Постанова

від 02.11.2020 по справі 320/5975/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5975/18 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом громадської організація "Правозахисне бюро "Ми - є!" до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація "Правозахисне бюро "Ми - є!" звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій відповідача по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками; визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької обласної ради Про звернення депутатів Чернівецької обласної ради VII скликання до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо захисту інституції сім`ї в Україні за №73-22/18 від 23.05.2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Чернівецька обласна рада подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій зазначила, що погоджується з резолютивною частиною оскаржуваного судового рішення, але не може погодитись з мотивувальною її частиною, а тому вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року підлягає зміні саме в частині її мотивувальної частини.

Зокрема, апелянт вважає помилковими висновки суду про те, що рішення Чернівецької обласної ради прийнято поза межами наданих відповідачу повноважень та не з тією метою, з якою це повноваження надано, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням статті 6 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні з огляду на наявність у вказаному рішенні ознак підбурювання до дискримінації.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року продовжено строк розгляду справи № 320/5975/18 за позовом громадської організація "Правозахисне бюро "Ми - є!" до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій на п`ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно змінити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно п. 1.1. Статуту Громадська організація Правозахисне бюро Ми -є! є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх учасників та/або інших осіб, реалізації та захисту прав людини і основоположних свобод.

Метою створення та діяльності Бюро є утвердження, реалізація та захист прав людини і основоположних свобод, задоволення суспільних та інших інтересів своїх учасників (пункт 2.1 Статуту).

Основними напрямами діяльності Бюро для досягнення його статутної мети є: популяризація міжнародних стандартів прав людини і основоположних свобод, правове просвітництво та освіта; вжиття заходів щодо запобігання та протидії дискримінації, інцидентів та/або злочинів на ґрунті нетерпимості; утвердження, допомога у реалізації та захисті прав людини і основоположних свобод для вразливих груп суспільства, зокрема, але не виключно, лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерних людей, осіб, які живуть із ВІЛ.; правова допомога, яка спрямована на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; збір інформації про факти порушень прав людини та основоположних свобод і правову ситуацію в Україні в контексті чинного законодавства України та міжнародних зобов`язань у сфері прав людини та основоположних свобод; сприяння доведенню інформації про стан прав людини та основоположних свобод в Україні до відома своїх учасників, органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, Установ, організацій різних форм власності, міжнародних органів та організацій, а також широкого кола громадськості; пошук та застосування форм ефективної участі громадськості в законотворчому процесі з питань, що пов`язані із захистом прав людини та основоположних свобод, надання максимального сприяння законодавчим та виконавчим органами, органам місцевого самоврядування щодо утвердження прав людини і основоположних свобод (пункт 2.2 Статуту).

Для здійснення своєї мети та реалізації напрямків діяльності Бюро має право, зокрема: бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх учасників чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, надавати інші види правової допомоги; вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати мету своєї діяльності; ідейно та організаційно підтримувати інші об`єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні та веденні їх діяльності; брати участь в організації і фінансуванні, а також самостійно проводити конференції, фестивалі, семінари, конгреси, круглі столи, прес-конференції, форуми, збори, громадські слухання, навчальні (освітні) курси, школи, лекції, симпозіуми, з`їзди та інші публічні заходи, пов`язані зі статутною діяльністю Бюро, із залученням представників громадськості, органів державної влади та місцевого самоврядування, експертів із різних галузей суспільного життя, у тому числі міжнародних, отримувати допомогу у вигляді коштів або майна, що надходить безоплатно у вигляді безповоротної фінансової допомоги, пожертв, грантів та самостійно вирішувати питання про їх використання відповідно до положень цього Статуту та законодавства України; звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами клопотаннями), скаргами; проводити громадські дослідження з дотримання прав людини та основоположних свобод, здійснювати громадський аналіз проектів законів та інших нормативно-правових актів; проводити громадські розслідування порушень прав людини та основоположних свобод (пункт 2.3 Статуту).

Так, на 22-й позачерговій сесії Чернівецької обласної ради VII скликання депутатами Чернівецької обласної ради було прийнято звернення до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо захисту інституції сім`ї в Україні в якому висловлено прохання: 1) зберегти чинну редакцію статті 51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки; 2) вилучити словосполучення сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність з Кодексу законів про працю України та з інших законів, законопроектів і урядових документів, як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження, та не допустити включення цих словосполучень у нові закони та нормативно-правові акти; 3) надати відповідні доручення Міністерствам та відомствам, якими було ініційовано прийняття Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року , аби переглянути окремі пункти Плану дій і скорегувати їх відповідно до національних інтересів. Зокрема, видалити наступні пункти: пункт 39 підпункт 5; пункт 64; пункт 105 підпункти 1, 3, 6, 7, 8 і 9; пункт 107 підпункт 9; пункт 121 підпункт 8, як такі, що руйнують інститут української сім`ї; 4) припинити спроби ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульської конвенції); 5) виключити з регуляторних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету подолання гендерних стереотипів ; 6) заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки, у тому числі у формі так званих маршів рівності , прайдів , гей-парадів , фестивалів квір-культури тощо. Ухвалити Закон України Про заборону пропаганди гомосексуалізму ; 7) створити Міністерство у справах сім`ї або запровадити інститут Урядового уповноваженого з питань сім`ї. На відповідні посади призначити людей, які відомі своєю відданістю справі захисту інтересів сім`ї та моральності в українському суспільстві; 8) зупинити процес внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів в частині викривлення дефініцій сім`ї, шлюбу, батьківства, материнства й дитинства.

23.05.2018 року Чернівецькою обласною радою прийнято рішення №73-22/18 Про звернення депутатів Чернівецької обласної ради VII скликання до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо захисту інституції сім`ї в Україні , яким вирішено підтримати звернення депутатів Чернівецької обласної ради VII скликання до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо захисту інституції сім`ї в Україні та надіслати його за належністю.

Позивач, не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, що виключає можливість задоволення адміністративного позову.

Водночас, у мотивувальній частині рішення суд надав оцінку оскаржуваному рішенню та зазначив, що прийняття відповідачем спірного рішення було здійснено поза межами своїх повноважень та не з тією метою, з якою це повноваження надано, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

В частині підстав відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в цій частині судом апеляційної інстанції.

Фактично відповідач не погоджується з тим, що судом було надано оцінку оскаржуваному рішенню та зазначено, що таке рішення прийнято з порушенням статті 6 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні з огляду на наявність у вказаному рішенні ознак підбурювання до дискримінації.

З приводу наведених обставин колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з імперативними вимогами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з існуючим науковим підходом, обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з`ясовані на основі доказів, що були досліджені судом. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

За змістом пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Суди повинні враховувати, що згідно з частиною першою статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

У разі якщо суд не взяв до уваги визнання позову, обставин, які визнаються сторонами, або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем вимог, він зобов`язаний це обґрунтовувати в мотивувальній частині рішення.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін.

В даному випадку, як зазначалось вище, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, що виключає можливість задоволення адміністративного позову.

У відповідності до ч. 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Заміна позивача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, встановивши факт звернення до суду з адміністративним позовом не тієї особи, якій належить право вимоги, суд першої інстанції не здійснив заміну позивача, водночас розглянув справу по суті та надав оцінку діям та рішенню відповідача по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками.

Колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції в частині неправомірності дій та рішення Чернівецької обласної ради по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками передчасними та такими, що підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки встановлення вказаних обставин не сприяє ефективному захисту прав, свобод та інтересів позивача, який, як встановлено судом першої інстанції, не наділений правом на заявлення таких позовних вимог.

Частиною 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини висновки суду щодо неправомірності дій та рішення відповідача по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року змінити шляхом виключення з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновків суду щодо неправомірності дій та рішення Чернівецької обласної ради по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Є.О.Сорочко