Ухвала

від 26.10.2020 по справі 947/26380/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1683/20

Номер справи місцевого суду: 947/26380/20 1-кс/947/14680/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

директора ТОВ «Майнічі» - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року про відмову у задоволені клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській обласної ОСОБА_11 , погодженого прокурором відділу Одеської місцевої прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000837 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, -

встановив:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року відмовлено у задоволені клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській обласної ОСОБА_11 , погодженого прокурором відділу Одеської місцевої прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000837 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, але не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно в рамках зазначеного кримінального провадження за ч. 2 ст. 270 КК України та не відповідає критеріям п. 1 ст. 94 КПК України, як доказ у кримінальному проваджені.

Крім того, слідчим в клопотанні не конкретизовано речі, які перебувають у контейнері автомобіля та на яке він просить накласти арешт.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу суду такою, що постановлена всупереч вимогам кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що без дозволу слідчого та прокурора, всупереч ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2020 року, якою накладено арешт та заборонено виносити речі та документи без письмового дозволу, під час проведення зовнішнього огляду речового доказу 28.10.2020 року, встановлено факт його руйнування та вивезення його частин на сміттєзвалище.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання.

Заслухавши: суддю-доповідача та прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020160000000837, внесене до ЄРДР 17.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України за фактом порушення встановленого законодавством вимог пожежної безпеки, яке спричинило загибель людей та 28.09.2020 року в ході огляду прилежної території готелю «Токіо Стар» по вул. Водопровідна, 1А/3, м. Одеса виявлено і вилучено транспортний засіб «DAF», модель FA 85, д.н.з. НОМЕР_1 , контейнер з речами з приміщень другого поверху готелю «Токіо Стар», два ключі чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та будівельні рукавиці в кількості 40 штук.

У зв`язку з чим 28.09.2020 року заступник начальника СУ ГУНП звернулась до суду з клопотання про арешт вищезазначеного майна з метою збереження речових доказів, оскільки підозрювані або будь-які інші особи з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть здійснити будь-які дії щодо його відчуження, пошкодження чи знищення.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор вказав, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.09.2019 у іншому кримінальному проваджені на будівлю та приміщення по вул. Водопровідна, 1А/3, м. Одеса, яка належить ТОВ «Майнічі» та ТОВ «Готель Паровоз» накладено арешт та заборонено винос з них речей та документів без письмового дозволу слідчого та прокурора. Ухвала про накладення арешту на зазначене майно, яка передбачає заборону його використання розміщена на в`їзді на територію, де перебувають будівлі та приміщення. Однак під час проведення зовнішнього огляду речового доказу встановлено факт руйнування та вивезення його частин на сміттєзвалище.

За фактом невиконання судового рішення, дані про вчинене правопорушення внесені до ЄРДР та розпочате досудове розслідування.

Представник власника майна ОСОБА_8 заперечував проти накладення арешту на майно та вказав, що у органу досудового розслідування відсутні правові підстави для його арешту, оскільки вилучене майно не є доказом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України та послався на рішення ЄСПЛ "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005 року та "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005 року, де втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу. Разом зтим зазначив,що перешкоддля здійсненнядосудового розслідуваннявласником майнане здійснювалось,автомобіль тадокументи повернутовласнику безсміття,а отжесвідчить провиконання усіхслідчих дії. При цьому заперечував проти тверджень прокурора про наявність при в`їзді на територію де розташовані будівлі, ухвалу про заборону вчиняти відповідні дії. Також вказав, що особа, інтереси якої він представляє є водієм та згідно до укладеної з іншою особою домовленості вивозила з зазначеної території будівельне сміття.

Директор ТОВ «Майнічі» ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначив, що ухвала про заборону вивозити сміття з будівель, де мало місце пожежа на даний час відсутня, а постановлена ухвала на яку посилається прокурор стосувалася лише заборони вивозити речі та документи, а не будівельне сміття. Звернув увагу, що саме сміття не визнане речовим доказом у іншому кримінальному проваджені, яке на теперішній час закінчено.

Надаючи правову оцінку заявленим у клопотання доводам, з урахуванням отриманим під час апеляційного розгляду поясненням, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що клопотання та додані до нього матеріали, жодним чином не обґрунтовують можливість досягнення завдань застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а слідчим жодним чином не доведено необхідність накладення арешту на транспортний засіб та наявне у контейнері зазначеного транспортного засобу майно.

Так, слідчим у клопотанні не зазначено, яке доказове значення має вилучений автомобіль у даному кримінальному провадженні, передбаченому ч. 2 ст. 270 КК України за фактом порушення встановленого законодавством вимог пожежної безпеки, яке спричинило загибель людей.

Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні просить накласти арешт не лише на транспортний засіб «DAF», модель FA 85, д.н.з. НОМЕР_1 , два ключі чорного кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а також на контейнер з речами з приміщень другого поверху готелю «Токіо Стар», будівельні рукавиці в кількості 40 штук, однак не конкретизує та не ідентифікує, які саме речі перебувають у контейнері.

Посилання прокурора, що це сміття, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному проваджені за ч.2 ст.270 КК України та на нього накладено арешт в іншому кримінальному проваджені не заслуговують уваги, оскільки жодних даних або доказів, що саме на вилучене майно, а саме сміття накладено арешт прокурором не надано.

Вказане свідчить про те, що слідчий формально послався на підстави, мету та обґрунтування необхідності накладення арешту, що вказувало на необхідність прийняття слідчим суддею рішення щодо відмови у накладені арешту.

Прокурором також у судовому засіданні апеляційного суду не доведена мета та підстави накладення арешту на вищевказане майно, який обмежився лише посиланням на те, що майно визнано речовим доказом у даному кримінальному проваджені, в тому числі з урахуванням не спростування тверджень представника власника майна про повернення йому автомобілю без будівельного сміття, як про те стверджував прокурор.

Таким чином,доводи прокурорапро те,що ухвала постановленавсупереч вимогамкримінального процесуальногозакону,а висновкисуду невідповідають фактичнимобставинам кримінальногопровадженняне знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а також дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором надано не було.

Висновки апеляційного суду.

Відповідно доч.3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо:1)залишити ухвалубез змін;2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором наведено не було.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргупрокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року про відмову у задоволені клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській обласної ОСОБА_11 , погодженого прокурором відділу Одеської місцевої прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000837 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4