Постанова

від 29.10.2020 по справі 392/1874/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2020 року

місто Київ

справа № 392/1874/17

провадження № 61-2940св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2018 року у складі судді Кавун Т. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2017 року заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду із позовом, у якому просив з урахуванням статей 203, 215, 216, 236, 653, 654 ЦК України, Закону України

Про оренду землі , Закону України Про оцінку землі визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12 квітня 2016 року між орендодавцем, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі виконуючого обов`язки начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Чуйка В. І., та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельних ділянок, загальною площею 105, 2120 га, кадастрові номери: 3523185700:02:000:9031, 3523185700:02:000:9030, 3523185700:02:000:9029, 3523185700:02:000:9028, 3523185700:02:000:9027, 3523185700:02:000:9026, 3523185700:02:000:0614, 3523185700:02:000:0613, 3523185700:02:000:0611, 3523185700:02:000:0610, 3523185700:02:000:0609, 3523185700:02:000:0606, із цільовим призначенням - для випасання худоби, що розташовані на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області; зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначені земельні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Позов обґрунтовано тим, що в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Чуйко В. І. не мав права та відповідного обов`язку на підписання договору від імені Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, тому договір оренди землі від 12 квітня 2016 року має бути визнано недійсним.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив внести зміни до договору оренди землі від 12 квітня 2016 року.

На обґрунтування зустрічного позову зазначив, що використання землі є платним згідно зі статтею 206 ЗК України. Законом України Про оренду землі врегульовано питання щодо орендної плати за землю, встановлення розміру, умови і строки її внесення. Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки. У пункті 5 цього договору сторони узгодили, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору не проводилася. Після проведення та затвердження у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок сторони зобов`язалися укласти зміни до договору. Позивач, отримавши документальне підтвердження грошової оцінки 07 березня 2018 року, звернувся до орендодавця з пропозицією внести зміни до укладеного договору, проте відповідь не отримав.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2018 року позов заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12 квітня 2016 року між орендодавцем, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Чуйка В. І., та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельних ділянок, загальною площею 105, 2120 га, кадастрові номери: 3523185700:02:000:9031, 3523185700:02:000:9030, 3523185700:02:000:9029, 3523185700:02:000:9028, 3523185700:02:000:9027, 3523185700:02:000:9026, 3523185700:02:000:0614, 3523185700:02:000:0613, 3523185700:02:000:0611, 3523185700:02:000:0610, 3523185700:02:000:0609, 3523185700:02:000:0606, із цільовим призначенням - для випасання худоби, що розташовані на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що позов підлягає задоволенню в частині визнання оспорюваного договору оренди недійсним, оскільки Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області не уповноважувало в. о. начальника відділу у Маловисківському районі Держгеокадастру в Кіровоградській області на укладення договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Крім того, під час укладення договору оренди землі не було дотримано вимог статті 15 Закону України Про оренду землі щодо однієї з істотних умов договору, а саме, орендної плати. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову, мотивуючи свій висновок тим, що, оскільки договір оренди землі, укладений 12 квітня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Чуйка В. І. та ОСОБА_1 , є недійсним, тому, відповідно, до такого договору не можуть бути внесені будь-які зміни.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області щодо повернення земельних ділянок скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не встановив дійсні обставини справи, не сприяв всебічному розгляду справи і, як наслідок, ухвалив судове рішення, яке не ґрунтується на законі, а тому рішення у частині відмови у задоволенні позову про повернення земельної ділянки необхідно скасувати.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у лютому 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилався на те, що прокуратурою не доведено, які саме права порушені укладеним договором. Відповідач, укладаючи спірний договір, не був обізнаний про відсутність у позивача чи його представника необхідного обсягу повноважень на укладення договору оренди землі. Крім того, заявник під час розгляду справи судом апеляційної інстанції заявив відвід головуючому судді, проте, на його переконання, у задоволенні відводу було безпідставно відмовлено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина перша статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 квітня 2016 року укладено договір оренди землі між орендодавцем, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Чуйка В. І., та орендарем, ОСОБА_1 . Предметом зазначеного договору є передача у строкове платне користування земельних ділянок для випасання худоби з кадастровими номерами: 3523185700:02:000:9031, 3523185700:02:000:9030, 3523185700:02:000:9029, 3523185700:02:000:9028, 3523185700:02:000:9027, 3523185700:02:000:9026, 3523185700:02:000:0614, 3523185700:02:000:0613, 3523185700:02:000:0611, 3523185700:02:000:0610, 3523185700:02:000:0609, 3523185700:02:000:0606, які розташовані на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Відповідно до умов договору в оренду передаються земельні ділянки, загальною площею 105, 2120 га, у тому числі 105, 2120 га - пасовища.

Відповідно до пункту 5 умов договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору не проводилася. Після проведення та затвердження у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок сторони зобов`язалися укласти зміни до договору оренди.

Договір оренди укладено на 30 років.

Пунктами 9 та 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі, визначених статтею 277 Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Право оренди земельних ділянок строком на 30 років відповідно до договору оренди землі від 12 квітня 2016 року зареєстровано 27 вересня 2017 року.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області це Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує виконання на території Кіровоградської області робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області. Головне управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи Держгеокадастру нижчого рівня та контролює їх діяльність. Головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території Кіровоградської області.

Отже, розпорядником земель державної власності на території Кіровоградської області є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до повідомлення начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та інформації в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області Головне управління актів індивідуальної дії про передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не видавало, Головним управлінням не уповноважувалася будь-яка особа на підписання договору оренди земельних ділянок, загальною площею 105, 2120 га, із цільовим призначенням для випасання худоби на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. У відділі Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області відсутнє доручення щодо уповноваження будь-кого на укладення та підписання договорів оренди між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області.

За інформацією начальника Державної казначейської служби України у Кіровоградській області станом на 07 грудня 2017 року грошові кошти від сплати за оренду земельних ділянок, загальною площею 105, 2120 га, із цільовим призначенням для випасання худоби, на спеціальні рахунки Розсохуватської сільської ради від ОСОБА_1 не надходили.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення ЄСПЛ у справах KOROLEV v. RUSSIA від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA від 15 січня 2009 року).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України встановлено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді здійснюється у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким є Закон України Про прокуратуру .

За змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру

(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор може представляти інтереси держави в суді у таких випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частини четверта, п`ята статті 56 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, прокурор зазначив, що спірний договір укладений від імені Управління неуповноваженою особою. Спірні земельні ділянки належали державі, а тому ними міг розпорядитися виключно зазначене Головне управління. Ураховуючи викладене, суди зробили правильний висновок про правомірність представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Згідно з положеннями статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

За правилом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до приписів частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Кіровоградської області.

Судами встановлено, що Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області не уповноважувало в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області на укладення договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, за наданими позивачем за первісним позовом доказами, під час укладення договору оренди землі не було дотримано вимог статті 15 Закону України Про оренду землі щодо однієї з істотних умов договору, а саме орендної плати .

З висновку за результатами службового розслідування щодо наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_2 , державного кадастрового реєстратора відділу у Маловисківському районі, який тимчасово виконував обов`язки начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області з 09 березня 2016 року, судом встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявні можливі ознаки злочину, передбаченого статтями 366 та 364 Кримінального кодексу України. Відповідно до цього висновку начальник відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі не був наділений повноваженнями щодо укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Тобто, повноваження щодо укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів на території Кіровоградської області має виключно Головне управління або від імені Головного управління уповноважена особа згідно з довіреністю. Оспорюваний договір укладено на 30 років, хоча Управління аналогічні договори укладає на 7 років та встановлює розмір орендної плати не менше 8 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності порушеного права держави Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки передання спірних земельних ділянок в оренду відбулося із порушенням вимог законодавства, внаслідок чого порушено право Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області на розпоряджання земельними ділянками у спосіб, передбачений законом.

Доводи касаційної скарги щодо неоднакового застосування норм матеріального права із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц

(провадження №14-153цс18) є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі спір розглянутий за інших фактичних обставин. У наведеній справі Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним правочину, укладеного із перевищенням повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. У справі, що переглядається, судами не встановлено, що в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону може виступати від іменіГоловного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області та підписувати відповідні договори. Тобто у цій справі судами встановлено, що зазначена посадова особа діяла не з перевищенням повноважень, а за їх повної відсутності, ця особа не мала будь-яких встановлених підстав взагалі бути і виступати як представник Головного управління. Враховуючи, що зазначене Управління є окремою юридичною особою, є стороною зазначеного договорю, працівник, який мав трудові відносини з іншою юридичною особою, відділом (хоча і підпорядкованою Головному управлінню), та в силу статутних документів або положення про Управління не вправі за посадою його представляти і діяти в його інтересів та від імені, тому представництво інтересів Управління було можливим виключно на підставі окремої довіреності, спеціально виданої цим Управлінням задля вчинення таких юридично значимих дій.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні порушення, допущені під час укладення договору оренди землі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позов підлягає задоволенню.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про відвід, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки доводи відхилення заявленого відводу викладені в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року і суд визнає їх належним чином мотивованими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неналежним чином оцінили докази зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Розглядаючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судового рішення у частині задоволення позову щодо повернення державі земельних ділянок та відмови у задоволенні зустрічного позову, з огляду на що рішення у наведеній частині Верховним Судом не переглядалися.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( Проніна проти України , № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко