Постанова

від 22.10.2020 по справі 511/324/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5778/20

Номер справи місцевого суду: 511/324/19

Головуючий у першій інстанції Іванова О. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 511/324/19

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5778/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

- за участю секретаря судового засідання - Феленко В.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 ,

- відповідач - Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , поданою представником - Кудрявським С.М., на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Іванової О.В. о 17 годині 36 хвилині 21 січня 2020 року , повний текст рішення складено 27 січня 2020 року,

встановив:

У лютому 2019 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду, після скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову, надійшла для розгляду в порядку цивільного судочинства позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до ТОВ Роздільнатранссервіс , АТ Страхова група ТАС , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якій ОСОБА_1 , з урахуванням неодноразових уточнень позову, остаточно просить: 1) стягнути з ПАТ Страхова Група ТАС на користь ОСОБА_1 страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі - 104 084,10 грн. та страхову виплату моральної шкоди у сумі - 5 204,20грн., що загалом складає до виплати - 109 288,30 грн.; 2) стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності у сумі - 930 грн. щомісячно, починаючи з 28.09.2016 року до моменту відновлення працездатності та моральну шкоду у сумі - 900 000,00грн., що загалом до виплати складає - 900 930,00 грн.; 3) стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , моральну шкоду у сумі - 50 000,00 грн..

Вищевказаний позов обґрунтовано тим, що 28.09.2016 року близько 12.10 год. водій ОСОБА_3 , керуючи маршрутним автобусом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. П. Каплуна в с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області, збоку а/д Одеса-Кучурган в напрямку м. Роздільна, при проїзді закруглення проїжджої частини вправо по ходу його руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному йому напрямку руху. Позивач у позовній заяві вказує на те, що дорожньо-транспортна пригода негативно вплинула на стан її здоров`я, самопочуття, що викликало занепокоєння її родини та близьких осіб. Наслідки вказаного ДТП призвели до необхідності адаптуватися до нових дискомфортних умов пересування та існування. Дорожньо-транспортна пригода негативно вплинула з моральної точки зору на сина позивача - ОСОБА_2 , який в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилась в автомобілі. В результаті ДТП мати та син отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Висновком ВСЕК № 896387від 23.04.2018 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності.

За матеріалами кримінального провадження внесеного в ЄРДР № 28.09.2016 року за № 12016160000000608 по кримінальній справі №511/502/17, 21.06.2018 року вироком Роздільнянського районного суду Одеської області, який в частині покарання набрав законної сили 12.02.2019 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Причинно-наслідковий зв`язок щодо факту заподіяння шкоди позивачам вважається встановленим, тобто таким, що не підлягає доказуванню в цивільній справі (Т. 1, а. с. 11 - 18, Т. 2, а. с. 11 - 15, Т. 3, а. с. 20 - 33, 123 - 130, 139 - 142).

У відзиві на позовну заяву представник АТ СГ ТАС (приватне) заперечував проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ СГ ТАС (приватне). Зазначав про те, що оскільки під час вищевказаної ДТП завдано шкоду третій особі, тобто пасажиру, страхове відшкодування ділиться на кількість осіб, діяльністю яких заподіяна шкода, а отже, як на думку останнього, АТ СГ ТАС (приватне) виплачує лише 50% страхового відшкодування (Т. 2, а. с. 6 - 7).

Не погодившись з думкою представника АТ СГ ТАС (приватне) позивачем на відзив була надана до місцевого суду відповідь на відзив, в якій позивач заперечувала проти доводів та вимог відзиву АТ СГ ТАС (приватне). Вказувала на те, що обов`язок по відшкодуванню шкоди в даному випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них. Вважала заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі (Т. 2., а. с. 11 - 12).

21.01.2020 року на адресу суду першої інстанції надійшов письмовий уточнений відзив АТ СГ ТАС (приватне), відповідно до якого АТ СГ ТАС (приватне) не погоджується з позовними вимогами позивача, оскільки згідно з отриманих ними від позивача документів обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування є витрати в розмірі - 62 676,17 грн., витрати, у зв`язку з стійкою втратою працездатності, що підлягають відшкодуванню АТ СГ ТАС (приватне) в разі отримання позивачем 2-ї групи інвалідності внаслідок ДТП в розмірі - 26 100,00 грн., моральна шкода у розмірі - 4 438,81 грн., отже загальна сума до відшкодування, як на думку представника СГ ТАС (приватне), складає - 46 607,49 грн.. Тому, останній просив відмовити у задоволені позовних вимог до АТ СГ ТАС (приватне), розмір яких перевищує - 46 607,49 грн. (Т. 3, а. с. 170 - 172 зворотна сторона).

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити, надавши пояснення з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень, понесених нею витрат та обґрунтування моральної шкоди, яка спричинена їй та її неповнолітньому сину. Вказувала, що в результаті ДТП, що мала місце 28.06.2016 року, винуватцем якої є ОСОБА_3 , їй спричинені численні тілесні ушкодження, в результаті чого вона на сьогоднішній день позивач стала інвалідом ІІ групи. Її неповнолітній син ОСОБА_2 , який перебував у машині разом з нею, також отримав легкі тілесні ушкодження. Наголосила, що шкода їй та її сину не відшкодована шкода, ані ОСОБА_3 , який не покаявся, не цікавився її самопочуттям, не відвідував у лікарні, ані підприємством, де останній працював. Вона потребувала оперативного втручання, операції на обличчі та заміни кульшового суглобу, на що були потрібні значні кошти, але ні ОСОБА_3 , ні підприємство - володільця джерела підвищеної небезпеки, її проблеми не цікавили. В наслідок чого, вона понесла суттєві витрати на лікування, що підтверджується фіскальними чеками, квитанціями, накладними на суму - 77 984,10 грн.. В частині обґрунтування позовних вимог морального характеру зазначала, що їй були причинені страждання внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Під час ДТП вона перенесла фізичний біль, втратила свідомість та велику кількість крові, знаходилася довго в реанімації, отримала понівечене та спотворене обличчя. В результаті травм стала відчувати обмеження рухів. Постійно болить нога, появилася кульгавість, отримана в результаті ДТП травма голови супроводжується постійними головними болями. За фізичним станом свого здоров`я вона не може працювати, внаслідок невідповідності виконуваної роботи була звільнена. На її утриманні залишилися двоє неповнолітніх дітей, які потребують постійного догляду та уваги. Однак за своїм станом здоров`я, оскільки вона потребує постійного лікування не може повноцінно піклуватися про дітей.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Твердохліб В.Ю. позовні вимоги підтримав. Вказав, що під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 вину визнав. Під час ДТП ОСОБА_1 отримала численні ушкодження та потребувала значеного відновлювального періоду, на що витрачено значні кошти. Крім того, отримані позивачем ушкодження супроводжувались фізичним і душевним болем, тому заявлений розмір як матеріальної так і моральної шкоди є обґрунтованим та співмірним із отриманими ушкодженнями через необережність водія за кермом.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача ТОВ Роздільнатранссервіс - адвокат Чернега В.М. проти позовних вимог заперечував.

В судове засідання суду першої інстанції представник відповідача ПрАТ Страхова Група ТАС не з`явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином.

Третя особа - ОСОБА_3 про день та час слухання справи був сповіщений належним чином за місцем свого відбування покарання в ДУ Машівська виправна колонія (№9) (Т. 3, а. с. 183 - 184).

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року вищевказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Страхова Група ТАС на користь ОСОБА_1 : 1) страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі - 104 084,10 грн.; 2) страхову виплату моральної шкоди у сумі - 5 204,20 грн..

Стягнуто з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь ОСОБА_1 : 1) втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності у сумі - 930 грн. щомісячно, починаючи з 28.09.2016 року до моменту відновлення працездатності або отримання іншої групи інвалідності; 2) моральну шкоду у сумі - 500 000,00 грн..

Стягнуто з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі - 30 000,00 грн..

Стягнути з ПАТ Страхова Група ТАС на користь держави судовий збір в розмірі - 4 204 грн..

Стягнуто з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь держави судовий збір в розмірі - 10 052 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою надано суду чеки та накладні (Т. 2, а. с. 176 - 197) про витрачання коштів на лікування та придбання медикаментів у сумі - 77 984,10 грн., докази перебування у медичних закладах, у зв`язку з ДТП від 28.09.2016 року. Мінімальний розмір страхового відшкодування у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Мінімальна заробітна плата станом на вересень 2016 року становила - 1 450,00 грн., з розрахунку 1 450,00 грн. х 18 = 26 100,00 грн.. Отже, всього страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю складає: 77 984,10 грн. + 26 100,00 грн. = 104 084,10 грн..

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції вважав що позивачка довела належним чином суму матеріальної шкоди, у зв`язку з чим вимога до ПрАТ Страхова Група ТАС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі - 104 084,10 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, з огляду на вищевикладені встановлені судом обставини ДТП і його наслідків, вбачав необхідність у стягненні з ПрАТ Страхова Група ТАС на користь позивача страхової виплати моральної шкоди у розмірі - 5 204,20 грн..

Також місцевий суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог вищевказаного позову до ТОВ Роздільнатранссервіс , тому вбачав за необхідне задовольнити їх у зазначеній вище частині (Т. 3, а. с. 187 - 194 зворотна сторона).

Представник АТ СГ ТАС (приватне) - Кудрявський С.М. в апеляційній скарзіпросить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ СГ ТАС (приватне) матеріальної шкоди, моральної шкоди та судового збору. Ухвалити нове судове рішення, яким просить відмовити у задоволені позовних вимог до АТ СГ ТАС (приватне) розмір яких перевищує 46 607,49 грн..

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Твердохліб В.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції на підставі повно та всебічно досліджених матеріалів справи, а зокрема не спростованих відповідачем АТ СГ ТАС (приватне) письмових доказів, дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 : 1) страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі - 104 084,10 грн.; 2) страхової виплати моральної шкоди у сумі - 5 204,20 грн.. Вказує на хибне тлумачення апелянтом норм матеріального права, невірне розуміння висновків суду першої інстанції, на які АТ СГ ТАС (приватне) посилається в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні адвокат Твердохліб В.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_1 особисто, адвокат Шарандак А.А. - представник ТОВ Роздільнатранссервіс заперечували проти апеляційної скарги. Просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржуване рішення просили залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс .Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнано нечинним. Провадження у справі у вказаній в даному абзаці частині закрито.

Отже, у даному випадку оскаржуване рішення переглядається апеляційним судом виключно в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ СГ ТАС (приватне) про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди та в межах доводів та вимог апеляційної скарги товариства, яка подана представником - ОСОБА_5 ..

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову до АТ СГ ТАС (приватне). Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку в частині задоволених вимог позову до АТ СГ ТАС (приватне). Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 56 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 6, 9, 22 - 24, 26 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ) та процесуального (ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.06.2018 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки. Також в рамках кримінального провадження розглянуто цивільний позов, котрий ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.02.2019 року було скасовано в частині вирішення цивільного позову та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 241 - 245).

Як слідує з зазначеного вище вироку та ухвали апеляційного суду Одеської області, ОСОБА_3 був визнаний винним в тому, що 28.09.2016 року близько 12.10 год. працюючи водієм, керуючи маршрутним автобусом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. П.Каплуна в с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, збоку а/д Одеса-Кучурган в напрямку м. Роздільна, при проїзді закруглення проїжджої частини вправо по ходу його руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному йому напрямку руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_4 та пасажир цього ж транспортного засобу - ОСОБА_6 , отримали тілесні ушкодження від яких загинули на місці пригоди, а пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Також, згідно вироку від 21.06.2018 року, встановлено, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з Роздільнатранссервіс на підставі наказу №4-к від 16.02.2016 року про прийняття його на роботу водієм автобуса Mersedes-Benz , наказом №15 від 03.08.2016 року Про переведення на другу марку , згідно якого ОСОБА_7 переведено водієм автобуса БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 з 03.08.2016 року, листком проведення спеціальної підготовки і стажування водія, карткою проходження спеціальної стажування водія, який вперше поступив працювати на пасажирському транспорті або перевод на інші маршрути, тип автобуса, нарядом на роботу водія 28.09.2016 року, де значиться № маршрута 52-ІІ, № автобуса 2312, водій ОСОБА_7 (бригада №1). Третя особа в момент дорожньо - транспортної пригоди перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ Роздільнатранссервіс і була її працівником та керувала транспортним засобом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , в силу своїх трудових обов`язків, цивільно - правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини третьої особи, з підстав передбачених ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, несе виключно юридична особа ТОВ Роздільнатранссервіс , яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки та працівником якої є третя особа, яка під час виконання своїх безпосередніх трудових обов`язків водія і завдала шкоди позивачу.

Вказаним вище вироком ОСОБА_3 був визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме: п.1.5, п/п б , п.2.3, п.п. 12.1, 12.3, 12.4, 13.3 та дорожньої розмітки п/п 1.1.) п.34 Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року), (далі-ПДР ), що заподіяло потерпілій ОСОБА_1 , тілесні ушкодження: у вигляді сполученої травми голови, лівої верхньої кінцівки, тазу та правої нижньої кінцівки, а саме: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, перелом кісток носу, обох виличних кісток, стінок правої орбіти та обох верхньощелепних пазух, травматичний вивих 1-5 зубів верхньої щелепи, забійна рана, гематоми та садна обличчя, закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з відривом шиловидного відростку, ліктьової кістки, закритий внутрішній суглобовий перелом правої вертлюжної западини з вивихом головки правої стегнової кістки. Віддаленими наслідками ушкоджень (спричинених в умовах ДТП 28.09.2016 року) став розвиток у потерпілої ускладнень у вигляді: посттравматичного правостороннього коксартрозу з укороченням правої нижньої кінцівки та значно вираженого обмеження рухів в правому кульшовому суглобі та помірно-вираженого обмеження рухів в правому колінному суглобі з порушенням функцій ходьби. Значно виражене обмеження рухів в правому кульшовому суглобі та помірно вираженого обмеження рухів в правому колінному суглобі у ОСОБА_1 відноситься до ст.142 б) "Таблиці втрати загальної працездатності в результаті різних травм" до "Інструкції про порядок організації та проведення лікарської-страхової експертизи (1986 р.) становить 35% постійної втрати працездатності. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 не були небезпечними для життя ні в момент їх спричинення, ні в наступному періоді, а викликали розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою загальної працездатності не менше ніж на одну третину (а саме 35%) і за цим критерієм та які у сукупності відповідно до висновку судово-медичної експертизи №293 від 15 січня 2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (Т. 2, а. с. 201 - 225).

Згідно висновку експерта №316 від 21.02.2017 року у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , 2001 року народження, виявлені наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, садна обличчя, обох кистей. Вказані ушкодження спричинені дією тупих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та автобуса), що мало місце 28.09.2016 року. Закрита черепно-мозкова травма (в єдиний комплекс якої входять струс головного мозку, садна обличчя) спричинила короткочасний розлад здоров`я строком понад 6-ть, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року (далі Правила), відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна обох кистей, як кожне окремо, так і в сукупності мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 Правил відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Т. 2, а. с. 198 - 199).

З довідки Регіонального сервісного центру в Одеській області від 14.04.2017 року, вбачається, що транспортний засіб: автобус БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , код ЄДРПОУ 32898146, яке має юридичну адресу: м. Роздільна, вул. Європйська, 117, Одеської області.

Відповідно до полісу №АЕ/8990080 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), код страховика 078 (строк дії з 00 год. 00 хв. 12.07.2016 року до 00 год. 00 хв. 11.01.2017 року включно), цивільно-правова відповідальність ТОВ Роздільнатранссервіс за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, зокрема автобусу БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 застрахована ПрАТ Страхова група ТАС згідно з вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року №1961-1У (зі змінами) та узгоджена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 гривень; за шкоду, заподіяну майну - 100 000 гривень.

На підставі вказаного вище договору, ТОВ Роздільнатранссервіс застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю їх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу БАЗ А 079.23 н/з НОМЕР_1 , особами які на законних підставах його використовують, а страхова компанія відповідно взяла на себе обов`язок, у випадку настання страхового випадку (ДТП), відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну з вини страхувальника.

28.09.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно звернулися з повідомленням про скоєння ДТП за участю транспортних засобів ВАЗ 21103 д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та БАЗ А 079 23 д/н НОМЕР_4 належним ТОВ Роздільнаавтотранссервіс під керуванням водія ОСОБА_3 та з відповідними заявами про страхове відшкодування, надавши оригінали відповідних документів (Т. 2, а. с. 226 - 231).

Між учасниками справи склалися правовідносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

За правилами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

За приписами частини 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже, з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) визначає поняття страхового випадку, а саме: страховим випадком є дорожня - транспортна пригода, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого.(ст.6 закону).

Пункт 9.4 ст. 9 Закону визначає, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пункт 22.1 ст. 22 Закону зазначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пункт 23.1 ст. 23 Закону визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пункт 24.1 ст. 24 Закону передбачає наступне: у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Пункт 26.1 ст. 26 Закону визначає, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Пункт 26.2 ст. 26 Закону визначає, що мінімальний розмір страхового відшкодування регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим -наслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Згідно довідки пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна № ПКВЧД -3 14/329 від 27.02.2018 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 28.09.2016 року складала - 2 657,52 грн.. В лютому позивачка отримала останню заробітну плату у розмірі - 5 247,73грн. та в подальшому вона перебувала на обліку в ДЦЗ з 14.02.2018 року по 15.02.2019 року (Т. 2, а. с. 39 - 41).

Відповідно до Наказу (Розпорядження) № 128/06 від 08.02.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з причини невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я та їй було запропоновано з урахуванням індивідуальної програми реабілітації інваліда від 26.04.2017 року №700 спеціалізованої травмотологічної МСЕК м. Одеси декретні посади, з якими вона була ознайомлена та відмовилась від декретних посад (Т. 1, а. с. 29 - 30; 33).

Позивач ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх синів: ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21.12.2001 року та ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 07.02.2012 року, проживає разом з ними по АДРЕСА_1 (Т. 2, а. с. 20 - 22; 25 - 26).

З довідки Степанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів виданої ОСОБА_2 вбачається, що з жовтня 2016 року у дитини після ДТП знизився рівень знань, почалася часте скарження на болі в голові, пропускав навчальні заняття, але до кінця навчального року стан хлопчика значно покращився. В подальшому після закінчення школи ОСОБА_2 був зарахований до ДВНЗ ОМУ РП ім. Солянника та з ним та його матір`ю ОСОБА_1 був укладений договір про надання освітніх послуг між ВНЗ та фізичними особами, відповідно до якого вони повинні були сплачувати контракт, за 1 курс сплата склала - 6000 грн., та 2100 грн. (Т. 1, а. с. 34 - 39).

Згідно довідки Степанівської сільської ради № 559 від 13.04.2018 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання надавала постійну допомогу громадянці ОСОБА_9 , яка сильно хворіла та проживала з нею з травня 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто померла вже після ДТП. ОСОБА_1 також організовувала її похорони та отримала свідоцтво про її смерть (Т. 2, а. с. 27 - 30).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №700 ОСОБА_1 проходила КТ - обстеження, відвідувала лікарів, купувала ліки призначені лікарями, перебувала на стаціонарному лікуванні у невролога, відвідувала клінику щелепно - лицевої хірургії та стоматології, розшифровки КТ, висновки лікарів, виписки з протоколів, направлення на здійснення знімків, виписками із медичних карт стаціонарного хворого (Т. 1, а. с. 40 - 76; Т. 2, а. с. 45 - 185), при цьому всі понесені витрати позивачем підтверджуються наявними чеками та накладними (Т. 2, а. с. 176 - 197).

Унаслідок отриманих після ДТП тяжких травм ОСОБА_1 була присвоєна ІІ група інвалідності терміном на 2 роки, про що свідчить довідка до акту МСЕК серії 12 ААА № 896387 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_7 (Т. 2, а. с. 10).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні місцевого суду пояснив, що дуже добре знає ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 фактично з дитинства, оскільки вони дуже часто спілкувалися. До того дня, як сталося ДТП позивач, була веселою, красивою та активною жінкою; вона завжди мріяла про кар`єрний ріст, бачила себе головою селищної ради. Після того як сталося ДТП її зовнішність стала просто потворною, вона замкнулася в собі, стала мало з ким спілкуватися, практично не виходила з будинку. Більш всього у неї змінилося обличчя, за яке вона соромилася. На теперішній час ОСОБА_1 скаржиться на фізичні болі, стала дратівливою та замкнутою, так як фізичний біль не дає їй можливість жити в повній мірі, на її стан реагують навіть погодні умови. Раніше позивач працювала на залізниці та після ДТП її звільнили, вдома на її утриманні залишилася хвора мати її чоловіка та двоє дітей, чоловіком пішов від неї. Для людини життєрадісної це велике горе. Син ОСОБА_1 - ОСОБА_11 був на рідкість здатний. Після ДТП у нього стали проявлятися загальмованість, відсутность впевненості в собі, часто на уроках ОСОБА_11 ставало погано після чого постійно скаржився на головні болі. Ці проблеми ОСОБА_11 має і зараз, оскільки отримав сильну психологічну травму.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що працює в школі вчителем. ОСОБА_13 знає дуже давно, оскільки викладає у нього уроки та займається з ним додатково. До ДТП ОСОБА_11 був відмінником, освоював матеріал навчання дуже швидко. ОСОБА_11 та його матір ОСОБА_1 побачила зразу після ДТП, вони обидва були неадекватні та їх сильно трусило. Н тілі ОСОБА_11 дуже великих ушкоджень не бачила, а от ОСОБА_1 дуже постраждала. Після цього ОСОБА_11 боїться машини, на уроках затормошений, погано себе почуває, йому потрібна ще реабілітація для відновлення здоров`я. Позивач після ДТП була дуже в поганому стані, з цвітучої жінки вона перетворилась на урода. Також додала, що його позивач є голова батьківського комітету в школі, яка постійно вела активний спосіб життя, намагалася вирішувати любі проблеми. Так як вони перенесли таку страшну аварію в їх родині все змінилося. Зараз для них це дуже важка тема та їм тяжко це все згадувати.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні місцевого суду пояснив, що працює барменом та є сусідом родини позивача. ОСОБА_1 знає більше 10 років та знає її як життєрадісну, красиву жінку, яка мала намір балотуватися на посаду голови селищної ради. Коли побачив її після ДТП вона була замкнутою, не балакучою, її син розповідав, що у неї бувають сильні приступи тому вона не має бажання ні з ким спілкуватися. Чоловік її пішов від неї, що також стало для позивача травмою. Сильно змінилося її обличчя що змушує її комплексувати з цього приводу. Вона сама ходити не може, їй важко, пересувається тільки на мопеді. Молодший її син після ДТП дуже також змінився, маму взагалі не впізнає та не признає. В родині біда.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що являється сусідом родини ОСОБА_16 . Після ДТП він взагалі позивача не впізнав, вона дуже постраждала. До ДТП вона доглядала свою свекруху ОСОБА_17 , постійно ходила до неї робила з нею зарядку, привозила їй продукти харчування, після ДТП ОСОБА_1 довгий час не могла провідувати свекруху із за своїх пошкоджень та перебувань у лікарнях, ОСОБА_18 через сильні хвилювання за невістку та онука відмовилася від їжі, постійно тільки питала як вона себе почуває з дитиною та через 2 тижні згоріла від високої температури. Зараз ОСОБА_19 не може їздити на машинах, дуже боїться, взимку їй взагалі заборонили виходити з будинку та падати. Емоційний стан позивача також змінився після смерті свекрухи, яку вона доглядала 3 роки. Сенс життя та перспектива на майбутнє в сім`ї ОСОБА_16 після ДТП змінилося повністю.

Позивачкою надано суду чеки та накладні (Т. 2, а. с. 176 - 197) про здійсненні витрати на лікування та медикаменти в сумі - 77 984,10 грн., докази перебування у медичних закладах у зв`язку з ДТП від 28.09.2016 року. Мінімальний розмір страхового відшкодування у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Мінімальна заробітна плата станом на вересень 2016 року становила - 1 450,00 грн., з розрахунку 1 450,00 грн. х 18 = 26 100,00 грн.. Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що загалом страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю складає: 77 984,10 грн. + 26 100,00 грн. = 104 084,10 грн..

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 77 - 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги АТ СГ ТАС (приватне) зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції та яким надана відповідна оцінка, а тому є безпідставними, а отже не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційна скарга ПрАТ СГ ТАС є безпідставною, тому вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів вищевказаної апеляційної скарги ПрАТ СГ ТАС у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , подану представником - Кудрявським С.М., - залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС на користь ОСОБА_1 страхової виплати за заподіяну здоров`ю шкоду, страхової виплату у зв`язку із завданням моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе