Постанова

від 04.11.2020 по справі 400/2176/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2176/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Турецької І.О.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Миколаїв по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ДУМІТРАШ до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 00070421401,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Приватне підприємство ДУМІТРАШ (далі - Позивач, Підприємство, ПП ДУМІТРАШ ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 року за № 00070421401.

13 серпня 2020 року представник ПП ДУМІТРАШ - Єленич О.В. звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій просила суд вирішити питання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог (Том VI, а.с. 163-165).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов Приватного підприємства ДУМІТРАШ до Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 року за № 00070421401, винесене Головним управлінням ДФС у Миколаївській області.

01 вересня 2020 року представник ПП ДУМІТРАШ - Єленич О.В. звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій просила суд покласти на Відповідача відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 14 000 грн. на підставі ст.ст. 134, 139, 143 КАС України (Том VI, а.с. 191-192).

Додатковим рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 400/2176/20 заяву представника ПП ДУМІТРАШ - Єленич О.В. задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ПП ДУМІТРАШ судові витрати в сумі 4 000 грн.; в решті - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) суд першої інстанції припустився порушень як норм процесуального, так і норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, тому просить скасувати його повністю та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг Позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову виходячи з наступного.

Апелянт не погоджується із включенням до переліку наданих ПП ДУМІТРАШ адвокатом послуг як аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції (згідно розрахунку витрат становить 2000 грн.), оскільки, на думку скаржника, такі послуги взагалі не підпадають під зміст таких видів адвокатської діяльності, як представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту. Крім цього, Позивачем не підтверджено жодними доказами, що такі послуги дійсно здійснювалися адвокатом.

Також скаржник не погоджується із заявленими сумами за здійснення таких послуг, як підготовка адміністративного позову та формування додатків до позову (згідно розрахунку витрат становить 8000 грн.) та підготовка відповіді на відзив на адміністративний позов (згідно розрахунку витрат становить 1000 грн.), оскільки суть спору в справі № 400/2925/18 (за позовом ПП ДУМІТРАШ до ГУ ДФС у Миколаївській області) та цієї справи є ідентичною, у зв`язку з чим правова позиція та подані документи на підтвердження позовних вимог між вказаними справами дублюється.

Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Із вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

В даному випадку підставою для ухвалення додаткового рішення по цій справі стало вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 14 000 грн., понесених Позивачем за час розгляду справи по суті, у порядку ст. 139 КАС України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України).

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 61 та 7 ст. 134 КАС України).

За змістом ч.ч. 7 та 9 ст. 139 КАС України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

Так, в даному випадку, як вбачається із заяви, представником Позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді збирання доказів, необхідних для підготовки адміністративного позову, аналізу актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції, підготовки адміністративного позову та формування додатків до позову, підготовки відповіді на відзив на адміністративний позов.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.

На підтвердження надання адвокатом Єленич О.В. професійної правничої допомоги Позивачу - ПП ДУМІТРАШ в матеріалах справи міститься відповідний Договір про надання правової допомоги № 17/01 (далі - Договір), укладеного 17.01.2020 року між ПП ДУМІТРАШ (Клієнт) та адвокатом Єленич О.В. (Виконавець), відповідно до якого Виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво Клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому Договорі, та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, - а Клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги Виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (п. 1.1. Договору) (Том VI, а.с. 152-153).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що на виконання умов Договору, Клієнт надає право та уповноважує Виконавця на наступне:

- надавати Клієнту правову допомогу, здійснювати його представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, в провадженнях зі справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед фізичними та юридичними особами, здійснювати захист прав та законних інтересів при виконанні судових рішень, в тому числі право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органів, їх службових і посадових осіб;

- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

- запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою;

- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України; подавати та отримувати від імені Клієнта документи, в тому числі заяви, скарги, листи тощо;

- подавати від імені Клієнта у паперовій та/або електронній формі процесуальні документи (зокрема, але не виключно: позовні та інші заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань тощо);

- подавати до суду письмові, речові і електронні докази;

- знайомитися із матеріалами справи;

- брати участь у розгляді справи із усіма правами, які чинне законодавство надає Клієнту як учаснику справи;

- сплачувати від імені Клієнта судовий збір, витрати, пов`язані із розглядом справи та інші необхідні платежі з подальшою повною їх компенсацією Клієнтом;

- користуватися усіма правами Клієнта, які визначені для нього чинним законодавством;

- виконувати інші дії, передбачені законодавством України (п.п. 2.1.1.-2.1.13. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено обов`язки Клієнта:

- сплачувати Виконавцю гонорар в порядку і терміни, передбачені даним Договором;

- вчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання умов Договору, в тому числі документами (на вимогу Виконавця, первинними документами), внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність Клієнта;

- надавати правдиву, достовірну та повну інформацію стосовно питань, що ставляться Виконавцем для здійснення ним своїх повноважень із надання правової допомоги, здійснення представництва чи захисту;

- за першої можливості інформувати Виконавця про виникнення, зміну чи припинення ситуацій, які можуть мати значення для надання правової допомоги, здійснення представництва чи захисту Клієнта в суді, інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- повідомляти Виконавця про наявність договорів про надання правової допомоги з іншими адвокатами (об`єднаннями, бюро, юристами) для представництва, захисту, надання правової допомоги Клієнту з тих же питань, вирішення яких вже доручено Виконавцю (п.п. 2.3.1.-2.3.5. Договору).

Пунктом 4.1 та 4.2. Договору встановлено, що винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) становить 1000 (одну тисячу) гривень за 1 (одну) годину роботи Виконавця. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною Договору. Гонорар підлягає сплаті протягом 3 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

На виконання умов Договору між ПП ДУМІТРАШ та адвокатом Єленич О.В. складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 31/08 від 31.08.2020 року (Том VI, а.с. 195), відповідно до якого Сторони підтверджують, що Виконавцем були виконані наступні послуги, а саме:

- збирання доказів, необхідних для підготовки адміністративного позову, використано 3 години, всього 3000 грн.;

- аналізу актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції, використано 2 години, всього 2000 грн.;

- підготовки адміністративного позову та формування додатків до позову, використано 8 годин, всього 8000 грн.;

- підготовки відповіді на відзив на адміністративний позов, використано 1 годину, всього 1000 грн.

02 вересня 2020 року між ПП ДУМІТРАШ та адвокатом Єленич О.В. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 17/01 від 17.01.2020 року (Том VI, а.с. 205), на підставі якої викладено пункт 4.2. Договору в новій редакції, а саме:

- оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій або безготівковій формі на підставі рахунку виконавця після вирішення питання клієнта по суті або після набрання рішенням суду законної сили.

Досліджуючи вищезазначені документи, колегією суддів встановлено, що на підставі Договору адвокат прийняв на себе зобов`язання усіма законними способами здійснювати представництво Клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому Договорі, та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а ПП ДУМІТРАШ , в свою чергу, прийняло зобов`язання з оплати всіх отриманих видів правової допомоги адвоката та фактичних витрат, необхідних для виконання Договору.

До того ж, ані Договір про надання правової допомоги № 17/01 від 17.01.2020 року, ані Акт приймання-передачі наданих послуг № 31/08 від 31.08.2020 року, не містять жодного посилання на адміністративну справу № 400/2176/20, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі. Відсутність конкретизації по адміністративній справі ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою.

Крім того, судова колегія вважає безпідставне включення до Акту приймання-передачі наданих послуг № 31/08 від 31.08.2020 року, укладеного до Договору про надання правової допомоги № 17/01 від 17.01.2020 року, суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката пов`язаних з підготовкою відповіді на відзив на адміністративний позов, (використано 1 годину - 1000 грн.), оскільки вказаний відзив на позовну заяву було складено, підписано та надано до суду першої інстанції іншим представником Позивача, а саме - Луук А.В., яка діяла на підставі іншого Договору про надання правової допомоги за № 13/07-20 від 13.07.2020 року, що вбачається з копії ордеру серії ВЕ № 1018354 від 16.07.2020 року (Том VI, а.с. 141-144).

Колегія суддів погоджується із безпідставністю включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката на збирання доказів, необхідних для підготовки адміністративного позову, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього, тому не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Між тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з Діловодству суду, в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала справа №400/2925/18 за позовом ПП ДУМІТРАШ до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2018 року за № 00070431401 про збільшення ПП ДУМІТРАШ грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 245 208, 75 грн., з яких 1 796 167 грн. за податковим зобов`язанням та 449 041, 75 грн. за штрафними санкціями та за № 00070411401 про застосування штрафу за відсутність складення або реєстрації податкових накладних на суму 316 002 грн.. Суть спору в справі № 400/2925/18 та № 400/2176/20 є ідентичною, у зв`язку з чим правова позиція та подані документи на підтвердження позовних вимог між вказаними справами дублюється.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг Позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви Позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації Позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 4000 грн.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 400/2176/20- залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 400/2176/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства ДУМІТРАШ до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 00070421401 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: І.О. Турецька