Рішення

від 03.11.2020 по справі 600/1361/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1361/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Поляка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вестендер до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" звернулося до суду з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106, видану старшим державним інспектором Буковинської митниці Державної митної служби Ткачук І.В.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивачем зазначено, що ним надавалися всі документи, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товару із зазначенням усіх необхідних числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Вказував, що після випуску товару у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, на виконання вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України декларантом подано додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості товарів, які повністю підтверджують заявлену декларанту митну вартість товару визначену за основним методом, а також кількісні та числові значення поставки. Однак відповідачем відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів з підстав неможливості встановлення поставки, за яку здійснено платіж у розмірі 3150,00 євро, застосувавши при цьому 6 (резервний) метод визначення митної вартості. Водночас, позивач вважає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України. Крім цього, посилаючись на положення статей 57, 55 Митного кодексу України, а також на судову практику, позивач зазначив, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості та не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Між тим, на основі інформації ЦБД ЄАІС, яку використовує відповідач, неможливо достовірно стверджувати, що: товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Отже, дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та видачі картки відмови у митному оформлені є безпідставними.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, вказував, що обов`язок доведення ціни товару покладений на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте на підставі митної декларації та наданих митному органу документів, в якому обґрунтовано обставини його прийняття, а також наведено джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості. Так, подані декларантом у порядку частини третьої статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності. Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться у графі 70х (призначення платежу) платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58 на суму 3150 EUR, що було подане при митному оформленні, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту №02 від 01 липня 2020 року (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, що були надані продавцем по даному контракту). При цьому, неможливо з`ясувати числові значення на дану поставку товару, адже у графі відсутня інформація про інвойс, проформу-фактуру, інші документи, які б підтверджували здійснений розрахунок за товар. Крім цього, посилаючись на положення частин другої, третьої статті 57 Митного кодексу України, відповідач зазначив про те, що метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовано, адже заявлена митна вартість митним органом не визнана. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу основи для додавання вартості. Таким чином, митну вартість визначено за резервним методом на підставі раніше визнаної митними органами митної вартості (МД № UА 408020/2020/14899 від 04 липня 2020 року - товар Кавуни свіжі, не у первинній упаковці, врожаю 2020 р. , рівень митної вартості 0.80 $/кг (0.7125 EUR/kg.). Поряд з цим, відповідач звертав увагу на те, що для визначення митної вартості за резервним методом використано цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України Державної митної служби України, що регламентовано нормами чинного законодавства України, що є об`єктивним та обґрунтованим. Стосовно долучених додаткових документів для підтвердження митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості вказано, що митним органом встановлено розбіжності в інформації про постачальника товару, зокрема, у заголовку інвойс-проформі №88 міститься інформація про відправника товару Liakoy filippou Georgia Monoprosopi IKE , а у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс), контракті, платіжному дорученні, копії експортної декларації країни відправлення відправником зазначено Liakoy family Georgia Liakoy Single member IKE . Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що у відзиві на позовну заяву не наведено жодних доводів на підтвердження правомірності відмови у визнанні митної вартості товарів після подання декларантом додаткових документів в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем не розглянуто всіх наданих на підтвердження митної вартості документів, у зв`язку з чим прийняте ним рішення є необґрунтованим. Стосовно посилань відповідача про наявність розбіжності у поданих до митного оформлення документів зазначено, що чинним законодавством України не встановлено імперативних вимог щодо форми і змісту фірмового бланка підприємства і, тим більше, відповідальності за їх недотримання. Затвердженої форми проформи-інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України також не передбачено. Водночас, зазначення постачальником на всіх документах свого реєстраційного номеру юридичної особи, скріплення всіх наданих до митного оформлення документів печаткою юридичної особи, що містять її реквізити та наявність підпису керівника на всіх документів, на переконання позивача, свідчить про відсутність розбіжностей у наданих до митного оформлення документах. Вважає, що так звана розбіжність не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки дизайн фірмового бланку не може вплинути на встановлення митної вартості товару. Такі розбіжності не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки законодавством не передбачено, що такі обставини можуть вважатися розбіжностями. Розбіжностями, що перешкоджали би встановленню митної вартості за основним методом, у цьому випадку могли б виступати розбіжності в числових значеннях складових митної вартості щодо ціни товару, виду товару, що в цьому випадку відсутнє.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, надавши пояснення по суті спору в судовому засіданні 13 жовтня 2020 року, в судове засідання 03 листопада 2020 року не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило.

За таких обставин та зважаючи на положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явилась в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю Вестендер (код ЄДРПОУ 41786527) є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Головна, буд. 89, офіс 01, із здійсненням таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.12 Компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.13 Розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 Веб-портали; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2020 року з метою митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер в особі директора Семенюка В.Б. надано митному органу митну декларацію №UA408020/2020/014953, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 3150 євро (графа 22, 42) відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з указаною декларацією позивачем було надано до митного органу такі документи:

- контракт (зовнішньоекономічний договір) поставки №2 укладеного між виробником - LIAKOU FAMILY GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE та Товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер , в особі директора Семенюка В.Б. від 01 липня 2020 року;

- інвойс-проформу №88 від 01 липня 2020 року;

- рахунок - фактуру (інвойс) №269 від 02 липня 2020 року;

- специфікацію №1 від 02 липня 2020 року до контракту №2 від 01 липня 2020 року;

- автотранспортну накладну (СМР) від 02 липня 2020 року;

- пакувальний лист від 02 липня 2020 року;

- фітосанітарний сертифікат №EU/GR/10861/18;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR А 1001357 від 02 липня 2020 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №58 від 02 липня 2020 року;

- копію митної декларації країни відправлення;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01 липня 2020 року;

- договір (контракт) про перевезення №3 від 01 липня 2020 року;

- заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом, від 02 липня 2020 року;

- ДКД - ЕЕ №UА408020.2020.14780 Q42206638/1679505086/700177705.

За результатами розгляду вказаної вище митної декларації посадовою особою Буковинської митниці Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року, яким скориговано вартість товару з 0,15 євро за 1 кг до 0,71 євро за 1 кг за 6 (шостим) резервним методом митної вартості.

Стосовно обставин прийняття вказаного вище рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року зазначено наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності: відповідно до відомостей, які містяться в графі 70х (призначення платежу) платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58 на суму 3150 EUR, яке було подане до митного оформлення, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту №02 від 01 липня 2020 року (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які були надані продавцем по даному контракту) при цьому неможливо перевірити числові значення на дану поставку товару, так як в даній графі не вказано ні інвойсу, ні проформи-фактури чи інших документів згідно яких мав би бути здійснений розрахунок за товар. Згідно з частиною третьої статті 53 Митного кодексу України та враховуючи положення підпункту 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Також, відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано жодних із запитуваних додаткових документів. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана органом доходів і зборів. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначання митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій Імпорту в Україну Ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод не основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість - МД №UA408020/2020/14899 від 04 липня 2020 року - товар Кавуни свіжі, не у первинній упаковці, врожаю 2020 р. , рівень митної вартості 0,80 $/кг(0.7125 EUR/кg.

На підставі наведеного відповідачем зроблено висновок про необхідність подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в Рішенні про коригування митної вартості.

Крім цього, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106 у зв`язку з тим, що на запит №24 від 05 липня 2020 року щодо визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом винесено Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA408000/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року, відповідно до якого митну вартість товару скориговано.

Рекомендовано подання нової МД з дотриманням вимог Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA408000/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що з метою випуску товару у вільний обіг позивачем подано нову митну декларацію №UA408020/2020/014996 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, строк дії яких визначено до 03 жовтня 2020 року.

12 серпня 2020 року адвокатом Поляком П.П., який діяв в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Вестендер , в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України подано до Буковинської митниці Державної митної служби заяву, в якій він просив прийняти до розгляду додатково надані декларантом документи: інформацію з банківських документів, надану акціонерним товариством КБ ПриватБанк про здійснення валютної операції між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) за попереднім рахунком (інвойс-проформою) №88 від 01 липня 2020 року; довідку постачальника GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 17 липня 2020 року; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 30 липня 2020 року. Також у даній заяві зазначено прохання про скасування рішення Буковинської митниці Державної митної служби України від 06 липня 2020 року №UA408000/2020/000007/2 про коригування митної вартості товарів на підставі частини дев`ятої статті 55 Митного кодексу України.

Листом від 18 серпня 2020 року №7.2-08/1/7.2-15-02/8.19/5223 Буковинська митниця Держмитслужби повідомила адвоката Поляка П.П. про те, що результаті розгляду поданих документів установлено, що у графі 70х (призначення платежу), поданого до митного оформлення банківського платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту від 01 липня 2020 року №02, проте, в підпункті 3.2 вищезазначеного контракту вказано, що загальну суму контракту складає суму всіх виставлених інвойсів, що в свою чергу не дає змогу перевірити числові значення саме на дану поставку товару. В даній графі відсутні відомості про рахунок-фактуру (інвойс) від 02 липня 2020 року №269, інвойс-проформу від 01 липня 2020 року №88, які б дали змогу ідентифікувати факт сплати 3150,00 Євро саме за цю конкретну партію товару. Також зазначено, що пред`явлена довідка містить інформацію про здійснену банківську валютну операцію між суб`єктами ЗЕД ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE , проте унеможливлює ідентифікування предмету договору та предмету, за який було здійснено перерахування коштів у сумі 3150,00 євро. Акт звірки також не містить інформацію, яка б відображала та підтверджувала предмет проведених розрахунків. Митний орган не має можливості із наданих документів ідентифікувати факт сплати суми 3150,00 євро саме за конкретну партію (обсяг) товару, який оформлявся. Крім цього, в результаті розгляду документів, подані до митного оформлення документи містять різну інформацію про постачальника товару, а саме: у заголовку поданої до митного оформлення інвойс-проформи відправником товару зазначений Liakoy filippou Georgia Monoprosopi IKE , проте у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс), контракті, платіжному дорученні, копії експортної декларації країни відправлення відправником товару зазначений Liakoy family Georgia Liakoy Single member IKE , що в свою чергу є розбіжністю в поданих до митного оформлення документів. Таким чином, оскільки подані додаткові документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, то в митного органу відсутні будь-які документально обґрунтовані підстави для скасування Рішення про коригування митної вартості товару від 06 липня 2020 року №408000/2020/000007/2 та повернення наданої фінансової гарантії за МД від 06 липня 2020 року №408020/2020/014996.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, а саме: відповідно до відомостей, які містяться в графі 70х (призначення платежу) платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58 на суму 3150 EUR, яке було подане до митного оформлення, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту №02 від 01 липня 2020 року (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які були надані продавцем по даному контракту) при цьому неможливо перевірити числові значення на дану поставку товару, так як в даній графі не вказано ні інвойсу, ні проформи-фактури чи інших документів згідно яких мав би бути здійснений розрахунок за товар.

Як уже зазначалось вище, наявність розбіжності у поданих декларантом до митного оформлення документах є однією з підстав, визначених частиною третьої статті 53 МК України, для органу доходів і зборів вимагати від декларанта додаткових документів.

Водночас, надаючи оцінку таким діям відповідача, суд приходить до висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки зазначене вище не спростовує правильність декларування позивачем товару за першим методом (за ціною договору) та зазначення ціни товару 3150 євро (0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг).

При цьому суд звертає увагу на таке.

01 липня 2020 року між LIAKOU FAMILY GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (далі - Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер (далі - Покупець ), в особі директора Семенюка Василя Богдановича укладено контракт №2 (далі - Контракт ), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар - кавуни. Відпуск проводиться оптовими партіями за оптовими цінами.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту оплата за товар здійснюється в безготівковій чи готівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника в євро (EUR), чи в доларах (США) у вигляді 100% передоплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

У пункті 3.3 Контракту вказано, що ціна на товар, що постачається за цим Контрактом, визначається в інвойсі, що є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно змісту інвойс-проформи №88 від 01 липня 2020 року, загальна вартість поставки товару, обумовлений Контрактом (кавуни, вартістю 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг), складає 3150 євро.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах, що вказані в інвойсі.

02 липня 2020 року на виконання пункту 3.1 Контракту позивачем здійснено 100% передоплату у сумі 3150 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №58 від 02 липня 2020 року.

Отже, після здійснення товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер оплати видано рахунок - фактуру (інвойс) №269 від 02 липня 2020 року, відповідно до якого предметом поставки є кавуни, вартістю 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг, загальна вартість поставки становить 3150 євро.

Судом встановлено, що за змістом Специфікації №1 від 02 липня 2020 року, виданої відповідно до інвойса №269 від 02 липня 2020 року, предмет, ціна, об`єм поставки повністю узгоджується з інвойс-проформою №88, специфікацією №1 до Контракту та самим інвойсом.

Зазначені документи підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару відповідно до приписів частини другої статі 53 МК України.

Крім цього, заявлена позивачем митна вартість товару за першим методом підтверджується наданими позивачем відповідачу в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України документами: інформацією з банківських документів, надану акціонерним товариством КБ ПриватБанк про здійснення валютної операції між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) за попереднім рахунком (інвойс-проформою) №88 від 01 липня 2020 року; довідкою постачальника GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 17 липня 2020 року; актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 30 липня 2020 року.

Щодо посилань митного органу на те, що надані до митного контролю платіжні документи системи від 02 липня 2020 року у гр. 70 Призначення платежу не містять посилань на Інвойс або рахунок-проформу, що унеможливлює однозначну ідентифікацію оцінюваного товару, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки в розділі призначення платежу наведених платіжних документів зазначено номер контракту, дату його укладання та найменування імпортованого товару, а загальна вартість платежу становить 3150 євро.

До того ж, відповідно до інвойс-проформи №88 від 01 липня 2020 року специфікацію до договору, рахунку - фактуру №269 від 02 липня 2020 року, загальна вартість продукції, що поставлялась, становить 3150 євро.

Отже, оскільки п. 3.1 Контракту стосовно ціни товару має відсилочний характер та визначає, що остання визначається в інвойсах, а поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати, а відповідний інвойс визначає вартість продукції у сумі 3150 євро, яка була повністю сплачена позивачем, то відповідно незазначення позивачем в розділі призначення платежу посилань на інвойс або рахунок-проформу, з огляду на можливість ідентифікування товару, що поставлявся не є належною підставою для врахування вказаних документів, як достовірних.

При цьому платіжне доручення є первинним бухгалтерським документом, яким фіксується господарська операція, за яким сплачена сума співпадає із сумою, визначеною в рахунку - проформі №88 від 01 липня 2020 року, рахунку-фактурі (інвойс) №269 від 02 липня 2020 року та специфікації №1 від 02 липня 2020 року до контракту №2 від 01 липня 2020 року, які чітко Ідентифікують предмет, вартість та об`єми поставки - кавуни, вартістю 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг, загальна вартість поставки - 3150 євро.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відносно долучених позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості, відповідачем було вказано, що митним органом встановлено розбіжності в інформації про постачальника товару, зокрема, у заголовку інвойс-проформі №88 міститься інформація про відправника товару Liakoy filippou Georgia Monoprosopi IKE , а у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс), контракті, платіжному дорученні, копії експортної декларації країни відправлення відправником зазначено Liakoy family Georgia Liakoy Single member IKE .

Стосовно таких доводів суб`єкта владних повноважень, то вони, на переконання суду, є безпідставними, адже ці розбіжності, що мали місце на думку відповідача, не слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

До того ж, чинним законодавством України не встановлено імперативних вимог щодо форми і змісту фірмового бланка підприємства і відповідальності за їх недотримання. Затвердженої форми проформи-інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України також не передбачено. Водночас зазначення постачальником на всіх документах свого реєстраційного номеру юридичної особи, скріплення всіх наданих до митного оформлення документів печаткою юридичної особи, що містять її реквізити та наявність підпису керівника на всіх документів свідчить про відсутність розбіжностей у наданих до митного оформлення документах. Наведена вище відповідачем розбіжність не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки дизайн фірмового бланку не може вплинути на встановлення митної вартості товару. Такі розбіжності не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки законодавством не передбачено, що такі обставини можуть вважатися розбіжностями.

За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару із зазначенням всіх необхідних числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Крім цього, варто зазначити наступне.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваних рішень, суд вважає їх безпідставними, оскільки висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не є тими документами, які б могли усунути виявлені, на думку митного органу, розбіжності.

Прийшовши до висновку про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, та вказавши на документи, які потрібно додатково надати декларанту на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, відповідач не зазначив обставини, які ці документи повинні підтвердити.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Поряд з цим в порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару або неправильно визначено його митну вартість.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Відтак, оскаржувані рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого -п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість позивач у судовому засіданні наголошував про не проведення з ним указаної консультації та вказував, що відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про непроведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

З указаного оскаржуваного рішення також убачається (і це визнавалось відповідачем в ході судового розгляду справи), що митним органом митну вартість ввезеного позивачем товару було визначено у розмірі 0,71євро за 1 кг за резервним (шостим) методом на підставі митної декларації від 04 липня 2020 року №UA408020/2020/14899.

Як вбачається з указаної декларації, відповідно до графи 43 у процесі її формування був використаний шостий метод визначення митної вартості товарів - резервний.

Однак, з огляду на наведені вище норми, документи, сформовані за шостим методом визначення митної вартості товарів, не можуть бути основою застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд вважає, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року.

З огляду на те, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106 була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року, яке є протиправним, та зважаючи, що позовна вимога про її скасування є похідною від попередньої вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав і для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування названої картки.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, натомість позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №1070 від 01 вересня 2020 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.,то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Буковинською митницею Державної митної служби Рішення про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106.

Стягнути з Буковинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вестендер судові витрати у виді судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" (58001, м. Чернівці, вул. Головна, 89, офіс 101), відповідач - Буковинська митниця Держмитслужби (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М).

Суддя О.П. Лелюк