Ухвала

від 27.10.2020 по справі 308/3184/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3184/20

1-кс/308/4366/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді, клопотання старшого слідчого в ОВС CУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 12019070000000363 відомості про яке внесено від 19.12.2919р, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно ,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельними ділянками, в тому числі передачі їх у приватну власність, що перебувають у комунальній власності Ужгородської міської ради з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0325, 2110100000:20:001:0324, 2110100000:20:001:0326; 2110100000:20:001:0323, 2110100000:20:001:0327 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , яке обґрунтовує наступним.

Із клопотання слідчого вбачається, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12019070000000363 відомості про яке внесено до ЄРДР від 19.12.2019 року за ч.2 ст.364 КК України встановлено, що посадовими особами Ужгородської міської ради внесено неправдиві відомості до графічних та текстових матеріалів про можливість надання у приватну власність земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 , чим саме забезпечено винесення на розгляд сесії Ужгородської міської ради, як наслідок надання 25.07.2019 дозволів на розробку проектів відведення з подальшою передачею у приватну власність даних земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_5 , площею 0,0960 га., ОСОБА_6 площею 0,0960 га., ОСОБА_7 площею 0,0960 га., ОСОБА_8 площею 0,0960 га. та ОСОБА_9 площею 0,0960 га. загальною площею 0,48 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд.

У відповідності до листа Ужгородської міської ради № 4112/03-17 від 09.01.2020 земельна ділянка, площею 0,48 га., щодо якої громадяни отримали дозволи на розробку проектів відведення земельних ділянок у приватну власність, у відповідності до детального плану територій обмеженої АДРЕСА_2 та Тиводара Легоцького, затвердженого рішенням 26 сесії Ужгородської міської ради 7 скликання знаходиться на території Г-6 - торговельна зона.

Згідно відомостей розміщених на сайті Ужгородської міської ради [ ІНФОРМАЦІЯ_1 ] у відповідності до детального плану територій обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького, затвердженого рішенням 26 сесії Ужгородської міської ради 7 скликання вказана земельна ділянка, окрім віднесення до торговельної зони Г-6 безпосередньо запроектована для будівництва дитячого дошкільного навчального закладу.

Відповідно до протоколу №236 засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин , містобудування та архітектури від 08.07.2020р. прийнято рішення рекомендувати сесії затвердити проекти землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами наданими громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за умови наявності детального плану.

Відповіднодо рішенняXXXIXceciїVIIскликання Ужгородськоїміської радивід 05.09.2019року №1686"Провнесення зміну детальнийплан території,обмеженої вулицямиОлександра Богомольця,Степана Вайди,8-гоБерезня таТиводара Легоцькогоприйнято внестизміни увідповідний детальнийплан та Управління містобудування та архітектури, відповідно до чинного законодавства, здійснило організацію розроблення містобудівної документації, забезпечення проведення громадських слухань та подало відповідний детальний план на затвердження міської ради. У вищезазначеному детальному плані, відповідно до схеми функціонального зонування території з відповідними характеристиками містобудівних умов та обмежень масштабом 1:200, буквою Ж-1 (у квадраті, заштрихованого зеленим кольором) позначено спірну земельну ділянку. Згідно вказаних картографічних матеріалів дана земельна ділянка відноситься до земель садибної житлової забудови.

Слідча у клопотанні також зазначає, що орган досудового розслідування ставить під сумнів доцільність та законність внесення змін у детальний план території обмеженої вулицями Олександра Богомольця , Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького в м.Ужгороді з приводу пріоритетності садибної забудови для чотирьох фізичних осіб а не побудови у вказаному районі щільної багатоповерхової забудови дошкільного навчального закладу. Також слідча зазначає , що 08.09.2020року у даному кримінальному провадженні призначено проведення комплексної земельно-оціночної та будівельно-технічної експертизи , проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

22.01.2020 у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовими доказом земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради, розташована в районі вулиці Богомольця в м. Ужгороді, перебуває у комунальній власності міста, не має присвоєного кадастрового номеру, але розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0063, 2110100000:20:001:0314, 2110100000:20:001:0313 та вулицею Олександра Богомольця, є єдиною земельною ділянкою такої площі у вказаному житловому масиві, відповідно згідно детального плану території запроектована для будівництва дитячого дошкільного начального закладу, на тій підставі, що по своїй суті земельна ділянка є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом та є об`єктом кримінально протиправних дій. 08.09.2020р. у даному кримінальному провадженні слідчим прийнято додаткову постанову про визнання речовими доказами земельних ділянок що перебувають у комунальній власності Ужгородської міської ради з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0325, 2110100000:20:001:0324, 2110100000:20:001:0326; 2110100000:20:001:0323, 2110100000:20:001:0327.

Таким чином, органом досудового розслідування подано клопотання на розгляд слідчому судді про арешт земельної ділянки з метою запобігання можливості її перетворення, відчуження, яка, як встановлено не може бути передана у приватну власність для будівництва житлового будинку, з метою забезпечення збереження речових доказів у незмінному правовому статусі у комунальній власності міста.

Підставою ж застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження є той факт, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме її передбачене запроектоване відведення для будівництва дитячого дошкільного навчального закладу.

Слідча зазначає, що невжиття заходів щодо організації заборони відчуження та розпорядження вказаною земельною ділянкою, призведе до порушення вимог законодавства та сприятиме вчиненню нових злочинів посадовими особами Ужгородської міської ради, а також порушить права громадян, які зможуть реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки у передбаченому для цього місці.

У судове засідання слідчий та прокурор у кримінальному провадженні № 12019070000000363 у судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду клопотання були повідомлені своєчасно і належним чином, однак, слідча ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд клопотання без її участі Заяв про відкладення розгляду клопотання до суду не надходило.

Власник майна у судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання. Від представника Ужгородської міської ради ОСОБА_10 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Ужгородської міської ради.

Представником Ужгородської міської ради до суду також подано письмові заперечення, у яких зазначається , що у клопотанні слідчої відсутнє обґрунтування зв`язку вказаних земельних ділянок із кримінальним правопорушенням, за яким проводиться досудове розслідування та наявність критеріїв за якими вказане у клопотанні майно може бути визнане речовим доказом. У запереченні власник майна вказує про те, що згідно детального плану затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 28.08.2020р. №1220 за функціональним призначенням територія на якій розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0325, 2110100000:20:001:0324, 2110100000:20:001:0326; 2110100000:20:001:0323, 2110100000:20:001:0327 віднесена до торгівельної зони. Зазначає також, що рішенням Ужгородської міської ради від 05.09.2019р №1686 «Про внесення змін у детальний план території обмеженої вулицями Олександра Богомольця , Степана Вайди , 8-го Березня та Тиводара Легоцького» внесено зміни у відповідний детальний план. Також рішенням 40 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 23.07.2020р. №2065 «Про затвердження детального плану території» було затверджено містобудівну документацію і внесено зміни у детальний план території обмеженої вулицями Олександра Богомольця , Степана Вайди , 8-го Березня та Тиводара Легоцького згідно якого вказану територію віднесено до земель садибної житлової забудови ( у картографічних матеріалах позначено буквою Ж-1 у квадраті , заштрихованого зеленим кольором). Також, у запереченнях вказується, що ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території . Відповідно детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської , селищної , міської ради протягом 30 днів . Отже, посилання слідчого у клопотанні на незаконність та необгрунтованість чи безпідставність внесення змін до детального плану території правового значення не має навіть після проведення експертизи з огляду на те , що рішення сесії Ужгородської міської ради про затвердження містобудівної документації є чинним , судом не встановлена його протиправність , рішення не скасовано і не визнано таким, що втратило чинність.

З огляду на те, що учасники розгляду клопотання були судом повідомлені належним чином, в судове засідання не зявились, від слідчого ОСОБА_11 та представника власника майна надійшли заява про розгляд клопотання про арешт майна у їх відсутності, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання про арешт майна у відповідності до ст. 107 КПК не здійснювалась .

Вивчивши зміст поданого клопотання та додані до нього письмові докази, приходжу до наступного висновку.

У провадженні ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріаликримінального провадження №12019070000000363від 19.12.2019 року, внесеного до ЄРДР за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

В рамках даного кримінального провадження досліджуються обставини кримінального правопорушення внсенняпосадовими особами Ужгородської міської ради неправдивих відомостям до графічних та текстових матеріалів про можливість надання у приватну власність земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 , чим саме забезпечено винесення на розгляд сесії Ужгородської міської ради, як наслідок надання 25.07.2019року дозволів на розробку проектів відведення з подальшою передачею у приватну власність земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_5 , площею 0,0960 га., ОСОБА_6 площею 0,0960 га., ОСОБА_7 площею 0,0960 га., ОСОБА_8 площею 0,0960 га. та ОСОБА_9 площею 0,0960 га. загальною площею 0,48 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд.

Слідча ОСОБА_3 у даному кримінального провадження ставить питання про накладення арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно з тих підстав, що таке має значення речового доказу та для його збереження.

За змістом ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК Україниз метоюзабезпечення збереженняречових доказіварешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особиза наявностідостатніх підставвважати,що воновідповідає критеріям,зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, у відповідності до п. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Речовими доказами відповідно дост. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1ст. 170 КПК Україниабо достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Слідчим суддею встановлено, що відповідно до рішенням XXXIX ceciї VII скликання Ужгородської міської ради від 05.09.2019 року №1686 "Про внесення змін у детальний план території, обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького прийнято внести зміни у відповідний детальний план Управління містобудування та архітектури, відповідно до чинного законодавства, здійснило організацію розроблення містобудівної документації, забезпечення проведення громадських слухань та подало відповідний детальний план на затвердження міської ради.

Однак, як вбачається із поданих слідчому судді документів, згідно рішення Lсесії VII скликання Ужгородської міської ради від 23.07.2020 року № 2065 «Про затвердження детального плану території» було затверджено містобудівну документацію і внесено зміни у детальний план території, обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького.

У вищезазначеному детальному плані, відповідно до схеми функціонального зонування території з відповідними характеристиками містобудівних умов та обмежень масштабом 1:200, буквою Ж-1 (у квадраті, заштрихованого зеленим кольором) позначено спірну земельну ділянку. Згідно вказаних картографічних матеріалів дана земельна ділянка відноситься до земель садибної житлової забудови.

Крім того, відповідно до п.5.3 ДБН В.2.2-4:2018 «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти» площу земельної ділянки закладу дошкільної освіти, що розміщується у житловій забудові, з розрахунку на одне місце рекомендується приймати згідно з таблицею 1, а саме: при місткості закладу (ясла, дитячі садки, ясла-садки) понад 80 місць площа на одне місце приймається 40 m2. Відтак, площа земельної ділянки закладу дошкільної освіти місткістю 150 місць має становити 6000 m2 (0,6000 га)., що не відповідає зазначеним вимогам .

Постановою Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання вбачається, що в межах кримінального провадження №12019070000000363 впродовж восьми місяців здійснення досудового розслідування, не встановлено будь-яких даних щодо причетності службової особи Ужгородської міської ради до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а також відсутні відомості про вручення повідомлення про підозру та чи здійснювались інші заходи забезпечення кримінального провадження за підозрою будь-якої особи у даному провадженні.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно розяснень ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться у пункті 2 підрозділу 2.6 розділу 2 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи вищенаведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки, на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Слідчий суддя також приймається до уваги те, що до клопотання про арешти майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з положеннямист. 172 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів доданих до клопотання вбачється, що слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду була постановлена ухвала від 24.04.2020 № 308/3834/20 про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради та не мала присвоєного кадастрового номеру, а тільки було вказано, що така розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0063, 2110100000:20:001:0314, 2110100000:20:001:0313 та АДРЕСА_2 , згідно детального плану території запроектована для будівництва дитячого дошкільного навчального закладу .

Однак, судом встановлено, що кримінальне провадження триває понад 10 місяців, на даній стадії досудового слідства, жодній посадовій особі Ужгородської міської ради (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке просить накласти арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Цивільний позов у кримінальному провадженні також не заявлений.

Надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положенняКПК Українибез належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

При цьому, обов`язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що відсутні завдання арешту майна, так як не має підстав вважати, що земельні ділянки за кадастровими номерами:2110100000:20:001:0325, 2110100000:20:001:0324, 2110100000:20:001:0326; 2110100000:20:001:0323, 2110100000:20:001:0327, будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись. Крім того, вказані земельні ділянки не можуть бути приховані, оскільки, вони є нерухомим майном.

Крім того, як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим не надано доказів того, що в даному кримінальному провадженні заявлено або подано цивільний позов. Ні з клопотання ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2ст. 171 КПК Українине вбачається підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна.

Слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.04.2020 року (справа №308/3834/20) , як захід забезпечення у кримінальному провадженні №12019070000000363 від 19.12.2019р, у вигляді заборони відчуження та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради та розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:20:001:0063, 2110100000:20:001:0314, 2110100000:20:001:0313 та вулицею Олександра Богомольця було скасовано .

Зокрема, при зверненні до слідчого судді повторно з клопотанням про арешт земельних ділянок органом досудового розслідування не враховано: що внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 364 КК України, зокрема, фабула, зазначена не конкретно стосовно даної норми закону; в доданих до клопотання матеріалах відсутні докази (документи) у підтвердження того, що земельні ділянки окрім віднесення до торгівельної зони Г-6 безпосередньо запроектовані для будівництва дошкільного навчального закладу; що зазначене в мотивувальній частині постанови про визнання земельних ділянок речовими доказами твердження про те, що вони перебувають у комунальній власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд «можуть мати значення речових доказів по даному кримінальному провадженні» не відповідає вимогамст. 98 КПК України, зміст якої свідчить про те, що речовими доказами можуть бути визначені матеріальні об`єкти чи предмети, що мають значення речових доказів, що у свою чергу свідчить про те, що віднесення органом досудового розслідування вказаних земельних ділянок до речових доказів у даному кримінальному провадженні є припущенням.

При цьому, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна слідчий вказує, на те, що постановою від 08.09.2020 року земельні ділянки визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженні, однак, в мотивувальній частині самої постанови зазначено твердження про те, що вони «приєднані в якості речового доказу у даному кримінальному провадженні».

Твердження слідчого також про те, що вказані в клопотанні земельні ділянки планують виділити та в подальшому змінити цільове призначення в обхід аукціону , не підтверджено жодними належними доказами.

Слідчим суддеювраховуються,що згіднопостанови слідчоговід 08.09.2020рокубуло призначенокомплексну земельнуоціночну табудівельно-технічну експертизи навирішення яких поставленопитання:яка ринковавартість земельнихділянок та чи відповідаєрозроблена містобудівна документація«Внесення зміндо детальногоплану територійобмеженої вулицями ОлександраБогомолця,СтепанаВайди,8-гоБерезня таТиводара Легоцькогов м.Ужгороді»розробленим Приватнимпроектно-виробничимпідприємством «Арханово»,затвердженим рішенням№2065від 23.07.2020р.в частинізміни дитячогодошкільного навчальногозакладу зонаГ-6на приватнусадибну забудовуЖ-!,вимогам Генеральногоплану м.Ужгорода,законодавству усфері містобудуваннята державнимбудівельним нормам? При цьому, слідчим не надано яких небудь клопотань в судовому засіданні від експерта про необхідність провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, та відповідно не надано підтверджень того, що існують перешкоди доступу до об`єкта експерту .

Також слідчим до клопотання не надано жодних відомостей стосовно того, що рішення сесії Ужгородської міської ради, яким надано 25.07.2019 року дозволи на розробку проектів відведення з подальшою передачею у приватну власність земельних ділянок в районі вул. Богомольця в м. Ужгороді громадянам ОСОБА_5 , площею 0,0960 га., ОСОБА_6 площею 0,0960 га., ОСОБА_7 площею 0,0960 га., ОСОБА_8 площею 0,0960 га. та ОСОБА_9 площею 0,0960 га. загальною площею 0,48 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд., чи що рішення сесії Ужгородської міської ради від 05.09.2019р №1686 «Про внесення змін у детальний план території обмеженої вулицями Олександра Богомольця , Степана Вайди , 8-го Березня та Тиводара Легоцького» внесено зміни у відповідний детальний план, або Рішення 40 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 23.07.2020р. №2065 «Про затвердження детального плану території», яким було затверджено містобудівну документацію і внесено зміни у детальний план території обмеженої вулицями Олександра Богомольця , Степана Вайди , 8-го Березня та Тиводара Легоцького , згідно якого вказану територію віднесено до земель садибної житлової забудови ( у картографічних матеріалах позначено буквою Ж-1 у квадраті , заштрихованого зеленим кольором) були визнанні не чинними або є скасовані.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод.Конституція Українитакож передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Отже, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Зважаючи на викладене у клопотанні слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу повторно є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, яке уже триває понад 10 місяців виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна, як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна повторно для третіх осіб, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС CУ ГУНП в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 12019070000000363, відомості про яке внесено від 19.12.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно - відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2020р..

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1