Рішення

від 22.10.2020 по справі 199/4490/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4490/20

(2/199/1839/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2020 року

м. Дніпро

справа №199/4490/20

провадження № 2/199/1839/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Столяренко А.І.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме 3% річних внаслідок невиконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме 3% річних внаслідок невиконання рішення суду

В обґрунтування позову зазначив, що 03.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством Морський транспортний Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство МТБ Банк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00015/FD про надання позичальнику кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 32 515,00 доларів США з терміном погашення по 02.08.2021 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом.

В якості забезпечення зобов`язання, передбачених кредитним договором, було укладено договір поруки №00068-CD від 03.08.2006 з ОСОБА_2 .

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду про стягнення заборгованості. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.08.2014 позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

На теперішній час, вищезазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська не виконано.

За таких обставин позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором №00015/FD від 03.08.2006 за період з 25.05.2017 по 24.05.2020 (1096 днів), що становить 1259,12 доларів США, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 22 липня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, в позовних вимогах просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду справи були сповіщені належним чином в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України), що підтверджується наявними поштовими повідомленнями про отримання процесуальних документів, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не скористалися правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством Морський транспортний Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство МТБ Банк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00015/FD про надання позичальнику кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 32 515,00 доларів США з терміном погашення по 02.08.2021 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом.

В якості забезпечення зобов`язання, передбачених кредитним договором, було укладено договір поруки №00068-CD від 03.08.2006 з ОСОБА_2 .

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за кредитним договором №00015/FD від 03.08.2006 за тілом кредиту і процентами у сумі 20 752,51 доларів США та заборгованість за пенею та штрафом у сумі 2 130,91 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/3672/14-ц від 18.08.2014 позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним кредитним договором. Рішщення суду набрало законної сили 29.08.2014.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед банком встановлена рішенням суду, а відтак у відповідності до ч.3 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не потребує доказування.

На виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/3672/14-ц від 18.08.2014 видано два виконавчі листи від 23.06.52015, які перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О.

На теперішній час, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/3672/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь банку боргу за кредитним договором не виконано, заборгованість складає 18 843,81 доларів США за кредитом, та 5 289,67 доларів США - по процентам, що підтверджується виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України .

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК Україна, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори, а й інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти, а також рішення суду.

За змістом ст. 524 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступаю способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу.

Беручи до уваги факт виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язань вже на підставі рішення суду, вбачається, що на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що три процента річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження N 12-302гс18).

Добровільно виконувати рішення суду боржники відмовилися, отже, у кредитора виникло право стягувати заборгованість за весь час невиконання рішення суду про стягнення боргу шляхом подання нового позову, адже на підставі чинного судового рішення від 18.08.2014, між позивачем та відповідачами виникло грошове зобов`язання, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої етапі 625 ЦК України.

Саме цією нормою, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань, забезпечені права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах, на підставі чинного судового рішення.

Враховуючи зазначене, три процента річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

Також, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі N 646/14523/15-ц від 19.06.2019, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

З огляду на наведене, суд приймає до уваги суму зобов`язання відповідачів, визначену у судовому рішенні про стягнення з нього заборгованості саме у гривні. При цьому, суд виходить з того, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості, сам позивач обрав такий спосіб захисту (стягнення боргу у гривні), саме така сума у гривні була вказана у рішенні суду, а тому зобов`язання, на думку суду, повинне обраховуватись саме у гривні.

Таким чином, 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Розрахунок 3 % річних проводиться за останні три роки після ухвалення рішення судом (з 25 травня 2017 року по 24 травня 2020 року) за формулою С*3*Д/365/100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення. При цьому, кількість днів прострочення за період часу з 25 травня 2017 року по 24 травня 2020 року становить 1096 днів. Таким чином, остаточний розрахунок заборгованості відповідача розраховується за формулою: 233096,17*3*1096/365/100.

Отже, починаючи з 25 травня 2017 року по 24 травня 2020 року три проценти річних за прострочення основного зобов`язання становлять 20 997,81 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ МТБ Банк три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 20 997,81 грн.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,19,141, 258,259,263,264,265,268,272,273,280,281,282,283,289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме 3% річних внаслідок невиконання рішення суду - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором №00015/FD від 03.08.2006 за період з 25.05.2017 по 24.05.2020 (1096 днів), що становить 20 997 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 26 жовтня 2020 року.

Позивач Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК - код ЄДРПОУ 21650966, місцезнаходження - пр-т Миру, буд. 28, м.Чорноморськ, Одеська область, 68003.

Відповідач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Суддя О.Б.Подорець