Постанова

від 30.09.2020 по справі 599/567/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 599/567/17

провадження № 61-6743св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідачі : Мшанецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області, ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Сташківа Б. І., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - Мшанецька сільська рада), ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області), про усунення перешкод в реалізації права на приватизацію земельних ділянок шляхом визнання права на отримання кадастрових номерів та приватизацію земельних ділянок, зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та передати земельні ділянки у власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Мшанецької сільської ради від 04 грудня 2014 року № 314 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,7546 га, в тому числі 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 та 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства в с. Мшанець.

З метою приватизації вказаних земельних ділянок він подав до Мшанецької сільської ради проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшого його затвердження.

Однак листом Мшанецької сільської ради від 02 грудня 2016 року № 574 йому відмовлено у погодженні проекту землеустрою з посиланням на те, що проект не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, які проводила земельна комісія. Також залишилась без відповіді його заява від 27 червня 2017 року, адресована Мшанецькій сільраді, про затвердження технічної документації, виготовленої ФОП ОСОБА_4 .

На думку позивача, підстави для відмови у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою, наведені Мшанецькою сільською радою, не передбачені законом.

Крім того, ОСОБА_3 відмовилася погодити межі земельної ділянки, яка передається позивачу у власність згідно з виготовленим проектом землеустрою.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд: визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (землі житлової забудови) по АДРЕСА_1 без погодження межі із суміжним користувачем - ОСОБА_3 ; визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,5046 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області без погодження меж із суміжним користувачем - ОСОБА_3 ; зобов`язати Мшанецьку сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки йому у приватну власність.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року у складі судді Снігурського В. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Мшанецьку сільську раду затвердити технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки рішенням Мшанецької сільської ради від 04 грудня 2014 року № 314 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та зазначено конкретні площі земельних ділянок для передачі у власність, то відмова у затвердженні проекту землеустрою не відповідає вимогам закону, а саме: частині першій статті 121, частині першій статті 81 ЗК України, згідно з якими громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності та набувають право власності на землю на підставі приватизації земельних ділянок, які раніше їм були надані в користування.

Крім того, суд вважав безпідставними позовні вимоги до ОСОБА_3 , зазначивши, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є лише складовою кадастрової зйомки. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації. Чинне законодавство України не передбачає обов`язку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок. Позивач не надав доказів щодо відмови йому у державній реєстрації земельної ділянки.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , Мшанецької сільської ради задоволено частково.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року в частині зобов`язання затвердити технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) ОСОБА_1 меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га для ведення особистого селянського господарства і передачі земельних ділянок у власність, а також щодо стягнення судових витрат скасовано з закриттям провадження у справі в цій частині та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині передачі земельних ділянок позивачу у власність.

Роз'яснено ОСОБА_2 право на звернення з даними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року, яким зобов`язано Мшанецьку сільську раду передати у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2500 га для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасовано, справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Мшанецької сільської ради задоволено.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Мшанецької сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Мшанецької сільської ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував норми земельного законодавства, оскільки прийняття рішення щодо наявності чи відсутності підстав для затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а тому, зобов`язавши рішенням сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою та передати земельну ділянку у власність, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування статті 118 ЗК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17-ц, провадження № 61?48597св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також посилається на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки апеляційного суду порушують його право на захист законних очікувань щодо оформлення права власності на земельну ділянку, в межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки він вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї: отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, розробив такий проект, у зв`язку із чим він мав законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури передачі у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , був власником житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .

У вказаному будинку ОСОБА_1 проживав з 1964 року і до дня звернення з позовом; даний будинок він успадкував після смерті у 1990 році його дружини.

Рішенням Мшанецької сільської ради від 04 грудня 2014 року № 314 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 0,7546 га, у тому числі 0, 2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець (т. 1, а. с. 6).

У 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю Галицькі землі виготовило технічну документацію із землеустрою щодо надання позивачу у власність земельних ділянок.

З метою приватизації земельних ділянок ОСОБА_1 подав до Мшанецької сільської ради проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для його затвердження.

28 жовтня 2016 року постійна комісія з питань земельних відносин Мшанецької сільської ради встановила межі земельних ділянок ОСОБА_1 , про що склала протокол № 2, затверджений рішенням сесії Мшанецької сільради № 143 (т. 1, а. с. 11).

Листом Мшанецької сільської ради від 02 грудня 2016 року № 574 позивачу відмовлено в погодженні проекту землеустрою з посиланням на те, що проект не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, які проводила земельна комісія (т. 1, а. с. 13).

У 2017 році ФОП ОСОБА_4 також виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0, 2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 та площею 0, 5046 га (0,1546 + 0,350) - для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області (т. 1, а. с. 67).

07 червня 2017 року та 13 липня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Мшанецької сільської ради заяви про затвердження технічної документації, виготовленої ФОП ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу № 5 засідання постійної комісії з питань земельних відносин Мшанецької сільської ради від 24 липня 2017 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянуто й вирішено, що затвердження технічної документації буде можливим після виконання рішень постійної комісії з питань земельних відносин Мшанецької сільради, відображених у протоколі від 22 грудня 2016 року № 3 та затверджених рішенням сесії Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 81).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (т. 1, а. с. 119).

Згідно заповіту від 23 жовтня 2010 року ОСОБА_1 усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 120).

На час смерті ОСОБА_1 його син ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 126-127).

07 березня 2018 року Зборівська районна державна нотаріальна контора зареєструвала спадкову справу за номером 62110383 (т. 1, а. с. 203).

Протокол засідання постійно діючої комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та екології Мшанецької сільської ради від 24 липня 2017 року № 5, яким з приводу заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийнято рішення про можливість затвердження технічної документації після виконання заявником рішень постійної комісії з питань земельних відносин Мшанецької сільради, відображених у протоколі від 22 грудня 2016 року № 3 та затверджених рішенням сесії Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року, був предметом розгляду тринадцятої сесії сьомого скликання Мшанецької сільської ради Зборівського району, на якій 29 вересня 2017 року прийнято відповідне рішення № 252 про затвердження вищевказаного протоколу (т. 2, а. с. 155).

Також, зі змісту протоколу № 5 від 24 липня 2017 року вбачається, що, звернувшись до органу місцевого самоврядування 13 липня 2017 року з заявою про затвердження технічної документації з землеустрою, виготовленої ФОП ОСОБА_4 , така документація до заяви не долучалася, а була надана Мшанецькому сільському голові для ознайомлення на засіданні Зборівського районного суду, в зв`язку з чим питання по суті не могло бути вирішено на сесії ради 24 липня 2017 року.

Рішення № 252 від 29 вересня 2017 року, яким затверджено протокол земельної комісії № 5 від 24 липня 2017 року, з вимогами якого в свою чергу не погоджується позивач, не було предметом оскарження в даній справі, оскільки позов пред`явлено до суду 26 квітня 2017 року.

15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звертався до Зборівського районного суду з позовом про визнання незаконним рішення Мшанецької сільської ради № 173 від 22 грудня 2016 року, яким затверджено протокол № 3 засідання земельної комісії та протокол № 4 (яким затверджено кадастрову документацію ОСОБА_3 ), незаконним й ухвалою суду від 11 грудня 2017 року провадження в справі № 599/1199/17 за вказаним позовом закрито в зв`язку зі смертю позивача (т. 1, а. с. 321-325).

Ні ОСОБА_1 за життя останнього, ні його правонаступником - ОСОБА_2 не оскаржувались рішення органу місцевого самоврядування № 143 від 28 жовтня 2016 року, яким затверджено протокол земельної комісії № 2 про відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 , як і не оскаржувалось ОСОБА_2 після смерті батька рішення № 172 від 22 грудня 2016 року, яким затверджено протокол засідання земельної комісії № 3 про відсутність підстав для затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 , що розроблялася раніше ТОВ Галицькі землі .

Також встановлено, що між ОСОБА_3 і померлим ОСОБА_1 раніше існував спір щодо меж користування їх земельними ділянками і таким, що набрало законної сили, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 25 січня 2011 року у справі № 22ц-50 було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Мшанецька сільська рада, Управління Держкомзему в Зборівському районі, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 шляхом демонтажу кам`яної огорожі, зведеної ОСОБА_1 на межі від літ. Ж до літ. З в плані зовнішніх меж земельної ділянки у державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_5 .

В ході розгляду справи № 22ц-50 встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 по лінії межі, позначеної точками Ж і З в її державному акті, межує з землями Мшанецької сільської ради, на яких ОСОБА_1 було споруджено кам`яну огорожу, чим створено перешкоди для доступу через землю сільської ради до її городу (т. 1, а. с. 77).

Вказане рішення перебувало на виконанні Зборівського районного відділу ДВС й 29 листопада 2017 року виконавче провадження з його виконання закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 79, 239).

Крім цього, таким, що набрало законної сили, рішенням Зборівського районного суду від 18 липня 2011 року за позовом ОСОБА_1 було визнано недійсним виданий на його ім`я державний акт ТР № 1015 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,81 га для будівництва, обслуговування житлових і господарських будівель та ведення городництва, розташовану в с. Мшанець Зборівського району. Як вбачається зі змісту даного рішення суду, підставою визнання недійсним вказаного державного акта була добровільна відмова власника ОСОБА_1 від права на земельну ділянку в зв`язку з рекомендаціями Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, викладеними у листі від 29 березня 2011 року за № 32-50-Т-76/1334, з приводу звернення ОСОБА_2 щодо виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області в справі № 22ц-50. Зі змісту цього ж листа вбачається, що фактичні розміри земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідали розмірам, зазначеним у раніше виданому державному акті, а конфігурація земельної ділянки не відповідала матеріалам впорядкування присадибних земельних ділянок с. Мшанець Зборівського району (т. 1, а. с. 233-234).

За час розгляду вказаного спору судами земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 , була сформована як об`єкт цивільних прав і право власності на останню зареєстровано за ОСОБА_3 29 жовтня 2019 року (т. 2, а. с. 156-157).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Звертаючись до суду у квітні 2017 року, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , вказував, що незатвердження технічної документації Мшанецькою сільською радою є протиправним.

Статтею 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянко у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 118 ЗК України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Основними завданнями землеустрою є, серед іншого, встановлення меж земельних ділянок власників і землекористувачів (пункт в частини першої статті 183 ЗК України).

Відповідно до положень частини першої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

Статтею 186-1 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Таким чином, з огляду на викладене, слід зазначити, що процедура погодження проекту землеустрою передбачає перевірку цього проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі невідповідності проекту відповідний орган має повноваження відмовити у погодженні такого проекту землеустрою із наданням часу на усунення зазначеного переліку недоліків проекту.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Відповідно до положень статті 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 4.1 - 4.4 Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з підпунктом 8 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, з наведеного вище вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування, як і перевірка проектів землеустрою на відповідність їх положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, дійшов правомірного висновку, що прийняття рішень щодо затвердження технічної документації чи підстав її не затвердження та передання земельної ділянки у власність, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а тому, зобов`язуючи сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року №172 затверджено протокол засідання постійно діючої комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та екології Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року № 3.

Із протоколу вбачається, що технічна документація не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, проведеним земельною комісією.

Рішенням Мшанецької сільської ради від 29 вересня 2017 року затверджено протокол засідання постійно діючої комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та екології Мшанецької сільської ради від 24 липня 2017 року № 5.

Із протоколу вбачається, що земельні ділянки площею 0,1546 га та 0,3500 га погоджені із суміжними землекористувачами, як видно на акті прийомі-передачі межових знаків і після присутності представника сільської ради на повторній зйомці будуть погоджені на сесії сільської ради.

Що стосується земельної ділянки площею 0,2500 га, то її зйомка була проведена без врахування будь-яких пропозицій, що були розглянуті на попередньому засіданні земельної комісії 22 грудня 2016 року.

Тому, затвердити технічну документацію на дану земельну ділянку можливо буде тільки при повному виконанні рішень постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та екології Мшанецької сільської ради, що відображені у протоколі № 3 від 22 грудня 2016 року, які були затвердженні рішенням сесії Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року.

Вказане рішення Мшанецької сільської ради від 29 вересня 2017 року було прийнято вже після звернення до суду із вказаним позовом та не є предметом оскарження, як і рішенням Мшанецької сільської ради від 22 грудня 2016 року №172.

Отже, зі змісту вказаних рішень, якими було затверджено протоколи засідань постійно діючої комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та екології Мшанецької сільської ради, вбачається, що мало місце виконання органом місцевого самоврядування своїх обов`язків, визначених частиною восьмою статті 186-1 ЗК України, щодо перевірки технічної документації виготовленої з початку ТОВ Галицькі землі , а потім ФОП ОСОБА_4 на виконання рішення Мшанецької сільської ради від 04 грудня 2014 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) .

Враховуючи те, що зазначені рішення не були оскаржені заявником, як і не було усунуто недоліки у технічній документації, які встановлені вказаними рішеннями сільської ради, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що у зв`язку з поданою позивачем заявою про затвердження технічної документації рішення про відмову у її затвердження сільською радою не приймалось, а лише проводилась у порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України, перевірка на відповідність такої вимогам закону, в результаті чого виявлено недоліки, викладені у вищевказаних протоколах, які затверджені відповідними рішеннями сільської ради, законність яких не була оскаржена, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки такі є передчасними, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання затвердження технічної документації сільською радою та передачі у власність земельної ділянки не є ефективним способом захисту прав, тому що не відповідає вимогам земельного законодавства.

Крім того, незазначення у протоколах земельної комісії та рішеннях сільської ради строку на усунення виявлених недоліків не позбавляє позивача права усунуті такі у будь-який строк, оскільки останньому не було відмовлено у передачі земельної ділянки у власність, як і не було залишено його заяву без розгляду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судове рішення апеляційного суду порушує його право на захист законних очікувань щодо оформлення права власності на земельну ділянку після розроблення проекту землеустрою, є безпідставними, оскільки наявність рішення сільської ради, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою та її виготовлення, не дає заявнику права на автоматичне її затвердження, оскільки така, як вказувалось вище, підлягає перевірці, відповідно до положень статті 186-1 ЗК України.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не було враховано правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17-ц (провадження 61-48597св18) й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), не можуть бути прийняті судом, оскільки рішення у справі, яка переглядається, та у наведених заявником постановах ухвалено за різних фактичних обставин.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта