Ухвала

від 03.11.2020 по справі 913/609/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у забезпеченні позову

03 листопада 2020 року м.Харків Справа № 913/609/20

Провадження № 7/913/609/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці (92905, Луганська область, м. Кремінна, вул. Полнова, буд. 56, ідентифікаційний код 40505417)

до відповідача Фермерського господарства Риск (92917, Луганська область, Кремінський район, с. Невське, вул. Яроцького, буд. 21, ідентифікаційний код 13411093)

про стягнення заборгованості,

Без повідомлення та виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства Риск про стягнення заборгованості, в якому просить:

- стягнути з Фермерського господарства Риск на свою користь заборгованість як винагороду за Ліцензійним договором від 10.09.2018 року №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії у розмірі 55 530,67 грн., в т.ч. ПДВ 7 907,24 грн., за надання прав на використання матеріального носія Торгівельної марки Ласковая мама та у розмірі 75 641,97 грн., в т.ч. 10 805,99 грн., за надання прав на використання матеріального носія Торгівельної марки Мирна , а також три відсотки річних у сумі 8 322,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 60 754,39 грн., нараховані на вказану суму основної заборгованості за договором за відповідний період прострочення;

- стягнути з Фермерського господарства Риск на свою користь поточні платежі у розмірі 5 (п`яти) відсотків від вартості реалізованого майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем 10.09.2018 року укладено Ліцензійний договір №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії, за яким позивач (ліцензіар за договором) передав відповідачу (ліцензіату за договором) матеріал - зерно Торгівельної марки Ласковая мама вагою 18 740 кг на суму 135 552, 66 грн. та зерно Торгівельної марки Мирна вагою 25 610 кг на суму 185 245,66 грн., за що відповідач на виконання умов п. 4.1 Ліцензійного договору мав сплатити протягом 5 днів від моменту заключення договору одноразовий платіж у вигляді винагороди в сумі 35 відсотків від вартості переданого матеріалу. Однак, станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем не було сплачено винагороду у розмірі 130 992,64 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму належної до сплати винагороди, а також нараховані на неї за період прострочення з 16.09.2018 року по 27.10.2020 року на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України три відсотки річних у розмірі 8 322,52 грн. та інфляційні втрати у сумі 60 754,39 грн.

Разом з тим, заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на свою користь поточних платежів у розмірі 5 (п`яти) відсотків від вартості реалізованого майна, позивач посилається на п. 4.2 Ліцензійного договору, за умовами якого сплачуються поточні платежі в сумі визначеній нижченаведеними процентними ставками від вартості матеріала, який буде реалізовуватися ліцензіатом за весь період за використання зазначеного матеріалу сорту у розмірі 5 (п`яти) % від вартості реалізованого матеріалу. При цьому, позивач вказує, що відповідачем здійснювався посів сортів зерна, невиключне право на використання ліній яких було надано за Ліцензійним договором, проведено жнива та отримано урожай, який в подальшому було реалізовано, однак, невідомою є сума, на яку його було реалізовано. У зв`язку з цим з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, позивачем у встановленому ст. 90 ГПК України порядку поставлено ряд питань до відповідача.

Крім того, у змісті позовної заяви позивач наводить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс та очікує понести з розглядом справи. Згідно даного розрахунку витрати на професійну правничу допомогу складають 33 000,00 грн.

Разом з поданням позовної заяви позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на всі банківські рахунки Фермерського господарства Риск , код ЄДРПОУ 134 11093, в межах заявлених позовних вимог (ціни позову) у розмірі 200 069,55 грн.

Розглядаючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17.

Зі змісту мотивувальної частини поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду і забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Разом з тим, для застосування заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду шляхом відчуження відповідачем належних позивачу грошових коштів. Докази погіршення фінансового стану відповідача або його фінансової неспроможності також відсутні.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Викладене відповідає позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, наведеною у постанові від 30.07.2020 року у справі №910/3836/20.

Згідно з абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом статей 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач не обґрунтував припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі, доказів на підтвердження можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення не надав, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, не містить документального обґрунтування та надання належних і допустимих доказів саме неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим в задоволенні заяви Приватного підприємства Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на заявника.

Керуючисьст.ст. 73, 74, 77, 79, 86, 129, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного підприємства Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці про забезпечення позову - відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 051,00 грн. покласти на заявника.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 03.11.2020 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.В. Тацій