ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14946/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Шурка О.І.,
При секретарі: Черніченко К.О.,
За участю представника позивача: Білан Р.О.,
представника відповідача: Борозна М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехналадка до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю Євротехналадка звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0026581404 та № 0026591404 від 23.05.2019.
Позов обґрунтовано безпідставністю та необґрунтованістю висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.05.2019 №0026581404, №0026591404.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду фактичним обставинам справи.
Так, апелянт вказує на те, що в договорі були допущені помилки щодо предмету договору, укладеного з ТОВ Перший Столичний хлібозавод , а останній є фігурантом багатьох кримінальних справ, що підтверджує відсутність товарної операції, а в даному разі - факту постачання товару (борошно пшеничне) на адресу позивача, тому такі операції не відносяться до податкового кредиту.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до наказу від 29.11.2018 № 17509, на підставі направлення від 01.04.2018 № 545/26-15-14-04-04 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Євротехнакладка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Перший столичний хлібзавод (код 31484879) за квітень-березень 2018 року, за результатами якої складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки № 384/26-15-14-04-04/34486580 від 12.04.2019.
Так, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог пп. 14.1.191 п. 14.1 cт. 14 Розділу 1, п. 185.1 ст. 185, ст. 188 п. 188.1, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 cт. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 753 306 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2018 року на суму 920 139 грн і за травень 2018 року на суму 1 833 167 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2018 року на суму 1 178 918 грн.
23 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено:
- податкове повідомлення-рішення № 0026581404, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 178 918,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0026591404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 441 632,50 грн., з яких 2 753 306,00 грн. за податковим зобов`язанням, 688 326,50 грн. штрафні санкції.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Як свідчать матеріали справи, 30.03.2018 між ТОВ Євротехналадка та TOB Перший столичний хлібозавод було укладено договір поставки №30/03 (далі - Договір №30/03).
У відповідності до умов зазначеного Договору №30/03 TOB Перший столичний хлібозавод (постачальник) зобов`язувався передати у власність позивача (покупець) товар, а саме: борошно пшеничне вищого ґатунку, борошно першого ґатунку, борошно 2 ґатунку, борошно житнє обдирне, борошно житнє сіяне на загальну суму 45 343 200,00 грн., у тому числі ПДВ 7 557 200,00 гривень.
Постачання товару згідно з умовами Договору мало здійснюватися партіями, у строк до 31.08.2018 на орендований позивачем склад.
Відповідно до умов договору оплата за товар здійснюється шляхом передоплати у строк до 30.04.2018.
У свою чергу, позивач здійснив оплату за товар у розмірі 35 144 840,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за 01.05.2018-30.06.2018.
Крім того, у відповідності до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Перший столичний хлібозавод на ТОВ Євротехналадка протягом квітня-травня 2018 року було виписано накладні з номенклатурою борошно на загальну суму 23 593 340,00 грн., у тому числі ПДВ 3 932 223,30 грн.
Разом з тим, як встановлено по справі, всупереч умовам укладеного договору TOB Перший столичний хлібозавод не здійснив поставку замовленого товару у визначений умовами договору строк, у зв`язку із цим у TOB Перший столичний хлібозавод виникла заборгованість перед позивачем.
26 червня 2018 року між ТОВ Євротехналадка та TOB Перший столичний хлібозавод укладено угоду про розірвання договору від 26.06.2018 № 30/03, яким було досягнуто згоди щодо повернення TOB Перший столичний хлібозавод суми отриманої передоплати у строк до 31.12.2018.
У той же час, контролюючий орган у апеляційній скарзі вказує на те, що угода про розірвання від 26.06.2018 до договору поставки від 30.03.2018 №30/03 не містить причин розірвання договору, але в ній чітко зазначено, що постачальник повинен повернути покупцю всі кошти отримані ним за договором поставки до 31.12.2018.
Виходячи з вищевикладеного, податковий орган вважає, що ТОВ Перший столичний хлібозавод порушено умову п.3 угоди про розірвання від 26.06.2018 до договору поставки №30/03 від 30.03.2018, так як останнім не було здійснено відповідні коригування кількісних і вартісних показників щодо взаємовідносин з ТОВ Перший столичний хлібозавод за квітень-травень 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, TOB Перший столичний хлібозавод у визначений строк не повернуло отримані кошти в повному обсязі та станом на час здійснення перевірки відповідачем повернуто було лише 4 681 160 грн.
У відповідності до розрахунків коригування кількісних та вартісних показників №51 від 22.02.2019, №63 від 27.02.2019, №51 від 19.03.2019, №56 від 21.03.2019, №57 від 21.03.2019, №75 від 28.03.2019 ТОВ Євротехналадка здійснило коригування кількісних та якісних показників до податкових накладних, у зв`язку із частковим поверненням TOB Перший столичний хлібозавод коштів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що на даний час зазначені кошти у повному обсязі у визначений угодою про розірвання від 26.06.2018 строк повернуті на адресу TOB Перший столичний хлібозавод не були.
При цьому, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача не заперечив факт відсутності звернення до господарського суду з відповідним позовом до TOB Перший столичний хлібозавод про стягнення з останнього відповідних коштів, сплачених за непоставлений товар.
Таким чином, твердження, зафіксовані в Акті перевірки про те, що ТОВ Євротехналадка в порушення п. 3 угоди від 26.06.2018 про розірвання договору від 26.06.2018 № 30/03 не було здійснено відповідні коригування кількісних та вартісних показників щодо взаємовідносин з TOB Перший столичний хлібозавод за квітень-травень 2018 року знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для цілей оподаткування ПДВ операція з продажу борошна без фактичного його постачання не може бути об`єктом оподаткування ПДВ.
Так, відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Слід зазначити, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.
При цьому немає значення, яким правочином оформлено господарську операцію, адже податкові обов`язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.
Для з`ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.
З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції.
Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом господарської операції, щодо якої виник спір.
З матеріалів справи вбачається, що TOB Перший столичний хлібозавод у зв`язку із отриманням коштів на свій банківський рахунок було виписано на адресу позивача та зареєстровано податкові накладні №28 від 10.04.2018, №32 від 11.04.2018, №37 від 13.04.2018, №56 від 19.04.2018, №64 від 23.04.2018, №70 від 25.04.2018, №74 від 26.04.2018, №19 від 05.05.2018, №26 від 07.05.2018, №35 від 11.05.2018, №44 від 14.05.2018, №55 від 17.05.2018, №57 від 18.05.2018, №69 від 22.05.2018, №75 від 24.05.2018.
Разом з тим, наданий позивачем договір, податкові податкові та платіжні доручення не є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ.
Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне придбання товару, на підставі яких сформований податковий кредит, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.
У даному випадку, кошти було перераховано за товар без наміру постачання товарів, та дана операція не відноситься до податкового кредиту, оскільки поставка товару, за який було зроблено передоплату, не була проведена постачальником через невиконання своїх договірних зобов`язань.
Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач не здійснював закупівлю товарів у TOB Перший столичний хлібозавод для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є нереальними, не відповідають дійсному економічному змісту.
Відсутність у ТОВ Євротехналадка об`єкту оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ Перший столичний хлібозавод за відсутності факту постачання товару (борошне пшеничне), а лише наміру його здійснення, свідчить про те, що дані операції не відносяться до податкового кредиту.
Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод.
Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно у межах наданих йому повноважень.
Таким чином, висновки ГУ ДФС у м. Києві про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Отже, доводи апеляційного скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехналадка до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
О.І. Шурко
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2020 |
Оприлюднено | 06.11.2020 |
Номер документу | 92623711 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні