ніздрюватого бетону, клею, фарб та ін (докази наявні в матеріалах справи). Щодо використання придбаного товару встановлено, що воно відбувалось в процесі проведення ремонту орендованих приміщень та капітального ремонту бульвару Гайдара в м.Бердянськ, що підтверджується актами форми КБ2, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, в частині перевірки щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Свиспан Лімітед" у акті перевірки зазначено, що до перевірки не представлено Договору купівпі-продажу ламінованої ДСП, в зв`язку з чим не мас можливості визначити місце переходу права власності на товар (на складі продавця чи покупця), яким чином здійснювалося транспортування за рахунок продавця чи покупця. У наданій до перевірки ТТН не зазначено автомобільного перевізника, марка автомобіля, у зв`язку з чим не можливо визначити чиїм транспортом перевозилась ДСП. Також, не пред`явлено документів щодо походження товару, реалізованого на адресу ПП Спецбудмонтаж 111 , а саме: сертифікатів якості (відповідності) на отриманий товар, які б підтверджували його якість та походження.

Водночас, суд не може погодитись із зазначеними висновками відповідача, оскільки факт укладення договору купівлі - продажу між Позивачем та ТОВ "Свиспан Лімітед" підтверджується його наявністю в матеріалах справи (дог. № СВ Спецбудмонтаж - 01 від 28 квітня 2017 року) (т. 1 а. с. 244 - 246). Стосовно висновків про те, що в ТТН, при придбанні товару Позивачем у ТОВ "Свиспан Лімітед" не зазначено автомобільного перевізника і марку автомобіля, на переконання суду, такі недоліки є неістотними, оскільки, в силу положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є підставою для невизнання господарської операції такою що не відбувалась, наявність недоліків в документах, що містять відомість про господарську операцію, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст та обсяг господарської операції. Стосовно відсутності сертифікатів якості/паспортів якості - застосування сертифіката якості носить добровільний характер за виключенням випадків передбачених Законом про лікарські засоби та Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР. Обов`язок виробника видавати набувачу сертифікат якості, як і відповідальність за невидачу такого сертифіката, жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Сертифікат якості не є первинним документом в податковому та бухгалтерському обліку.

Стосовно висновків податкового органу про те, що ПП Спецбудмонтаж 111 протягом 2015-2017 р.р.здійснювало списання матеріалів та віднесення їх до складу витрат підприємства (ряд. 2050 собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №9 Звіт про фінансові результати ) без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені по контрагенту TOB МОІЛ ГРУП в сумі 413 820,08 грн., суд зазначає, що позивачем первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ "МОІЛ Груп", а саме: договором поставки за №01/13 від 01.10.2016, товарно-транспортною накладною за № 75 від 31.10.2016, видатковою накладною за № 75 від 31.10.2016, банківськими виписками від 11.11.2016 та 29.11.2016, податковими накладними за №8, №16 від 31.10.2016, податковими квитанціями від 02.11.2016 та від 16.11.2016, актом прийом здачі транспортних послуг ввід 31.10.2016 №ОУ-0000059, картою субконто за період з 01.01.2015 до 31.12.2017 (т. 2 а. с. 11 - 18).

В аспекті висновків Верховного суду у складі суддів касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 24 лютого 2020 року щодо зафіксованих в акті перевірки невідповідності задекларованих Підприємством даних податкового обліку даним бухгалтерського обліку, завищення витрат на 6246942,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач у Акті перевірки дійшов висновків про те, що підприємством завищено витрати у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №2 Звіт про фінансові результати, усього в сумі 6246942,00 грн, але при цьому, Відповідач зсилається на допущені Позивачем порушення п.44.1 та 44.2 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003р. №561.

Відповідно до п.п.134.1.1, п. 134.1, ст.134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Підпунктом 138.3.1, п. 138.3 ст.138 Кодексу встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138, п. 14.1, ст.14 розділу І Кодексу, п.п. 138.3.2 - 138.3.4, п. 138.3, ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім виробничого методу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда (далі - П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561).

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротніх матеріальних активів.Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об`єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій № 561 (абзац другий п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій № 561).

Відповідач вважає, що витрати на ремонтні роботи орендованих складських приміщень у сумі 6246942,00 грн. повинні були утворити новий об`єкт основних засобів, який слід було амортизувати.

Проте, п.8 П(с)БО 14 Оренда такі вимоги містить тільки на той випадок, коли витрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались від того використання.

Водночас, Відповідачем не наведено ні у акті перевірки, ні у відзиві, жодних підстав чи посилань, які б давали підстави для тверджень про збільшення кількості первісно очікуваних економічних вигод. Також не вказує які конкретні економічні вигоди в яких розмірах Позивач отримав за наслідком поліпшення об`єкта операційної оренди та який взаємозв`язок між поліпшенням об`єкта та економічною вигодою у конкретний період, коли такі витрати Позивачем були понесені та відображені у бухгалтерському та податковому обліках.

Відповідно п.7 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

За таких умов, коли поліпшення орендованих складських приміщень не призвели до збільшення кількості первісно очікуваних економічних вигод у тому періоді, Позивачем цілком правомірно, у відповідності до приписів згадуваних вище нормативних актів, відображено витрати на ремонт у складі витрат звітного періоду.

Враховуючи викладене, зокрема, необґрунтовані висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 1 470 393 гривні, в тому числі за: 2015 рік - 205 402 гривні, 2016 рік 758 415 гривень, 2017 рік - 506 576 гривень, та, як наслідок, винесення на цій основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0007811401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з сплати податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 1 470 393 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 316 248 гривень, таке рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а вимоги в цій частині до задоволення.

В частині висновків відповідача, що мали наслідком винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, якими позивачу донараховано суми з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Зокрема, як зазначено відповідачем за змістом акту перевірки, ПП Спецбудмонтаж 111 в липні 2015 року не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на реалізацію пиловнику ТОВ Мікротехсервіс (код ЄДРПОУ 31342465) в загальній сумі 33219,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5536,63 грн., в результаті чого на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ПП Спецбудмонтаж 111 занижено податкове зобов`язання за липень 2015р. в сумі 5537грн. ( ст.41-42 акту перевірки (розділ І)).

Водночас, на відсутність правової оцінки по даному питанню у рішеннях судів при попередньому розгляді справи, вказав і Верховний суд у складі суддів касаційного адміністративного суду в Постанові від 24 лютого 2020 року.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що дані про господарську операцію на реалізацію пиловнику ТОВ Мікротехсервіс в загальній сумі 33219,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5536,63 грн. в бухгалтерському обліку Позивача - відсутні. Водночас, відповідачем в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, обов`язок щодо доведення правомірності своїх дії не виконано, не надано суду жодних доказів, які б засвідчували факт існування такої операції, що вказує на необґрунтованість таких висновків податкового органу.

Суд також зазначає, що аналогічною до вищевикладеної є ситуація щодо висновку контролюючого органу про те, що ПП Спецбудмонтаж 111 у вересні 2017 року не нараховано податкове зобов`язання в сумі 1974 грн., виходячи з бази оподаткування на вартість помідорів (987 кг) в сумі 9870 гри., які використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого, на порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ПП Спецбудмонтаж 111 занижено податкове зобов`язання за вересень 2017р. в сумі 1974 грн., оскільки в бухгалтерському обліку Позивача така операція відсутня.

Про необґрунтованість інших висновків податкового органу щодо наявності розбіжності між даними податкового обліку ПП Спецбудмонтаж 111 та даними перевірки щодо визначення податкового зобов`язання з операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (р.1 Декларацій з податку на додану вартість за 2017 рік), свідчить наступне.

Так, зазначене порушення виявлено згідно даних головних книг, журналів-ордерів та відомостей по рахунках: 311 "розрахунки в банках в національній валюті", 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", 70 "Доходи від реалізації", 71 Інший операційний дохід (бухгалтерські проведення: Дт. 361 Кт. 70, 71 Дт. 311 Кт. 361), виписок банку, первинних документів та податкових накладних, в результаті чого, на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ПП Спецбудмонтаж 111 завищено податкове зобов`язання всього в сумі 16684 грн., в т.ч.: занижено податкове зобов`язання, всього в сумі 77363 грн.; завищено податкове зобов 'язання всього в сумі 94047 грн. (ст.. 42-44 акту).

Водночас, у відповідності до наказу Міністерства фінансів №727 від 20.08.2015 року зокрема, пунктом 4 розділу II ПОРЯДОК оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та іх відокремленими підрозділами встановлено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічно, пунктом 5 даного розділу зобов`язується інспекторів при складанні акту перевірки, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, веденпя/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, як вбачається з акту перевірки та відзиву Відповідачем не наведено жодного факту з посиланням на фактичні обставини які спричинили дане порушення. З тексту обгрунтування позиції Відповідача не можна зрозуміти, що саме покладене в основу зазначеного порушення, що суперечать чинному законодавству. Не усунуто наявного непорозуміння і в судовому засіданні.

Окрім того, у своїх висновках відповідач зазначав, що Підприємство в окремих податкових періодах 2015-2017 р.р. визначало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи виходячи з бази оподаткування операцій постачання товарів, яка нижче їх ціни придбання та з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, яка нижче звичайних цін, в результаті чого, занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на 5221508 грн. та суму податкових зобов 'язань на 1044301 грн.

Водночас, в описовій частині акту перевірки з даного питання містяться виключно дані бухгалтерського обліку Позивача та твердження Відповідача про реалізацію Позивачем товарів за нижчою ціною ніж Позивач придбав їх, а послуг - за ціною нижчою ніж собівартість, натомість ні номенклатури таких товарів та послуг, ні порівняльної таблиці, ні факту самих товарів та послуг щодо яких обґрунтовується позиція Відповідача, ні в акті перевірки, ні у відзиві не наведено. Також не обґрунтовано таких висновків акту і в судовому засіданні представником відповідача.

Окрім того, серед обставини, що були в переліку тих на які звернув свою увагу Верховний суд у складі суддів касаційного адміністративного суду в Постанові від 24 лютого 2020 року із зауваженням, що в рішеннях при попередньому розгляді справи, у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи судами не надано оцінки доводів відповідача щодо висновків акту перевірки, які стосуються контрагентів позивача: ДП "Капатський ЕТЦ", АТ "УКРТРАНСГАЗ", ТОВ "Ферозіт", зокрема, в частині тверджень про включення до податкового кредиту сум в розмірі 94703 грн. (вересень 2015, липень та вересень 2017, ст.51-52 акту), що не відповідають податковим накладним, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи, щодо реалізації товарів на адресу вищевказаних контрагентів, встановлено: ДП Карпатський ЕТЦ (іпн 205386909157) - виписана податкова накладна №167 від 28.09.15р., докази реєстрації в ЄРПН засвідчує квитанція №9200985672, дата реєстрації 30.09.2015р.; АТ УКРТРАНСГАЗ (іпн 300198026656) - виписана податкова накладна №151/4301 від 19.05.2017р.; ТОВ "Ферозіт (іпн 379612726516) - виписана податкова накладна №528 від 04.07.17р., докази реєстрації в ЄРПН засвідчує квитанція №9108597971, дата реєстрації 09.06.2017р. При цьому, контролюючим органом не спростовано право платника податку щодо можливості включення до податкового кредиту сум за податковими накладними в межах попердніх періодів.

Також, Відповідач у Акті перевірки дійшов висновків про те, що підприємством не нараховано податкові зобов`язання на вартість будівельних матеріалів, які використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а саме:у жовтні 2016 року в сумі 82764,02 гри. на вартість будівельної плити для сухої штукатурки стін та тепло-звукоізоляційні мати в сумі 413820,08 гри,, придбаних у ТОВ Моіл Груп ; у жовтні 2016 року в сумі 17040,35 гри. на вартість будівельних матеріалів (фарба, труба, клей, трійник...) в сумі 85201,74 грн., придбаних у ІФ СКЦ Бліц шахової асоціації України ; у квітні 2017 року в сумі 25000 грн, у травні 2017 року в сумі 40002,56 грн., у червні 2017 року на суму 5243,8 грн., у липні 2017 року 33333,33 грн. на вартість ламінованої ДСП в загальній сумі 517898,44 грн., придбаної у ТОВ Свиспан Лімітед , внасідок чого, занижено податкове зобов`язання всього в сумі 203384 грн. А також, неможливості реального здійснення господарських операцій в частині отримання товарів від ТОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_1 , в результаті чого,, на порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 cm. 198 Податкового кодексу України ПП Спецбудмонтаж 111 завищено податковий кредит при отриманні товарів від ТОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 403 528 грн. Опис фактичних обставин з даного порушення міститься на ст.53-55 акту перевірки (розділ III).

Зазначені висновки і, як наслідок, донарахування Відповідачем проведені в результаті встановлених фактів безтоварних операції з вищенаведеними контрагентами. Водночас, з цього приводу, вище за змістом даного рішення, судом вже викладено власний правовий аналіз, який зводиться до незгоди з такою позицією відповідача.

Окрім того, в судовому засіданні досліджено обставину проведення позивачем коригування з податку на додану вартість, зокрема, щодо податкового зобов`язання визначеного ним у податковій декларації за вересень 2017 року.

Так, позивачем у коді рядка 7 (Д1), скориговано податкове зобов`язання з податку надодану вартість шляхом його зменшення на 108781 грн.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, таке коригування в бік заниження податкового зобов`язання, обумовлене самостійним нарахуванням вищевказаної суми податку, внаслідок помилкового зарахування коштів в сумі 652387,00 грн., що надійшли 08.09.2017 року збоку контрагента УКТБТН Виконкому Бердянської міської ради на виконання умов договору від 15.05. 15 № 01/15. Водночас, 25.09.2017 року такі кошти повернені, як помилково зараховані, про що наддав банківську виписку по рахунках за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року (т.4 а.с. 40-44).

Представник позивача пояснив, що оскільки кошти в сумі 652387,00 грн. зараховані помилково, як наслідок, позивачем помилково самостійно нарахована сума з податку на додану вартість в розмірі 108781 грн. З метою належного ведення податкового обліку, вирішено скоригувати податкові зобов`язання у бік їх зменшення на вищевказану суму ПДВ в податковій декларації за вересень 2017 року.

Проте, суд не може погодитись із обгрунтованістю зазначених дій позивача, з огляду на таке.

Положеннями стаття 192 Податкового Кодексу України визначено, зокрема пунктом 192.1 визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Як встановлено підпунктом 192.1.1 статті 192 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто якщо у цьому випадку йдеться про розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, то:

- постачальник має право зменшити податкові зобов`язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов`язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

- покупець зобов`язаний зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

Водночас, представником позивача не надано суду розрахунку коригування до податкових накладних, що складений в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН, окрім того, не надано представником і самих податкових накладних, складених та зареєстрованих постачальником (ПП Спецбудмонтаж 111 ) за вказаний податковий період (вересень 2017), відсутні такі і в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позивача не мав визначених статтею 192 Податкового Кодексу України передумов для коригування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 108781 грн.

Згідно положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зокрема, оскаржуваним рішенням відповідача за №0007821401 від 28.08.2018, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 1 673 040 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 418 260 гривень (т.1, а.с. 96); та за №0007831401 від 28.08.2018, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 476 гривень за грудень 2017 (т.1, а.с.97).

Водночас, із врахуванням встановлених та проаналізованих судом фактичних обставин, правомірність рішень відповідачем обґрунтовано частково, внаслідок чого, суд приходить до висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0007831401 від 28.08.2018, та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0007821401 від 28.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем 1 578 337, 35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 585 грн., як таких, що винесені необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач, згідно квитанції від 15.11.2018 року за № 2037, підтвердив сплату судового збору на суму 58176,25 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 56376,25 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007811401 від 28.08.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007831401 від 28.08.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007821401 від 28.08.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем 1 578 337, 35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 585 грн.

Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" (код 37383563, вул. Колгоспна, 15, с. Чорнолізці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77300) сплачений судовий збір в розмірі 56 376,25 грн. (п`ятдесят шість тисяч триста сімдесят шість гривень двадцять п`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

приватне підприємство "Спецбудмонтаж 111" (код 37383563, вул. Колгоспна, 15, с. Чорнолізці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77300).

Відповідач:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 08 жовтня 2020 р.