Рішення

від 28.10.2020 по справі 357/6020/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6020/20

2/357/2646/20

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Севериненко Д. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфаенерго про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

23.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфаенерго на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 9 121,57 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову вказувала, що відповідачем в день її звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата, тому відповідач зобов`язаний виплатити позивачу нараховану заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

25.06.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 07.07.2020 року.

05.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, зазначивши, що 04.08.2020 року їй була виплачена відповідачем заробітна плата в сумі 9 121,57 грн., позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а саме стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто 04.08.2020 року.

07.08.2020 року представник відповідача ТОВ Альфаенерго звернувся до суду з відзивом на позов, в якому просив провадження у справі в частині стягнення 9 121,57 грн. закрити, оскільки 04.08.2020 року виплачена позивачу заборгованість по заробітній платі. Крім того, слід застосувати строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відмовити у задоволенні позову з цієї підстави.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 06.11.2019 року по 06.03.2020 року позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ Альфаенерго .

Згідно наказу № 1-к к від 06.03.2020 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Товариством з обмеженою відповідальністю Альфаенерго було нараховано позивачу заробітну плату у розмірі 9 121,57 грн, яка виплачена лише 04.08.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 04.08.2020 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, була звільнена за угодою сторін, однак в день звільнення їй не була виплачена заробітна плата в розмірі 9 121,57 грн.

Вказана сума коштів була виплачена позивачу 04.08.2020 року, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що розрахунок по заробітній платі, яка належала позивачу на день звільнення проведено відповідачем в добровільному порядку, а позивач фактично не підтримує позовну вимогу про стягнення цієї суми в розмірі 9 121,57 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині закрити.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд виходить з наступного.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, посилаючись на те, що починаючи з 06.03.2020 року позивач знала про порушення її права, саме з цієї дати починає рахуватись строк позовної давності щодо вимоги про стягнення середнього заробітку. Позов датовано 23.06.2020 року, тобто після спливу тримісячного строку.

Проте, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо наявності підстав для застосування цього строку.

Так, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, слід дійти висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 року у справі № 370/1754/15-ц та постанові від 24.06.2020 року у справі № 500/6631/16-ц.

Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем при звільненні проведено після відкриття провадження у справі ухвалою від 25.06.2020 року, а саме 04.08.2020 року.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі не сплив.

Слід окремо звернути увагу на те, що відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі строки звернення до суду, продовжуються на строк такого карантину.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд зазначає наступне.

У позовній заяві вказана середньоденна заробітна плата - 7 500 грн., а також середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 26 500 грн .

Розрахунку вказаних сум позивач не навела.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV вказаного Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно наявної у справі копії довідки відповідача № 24/1, заробітна плата ОСОБА_1 за січень та лютий 2019 року була в розмірі 15 000 грн.

У відзиві на позовну заяву наведений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з 06.03.2020 по 03.08.2020 року в розмірі 36 950,85 грн.

Так, середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 365,85 грн. (15000/41 робочі дні). Період затримки розрахунку відповідачем за період з 06.03.2020 року по день фактичного розрахунку - 04.08.2020 року, складає 101 день. Середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі становить 36 950,85 грн. (101 день х 365,85 грн.).

Разом з тим, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Так, Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Уразі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем, звільненою за угодою сторін, в розмірі 9 121,57 грн. погашена відповідачем під час розгляду даної справи.

Вказана заборгованість в сумі 9 121,57 грн. у чотири рази є меншою ніж визначена відповідачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в загальному розмірі 36 950,85 грн.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо недоплати позивачу заробітної плати та індексації заробітної плати у розмір 9 121,57 грн.

Таким чином, суд вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36 950,85 грн. є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку порівняно з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат в сумі 10 000 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Таким чином, вимога позивача про стягнення коштів за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфаенерго на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 000 грн.

Закрити провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфаенерго в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Альфаенерго , адреса: 04114, м. Київ, вул. Пріорська, 14, ЄДРПОУ 37401908.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

СуддяА. Ю. Цуранов