Постанова

від 03.11.2020 по справі 373/1236/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада2020 року місто Київ.

Справа 373/1236/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13754/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020року (у складі судді Залеська А.О., інформація про дату складення повного тексту ухвали відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частки в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства Сибір у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив: визнати сформованим статутний капітал СФГ Сибір (ідентифікаційний код юридичної особи 25301665, зареєстрованого 30.01.1998) станом на 09.10.2019 у розмірі 18269,33 грн; визнати за ним право власності на 1/2 частку в статутному капіталі Сибір в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати по справі просить покласти на нього.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.3 ч.2 та ч.3 ст. 44 ЦПК України .

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 02 жовтня 2020 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, без з`ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсності, тому ухвала є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 , 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства Сибір у порядку спадкування.

Просив суд визнати сформованим статутний капітал Сибір - ідентифікаційний код юридичної особи 25301665, зареєстрованого 30.01.1998 року станом на 09.10.2019 року у розмірі 18 269 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 33 коп; Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частки в статутному капіталі Сибір (ідентифікаційний код юридичної особи 25301665, зареєстрованого 30.01.1998р.) в порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 ; витребувати від Переяслав-Хмельницької районної держаної нотаріальної контори Київської області копію спадкової справи № 44/2020, заведену по спадкоємцю ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є Головою та одним із засновників СФГ Сибір іншим засновником був його син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.02.2006 при перенесенні даних з паперової реєстраційної справи на підставі ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 до Єдиного державного реєстру створеного в електронній формі засновником СФГ Сибір було зазначено лише позивача ОСОБА_1 , а його син - спадкодавець ОСОБА_5 внесений не був. Тоді ж були внесені дані, що статутний капітал СФГ Сибір становить 0 грн.

З червня 2015 р. спадкодавець ОСОБА_5 від діяльності СФГ Сибір відійшов та за погодженням з позивачем на матеріальній базі цього господарства створив своє власне фермерське господарство АгроЕко . При цьому із засновників СФГ Сибір позивач ОСОБА_5 не виключав.

В подальшому при здійсненні державної реєстрації нової редакції Статуту СФГ Сибір , затвердженого загальними зборами членів товариства від 22.02.2019 державним реєстратором знову помилково не було внесено спадкодавця ОСОБА_5 у засновники цього фермерського господарства.

За таких обставин до цього часу засновником СФГ Сибір в ЄДР значиться лише позивач - ОСОБА_1 . Зареєструвати засновником ОСОБА_5 є неможливим у звязку з його смертю.

Така неточність в ЄДР юридичних осіб, а також нульовий статутний капітал СФГ Сибір є перешкодою для позивача успакувати 1/2 частку в статутному капіталі після смерті сина. По цій причині нотаріус відмовив у видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

Своє право на спадкування після смерті сина ОСОБА_5 саме 1/2 частини статутного капіталу СФГ Сибір позивач окрім викладених обставин обґрунтовує тим, що така домовленість існує між ним та іншими спадкоємцями ОСОБА_5 (відповідачами у справі), які разом з ним прийняли спадщину та безпроблемно оформили її нотаріально у виді часток статутного капіталу ФГ АгроЕко , а потім відступили їх одному із спадкоємців та тепер єдиному засновнику ФГ АгроЕко - ОСОБА_6 .

Розмір статутного капіталу СФГ Сибір позивач визначає залишковою вартістю придбаного у 2015 році сепаратора зернового Р8-БЦСМ-25 - 18269,33 грн, який поставлений на баланс СФГ.

Повертаючи позовну заяву без розгляду , суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 подав завідомо безпідставний позов, за яким відсутній предмет спору цивільно-правового характеру, та при цьому створив видимість спору з фізичними особами, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ч. 3 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокремаза подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Повертаючи позов, суд керувався даною нормою процесуального права, відповідно дійшов висновку, що подача позову ОСОБА_1 є зловживанням процесуальними правами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої стаття 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так у справі Relief v France Європейський Суд з прав людини зазначив, то стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Очевидно, що повертаючи позовну заяву позивача без розгляду, до вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд обмежив права позивача на доступ до правосуддя .

Детально вивчивши зміст позовної заяви, апеляційним судом не встановлено, що звертаючись до суду з вищеперерахованими позовними вимогами позивач зловживав своїми процесуальними правами.

Висновок суду про те, що позов про визнання права власності в порядку спадкування є безпідставний, відповідно до норм ЦПК України не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Посилання суду на стадії відкриття провадження у справі на відсутність спору та його безпідставність є передчасними. Відповідно до норм ст. 265 ЦПК України такі висновки , суд робить під час ухвалення рішення після розгляду заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів на підтвердження їх вимог та заперечень.

Слід зазначити, що саме по собі об`єднання позивачем в одній позовній заяві вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів судочинства не свідчить про зловживання особою своїми процесуальними правами, та не може бути підставою для повернення позову, відповідно до процесуальної норми застосованої судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд порушив норми процесуального права так як не встановив обставин, які можуть бути підставою для повернення позову у відповідності з вимогами п. 3 ч.2, 3 ст.44 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на те, що ті обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними, а також судом були порушені норми процесуального права, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства Сибір у порядку спадкуваннянаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач Судді