Ухвала

від 03.11.2020 по справі 925/635/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 925/635/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хахуди О.В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" ,

представник позивача - Янович-Бунь І.Б., адвокат (довіреність від 08.09.2020 № 31, свідоцтво від 19.10.2018 № 7053/10) ,

відповідач - комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" ,

представник відповідача - не з`явився ,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

на рішення господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 (головуючий суддя Дорошенко М.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 (головуючий Калатай Н .Ф . , судді: Дідиченко М .А . і Поляк О .І . )

у справі № 925/1635/19

за позовом приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (далі - Товариство)

до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (далі - Підприємство)

про визнання пункту договору недійсним .

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Підприємства про визнання недійсним пункту 6.3.2 договору про постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т (далі - Договір), укладеного між сторонами за рішенням господарського суду Черкаської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт Договору не відповідає вимогам статей 6, 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", частин другої, третьої статті 20 Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРКП) від 10.08.2012 № 277, оскільки, попри наявність державного регулювання тарифу на послуги з транспортування теплової енергії, вказаний пункт Договору передбачає оплату Підприємству витрат на послуги з транспортування покупної теплової енергії у розмірі, встановленому розрахунковим шляхом згідно з затвердженою Підприємством калькуляцією.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що тариф на послуги Підприємства з транспортування своїми тепловими мережами теплової енергії Товариства є регульованим державою тарифом, тому він не може встановлюватись на розсуд сторін Договору. Тобто пункт 6.3.2 Договору не відповідає вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ціни і ціноутворення", Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Правил користування тепловою енергією, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга обґрунтована необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 925/1391/18 щодо застосування у подібних правовідносинах законодавства, яким врегульовується державне ціноутворення у сфері транспортування теплової енергії та статті 632 ЦК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 03.08.2020 касаційну скаргу Підприємства залишено без руху.

Підприємством до Касаційного господарського суду подано заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі Касаційного господарського суду від 03.08.2020.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.09.2020 № 29.3-02/2341 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 925/635/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 925/635/19 за касаційною скаргою Підприємства та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

У даній справі № 925/635/19 суди, задовольняючи позовні вимоги, встановили, що відповідно до приписів чинного законодавства тариф на послуги Підприємства з транспортування своїми тепловими мережами теплової енергії Товариства є регульованим державою тарифом, тому він не може встановлюватись на розсуд сторін Договору, що, у свою чергу, свідчить про те, що пункт 6.3.2 Договору не відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про ціни і ціноутворення", Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 10 869 761,67 грн заборгованості за Договором з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік.

Постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18 ухвалена у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Водночас у даній справі № 925/635/19 судами встановлено, що відповідно до приписів чинного законодавства тариф на послуги відповідача з транспортування своїми тепловими мережами теплової енергії Підприємства є регульованим державою тарифом, тому він не може встановлюватись на розсуд сторін Договору. Тобто у разі врегулювання державою (відповідним органом) тарифів на надання відповідних послуг, сторони договору позбавлені права на власний розсуд визначати такі ціни (тарифи).

У даному випадку встановлено, що тариф на транспортування теплової енергії для Підприємства на 2015 рік Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) не встановлювався і складові тарифу на транспортування теплової енергії не визначалися.

Вказані обставини підтверджуються листом НКРЕКП від 17.04.2019 № 4302/18.1.3/7-19, відповідно до якого для Підприємства протягом 2015 діяли тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів без визначення окремих складових тарифів на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії.

Підприємство лише 28.12.2015 звернулося до НКРЕКП із заявою № Т-935/15, розрахунковими матеріалами і документами відповідно до Порядку від 01.06.2011 № 869 (який розповсюджувався на ліцензіатів НКРЕКП до 01.01.2016). За результатами розгляду цієї заяви НКРЕКП встановила тарифи для Підприємства з визначенням окремих складових тарифів на виробництво, транспортування та постачання: - для потреб бюджетних установ, інших споживачів (крім населення) та релігійних організацій постановою від 29.12.2015 № 3224, яка набрала чинності з 01.01.2016; - для потреб населення постановою від 17.03.2016 № 354, яка набрала чинності лише з 01.05.2016.

Вказані обставини також встановлені у рішеннях судів у справі № 925/1391/18.

Тобто, на момент виникнення правовідносин між сторонами даної справи (2015 рік) НКРЕКП для Підприємства не було встановлено тариф на транспортування теплової енергії.

Враховуючи, що Підприємство є власником теплових мереж, якими здійснюється транспортування теплової енергії, тому обов`язок відшкодування витрат на транспортування теплової енергії у цьому випадку покладається на Товариство.

При цьому відсутність встановленого відповідним державним органом тарифу на транспортування теплової енергії не може бути підставою для звільнення сторони договору від відшкодування послуг наданих іншою стороною, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав вважати, що, у даному випадку наявні підстави для визнання спірного пункту Договору недійсним.

Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду, враховуючи, що скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18 щодо застосування у подібних правовідносинах законодавства, яким врегульовується державне ціноутворення у сфері транспортування теплової енергії, вважає за необхідне передати справу № 925/635/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Що ж до заявленого у касаційній скарзі Підприємством клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то вказане клопотання на даному етапі судового процесу не розглядається колегією суддів Касаційного господарського суду, оскільки колегія суддів дійшла висновку про передачу справи № 925/635/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду .

Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Справу № 925/635/19 разом з касаційною скаргою комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" та доданими до неї документами передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова