Рішення

від 02.11.2020 по справі 640/20753/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Київ № 640/20753/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до треті особи, Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот , Товариство з обмеженою відповідальністю Гінес Груп , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Харків) провизнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі - позивач та/або ДК Газ України НАК Нафтогаз України ) з позовом до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот (далі - третя особа - 1 та/або ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот ), Товариство з обмеженою відповідальністю Гінес Груп (далі - третя особа - 2 та/або ТОВ Гінес Груп ), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Харків) (далі - третя особа-3) та просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність органу ДВС щодо не передачі на виконання до вищестоящого органу державної виконавчої служби виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот ;

- зобов`язати Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) передати на виконання до вищестоящого органу державної виконавчої служби виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот ;

- визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку ринкової вартості майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем на замовлення Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в рамках зведеного виконавчого провадження №54158210 щодо визначення ринкової вартості майна вантажних вагонів (цистерн) в кількості 53 штуки, що належить Приватному акціонерному товариству Сєвєродонецьке об`єднання Азот ;

- витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відрито провадження в адміністративній справі №640/20753/20.

Крім того, вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд справи за правила спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звіт про оцінку ринкової вартості майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем на замовлення Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в рамках зведеного виконавчого провадження №54158210 щодо визначення ринкової вартості майна вантажних вагонів (цистерн) в кількості 53 штуки, що належить Приватному акціонерному товариству Сєвєродонецьке об`єднання Азот є протиправним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки така оцінка визначена експертом за цінами порівняно нижчими за ринкові. Також, ДК Газ України НАК Нафтогаз України зазначає, що у разі реалізації вантажних вагонів відповідачем він отримує суму стягнення за виконавчими документами набагато меншу, ніж від реалізації вагонів третьою особою-3. Також, позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам статті 30 Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень не передав виконавчі провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Харків).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про відсутність ознак його протиправної бездіяльності та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представниками третіх осіб відношення до позову не висловлено, заяв та клопотань не надходило, причини не подання письмових пояснень по суті позовних вимог суду не відомі.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі - ДК Газ України , Компанія, позивач) 02.11.18 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській пред`явлено на виконання наступні накази, а саме:

- наказ господарського суду Луганської області від 02.07.2016 року у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011) про стягнення з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ДК Газ України 2 054 254,07 грн. пені, 1 154 553,27 грн. 3% річних та 2 573 306,15 грн. інфляційних втрат;

- наказ господарського суду Луганської області від 24.11.2016 року у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ДК Газ України 94 642,59 грн. судового збору;

- наказ господарського суду Луганської області від 10.11.2017 у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011) про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ДК Газ України 1 378,00 грн. судового збору.

08.11.2018 державним виконавцем винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження.

Між тим, відповідачем 17.10.2019 року в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №54158210 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, у відповідності до якої описано та накладено арешт на рухоме майно боржника ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , а саме: 53 вантажних вагона (цистерна).

06.05.2020 року відповідачем винесено в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №54158210 постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ ГІНЕС ГРУП (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №328/20 від 22.04.2020 року строком дії до 22.04.2023 року) в особі оцінювача ОСОБА_1 , який має кваліфікацію МФ №1045 від 22.04.2004 року.

02.06.2020 року до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов звіт (вх. 16675) про незалежну оцінку майна вантажні вагони-цистерни, загальною кількістю 53 одиниці, що не підлягають списанню, де визначено їх оцінку у розмірі 6 238 000 грн. (далі - оскаржуваний та/або спірний звіт).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 року за №489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 6 розділу I Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7 розділу III Інструкції до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).

У разі відводу (самовідводу) державного виконавця виконавчий документ передається іншому державному виконавцеві, а у разі відводу, самовідводу начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби - іншому органу державної виконавчої служби.

У випадку самовідводу приватного виконавця виконавчий документ повертається стягувачу або передається за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.

Передача виконавчого документа у випадках, передбачених цим пунктом, здійснюється в порядку, встановленому розділом V цієї Інструкції.

Положеннями пункту 14 розділу III Інструкції встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає суду підстави дійти до висновку, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції.

Між тим, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Тобто, ключовим аспектом в рамках спірних правовідносин є обставини того, який орган державної виконавчої служби відкрив вперше виконавче провадження відносно боржника - Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

Згідно із пунктом 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі: якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

В той же час, питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу) (п. 1 розділу V Інструкції).

Судом встановлено, що державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП №54047406 від 16.06.2017 року, боржником у якому є - Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот , а саме об`єднано виконавчі провадження №54047406, №54068868 у зведене виконавче провадження №54158210.

Звідси слідує, враховуючи наявні документи в матеріалах справи, що Сєвєродонецьким міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відрито виконавче провадження боржником у якому є - Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот раніше аніж третьою особою-3. Доказів зворотного матеріли адміністративної справи не містять. Таким чином посилання позивача на статтю 30 Закону № 1404-VIII є безпідставними.

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу) (п. 1 розділу V Інструкції).

В матеріалах справи відсутні докази надходження до відповідача постанови начальника органу державної виконавчої служби вищого рівня про передачу матеріалів виконавчого провадження.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17 вказано, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В даному випадку, зважаючи на вищевикладене суд не вбачає ознак протиправної бездіяльності відповідача і, як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання його вчинити певні дії. Тобто, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного звіту суд зверне увагу на наступне.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 57 Закону № 1404-VIII обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Приписами частини першої статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

Між тим, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №914/881/17 та Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30.07.2018 року у справі № 23/100-12.

В той же час, висновок про оцінку майна не може бути оскаржений окремо від оскарження дій державного виконавця, що відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою у постанові від 20.03.2019 року у справі № 821/197/18/4440/16.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 22.04.2020 року у справі № 400/1977/19, зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 викладена правова позиція про те, що суди під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року №821/197/18/4440/16 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року у справі №914/881/17.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі №821/197/18 та від 12.06.2019 року у справі №308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Частиною 5 статті 57 Закону № 1404-VIII визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-ти денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Відповідно, приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Між тим, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 23.04.2020 року у справі №717/325/14-ц вказано, що аналіз статті 57 Закону України Про виконавче провадження свідчить про те, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

Законом також передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

В свою чергу, Закон № 1404-VIII не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Слід зазначити, що в статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна.

Зокрема, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Отже, зацікавлена сторона може подати державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку і, в разі відмови останнім у призначенні рецензування звіту, може оскаржити його дії або здійснити рецензування звіту.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрат понесених на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 75-77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, код ьЄДРПОУ 31301827) до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, б. 68), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5, код ЄДРПОУ 33270581), Товариства з обмеженою відповідальністю Гінес Груп (84320, Донецька область, м. Крамаморськ, вул. Бєляєва, б. 119, кв. 260, код ЄДРПОУ 37493187), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Харків) (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б. 22) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева