Постанова

від 03.11.2020 по справі 922/1573/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. Справа № 922/1573/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ (вх. № 2393 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 (суддя Бринцев О.В.; 22.07.2020 )

за позовом Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8) в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с. Золочівське)

про стягнення 16.964,24 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2020 ФОП Партола С.М. звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ДП ЦСЕНСМ в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором 19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 у розмірі 15.333,00 грн., штрафні санкції в розмірі 1.533,30 грн., борг з урахуванням індексу інфляції в сумі - 46,06 грн., 3% річних у сумі 144,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2020 у справі №922/1573/20 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, враховуючи малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1573/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с. Золочівське, код ЄДРПОУ ВП 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у розмірі 15.333,00грн., 3% річних у сумі 142,41 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.917,52 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, код ЄДРПОУ 37884028) 07.09.2020 засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Разом зі скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі.

На переконання скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте за наслідками неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та з невірним застосуванням норм матеріального права.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

-цей спір розглянуто Господарським судом Харківської області з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки дана справа має бути розглянута за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), яким згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є місто Київ;

-підписання договору № 19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 директором Харківської філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не є підставою для визначення територіальної підсудності даного спору;

-позивачем не надано копії довіреності на директора Харківської філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на право підписання спірного договору № 19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 про виконання робіт та надання сільськогосподарських послуг;

-Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не надавало Харківській філії дозволу на укладання спірної угоди, а у директора Харківської філії відсутні повноваження на підписання такої угоди, у зв`язку із чим на підприємстві було призначено аудиторську перевірку стосовно господарської діяльності Харківської філії;

-у Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу відсутні оригінали документів, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні;

-ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності сторін, не було повідомлено про розгляд даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ у справі № 922/1572/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Барбашова С.В. (суддя-доповідач), суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення встановлених судом недоліків апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

08.10.2020 скаржник засобами поштового зв`язку направив суду заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження (вх. № 9732 від 12.10.2020).

Ухвалою суду від 19.10.2020 поновлено Державному підприємству Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1573/20; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом; встановлено позивачу строк до 30.10.2020 для подання до канцелярії суду відзиву на апеляційну скаргу; справу № 922/1573/20 призначено до апеляційного розгляду на 03.11.2020 об 11:20 год.; явку сторін у судове засідання визнано необов`язковою.

30.10.2020, тобто у встановлені судом строки, ФОП Партола С.М. засобами поштового зв`язку направив суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10529 від 02.11.2020), в якому зазначив, що не отримував від скаржника копії апеляційної скарги, але при цьому вважає необхідним зазначити, що оскаржуване відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 виконано у повному обсязі й у добровільному порядку, тому позивачу незрозуміла мотивація поданої апеляційної скарги. Позивач просить залишити рішення першої інстанції у даній справі без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Уповноважені представники позивача та відповідача у судове засідання 03.11.2020 не з`явились.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 03.11.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено Господарським судом Харківської області, свідчать наявні у справі матеріали, підтверджується в ході апеляційного розгляду цієї справи та не спростовано відповідачем, 22.04.2019 між Фізичною особою-підприємцем Партолою Сергієм Миколайовичем (далі - Виконавець) та Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (далі - Замовник) укладено договір про виконання робіт та сільськогосподарських послуг № 19.3/22-04/19-ПС (далі - Договір, том 1 аркуші справи 7-9), предметом якого є послуги Виконавця по дискуванню, культивації, посіву і коткуванню на Куп`янській СДС, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору Виконавець виконує роботи з використанням власних паливно-мастильних матеріалів на площі 53,8 га.

Вартість послуг визначена у пункті 2.1. Договору та складається з видів робіт (боронування, культивація), площі обробки, ціни за 1 га та дорівнює в загальній сумі 15333,00 грн.

За умовами пункту 2.2. Договору загальна сума цього Договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в пункті 2.1. цього Договору, але не може перевищувати 15333,00 грн.

Розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Розрахунки можуть також здійснюватися будь-яким іншим способом, який не суперечить чинному законодавству (пункт 2.3. Договору).

Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 01.12.2019 (пункт 2.4. Договору).

У відповідності до підпунктів 3.1.3., 3.1.4. пункту 3.1. Договору Виконавець зобов`язаний оформити надання послуг актами приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг з обов`язковим їх підписанням Сторонами; складати та передавати Замовнику акти приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. Договору визначено, що Замовник зобов`язаний проводити розрахунки за надані Виконавцем послуги в обсягах і на умовах, визначених даним Договором.

Згідно пункту 4.1. Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору у встановленому законом порядку.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що сплата штрафних санкцій (пені та неустойки) не звільняє сторони від виконання зобов`язань по цьому договору. Нарахування штрафних санкцій є правом сторін. Неустойки (пені, штрафи) нараховуються і виплачуються лише в тому випадку, якщо вони встановлені цим Договором або законодавчим актом України, і лише за умови, що одна сторона направила іншій стороні, що порушила свої зобов`язання, письмову претензію з нарахованою неустойкою (пенею, штрафом) за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 5.1. Договору).

Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М. надано Державному підприємству Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії обумовлені договором №19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 послуги на суму 15333,00 грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт №19.3/30-04/19-ПС від 30.04.2019, який підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін (том 1 аркуш справи 10).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 24.03.2020, з вимогою провести розрахунок за надані послуги (том 1 аркуш справи 12).

Проте, дана претензія залишена без відповіді та без жодного реагування з боку ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії, хоча означена отримана відповідачем 02.04.2020 (том 1 аркуш справи 15).

Невиконання Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії взятих на себе зобов`язань з оплати наданих Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М. сільськогосподарських послуг стало підставою звернення останнього до суду із даним позовом.

Дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує таке.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору про виконання робіт та надання сільськогосподарських послуг №19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частин першої та другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи доведеність матеріалами справи, а саме підписаним між сторонами без зауважень та скріпленим печатками сторін актом виконаних робіт №19.3/30-04/19-ПС від 30.04.2019, факту надання позивачем послуг відповідачу за Договором №19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 на суму 15333,00 грн. та не спростування такого факту відповідачем, ненадання останнім доказів сплати заборгованості, беручи до уваги настання узгодженого сторонами у пункті 2.4. Договору строку оплати наданих послуг (до 01.12.2019), колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 15333,00 грн. Факт наявності такої заборгованості, разом з іншим, підтверджено актом звірки взаємних розрахунків за період з 22.04.2019 по 24.03.2020 (том 1 аркуш справи 11).

Крім того, слід зазначити, що акт виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг від 30.04.2019 є первинним обліковим документом у розумінні приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідає вимогам статті 9 даного Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних.

Також, виходячи з положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилась з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Також, Верховним Судом у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

У цій господарській справі № 922/1573/20 позивачем - ФОП Партолою С.М. нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 144,00 грн. за період прострочення з 01.12.2019 по 24.03.2020 та інфляційні втрати в розмірі -46,06 грн. за період з грудня 2019 року по березень 2020 року.

Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строку виконання зобов`язання, передбаченого умовами Договору з оплати наданих позивачем послуг, останній має законне право вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань.

Поряд із цим, частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи те, що відповідач повинен оплатити вартість наданих послуг не пізніше 02.12.2019, оскільки 01.12.2019 (неділя) був вихідним днем, то наданий позивачем розрахунок пред`явлених до стягнення 3% річних є арифметично невірним та не відповідає положенням статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши власний перерахунок суми 3% річних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість цих вимог на суму 142,41 грн. та щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Одночасно, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині їх стягнення задоволенню не підлягають, оскільки їх арифметично вірний розмір за період з 03.12.2019 по 24.03.2020 становить 76,24 грн.

Зауважень щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат скаржником не заявлено. Перевірка розрахунку позивача здійснена також і апеляційним господарським судом. Відповідні результати розрахунків залучені до матеріалів справи.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Партоли С.М. в частині стягнення 3% річних та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат.

Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М., разом з іншим, нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 1533,30 грн.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані посиланням на статтю 230, частину другу статті 231 Господарського кодексу України. Крім того, позивачем зауважено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підприємство відповідача є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Господарський суд Харківської області на підставі аналізу змісту позовної заяви та обставин справи зауважив, що за змістом абзацу 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України в системному зв`язку з іншими нормами господарського права, що визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання, вбачається, що названою статтею передбачається застосування штрафу за порушення лише тих зобов`язань, котрі мають не грошовий характер (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 провадження №3-1гс14). Натомість в даному випадку зобов`язання відповідача має грошовий характер і тому передбачена статтею 231 Господарського кодексу України санкція застосована бути не може, що зумовлює висновок про безпідставність вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій і відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

Колегія суддів вважає даний висновок суду правомірним, оскільки штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Втім, у спірних правовідносинах мова йде про порушення грошового зобов`язання, а відтак, зазначені норми щодо застосування штрафних санкцій в даному випадку не застосовуються.

Враховуючи вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1533,30 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу зазначено, що у підприємства відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі й договір №19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019.

Однак твердження скаржника про відсутність у нього оригіналів документів, що додані до позову, є недоведеними, та повністю спростовуються наявністю даних документів саме в Харківській філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу .

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву (чи будь-яких інших заяв) під час розгляду справи місцевим господарським судом, хоча наявним у справі зворотнім повідомленням підтверджується отримання відповідачем ухвали суду першої інстанції від 26.05.2020 про відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі.

Також, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача - Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії, забезпечивши останньому можливість реалізувати надані йому законом права.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не надавало Харківській філії дозволу на укладання спірної угоди, а у директора Харківської філії повноваження на підписання такої угоди відсутні, оскільки відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору №19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 недійсним матеріали справи не містять.

Поняття презумпція правочину полягає в тому, що будь-які сумніви з приводу дійсності правочину повинні трактуватись на користь його правомірності, з метою недопущення порушення прав інших сторін такого правочину та забезпечення стабільності цивільних правовідносин.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц).

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що договір № 19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019 підписано Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу Алексєєнко Д.В., який діяв на підставі Положення про філію та довіреності і скріплено печаткою. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про конкретно визначені обмеження директора Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу Алексєєнко Д.В. щодо здійснення представницьких повноважень та, відповідно, відомості щодо обізнаності про вказані обставини позивача. У матеріалах справи, разом з іншим, відсутні відомості про притягнення до відповідальності Алексєєнко Д.В. за вчинення правочину з перевищенням повноважень, наданих Положенням про філію та довіреністю, посилання на яку йдеться у преамбулі спірного Договору.

Скаржник не довів суду апеляційної інстанції жодними доказами, що Харківська філія ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу обмежена у праві самостійно від імені підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, як і не підтвердив згідно статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що директор Харківської філії не мав відповідних повноважень на укладання спірного договору від імені відповідача.

Посилання скаржника на те, що на підприємстві було призначено аудиторську перевірку стосовно господарської діяльності Харківської філії, не приймаються до уваги, оскільки ці доводи не підтверджені жодними доказами.

Також колегія суддів вважає помилковими доводів скаржника про те, що спір розглянуто Господарським судом Харківської області з порушенням правил територіальної підсудності, враховуючи наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа стосується стягнення заборгованості з оплати послуг, що засновані на Договорі про виконання робіт та сільськогосподарських послуг № 19.3/22-04/19-ПС від 22.04.2019, який було укладено позивачем з Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (код ЄДРПОУ: 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (код ЄДРПОУ: 38104349).

Згідно матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: с.Золочівське, Валківського району, Харківської області.

Відповідно до частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

В силу приписів статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відповідно до чинного законодавства юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України Про господарські товариства , Про акціонерні товариства , Про банки і банківську діяльність юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Стороною у даній справі є юридична особа - Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , від імені якої діє відокремлений підрозділ - Харківська філія Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Скаржником не доведено, що Харківська філія Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не має належних повноважень і не може на загальних підставах виступати в даному судовому процесі від імені юридичної особи.

Відтак, позивачем правомірно подано позов до Господарського суду Харківської області, а судом розглянуто справу з одержанням правил територіальної підсудності.

Таким чином, правила підсудності даного спору в даному випадку не були порушені.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищезазначене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/1573/20 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко