Рішення

від 28.10.2020 по справі 907/636/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/636/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк , м. Ужгород (далі - позивач, банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю Євро континент , с. Великі Лази Ужгородський район (далі - відповідач, товариство)

про стягнення 432739,40 дол. США, 7129118,11 грн., 113578,39 євро,

представники:

позивача - Мікрюков С.В., представник за довіреністю

відповідача - Резуненко О.А., представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами до відповідача як позичальника та боржника за укладеними з банком договорами кредиту № 02-1/3к- 49 від 02.10.15, № 02-1/3к- 51 від 16.10.15, № 02-1/3к- 1-16 від 20.01.16 (далі - відповідно договір кредиту №№ 49, 51, 1-16, разом - договори кредиту) - у зв`язку з невиконанням останнім кредитних зобов`язань, внаслідок чого виникла його заборгованість перед позивачем, що становить предмет даного позову щодо стягнення заборгованості за договором кредиту № 49 на загальну суму 432739,40 дол. США (в т.ч. заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом), за договором кредиту № 51 на загальну суму 113578,39 євро (в т.ч. заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом), за договором кредиту № 1-16 на загальну суму 7129118,11 грн. (в т.ч. заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом).

Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду, не заперечуючи факту одержання кредитних коштів товариством за укладеними договорами кредиту, неповернення кредитних коштів банку згідно умов договорів кредиту та часткову сплату нарахованих сум відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла його заборгованість на зазначені суми перед позивачем, заперечує проти позову. Посилається при цьому на те, що товариство було транзитним одержувачем кредитних коштів та перерахувало їх на прохання банку у погашення заборгованості перед банком третіх осіб (ТОВ Придніпровська інвестиційна компанія , ТОВ Трансойлсфера , ТОВ Атрибутика ФК ), які злочинним шляхом отримали кредити та не повернули їх. Відповідач вважає, що таким чином надав допомогу позивачу, закривши кредити третіх осіб. Крім того, вважає неправомірними вимоги позивача, посилаючись на те, що банк може одержати задоволення заявлених у даній справі вимог шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами. Заперечення відповідача вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки останній письмовим відзивом фактично визнав одержання кредитних коштів та наявність невиконаних зобов`язань перед позивачем, а його твердження про перерахування одержаних коштів на прохання банку у погашення заборгованості перед ним третіх осіб не доведено жодним чином. Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що банк може одержати задоволення заявлених у даній справі вимог шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, позивач також вважає таким, що не заслуговує на увагу з огляду на те, що наведене є правом банку, яким останній користується на власний розсуд.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін позивача у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, сторони перебувають у договірних відносинах відповідно до укладених договорів кредиту №№ 49, 51, 1-16.

Так, 2.10.15 банк як кредитор та товариство як позичальник уклали договір кредиту № 49, відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор на умовах цього договору надає товариству як позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 496000,00 дол.США (далі - кредит) зі сплатою 10 відсотків річних та строком користування кредитними коштами до 01.10.16р.

На протязі 2016-2017рр. сторони уклали до кредитного договору № 49 додаткові угоди №№ 1-8, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили відкриття банком кредитної лінії позичальнику з максимальним лімітом заборгованості в сумі 400055,43 дол.США зі сплатою 7 відсотків річних та строком користування кредитними коштами до 28.09.18р.

16.10.15 банк як кредитор та товариство як позичальник уклали договір кредиту № 51, відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор на умовах цього договору надає товариству як позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 115000 євро (далі - кредит) зі сплатою 9 відсотків річних та строком користування кредитними коштами до 15.10.16р.

На протязі 2016-2017рр. сторони уклали до кредитного договору № 51 додаткові угоди №№ 1-8, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили сплату 7 відсотків річних за користування кредитом та строк користування кредитними коштами до 11.10.18р.

20.01.16 банк як кредитор та товариство як позичальник уклали договір кредиту № 1-16, відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор на умовах цього договору надає товариству як позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 2300000,00 грн. (далі - кредит) зі сплатою 23 відсотків річних та строком користування кредитними коштами до 19.01.17р.

На протязі 2016-2018рр. сторони уклали до кредитного договору № 1-16 додаткові угоди №№ 1-15, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили відкриття банком кредитної лінії позичальнику з максимальним лімітом заборгованості в сумі 6037000,00 грн. зі сплатою 15,5 відсотків річних та строком користування кредитними коштами до 17.01.19р.

Матеріалами справи встановлено, що банк, виконав свої зобов`язання за наведеними кредитними договорами, надав відповідачеві обумовлені договорами суми кредитних коштів, відповідач на протязі встановлених строків користування кредитними коштами не погашав заборгованість по тілу кредитів, частково сплачуючи нараховані за користування кредитними коштами відсотки.

Внаслідок наведеного станом на 2.10.19 заборгованість відповідача перед позивачем становила: за договором № 49 - 432739,40 дол.США, включаючи заборгованість по кредиту у сумі 400055,43 дол.США та у сумі 32683,97 дол.США - по відсоткам за користування кредитом), за договором № 51 - 113578,39 євро (в т.ч. заборгованість по кредиту у сумі 105000,00 євро та у сумі 8578,39 євро - по відсоткам за користування кредитом), за договором кредиту № 1-16 - 7129118,11 грн. (в т.ч. заборгованість по кредиту у сумі 6037000,00 грн. та у сумі 1092118,00 грн. - по відсоткам за користування кредитом).

Наведені фактичні обставини справи передували пред`явленню позивачем даного позову до суду та послугували його підставою. У ході судового розгляду відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Вирішуючи спірні відносини сторін суд керується приписами чинного цивільного та господарського законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

В силу ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд встановив, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договорів кредиту, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 глави 71 розділу ІІІ книги п`ять Цивільного кодексу України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача наведених сум заборгованості по кредитах та відсотках за користування ним правомірні та підлягають задоволенню судом на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України, оскільки зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належать суми заборгованості за договором № 49 - 432739,40 дол.США, включаючи заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом), за договором № 51 - 113578,39 євро, включаючи заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом, за договором № 1-16 - 7129118,11 грн., включаючи заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідач не заперечував у ході судового розгляду факту укладення ним договорів кредиту, одержання від банку кредитних коштів; разом з тим, його заперечення проти позову з посиланням на те, що кредитні кошти були ним на прохання банку перераховані у погашення заборгованостей перед банком третіх осіб не доведені належними та допустимими доказами. Долучені до відзиву додатки на 91 аркуші є незавіреними копіями інформацій систем you control про підприємства, які не є учасниками даної справи, електронної переписки з іноземними компаніями, банківських виписок на іноземній мові без перекладу, що позбавляє їх доказової сили.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами, згідно ст. 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами, згідно ст. 91 ГПК України, є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спор; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечення відповідача проти позову в частині посилання на можливість банку одержати задоволення заявлених у даній справі вимог шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, судом не приймається з огляду на право позивача відповідно до приписів ст. 12 ЦК України здійснювати свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати - судовий збір сплачений позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Євро континент (89440 с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, мікрорайон Новий, ввул. Східна, буд.5, код ЄДРПОУ 37968542) на користь акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк (88000, м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562):

- заборгованість за договором кредиту № 02-1/Зк-49 від 02.10.15 на суму 432 739,40 дол.США (чотириста тридцять дві тисячі сімсот тридцять дев`ять доларів США 40 центів), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом;

- заборгованість за договором кредиту № 02-1/Зк-1-16 від 20.01.16 на суму 7 129 118,11 (сім мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч сто вісімнадцять грн. 11 коп.), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом;

- заборгованість за договором кредиту № 02-1/Зк-51 від 16.10.15 на суму 113 578,39 євро (сто тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім євро 39 євроцентів), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом,

а також у відшкодування судових витрат суму 311918,46 грн. (триста одинадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 41 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 5.11.20.

Суддя Ушак І.Г.