Постанова

від 05.11.2020 по справі 1.380.2019.002578

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002578

адміністративне провадження № К/9901/6407/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючої судді- Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламберг-Плаза Сервіс"

на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (суддя-доповідач: Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.)

у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламберг-Плаза Сервіс"

до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області)

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (надалі також - Позивач, ТОВ Лемберг-Плаза Сервіс , скаржник) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) від 20 травня 2019 року № 3024 Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс .

До судових дебатів Позивач подав заяву про стягнення судових витрат, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.002578 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 20 травня 2019 року № 3024 Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс . Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 4802 грн 50 коп.

Позивач подав заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс 15000 грн понесених на професійну правничу допомогу витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

Крім цього, Позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОЇ ПОСТАНОВИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс задоволено частково, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області судові витрати, а саме, витрати понесені на професійну правничу допомогу у справі № 1.380.2019.002578 в розмірі 7000 грн. У задоволені решти заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву Позивача про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції врахував, що в матеріалах справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату Позивачем послуг адвоката.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, підлягає зменшенню за відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі Позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі. Просить Суд скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 14 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відшкодувати ТОВ Лемберг-Плаза Сервіс судові витрати у вигляді витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30000,00 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн.

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ .

Професійна правнича допомога у даній справі надавалася відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 9 січня 2019 року № 01/19, копію якого додано Позивачем до заяви про винесення додаткового рішення, а також копії: протоколу узгодження гонорару від 9 січня 2019 року, 22 травня 2019 року, які є додатком № 1 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19; розрахунку витрат на правову допомогу від 13 грудня 2019 року, який є додатком № 2 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19; платіжного доручення № 339 від 28 листопада 2019 року про оплату правничої допомоги у суді апеляційної інстанції 3 справі № 1.380.2019.002578 згідно з договором від 9 січня 2019 року № 01/19; акта приймання-передачі послуг № 13/12/2019. Повноваження представника Позивача у суді апеляційної інстанції було підтверджено ордером на надання правової допомоги серії ВС № 1005097 від 7 жовтня 2019 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з розрахунком витрат на правову допомогу від 13 грудня 2019 року, який є додатком № 1 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19 вартість години роботи у вихідні дні становить 4500 грн. Згідно із вказаним розрахунком надано наступні юридичні послуги: формування та подання апеляційної скарги (кількість затраченого часу 1 год); формування та подання додаткових пояснень (кількість затраченого часу 1 год); формування та подання інших процесуальних документів по справі (кількість затраченого часу 1 год); участь в судових засіданнях адвокатів (кількість затраченого часу 30 хв). Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги за цим Розрахунком склав 3 год 30 хв, вартість 15750 грн, фактично оплачено 15000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції Позивачем було подано, зокрема: копію Договору про надання правничої допомоги від 9 січня 2019 року № 01/19; протокол узгодження гонорару від 22 травня 2019 року, який є додатком № 1 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19; розрахунок витрат на правову допомогу від 26 червня 2019 року, який є додатком № 2 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19, згідно якого година роботи складає 4500 грн. Повноваження представника Позивача у суді апеляційної інстанції, підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 175605 від 22 травня 2019 року.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу від 26 червня 2019 року, який є додатком № 1 до договору від 9 січня 2019 року № 01/19, вартість години роботи у вихідні дні становить 4500 грн. Згідно із цим розрахунком Позивачу надано такі юридичні послуги: аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції (кількість затраченого часу 1,5 год); підготовка позову (кількість затраченого часу 2 год); надання правових консультації (кількість затраченого часу 1 год); підготовка і подання клопотання про долучення документів до матеріалів справи (кількість затраченого часу 0,5 год); ознайомлення із відзивом, аналіз викладених фактів (кількість затраченого часу 2 год); акт приймання-передачі послуг № 01/06/2019 від 26 червня 2019 року; платіжне доручення № 181 від 26 червня 2019 року про оплату правничої допомоги згідно договору від 9 січня 2019 року № 01/19 у судовій справі про скасування наказу на перевірку. Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги за вказаним Розрахунком склав 7 год, вартість 31500 грн, фактично оплачено 30000 грн.

Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення судових витрат зазначаючи про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу не узгоджується зі складністю справи та фактично затраченим часом на правовий супровід, тобто не відповідає критерію розумності. Стверджував, що Позивачем не доведено, що витрати на правничу допомогу у 30000 грн були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

5. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Скаржник наполягає на тому, що розмір понесених витрат на правничу допомогу належно обґрунтований поданими суду документами, які підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг, значенням справи для Позивача. Попри те, що суд вправі зменшити розмір судових витрат лише коли інша сторона заперечує проти їх розміру та враховуючи відсутність в матеріалах справи заперечень Відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції без належних на те підстав застосував критерій співмірності безпідставно зменшивши заявлену Позивачем до відшкодування суму фактично понесених витрат на правову допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначив, що предметом спору у даній справі є наказ контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки, тобто спір немайнового характеру, а відтак наведений Позивачем обсяг наданих адвокатом послуг, а також їх вартість не відповідають критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених Позивачем до відшкодування у загальній сумі 45000 грн.

Додатково акцентує увагу, що в акті приймання-передачі послуг від 26 червня 2019 року № 01/06/19 та платіжному дорученні від 26 червня 2019 року № 181 відсутні посилання на номер адміністративної справи, що позбавляє, на думку Відповідача, можливості ідентифікувати та встановити в межах якої справи було здійснено відповідну оплату вартості правової допомоги. Вказані доводи Відповідач обґрунтовує висновком Верховного Суду у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 9901/350/18.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, підлягає зменшенню за відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Водночас, перевіряючи обґрунтованість заяви Позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Натомість, у письмових запереченнях на заяву про стягнення судових витрат Відповідач обмежився лише зазначенням не відповідності заявленої до відшкодування Позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу критерію співмірності з абстрактним викладенням висновків про недоведеність фактичності і неминучості понесення таких витрат у сумі 30000 грн.

Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі № 400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі № 440/1757/19.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Задовольняючи частково заяву Позивача про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції врахував, що в матеріалах справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату Позивачем послуг адвоката.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом вказаного спору є оскарження наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки, тобто спір немайнового характеру. Суд апеляційної інстанції вказав, що врахував обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві. Вказане слугувало підставою для стягнення судових витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 7000 грн.

Однак, на думку колегії суддів Верховного Суду, такий висновок є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

У додатковій постанові суд апеляційної інстанції обмежився висновком щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на немайновий характер спору. Однак, Суд акцентує увагу, що визначена судом апеляційної інстанції сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу Позивачем за результатами судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7000 грн не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, значення справи для Позивача, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції не перевірено фактичне виконання адвокатом усіх послуг, перелік яких наведений в актах приймання-передачі наданих послуг та відповідних розрахунках, як при розгляді справи у суді першої інстанції, так і у ході апеляційного перегляду справи. Суд не провів аналіз обґрунтованості тривалості часу, вказаного у розрахунках витрат на правничу допомогу, необхідного адвокату на надання таких послуг у судах першої та апеляційної інстанцій, та не з`ясував обсягу наданих фактичних послуг у взаємозв`язку з їх переліком, згідно з поданими Позивачем доказами на доведення понесених витрат на правничу допомогу.

Суд касаційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Доводи ж Відповідача про відсутність реквізитів справи у акті приймання-передачі послуг від 26 червня 2019 року № 01/06/19 та платіжному дорученні від 26 червня 2019 року № 181, у яких Відповідач спирається на позицію Верховного Суду у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 9901/350/18, є необґрунтованими, позаяк висновки Суду у цій справі не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на різні обставини справи. Зокрема, у тій справі суди встановили, що на підставі відповідного договору про надання правової допомоги представництво інтересів позивача здійснювалося в кількох справах, у тому числі і у цій адміністративній справі. Саме такі обставини слугували підставою для висновку про те, що копії виписок з банківського рахунку позивача у цій справі, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу згідно з конкретними актами приймання-передачі наданих послуг не підтверджують витрати на правову допомогу у тій справі, оскільки не містять інформацію про номер справи, чи відповідний акт приймання-передачі наданих послуг згідно з якими були сплачені кошти.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлене у справі додаткове судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламберг-Плаза Сервіс" задовольнити частково.

Додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх