Ухвала

від 12.01.2021 по справі 947/26380/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/106/21

Номер справи місцевого суду: 947/26380/20 1-кс/947/14531/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2020 р., якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно по кримінальному провадженні №12020160000000837, внесеному до ЄРДР від 17.07.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту та тимчасову заборону ТОВ «МАЙНІЧІ», ТОВ «ГОТЕЛЬ ПАРОВОЗ», та будь-яким юридичним та фізичним особам відчуження, розпорядження та/або користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та забороною будь-кому входу до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника прокурора у кримінальному провадженні № 12020160000000837.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Натомість, з клопотання прокурора вбачається, що постановою слідчого від 09.09.2019 року будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності, оскільки згідно долученої до матеріалів клопотання постанови заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами лише 17.09.2020 року, тобто через 2 місяці після реєстрації кримінального провадження та більш ніж через рік після самої події пожежі.

Окрім того, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження та жодним чином не доведено необхідності накладення арешту із забороною вчинення із вказаним майном будь-яких дій.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена без урахування важливих обставин справи, а саме:

-вказані будівля та нежитлові приміщення є доказом злочину, та постановою слідчого від 17.09.2020 р. визнані речовими доказами, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та під час судового розгляду обвинувального акту підлягають дослідженню судом;

-забезпечення незміни зазначеного речового доказу злочину обумовлено можливою необхідністю проведення під час судового розгляду обвинувального акту додаткових судових експертиз та досліджень з метою всебічного дослідження обставин події;

-підозрюваний та інші особи, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть здійснити будь-які дії щодо його відчуження, здійснити його перепланування, змінити цільове призначення, спотворити, змінити, пошкодити чи знищити його є доцільним накласти арешт на зазначене майно з метою збереження речових доказів тимчасово позбавивши власників ТОВ «МАЙНІЧІ» та ТОВ «ГОТЕЛЬ ПАРОВОЗ» права на відчуження, розпорядження та/або користування майном;

Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту та тимчасову заборону ТОВ «МАЙНІЧІ», ТОВ «ГОТЕЛЬ ПАРОВОЗ», та будь-яким юридичним та фізичним особам відчуження, розпорядження та/або користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1А/3, та забороною будь-кому входу до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника прокурора у кримінальному провадженні № 12020160000000837.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник ТОВ «МАЙНІЧІ», ТОВ «ГОТЕЛЬ ПАРОВОЗ» не з`явився, про дату та час судового розгляду судом повідомлявся належним чином, через засоби поштового зв`язку шляхом направлення судової повістки на адресу, що міститься в матеріалах кримінального провадження, причини неявки суду не повідомлено.

Від прокурора ОСОБА_5 до апеляційного суду 12.01.2021 року надійшла заява №380/21-Вх, якою він просив суд задовольнити його апеляційну скаргу та розглянути кримінальне провадження за його відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

У зв`язку з цим, оскільки учасники в судове засідання не з`явився, фіксація процесу технічними засобами не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому,ч.2вказаної нормивстановлює,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Разом з тим, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз змісту клопотання прокурора та матеріалів, долучених до нього, показав, що ним не були дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, з яких випливає, що вилучене майно та грошові кошти не підпадають під поняття речових доказів, визначених приписами ст. 98 КПК України.

Так,з матеріалівкримінального провадженнявбачається,що Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020160000000837 за обґрунтованою підозрою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 270 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в результаті порушення головним інженером ОСОБА_6 , встановленим законодавством вимог пожежної безпеки 17.08.2019 року сталося пожежа у готелі «Токіо Стар», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1А/3. В результаті пожежі загинуло 9 осіб та отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості 10 осіб.

Постановою слідчого від 17.09.2020 р. будівлю та нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами.

При цьому, в клопотанні прокурор зазначає, що постановою слідчого від 09.09.2019 року будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності, оскільки згідно долученої до матеріалів клопотання постанови заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами лише 17.09.2020 року, тобто через 2 місяці після реєстрації кримінального провадження та більш ніж через рік після самої події пожежі (а.п. 13-22).

Також, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

В своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв`язку із чим прокурор просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна.

Проте, всупереч доводів апеляційної скарги, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження та жодним чином не доведено необхідності накладення арешту із забороною будь-яким юридичним та фізичним особам відчуження, розпорядження та/або користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та забороною будь-кому входу до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні № 12020160000000837.

Відтак, оскільки клопотання прокурора не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про необхідність накладення арешту із забороною будь-яким юридичним та фізичним особам відчуження, розпорядження та/або користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та забороною будь-кому входу до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні № 12020160000000837, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.

З огляду на що апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що під час перевірки у суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та зазначених висновків слідчого судді не спростовують, а ухвала слідчого судді є повністю законною, обґрунтованою та вмотивованою, яка ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та нормах чинного КПК України. Одночасно доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені слідчім суддею відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2020 р., якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту та тимчасову заборону ТОВ «МАЙНІЧІ», ТОВ «ГОТЕЛЬ ПАРОВОЗ», та будь-яким юридичним та фізичним особам відчуження, розпорядження та/або користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та забороною будь-кому входу до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника прокурора у кримінальному провадженні № 12020160000000837 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4