Постанова

від 28.10.2020 по справі 731/92/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 731/92/20

провадження № 61-12886 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Антонівська сільська рада Варвинського району Чернігівської області, Варвинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру

у Чернігівській області на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року у складі судді Савенка А. І.

та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року

у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області (далі ? Антонівська сільська рада), Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі ? Варвинська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі ? ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), в якому просила визнати

за нею у порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай), площею 4,45 га, що розташована на території Антонівської сільської ради, яка належала її чоловікові ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яку вона прийняла, оскільки фактично вступила у володіння

та управління спадковим майном. До складу спадщини входить земельна частка (пай), площею 4,45 умовних кадастрових гектари. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну частку (пай) нотаріус їй відмовив у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа (сертифіката). Вказувала, що сертифікат на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769 було втрачено, а державний акт про право власності на земельну ділянку на підставі сертифіката не видавався.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право

на земельну частку (пай), розміром 4,45 умовних кадастрових гектари,

без визначення меж в натурі (на місцевості), яка розташована на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області,

що належала померлому ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що її померлий чоловік ОСОБА_2 був включений

до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) Перше травня на території Антонівської сільської ради, набув за життя право на земельну частку (пай) та отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), але втратив його. Державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім`я замість сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769 не видавався.

Таким чином, право на земельну частку (пай), яке належало за життя померлому ОСОБА_2 , було успадковане в складі всієї спадкової маси його дружиною ОСОБА_1 . При цьому Антонівська сільська рада

і Варвинська РДА позов визнали.

Суд першої інстанції також зазначив, що ГУ Держгеокадастру

у Чернігівській області є належним відповідачем у справі, оскільки

до його повноважень належить питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що узгоджується

з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові

від 22 квітня 2019 року у справі № 171/2030/17 (провадження

№ 61-562св19).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області залишено

без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції

в оскаржуваній частині судового рішення вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, до повноважень якого відноситься питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, є належним відповідачем у справі за позовом про визнання права на земельну частку (пай). При цьому апеляційний суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 22 квітня 2019 року у справі

№ 171/2030/17 (провадження № 61-562св19); від 18 грудня 2019 року

у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19 ) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року

у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1

до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року й ухвали у відповідній частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 731/92/20 із Варвинського районного суду Чернігівської області . Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок

про те, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є належним відповідачем у справі, оскільки таким у даній справі є Антонівська сільська рада Варвинського району Чернігівської області.

ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності і при проведенні паювання воно не було наділено повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, визначення розміру земельної частки (паю), видачі правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).

Також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2020 рокузаявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права

у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України ).

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

(частиниа перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи

не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено,

що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених

на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств,

а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право

на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно

до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту за життя не складав.

ОСОБА_2 набув за життя право на земельну частку (пай) та отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769,

який на сьогоднішній день втрачено, що підтверджено ГУ Держгеокадастру

у Чернігівській області та не заперечувалося Антонівською сільською радою та Варвинською РДА.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право

на земельну частку (пай). За заявою ОСОБА_1 державним нотаріусом Варвинської районної державної нотаріальної контори щодо майна померлого була відкрита спадкова справа.

Постановою державного нотаріуса Варвинської районної державної нотаріальної контори від 13 січня 2020 року № 4/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом

на право на земельну частку (пай), розміром 4,45 умовних кадастрових гектари, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради,

та належала померлому ОСОБА_2 .

Підставою для відмови у видачі свідоцтва стала відсутність у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство

за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Аналогічні положення закріплені статтями 1217, 1261, 1268 ЦК України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 виявила свою волю на прийняття спадщини шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою

про прийняття спадщини та до суду з позовом про визнання за нею права на спадкове майно.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 замість сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0230769 не видавався, право на земельну частку (пай),

яке належало за життя померлому, було успадковано в складі всієї спадкової маси його дружиною ОСОБА_1 .

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування земельного законодавства

при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності

на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта,

і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється

за нормами ЦК , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа

не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення

до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі

у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай)

з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня

1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих

у колективну власність сільськогосподарським підприємствам

і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами

в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до положень статтей 15-1 , 122 ЗК Українирозпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 , Державна служба України

з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі

та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій

і форм власності, родючості ґрунтів.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що пунктом 13 Положення

про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53) визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно

до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи,

які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи,

що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Отже, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, до повноважень якого відноситься питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, є належним відповідачем у справі

за позовом про визнання права на земельну частку (пай), про що вірно зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 22 квітня 2019 року у справі № 171/2030/17 (провадження № 61-562св19); від 18 грудня 2019 року у справі №181/950/17 (провадження № 61-11562св19 ) .

Таким чином, зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України) ,

підстав для відступлення від яких колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416, ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 липня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць