Постанова

від 19.01.2021 по справі 600/1361/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1361/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

19 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Поляк М.В.

представника відповідача: Поліщук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106, видану старшим державним інспектором Буковинської митниці Державної митної служби Ткачук І.В.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій Імпорту в Україну Ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод не основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість - МД №UA408020/2020/14899 від 04 липня 2020 року - товар Кавуни свіжі, не у первинній упаковці, врожаю 2020 р. , рівень митної вартості 0,80 $/кг(0.7125 EUR/кg.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю Вестендер (код ЄДРПОУ 41786527) є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Головна, буд. 89, офіс 01, із здійсненням таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.12 Компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.13 Розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 Веб-портали; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2020 року з метою митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер в особі директора Семенюка В.Б. надано митному органу митну декларацію №UA408020/2020/014953, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 3150 євро (графа 22, 42) відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з указаною декларацією позивачем було надано до митного органу такі документи:

- контракт (зовнішньоекономічний договір) поставки №2 укладеного між виробником - LIAKOU FAMILY GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE та Товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер , в особі директора Семенюка В.Б. від 01 липня 2020 року;

- інвойс-проформу №88 від 01 липня 2020 року;

- рахунок - фактуру (інвойс) №269 від 02 липня 2020 року;

- специфікацію №1 від 02 липня 2020 року до контракту №2 від 01 липня 2020 року;

- автотранспортну накладну (СМР) від 02 липня 2020 року;

- пакувальний лист від 02 липня 2020 року;

- фітосанітарний сертифікат №EU/GR/10861/18;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR А 1001357 від 02 липня 2020 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №58 від 02 липня 2020 року;

- копію митної декларації країни відправлення;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01 липня 2020 року;

- договір (контракт) про перевезення №3 від 01 липня 2020 року;

- заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом, від 02 липня 2020 року;

- ДКД - ЕЕ №UА408020.2020.14780 Q42206638/1679505086/700177705.

За результатами розгляду вказаної вище митної декларації посадовою особою Буковинської митниці Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року, яким скориговано вартість товару з 0,15 євро за 1 кг до 0,71 євро за 1 кг за 6 (шостим) резервним методом митної вартості.

Стосовно обставин прийняття вказаного вище рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA408020/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року зазначено наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності: відповідно до відомостей, які містяться в графі 70х (призначення платежу) платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58 на суму 3150 EUR, яке було подане до митного оформлення, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту №02 від 01 липня 2020 року (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які були надані продавцем по даному контракту) при цьому неможливо перевірити числові значення на дану поставку товару, так як в даній графі не вказано ні інвойсу, ні проформи-фактури чи інших документів згідно яких мав би бути здійснений розрахунок за товар. Згідно з частиною третьої статті 53 Митного кодексу України та враховуючи положення підпункту 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Також, відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано жодних із запитуваних додаткових документів. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана органом доходів і зборів. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначання митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій Імпорту в Україну Ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод не основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість - МД №UA408020/2020/14899 від 04 липня 2020 року - товар Кавуни свіжі, не у первинній упаковці, врожаю 2020 р. , рівень митної вартості 0,80 $/кг(0.7125 EUR/кg.

На підставі наведеного відповідачем зроблено висновок про необхідність подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в Рішенні про коригування митної вартості.

Крім цього, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2020/00106 у зв`язку з тим, що на запит №24 від 05 липня 2020 року щодо визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом винесено Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA408000/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року, відповідно до якого митну вартість товару скориговано.

Рекомендовано подання нової МД з дотриманням вимог Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA408000/2020/000007/2 від 06 липня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що з метою випуску товару у вільний обіг позивачем подано нову митну декларацію №UA408020/2020/014996 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, строк дії яких визначено до 03 жовтня 2020 року.

12 серпня 2020 року адвокатом Поляком П.П., який діяв в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Вестендер , в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України подано до Буковинської митниці Державної митної служби заяву, в якій він просив прийняти до розгляду додатково надані декларантом документи: інформацію з банківських документів, надану акціонерним товариством КБ ПриватБанк про здійснення валютної операції між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) за попереднім рахунком (інвойс-проформою) №88 від 01 липня 2020 року; довідку постачальника GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 17 липня 2020 року; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (Греція) від 30 липня 2020 року. Також у даній заяві зазначено прохання про скасування рішення Буковинської митниці Державної митної служби України від 06 липня 2020 року №UA408000/2020/000007/2 про коригування митної вартості товарів на підставі частини дев`ятої статті 55 Митного кодексу України.

Листом від 18 серпня 2020 року №7.2-08/1/7.2-15-02/8.19/5223 Буковинська митниця Держмитслужби повідомила адвоката Поляка П.П. про те, що результаті розгляду поданих документів установлено, що у графі 70х (призначення платежу), поданого до митного оформлення банківського платіжного доручення від 02 липня 2020 року №58, вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту від 01 липня 2020 року №02, проте, в підпункті 3.2 вищезазначеного контракту вказано, що загальну суму контракту складає суму всіх виставлених інвойсів, що в свою чергу не дає змогу перевірити числові значення саме на дану поставку товару. В даній графі відсутні відомості про рахунок-фактуру (інвойс) від 02 липня 2020 року №269, інвойс-проформу від 01 липня 2020 року №88, які б дали змогу ідентифікувати факт сплати 3150,00 Євро саме за цю конкретну партію товару. Також зазначено, що пред`явлена довідка містить інформацію про здійснену банківську валютну операцію між суб`єктами ЗЕД ТОВ Вестендер та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE , проте унеможливлює ідентифікування предмету договору та предмету, за який було здійснено перерахування коштів у сумі 3150,00 євро. Акт звірки також не містить інформацію, яка б відображала та підтверджувала предмет проведених розрахунків. Митний орган не має можливості із наданих документів ідентифікувати факт сплати суми 3150,00 євро саме за конкретну партію (обсяг) товару, який оформлявся. Крім цього, в результаті розгляду документів, подані до митного оформлення документи містять різну інформацію про постачальника товару, а саме: у заголовку поданої до митного оформлення інвойс-проформи відправником товару зазначений Liakoy filippou Georgia Monoprosopi IKE , проте у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс), контракті, платіжному дорученні, копії експортної декларації країни відправлення відправником товару зазначений Liakoy family Georgia Liakoy Single member IKE , що в свою чергу є розбіжністю в поданих до митного оформлення документів. Таким чином, оскільки подані додаткові документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, то в митного органу відсутні будь-які документально обґрунтовані підстави для скасування Рішення про коригування митної вартості товару від 06 липня 2020 року №408000/2020/000007/2 та повернення наданої фінансової гарантії за МД від 06 липня 2020 року №408020/2020/014996.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч.1ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч.1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Але, в той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі №814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі №808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі №820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст. 55 МК України).

За встановленими обставинами справи оскаржуване рішення Буковинської митниці не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією №UA408020/2020/014953.

З матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2020 року між LIAKOU FAMILY GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMDER IKE (далі - Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер (далі - Покупець ), в особі директора ОСОБА_1 укладено контракт №2 (далі - Контракт ), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар - кавуни. Відпуск проводиться оптовими партіями за оптовими цінами. Згідно з пунктом 3.1 Контракту оплата за товар здійснюється в безготівковій чи готівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника в євро (EUR), чи в доларах (США) у вигляді 100% передоплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У пункті 3.3 Контракту вказано, що ціна на товар, що постачається за цим Контрактом, визначається в інвойсі, що є невід`ємною частиною даного Контракту. Згідно змісту інвойс-проформи №88 від 01 липня 2020 року, загальна вартість поставки товару, обумовлений Контрактом (кавуни, вартістю 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг), складає 3150 євро. Відповідно до пункту 4.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах, що вказані в інвойсі. 02 липня 2020 року на виконання пункту 3.1 Контракту позивачем здійснено 100% передоплату у сумі 3150 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №58 від 02 липня 2020 року.

Таким чином, після здійснення товариством з обмеженою відповідальністю Вестендер оплати видано рахунок - фактуру (інвойс) №269 від 02 липня 2020 року, відповідно до якого предметом поставки є кавуни, вартістю 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 21 000 кг, загальна вартість поставки становить 3150 євро.

При цьому, за змістом Специфікації №1 від 02 липня 2020 року, виданої відповідно до інвойса №269 від 02 липня 2020 року, предмет, ціна, об`єм поставки повністю узгоджується з інвойс-проформою №88, специфікацією №1 до Контракту та самим інвойсом.

Також, суд першої інстанції доречно зауважив, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним документи, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта, тобто ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Як вірно вказав суд першої інстанції, щодо розбіжностей, де згідно інвойсу відправником товару значиться Liakoy filippou Georgia Monoprosopi IKE , а у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс), контракті, платіжному дорученні, копії експортної декларації країни відправлення відправником зазначено Liakoy family Georgia Liakoy Single member IKE , що виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч.3 ст. 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Таким чином суд першої інстанції вірно вказав, що на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені ч.6 ст. 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги №253 від 24 лютого 2019 року, укладеним між ТОВ ВЕСТЕНДЕР та адвокатським об`єднанням ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ , клієнт доручає а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правничу) допомогу.

Відповідно до Звіту (Акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №600/1361/20-а в суді апеляційної інстанції, адвокатським об`єднанням ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ надано позивачу правничу допомогу, а саме:

- ознайомлення із апеляційною скаргою Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року; підготовка відзиву на апеляційну скаргу та направлення сторонам до суду - 6139,90 грн;

- підготовка та представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції 1200 грн.

Таким чином, сума судових витрат, які ТОВ "ВЕСТЕНДЕР" понесло у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить: 7 339,90 грн.

Оплата позивачем даних послуг на користь адвокатського об`єднання ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ підтверджена платіжними дорученнями №1187 від 30.12.2020 року та №1198 від 14.01.2021 року.

Колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін.

Стягнути з Буковинської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" судові витрати на правову допомогу в розмірі 7339 грн 90 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2021 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.