Ухвала

від 27.10.2020 по справі 522/9368/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

КИЇВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

27 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського Апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

При секретареві ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянувши матеріали кримінального провадження № 42016000000001301 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205; ч.5 ст. 27 та ч.5 ст. 191 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року кримінальне провадження № 42016000000001301 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, - закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КК України, тобто у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.

На вказану ухвалу надійшла апеляційна скарга від адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , в якій він просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року та продовжити судовий розгляд по справі № 522/9368/16-к щодо розгляду кримінального провадження № 42016000000001301 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України по суті.

На думку апелянта, закриття кримінального провадження у випадку набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою можливо за результатами підготовчого та судового провадження, а якщо було заявлено клопотання про необхідність реабілітації обвинуваченого, таке можливе лише на стадії судового розгляду, за результатами якого суд повинен встановити: чи мала місце подія кримінального правопорушення, наявність в діях обвинуваченого саме того складу кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване та безпосередньо встановити факт декриміналізації діяння, в тому числі перевірити, чи набув чинності закон на підставі якого караність діяння було усунено. У випадку, якщо судом буде встановлено відсутність в діянні події та складу кримінального правопорушення суд ухвалює виправдувальний вирок, що дає особі право на реабілітацію.

Унікальний номер справи:522/9368/16 Апеляційне провадження:11кп/824/1535/2020 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_8 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1 .Заслухавши доповідь судді, виступи апелянта на підтримку апеляційних вимог, прокурора, яка заперечила можливість задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного провадження в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачений у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205; ч.5 ст. 27 та ч.5 ст. 191 КК України.

На час судового розгляду обвинувачений помер, але судове провадження триває за заявою його сина, який має на меті реабілітацію померлого батька.

При цьому, вивчення обвинувального акту показує, що обвинувачення за обома кримінальними правопорушеннями тісно пов`язане, бо саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205 КК України, є фактично і способом забезпечення вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч.5 ст. 191 КК України.

До того ж, суд в оскарженій ухвалі досить повно і деталізовано виклав обставини обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205 КК України, тобто визнав їх встановленими, не надавши оцінки доказам сторони захисту.

Тобто, закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205 КК України у зв`язку з набранням сили закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою, у цьому конкретному випадку реально визнає сам факт вчинення ОСОБА_7 цього діяння, що категорично заперечує сторона захисту.

Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження у цій частині, суд першої інстанції залишив поза увагою саме формулювання, викладене в п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, який прямо вказує "кримінальне провадження закривається у разі, якщо: 4) набрав чинності закон, яким скасовано кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою".

Тобто, як правильно зауважує апелянт, для закриття кримінального провадження у цьому конкретному випадку належить однозначно встановити наявність в діях ОСОБА_7 діяння, передбаченого ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205 КК України, незалежно від того, що на цей час воно перестало бути кримінально караним, а також його винуватість у вчиненні саме цього діяння, і лише після того, переконавшись, що це діяння правильно кваліфіковано за статтями, частинами статей, КК України, і саме кримінальна відповідальність за ст. 205 КК України скасована законом, який набрав законної сили, можливо прийняти рішення по суті кримінального провадження і в цій частині його закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, а таке рішення можливе тільки в результаті проведення судового розгляду в повному обсязі.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

В силу ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1, ч. 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Ч.7 ст. 284 КПК України передбачено, що, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні (не тільки підготовчому) не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння.

Одночасно, враховуючи нереабілітуючий характер цієї підстави, з урахуванням того, що її застосуванням фактично констатується причетність особи до вчинення кримінально-караного діяння, особа, щодо якої кримінальну справу закрито у зв`язку з усуненням новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого їй діяння, повинна мати можливість реалізувати у суді своє право на судовий захист, а суд, в свою чергу, - перевірити і оцінити законність і обґрунтованість прийнятих у даному провадженні процесуальних рішень, в яких зафіксована висунута щодо особи підозра у злочині на основі матеріалів, зібраних як на стадії досудового розслідування, так і стадії судового розгляду .

Тобто, у випадку встановлення судом під час судового розгляду провадження підстав для закриття кримінального провадження у відповідності з п.4 ч.1 ст. 284 КПК України суд повинен встановити: чи мала місце подія кримінального правопорушення, чи міститься в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване органами досудового слідства, та лише якщо в судовому засіданні доведено, що особа вчинила діяння і кримінальна відповідальність за це діяння скасована, має законні підстави для закриття кримінального провадження з зазначених вище підстав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час судового розгляду має право закрити кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України, постановивши ухвалу, якщо відсутні підстави для прийняття ним інших кінцевих для цієї стадії процесуальних рішень, що передбачені цим кодексом, зокрема - виправдувального вироку, який суд зобов`язаний ухвалити при наявності передбачених у КПК України підстав.

При цьому суд не вправі закрити кримінальне провадження за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 284 КПК, якщо обвинувачений під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку.

Ця позиція підтверджена також і Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 153/1289/18.

В силу викладеного, судова колегія визнає, що суд першої інстанції помилково витлумачив положення п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, відтак істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що, в силу п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Оскільки ж, як було вказано вище, оскаржене рішення прийнято без повного безпосереднього дослідження судом першої інстанції всіх конкретних обставин кримінального провадження та оцінки отриманих доказів у плані належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття рішення по суті кримінального провадження, остільки колегія суддів позбавлена можливості безпосередньо досліджувати докази і надавати їм вказані оцінки та приймати рішення по суті кримінального провадження, а тому, скасовуючи оскаржену ухвалу, направляє матеріали для продовження розгляду обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 та ч.2 ст. 205 КК України по суті, задовольняючи апеляційні вимоги захисника.

Водночас, зі вказаних вище підстав, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 та ч. 2 ст. 205 КК України.

В силу вказаного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні і закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 та ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України,- задовольнити.

Вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати і відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: