Постанова

від 27.10.2020 по справі 188/396/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8153/20 Справа № 188/396/19 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Еней про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до С(Ф)Г Еней про розірвання договору оренди землі. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, 16 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Еней був укладений договір оренди землі №163, відповідно до якого ОСОБА_1 надала С(Ф)Г Еней у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області площею 5,4610 га.

Земельна ділянка була передана ОСОБА_1 та прийнята відповідачем в оренду згідно Акту приймання - передачі.

08 квітня 2016року вищевказаний договір оренди землі було зареєстровано приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу та вчинено відповідний запис №14106400.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 надала вказану земельну ділянку С(Ф)Г Еней в користування строком на 15 років (п. 2.1 договору) на умовах сплати даним господарством орендної плати у розмірі 3 відсотків від вартості нормативно-грошової оцінки земельної частки (паю), що становить в грошовій формі, або в натуральній: зернові - 1800кг, 150кг соняшнику, 50 кг цукру (або грошова компенсація) і яка вноситься до 31 грудня поточного року (пункт 3.1 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (пункт 3.3 договору).

Крім того, пунктом 3.8 цього договору визначено, що у разі несплати орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 12.3 вказаного договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Позивачка зазначила, що орендну плату за 2017 та 2018 роки вона отримала лише 26.02.2019 року у розмірі 19 900.00 грн., що підтверджує випискою з особового рахунку позивача, тобто в указані роки орендар не платив орендну плату, чим порушив умови договору оренди, тому просить розірвати договір оренди №163 від 16.03.2016 року з підстав систематичної несплати орендної плати.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що судом не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі №163 від 16.03.2016 року укладеним між ОСОБА_1 та С(Ф)Г Еней , орендна плата виплачена за всі роки в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом, а тому, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності IV-ДП №026926 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5.461 га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №159083441, земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:04:001:1287 площею 5.4610 га на підставі договору оренди землі №163 від 16.03.2016 року, видавник С(Ф)Г ЕНЕЙ на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний №29191782 від 11.04.2016 здійснено приватним нотаріусом Свириденко Л.В., орендар: СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ЕНЕЙ код ЄДРПОУ 30487444, орендна плата становить 3%, кадастровий номер земельної ділянки 1223881500:04:001:1287, площа 5.461 га, орендодавець ОСОБА_1 .

Листом позивача до директора С(Ф)Г Еней від 29.08.2017 року підтверджується, що позивачка письмово зверталась до відповідача один раз, з наміром достроково розірвати з відповідачем договір оренди землі №163 від 16.03.2016 року.

Крім того, листом позивача до директора С(Ф)Г Еней від 29.08.2017 року також спростовуються пояснення сторони позивача щодо неправомірного укладання договору оренди, в якому вона визнає укладання договору та зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки №163 від 16.03.2016 року і має намір його достроково розірвати в зв`язку з допущеними помилками під час складання його тексту, з метою самостійно обробляти земельну ділянку.

Листом директора С(Ф)Г Еней від 20.09.2017 року підтверджується, відповідач своєчасно відреагував на звернення позивачки, роз`яснив їй відсутність правових підстав для розірвання договору оренди.

Випискою з АТ КБ ПриватБанк підтверджується, відповідачем 26.02.2019 року перерахована позивачці орендна плата за 2017-2018 року в розмірі 19900 грн., що значно перевищує плату, передбачену договором.

Судом встановлено, орендна плата за 2017-2018 роки виплачена позивачці в лютому 2019 року після її письмової заяви. В заяві позивачка зазначила номер банківської картки, на яку вона особисто просила перерахувати кошти за орендну плату.

Крім того, в судовому засіданні сторони визнали той факт, що орендна плата за 2016 рік та за 2019 рік виплачена своєчасно та в повному обсязі.

Судом встановлено, орендна плата за всі роки виплачена позивачці в розмірі, що значно перевищує обумовлений в договорі розмір оплати.

Листом №2 від 22.03.2018 року Голови С(Ф)Г Еней ОСОБА_2 до позивачки підтверджується, відповідач звертався до неї з проханням визначитись з видом орендної плати за 2017 рік та отримати її.

Заявою позивачки від 25.02.2019 року підтверджується, що за отриманням орендної плати за земельну частку(пай) за 2017-2018 року в грошовому еквіваленті і перерахунку коштів на картку сина, вона з особистою заявою звернулась до орендаря лише 25.02.2019 року, а кошти було перераховано вже 27.02.2019 року.

Стороною позивача визнано і належним чином оформлено довідкою №10 від 21.02.2020 року щорічна грошова оцінка земельної ділянки, розмір орендної плати, сума фактично нарахованої і сплаченої орендної плати та дата сплати за 2016-2019 роки, згідно до довідки: вартість земельної ділянки в 2016 році склала 99398.03 грн., відповідно до умов договору оренди сума орендної плати - 2981.94 грн., фактично отримано натуроплатою на суму 7500 грн.; вартість земельної ділянки в 2017році склала 148981.51 грн., відповідно до умов договору оренди сума орендної плати - 4469.45 грн., фактично отримано натуроплатою на суму 10 000 грн. оплата, згідно поданої позивачкою заяви від 25.02.2019 року, шляхом перерахування коштів відповідачем від 26.02.2019 року; вартість земельної ділянки в 2018 році склала 148981.51 грн., відповідно до умов договору оренди сума орендної плати - 4469.45 грн. фактично отримано натуроплатою на суму 10 000 грн. оплата, згідно поданої позивачкою заяви від 25.02.2019 року, шляхом перерахування коштів відповідачем від 26.02.2019 року; вартість земельної ділянки в 2019 році склала 166358.79 грн., відповідно до умов договору оренди сума орендної плати - 4990.76грн. фактично отримано натуроплатою на суму 12 000 грн. оплата, згідно поданої позивачкою заяви від 03.09.2019 року, шляхом перерахування коштів відповідачем від 11.12.2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що затримка відповідачем виплати орендної плати позивачці за 2017-2018 роки, за договором оренди землі №163 укладеному 16 березня 2016 року, мала місце з причин, які не залежали від відповідача. Позивачка для отримання орендної плати натуроплатою, за зазначеною у договорі оренди адресою, не звернулась. Суд приходить до висновку, позивачка визначилась з формою оренднї плати за 2017-2018 року у виді грошових коштів лише 25.02.2019 року, що підтверджується її письмовою заявою, в якій вона також власноручно вказала рахунок картки сина, а не власний.

Орендар не міг самостійно вирішити питання про вид сплати орендної плати, бо це б позбавило позивачку права вибору орендної плати, не міг відповідач самостійно визначитись і з рахунком, на який слід перерахувати кошти позивачці.

Стороною позивача не надано суду докази про те, що позивачка зверталась до відповідача за отриманням орендної плати за 2017-2018 року, доказів про відмову в отримання орендної плати, чи затримки її виплати з вини відповідача суду також не надано.

В договорі оренди землі №163 укладеному 16 березня 2016 року по тексту зазначено орендодавець голова С(Ф)Г Еней з прізвищем ім`ям та по батькові як ОСОБА_2 , але в розділі Реквізити сторін орендар зазначений як С(Ф)Г Евріка з прізвищем ім`ям та по батькові як ОСОБА_2 , суд не вважає цю помилку при складанні договору як підставу для розірвання договору.

Договір належним чином посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним чином виконується, рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень не оскаржене і не скасоване.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 зазначено в договорі помилково, реквізити ОСОБА_4 в тексті договору зазначені відповідно до правовстановлюючих документів С(Ф)Г Еней .

Наказом №26 від 20.03.2017 року по С(Ф)Г Еней підтверджується, що виплата підвищеного розміру орендної з 2017 року в розмірі 12423 грн., з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, це особисте рішення і бажання орендаря, додатковою угодою до договору не закріплено, рішення прийнято особисто відповідачем і стан позивача не погіршив.

Наказом №20 від 20.03.2019 року по С(Ф)Г Еней підтверджується, виплата підвищеного розміру орендної плати з 2019 року в розмірі 14907 грн., з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, це особисте рішення і бажання орендаря, додатковою угодою до договору не закріплено, прийнято особисто відповідачем і стан позивача не погіршив.

Відповідач зробив це з власної ініціативи на користь всіх орендодавців, закріпивши зазначене підвищення внутрішнім наказом по С(Ф)Г Еней .

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 надала вказану земельну ділянку С(Ф)Г Еней в користування строком на 15 років (п. 2.1 договору) на умовах сплати даним господарством орендної плати у розмірі 3 відсотків від вартості нормативно-грошової оцінки земельної частки (паю) : в грошовій формі, або в натуральній: зернові - 1800кг, 150кг соняшнику, 50 кг цукру (або грошова компенсація) і яка вноситься до 31 грудня поточного року (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.8 цього договору визначено, що у разі несплати орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Сторонами визнано, що отримана позивачкою орендна плата за 2017-2018 роки значно перевищує всі передбачені договором санкції при отриманні орендної плати за 2017-2018 роки, хоча вина відповідача у затримці виплати орендної плати позивачці судом не встановлена.

Оскільки судом не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі №163 від 16.03.2016 року укладеним між ОСОБА_1 та С(Ф)Г Еней , орендна плата виплачена за всі роки в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом, а тому, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою і другою ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ч. 1ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином, сам по собі факт несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2017-2018 рік не свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань і не може бути підставою для розірвання укладених між сторонами договору оренди землі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надані докази, які б свідчили про систематичну несплату орендної плати, тобто більше ніж один раз, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко