Постанова

від 04.11.2020 по справі 483/575/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.11.20

22-ц/812/1621/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 483/575/20

Провадження № 22-ц/812/1621/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі - позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевиріної Т.Д. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім про розірвання договорів оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Михайленко Н.М. звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ Очаківський райагрохім про розірвання договорів оренди земельних ділянок площею 3,09 га та 1,11 га, з кадастровими номерами відповідно 4825182800:01:000:0019 та 4825182800:01:000:0568.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Державного акту на землю серії ЯА № 060269 від 15.08.2005 року матері позивача ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,0902га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельна ділянка площею 1,1072 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на землю серії ЯА № 060270 від 15.08.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННВ 876043 від 01.06.2018 року та серії ННВ 876044 від 01.06.2018 року, спадкоємцем земельних ділянок площею 3,0902 га та площею 1,1072 га, які належали ОСОБА_3 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є її син - позивач ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_3 уклала з ТОВ Очаківський райагрохім договір оренди земельної ділянки площею 3,09 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № 4825100040001493 від 03.02.2012 року, а також договір оренди земельної ділянки, площею 1,11 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № 4825100040001492 від 03.02.2012 року.

Пунктом 37 вищенаведених договорів оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В зв`язку з цим позивачем 14.06.2018 року, направлено на адресу відповідача лист з вимогою про повернення земельних ділянок та розірвання договорів оренди землі. Дана пропозиція була проігнорована відповідачем.

Посилаючись на положення ч.3 та ч.4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Очаківський райагрохім про розірвання договорів оренди землі задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений 03 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Очаківський райагрохім , зареєстрований у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № 4825100040001492.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений 03 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Очаківський райагрохім , зареєстрований у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № НОМЕР_1 .

Стягнуто з ТОВ Очаківський райагрохім на користь ОСОБА_1 1681 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судового збору та 4625 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на юридичну допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - ТОВ Очаківський райагрохім звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно п. 35 договорів оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Вважає посилання суду першої інстанції на п. 37 договорів оренди, в якості підстави для задоволення позову невірним, оскільки пункт 37 договорів повинен застосовуватись лише за умови врахування положень п. 35 договорів.

Тому, враховуючи, що відповідач не допускав порушень своїх обов`язків та дотримувався встановлених договором обмежень по використанню земельних ділянок позивача, підстави для розірвання договорів оренди, на погляд апелянта відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги,

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею 1,1072га та 3,0902га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки позивач успадкував після смерті ОСОБА_3

03 лютого 2012 року мати позивача уклала з відповідачем договори оренди зазначених вище земельних ділянок.

Згідно з п. 37 зазначених договорів, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для його розірвання.

Заявою від 14 червня 2018 року позивач повідомив ТОВ Очаківський райагрохім про намір самостійно обробляти належні йому земельні ділянки, у зв`язку чим просив не обробляти їх силами товариства.

Проаналізувавши зазначені обставини у справі та посилаючись на положення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1, 13, ч.4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , а також врахувавши волевиявлення позивача, спрямоване на припинення укладених спадкодавицею договорів оренди, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та розірвання спірних договорів, оскільки укладені між ОСОБА_3 та ТОВ Очаківський райагрохім договори оренди земельних ділянках у пункті 37 містять таку підставу для їх розірвання, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Розподіляючи судові витрати, суд виходив з положень статті 141 ЦПК України, згідно з якими в разі задоволення позовних вимог сплачена позивачем сума судового збору та інших судових витрат підлягає стягненню з відповідача.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті рішення суду.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом ст. 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст.7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті "б" частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд встановив, що ОСОБА_3 на праві власності належало 2 земельні ділянки, а саме земельна ділянка площею 3,09га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, згідно Державного акту на землю серії ЯА № 060269 від 15.08.2005 року, та земельна ділянка площею 1,1072 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, згідно Державного акту на землю серії ЯА № 060270 від 15.08.2005 року.

Між ОСОБА_3 та ТОВ Очаківський райагрохім укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,09га, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № 4825100040001493 від 03.02.2012 року, а також договір оренди земельної ділянки, площею 1,11 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Очаківському районі за № 4825100040001492 від 03.02.2012 року.

У пункті 37 договорів оренди землі сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому, цей пункт договорів будь-ким із його учасників не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і її син ОСОБА_1 став спадкоємцем земельних ділянок площею 3,0902га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0019 та площею 1,11 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0568, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, Парутинська сільська рада, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області 01 червня 2018 року, та інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно

Після оформлення свого права власності на успадковані земельні ділянки позивач ОСОБА_1 14.06.2018р. направив на адресу ТОВ Очаківський райагрохім листа, в якому повідомив орендаря про офіційне набуття права власності на ці земельні ділянки та просив останнього припинити їх обробіток після збирання врожаю, так як бажає самостійно вести сільськогосподарські роботи.

Відповідно до частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Оскільки договори оренди (п.37) передбачають, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, позивач повідомив відповідача про намір розірвання договорів оренди через бажання особисто обробляти земельні ділянки, а відповідач не бажає цього, суд обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що п.37 договорів оренди повинен застосовуватися лише за умови врахування положень п. 35 договорів, яким передбачено, що дія договору припиняється його розірванням за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом, є суб`єктивним тлумаченням апелянтом умов договору, оскільки п. 37 договорів передбачає самостійну підставу для зміни умов або розірвання договору.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський райагрохім залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 05 листопада 2020 року