Постанова

від 27.10.2020 по справі 393/62/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

27 жовтня 2020 року м. Кропивницький

справа № 393/62/18

провадження № 22-ц/4809/1137/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна ,

розглянувши у відкритому судовому засіданніза правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року ускладі судді Баранського Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 (далі по тексту - ТОВ Золотий Колос 2012 ) про визнання правочинів недійсними .

В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 8,95 га, що знаходиться на території Тарасівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Земельна ділянка згідно з державним актом на право приватної власності на землю складається з двох земельних ділянок площею 3,43 га та 5,53 га відповідно. Вказала, що 20 квітня 2016 року між нею та ТОВ Золотий Колос 2012 було укладено два договори оренди землі, а саме площею 3,43 га та 5,53 га, що зареєстровані 21 квітня 2016 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С. Посилалась на те, що вона спірні договори оренди землі з відповідачем не укладала, а також не отримувала за ними орендної плати.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсними договір оренди землі площею 3,43 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0002, укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 , зареєстрований 21 квітня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право: 14298753; договір оренди землі площею 5,53 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0003, укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 , зареєстрований 21 квітня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право: 14298810. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1799/1800/19-27 від 16 липня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 не підписувала спірні договори оренди землі, а відтак ці правочини укладені за відсутності її волевиявлення на їх укладення, що відповідно до ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ Золотий Колос 2012 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Золотий Колос 2012 без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Відповідач у судове засідання апеляційного суду свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С.С. направила клопотання про розгляд справи без своєї участі (т.3 а.с.104).

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності представника відповідача та третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,95 га, що знаходиться на території цієї сільської ради та складається з двох земельних ділянок площею 3,43 га та 5,52 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 0874, виданого 27 травня 2000 року Тарасівською сільською радою Новгородківського району Кіровоградської області (т.1 а. с.9).

20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 укладено договори оренди землі - площею 3,43 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0002, зареєстрований 21 квітня 2016 року, про що до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право: 14298753, та площею 5,53 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0003, зареєстрований 21 квітня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право: 14298810 (т.1 а.с.54-56, 63, 64, 65-67, 74, 75).

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2019 року за клопотанням представника позивача по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу (т.1 а.с.249-250).

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 липня 2019 року № 1799/1800/19-27 підписи від імені ОСОБА_1 у досліджуваних документах виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 : у договорі оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , земельної ділянки площею 3,43 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0002 (т. 1 а. с. 54-56), який міститься на 3-й сторінці в графі Орендодавець:___ ; в акті про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , щодо земельної ділянки площею 3,43 га (т. 1 а. с. 57), який міститься під реквізитами колонки Земельну ділянку передав: в графі __(підпис) ; в акті про встановлення та погодження меж земельної ділянки, складеному ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , щодо земельної ділянки площею 3,43 га (т. 1 а. с. 58), який міститься в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ ; у договорі оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , земельної ділянки площею 5,53 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0003 (т. 1 а. с. 65-67), який міститься на 3-й сторінці в графі Орендодавець:___ ; в акті про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду, складеному ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , щодо земельної ділянки площею 5,53 га (т. 1 а. с. 68), який міститься під реквізитами колонки Земельну ділянку передав: в графі __(підпис) ; в акті про встановлення та погодження меж земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , щодо земельної ділянки площею 5,53 га (т. 1 а. с. 69), який міститься в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якихось справжніх підписів ОСОБА_1 .

Частина питання - Чи виконано підпис … у документах з приводу оплати орендної плати за 2017 рік ОСОБА_1 чи їх виконано іншою фізичною особою? , не вирішувалось, оскільки у матеріалах справи на момент дослідження не містилось таких документів.

Підписи від імені ОСОБА_1 : у договорі оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , земельної ділянки площею 3,43 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0002 (т. 1 а. с. 54-56), який міститься на 3-й сторінці в графі Орендодавець:___ ; договорі оренди землі від 20 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Золотий Колос 2012 , земельної ділянки площею 5,53 га, кадастровий номер: 3523486900:53:000:0003 (т. 1 а. с. 65-67), який міститься на 3-й сторінці в графі Орендодавець:___ , виконані особою, яка заповнювала відповідні графи цих документів (т. 2 а. с. 132-139).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта вказаної статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати невстановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. У даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, встановивши, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, тобто він не є укладеним, суду належало відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оспорюваних договір оренди землі між сторонами не укладався, а тому є нікчемним і визнанню недійсним у судовому порядку не підлягає.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскільки скаргу подано з інших підстав, оскаржуване рішення суду скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 задовольнити частково .

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року скасувати .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колос 2012 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівни, про визнання правочинів недійсними відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C .М. Єгорова

В.В. Черненко