Рішення

від 15.10.2020 по справі 911/2050/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2050/16

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М. розглянув заяву (вх. № 2/20 від 08.01.2020) про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 911/2050/16

за позовом Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»

01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 84, код ЄДРПОУ 04013583

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросінвест»

01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 25, код ЄДРПОУ 21637026

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Державне управління справами

01220, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11, код ЄДРПОУ 0037256

Калинівська селищна рада Броварського району Київської області

07443, Київська обл., смт Калинівка, вул. Чернігівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 04363886

про усунення перешкод у користуванні майном

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Зозуля О.Г., паспорт серія НОМЕР_1 від 01.08.1996; витяг з ЄДРПОУ від 27.02.2020;

третьої особи - 1: Любавська І.Р., посвідчення № 445 від 14.08.2019;

третьої особи - 2: не з`явився.

Обставини справи:

08.01.2020 на адресу Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" (вх. № 2/20 від 08.01.2020) про перегляд судового рішення у справі № 911/2050/16 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2020 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 911/2050/16 залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від заявника надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. № 763/20 від 14.01.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020 відкрито провадження за нововиявленими обставинами щодо перегляду рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2050/16 та призначено судове засідання на 18.02.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 3315/20 від 11.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи - 1 надійшли письмові пояснення (вх. № 3517/20 від 14.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 3655/20 від 17.02.2020).

У судовому засіданні 18.02.2020 оголошено перерву до 27.02.2020, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, на час для ознайомлення сторонами з документами, що подані до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 3909/20 від 19.02.2020, № 4079/20 від 21.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про видачу технічного запису судового засідання (вх. № 4078/20 від 21.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано докази надіслання копій своїх заперечень іншим учасникам справи (вх. № 4048/20 від 21.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на пояснення третьої особи (вх. № 4049/20 від 21.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист (вх. № 4198/20 від 24.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 4387/20 від 25.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача (вх. № 4484/20 від 26.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи -2 надійшли письмові пояснення (вх. № 4505/20 від 27.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 4539/20 від 27.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 4543/20 від 27.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшли пояснення на заперечення відповідача (вх. № 4514/20 від 27.02.2020).

У судове засідання 27.02.2020 з`явились представники позивача, які заявили клопотання про зупинення провадження у справі, представник третьої особи -1, яка підтримала клопотання про зупинення провадження та представник відповідача, який заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі та наполягав на повному перегляді рішення у справі по суті, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2020 клопотання Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (вх. № 4543/20 від 27.02.2020) про зупинення провадження у справі № 911/2050/16 судом задоволено та зупининено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" до Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про зобов`язання скасувати в повному обсязі рішення від 31.05.2012 № 65 Про скасування рішення виконавчого комітету №110 від 25.08.2011 , що поданий до Броварського міськрайонного суду Київської області 25.02.2020.

20.03.2020 супровідним листом № 02-04/911/2050/16 від 20.03.2020 матеріали справи № 911/2050/16 направлені на адресу Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.02.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 911/2050/16 ухвалу Господарського суду Київської області від 27.02.2020 у справі № 911/2050/16 скасовано.

28.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області з супровідним листом № 911/2050/16/09.1-04.2/2719/20 від 27.05.2020 повернулись матеріали справи № 911/2050/16.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 поновлено провадження у справі № 911/2050/16 та призначено судове засідання на 16.06.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист з доданими до нього документами (вх. № 11476/20 від 10.06.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із пандемією коронавірусу COVID-19 (вх. № 11830/20 від 15.06.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, що містить інформацію щодо розгляду справи (вх. № 11794/20 від 15.06.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із пандемією коронавірусу COVID-19 (вх. № 11935/20 від 16.06.2020).

У судове засідання 16.06.2020 з`явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

Враховуючи поважність причин неприбуття представників третьої особи-1 та позивача у судове засідання та неможливістю вирішення спору, розгляд якого розпочато, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні 16.06.2020 до 09.07.2020, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист з додатками (вх. № 12865/20 25.06.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду справи за участі представника, у зв`язку з тим, що Державне управління справами не може забезпечити явку свого уповноваженого представника у судове засідання через участь представника в іншому судовому процесі, а також з метою запобігання поширенню короновірусу COVID-19 (вх. № 13933/20 від 08.07.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника відповідача (вх. № 13953/20 від 09.07.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що Державне підприємсто "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" не може забезпечити явку свого уповноваженого представника у судове засідання через перебування частини працівників юридичного відділу у щорічних відпустках, а частини - на дистанційній роботі з метою запобігання поширенню короновірусу COVID-19 (вх. № 13948/20 від 09.07.2020).

У судове засідання 09.07.2020 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2020 відкладено судове засідання у справі № 911/2050/16 на 30.07.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" надійшла заява про порушення судом процесуального порядку (вх. № 15842/20 від 29.07.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 15813/20 від 29.07.2020) у зв`язку із тим, що позивач не може забезпечити явку своїх представників у судове засідання 30.07.2020, оскільки частина працівників юридичного відділу перебуває у щорічних відпустках, а частина працівників переведена на дистанційну роботу у зв`язку із запровадженням карантину.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" надійшла заява, що містить пояснення по справі (вх. № 15875/20 від 30.07.2020).

У судове засідання 30.07.2020 з`явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" надав суду усні пояснення по справі та заявив суду усні клопотання про неможливість розгляду поданої ним заяви про порушення судом процесуального порядку (вх. № 15842/20 від 29.07.2020) та заяви, що містить пояснення по справі (вх. № 15875/20 від 30.07.2020) без участі інших учасників справи, заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та розгляд поданих відповідачем заяв у наступному судовому засіданні за участі інших учасників справи.

У судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 27.08.2020, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, з урахуванням поважності причин відсутності представників.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17965/20 від 26.08.2020) у зв`язку із загостренням респіраторної хвароби, спричиненої короновірусом COVID-19 та переведенням працівників Державного управління справами на дистанційний графік роботи, також заявлено про проведення розгляду справи за обов`язкової участі уповноваженого представника третьої особи-1.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17976/20 від 27.08.2020) у зв`язку із встановленням на усій території України карантину, спричиненого короновірусом COVID-19 та перебуванням частини працівників юридичного відділу у щорічних відпустках і переведенням частини працівників на дистанційний графік роботи, також позивач повідомив суд про те, що вважає неможливим проводити розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судове засідання 27.08.2020 з`явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по справі, а також підтримав клопотання позивача та третьої особи-1 про відкладення судового засідання на іншу дату та заявив суду усне клопотання про неможливість розгляду справи без участі представників позивача та третьої особи-1 та про відкладення розгляду справи на дату після 22.09.2020.

У судовому засіданні 27.08.2020 суд дійшов висновку про оголошення перерви до 24.09.2020 о 12:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, з огляду на встановлений статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності господарського судочинства - те, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, з урахуванням об`єктивності причин відсутності представників.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із тим, що позивач не може забезпечити явку своїх представників у судове засідання 24.09.2020, оскільки частина працівників юридичного відділу перебуває на лікарняному, а частина працівників переведена на дистанційну роботу у зв`язку із запровадженням карантину (вх. № 20317/20 від 24.09.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку та відкладення судового розгляду справи до закінчення встановленого карантину на усій території України до 31.10.2020 у зв`язку із перебуванням представника відповідача на самоізоляції (вх. № 20331/20 від 24.09.2020).

У судове засідання 24.09.2020 з`явилась представник третьої особи-1, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні представник третьої особи надала усні пояснення по справі та підтримала клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З урахуванням неодноразових клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи з аналогічних причин встановлення на усій території України карантину, що зумовлений коронавірусом SARS-CoV-2, суд в ухвалах від 30.07.2020 та від 27.08.2020 повідомляв учасників справи, що обставини введення карантину не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи та відповідно до чинної редакції Господарського процесуального кодексу України не продовжують строків розгляду справи, виключно у межах яких і можливе відкладення розгляду справи.

Зокрема, суд повідомляв учасників справи, що у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 910/9028/19 викладені правові позиції щодо відкладення розгляду справи з причини встановленого на усій території України карантину, що зумовлений коронавірусом SARS-CoV-2, стосовно такого.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 за № 392 було, по суті, послаблено карантин та протиепідемічні заходи.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Крім того, судом у даній справі враховано, що місцезнаходженням сторін справи та Господарського суду Київської області, у якому відбувається розгляд даної справи, є місто Київ, транспортний зв`язок у якому відновлено, також існує можливість використання представниками позивача та відповідача індивідуальних засобів захисту та технічна можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів.

Відтак, обставини введення карантину не будуть безумовною підставою для відкладення розгляду справи, про що суд повідомляє учасників справи завчасно.

Відповідно до статтей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні, навіть за наявності поважних підстав, можливе виключно в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторін про відкладення розгляду справи до закінчення встановленого карантину на усій території України.

Разом з тим, за клопотанням відповідача про відкладення судового розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника відповідача на самоізоляції (вх. № 20331/20 від 24.09.2020), суд дійшов висновку про наявність підстав для відкладення розгляду справи з причин самоізоляції представника відповідача на 14-денний період самоізоляції, що рекомендований Міністерством охорони здоров`я України.

У судовому засіданні 24.09.2020 оголошено перерву до 15.10.2020 відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, з урахуванням об`єктивності причин відсутності представників.

У судове засідання 15.10.2020 з`явився представник відповідача, який підтримав заяву та представник третьої особи - 1, яка заперечила проти її задоволення, представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи (вх. № 321/20 від 15.10.2020) з причин самоізоляції представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із підозрою на захворювання Covid-19.

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача у судовому засіданні, суд, керуючись частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, врахував, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Зважаючи на усі обставини справи, постійне ігнорування позивачем судових засідань, того, що позивач не позбавлений можливості доручити представлення своїх інтересів іншим представникам, а також відповідно до вищевикладених аргументів про те, що відповідно до статтей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні, навіть, за наявності поважних підстав, можливе виключно в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, які сплинули у даній справі, про що відомо позивачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відтак, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи або оголошення у ньому перерви, з огляду на закінчення строку розгляду справи.

За результатами судового засідання суд зазначає таке

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Предметом позову у справі № 911/2050/16 є: усунення перешкод в користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест надати безперешкодний доступ до нежитлової будівлі площею 118,4 кв.м та металевого ангару площею 554,9 кв.м, розташованих за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2017 позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі №911/2050/16 про задоволення позову скасовано та прийнято нове рішення у справі №911/2050/16, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду від 02.08.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 скасувано, рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі № 911/2050/16 залишено в силі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Фактичні обставини справи № 911/2050/16, що встановлені судами під час розгляду справи

Підставами для задоволення позову стало те, що:

1. Згідно з наказами Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 №326 Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва , Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 №332 Про внесення змін та доповнень до наказу ГУ комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 №326 , за КП Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв , яке в подальшому реорганізоване у ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв , закріплене на праві господарського відання майно, а саме: нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка.

Рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради Київської області від 25.08.2011 № 110 за результатами розгляду звернення позивача про надання нерухомому майну (нежитловий будинок площею 136 кв.м та складське приміщення (металевий ангар) площею 484 кв.м) поштової адреси, вирішено надати майну ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв поштову адресу: смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

Рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 31.05.2012 № 65, рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 25.08.2011 №110 Про присвоєння поштової адреси скасовано як таке, що не відповідає нормам, передбаченим чинним законодавством України.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 361/803/2014-а визнано протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 361/803/2014-а, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 361/803/2014-а, в частині визнання протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси" - залишено без змін.

Отже, з урахуванням того, що у судовому порядку встановлена протиправність та незаконність рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси", відповідне протиправне та незаконне рішення не може породжувати жодних правових наслідків.

2. Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2017 № 20724/16041, за наслідками проведеного експертного дослідження, встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташовані об`єкти нерухомості - нежитлові ангари. На земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2.2000 га, розташовані: нежитлова будівля "А-1" орієнтовною площею 91 кв.м та ангар "Б" орієнтовною площею 555 кв.м.

Також, експерт у Висновку зазначає, що оскільки не було забезпечено доступ до земельної ділянки кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, експерти не мали можливості провести обміри об`єктів нерухомого майна, які розташовані на цій ділянці, по основним конструктивним елементам - фундаментам та стінам, внаслідок чого неможливо було визначити точну площу нежитлової будівлі "А-1" та ангару "Б".

Належні ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на праві господарського відання нежитлова будівля "А-1" та ангар "Б" розташовані: - по вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка Броварського району Київської області - згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів технічної інвентаризації; - по вул. Чернігівська, 13, в смт Калинівка Броварського району Київської області - згідно з даними Державного земельного кадастру.

Таким чином, за наслідками проведеного експертного дослідження встановлено, що спірні об`єкти нерухомості: будівля "А-1" та ангар "Б", яким присвоєно поштову адресу: вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка Броварського району Київської області і за якою внесено відомості про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактично розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, яка належить відповідачу на праві користування і має адресу: вул. Чернігівська, 13, в смт Калинівка Броварського району Київської області (згідно з даними Державного земельного кадастру).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі.

3. Крім того, Калинівською селищною радою були надані пояснення, в яких селищна рада визнала факт існування обох адрес, які присвоєні різним об`єктам нерухомості, що фактично розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010 в смт Калинівка Броварського району Київської області.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест

1. Постановою Касаційного адміністративного суду від 03.12.2019 постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №361/803/14-а скасовано, а провадження у цій справі - закрито, тобто, станом на дату звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - 08.01.2020, рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 31.05.2012 №65, яким рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 25.08.2011 №110 Про присвоєння поштової адреси скасовано як таке, що не відповідає нормам, передбаченим чинним законодавством України - є чинним.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю на піставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відсутній предмет спору - усунення перешкоди в користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест надати безперешкодний доступ до нежитлової будівлі площею 118,4 кв.м та металевого ангару площею 554,9 кв.м, розташованих за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, оскільки, рішення № 110 від 25.08.2011 про присвоєння спірному нерухому майну адреси: вул. Чернігівська, 11/5 - скасовано.

2. Зважаючи на обставини справи та долучені до матеріалів справи документи, вбачається, що:

- зазначеної у позові адреси: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 не існує і ніколи, фактично, не існувало (в натурі на місцевості) з визначенням на плані адміністративно-територіальної одиниці, з прив`язкою до земельних меж та інших адрес.

- позивачем не надано правовстановлючих документів про виникнення первинного права на новозбудовані ним капітальні будівлі, як це передбачає чинне законодавство України.

- наявіність юридичного факту, встановленого Калинівською селищною радою Броварського раойну про те, що правовстановлючі документи, які підтверджують виділення земельної ділянки під будівництво, дозвіл на здійснення капітального будівництва позивачу ніколи не надавались і таких документів не існує. Крім того, орган місцевого самоврядування не має даних про наявність на території ради об`єктів нерухомості позивача - про що господарський суд має констатувати у судовому рішенні при розгляді заяви про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами та встановити відсутність у позивача прав на спірні будівлі.

- невизначеність місцезнаходження майна - об`єктів щодо яких заявлені позовні вимоги та відстуність належних, встановлених нормами законодавства документів, якими б мало визначатися виникнення первинного права на таке майно та відповдіно, які б мали встановлювати факт їх створення як об`єктів нерухомості, що є істотними обставинами, наявність яких вказує на невідповідність позову в справі обов`язковим кретеріям для розгляду справи у порядку господарського судочинства.

3. На підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 та поставнови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 361/803/14-а, Господарський суд Київської області у справі № 911/2050/16 формально прийняв як існуючу обставину, що майно, яке належить позивачу, розташоване за адресою: Київська обл., Броварський р-н., смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

4. Аргументи позивача відносно наявності права власності на спірне майно, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не повинні братись до уваги, з огляду на те, що реєстраційна дія відбулась 19.12.2013, в результаті чого, за позивачем зареєстровано право власності на спірне майно, яке розташоване за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, проте, рішенням № 65 від 31.05.2012 скасовано рішення № 110 від 25.08.2011, яким нерухомому майну позивача присвоєно вищезазначену адресу.

Тобто, станом на дату реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, адреси: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 фактично не існувало.

Крім того, матеріали справи містять лист Калинівської селищної ради № 1194 від 07.12.2012, згідно з яким документи, які б підтверджували у позивача право власності на об`єкти нерухомого майна по Броварському району відсутні.

5. Усі долучені позивачем до матеріалів справи правовстановлюючі документи відносно навності права власності і місцезнаходження спірного нерухомого майна оцінювались Господарським судом Київської області з урахуванням чинності рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 361/803/14-а, якими рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 31.05.2012 №65 Про скасування рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 25.08.2011 №110 Про присвоєння поштової адреси як такого, що не відповідає нормам, передбаченими чинним законодавством України - скасовано, тобто, юридично встановленого факту, а саме: присвоєння адреси спірному майну.

Отже, з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 361/803/14-а, наявні підстави для перегляду справи № 911/2050/16 за нововиявленими обставинами, скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.

6. Крім того, у зв`язку із нововиявленою обставиною, наявні підстави для перегляду долучених до матеріалів доказів, а саме:

- потребує перегляду обставина щодо реєстрації позивачем та третьою особою об`єктів нерухомості: металевого ангару та офісного будинку за адерсою: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

- обставина вірності долучених позивачем до матеріалів справи правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно на предмет відповідності їх закону.

Аргументи Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв

1. Постанова Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 316/803/18/14-а скасувала попередні рішення лише з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, заявник не був стороною у вказаній справі, а Калинівська селищна рада Броварського району Київської області постанови суду не оскаржувала та жодним чином не спростовувала наявність майна позивача на земельній ділянці відповідача.

2. Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 № 326 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва", зі змінами, внесеними наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332, за Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" закріплене на праві господарського відання майно: нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 № 775-р та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 № 70 відбулось припинення діяльності Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв".

Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" з комунальної власності територіальної громади міста Києва та управління Київської міської ради у державну власність та управління Державного управління справами станом на 01.01.2013 передано майно цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", до складу якого входить і спірне майно (нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області).

Таким чином, спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі.

На підставі вказаного, Державне управління справами як власник майна, яке перебуває у господарському віддані позивача, отримало витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14966612 від 19.12.2013 на нежитлову будівлю та ангар, які знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, а позивач зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право господарського відання на вказане майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 03.08.2016.

Тобто, з урахуванням вимог пункту 5 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому законом.

Станом на дату звернення до суду, реєстрація права власності та господарського відання сторонами не оскаржувалась.

3. Крім того, за наслідками проведеного експертного дослідження, встановлено, що спірні об`єкти нерухомості: будівля "А-1" та ангар "Б", яким присвоєно поштову адресу: вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка Броварського району Київської області і за якою внесені відомості про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактично розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, яка належить відповідачу на праві користування і має адресу: вул. Чернігівська, 13, в смт Калинівка Броварського району Київської області (згідно з даними Державного земельного кадастру).

Аргументи Державного управління справами

Скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.12.2019 рішень у справі № 361/803/14-а про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії не є нововиявленою обставиною, з огляду на те, що рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2050/16 прийнято 17.08.2017, отже, на момент його прийняття вказаної постанови Верховного Суду не існувало.

Аргументи Калинівської селищної ради Броварського району Київської області

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі № 361/803/14-а не є нововиявленою обставиною і жодним чином не впливає на прийняте Господарським судом Київської області рішення, яке переглядалось у касаційному порядку та залишене без змін, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджена наявність у позивача права власності на спірне нерухоме майно та експертизою встановлене його місцерозташування.

За результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 911/2050/16 судом враховане таке

1. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи ? підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

2. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

3. Під час розгляду заяви, судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", у частині, що узгоджується з чинною редакцією Господарського процесуального кодексу України, стосовно того, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатись нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатись такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також, не можуть визнаватись нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Крім того, не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Вказану правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №8/61, від 19.03.2019 у справі №910/17944/15, від 19.03.2019 у справі №910/7083/16.

4. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак, він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

5. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

6. Поняття юридичного спору має тлумачитись широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатись не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв`язку з цим, не залишилось неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір. Проте, поняття "юридичний спір" має тлумачитись широко, з огляду на підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Зокрема, як вказано вище, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатись сутнісно, а не формально.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom (22414/93) [1996], ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та передбачали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, застосування, якого вимагає ця стаття, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суди мають виходити з його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

7. Предметом позову у справі № 911/2050/16 є усунення перешкод у користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест надати безперешкодний доступ до нежитлової будівлі площею 118,4 кв.м та металевого ангару площею 554,9 кв.м, розташованих за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Кодексу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не у будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом чинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані із позбавленням володіння майном.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Частиною 1 статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.09.1995 у справі Сколло проти Італії ( Skollo v Italy ) дійшов висновку, що необхідно зважати на той факт, що держава може приймати будь-які закони, які вважатиме за потрібне для встановлення контролю за використанням власності відповідно до суспільних інтересів. Відповідні закони, на думку Суду, частіше за все приймаються у сфері забезпечення громадян житлом. З метою реалізації такої політики законодавчий орган має користуватися розсудом у широких межах, як у питанні визначення наявності проблеми, що викликає занепокоєність суспільства, так і у питанні вибору детальних заходів та запровадження механізму для їх реалізації. Європейський суд з прав людини зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою розумні підстави (пункт 28 Рішення).

З огляду на зміст наведених правових норм, власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто, може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування нерухомим майном у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо нерухомого майна, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на нерухоме майно (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вказана стаття містить правила визначення підсудності з окремих категорій справ. Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справи, які належать до компетенції господарських судів, залежно від предмета спору розглядаються в певних господарських судах, тобто, певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Місцезнаходження майна має бути достовірно встановлено і підтверджено документально.

Таким чином, імперативними нормами процесуального закону чітко визначено виключну підсудність справ за вимогами про усунення перешкод у користуванні майном - за місцезнаходженням такого майна.

За результатами розгляду заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, предмету і підстав позову, суд дійшов такого висновку

Відповідно до частини 3 статті 325 Цивільного кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1); задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення (пункт 2); скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (пункт 3).

Предметом позову у справі № 911/2050/16 є усунення перешкод у користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест надати безперешкодний доступ до нежитлової будівлі площею 118,4 кв.м та металевого ангару площею 554,9 кв.м, розташованих за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

Відносно пункту 1 частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У зв`язку із скасуванням Постановою Касаційного адміністративного суду від 03.12.2019 судових рішень у справі №361/803/14-а, адреси, що входила до предмету спору - фактично не існує, відтак, дійсно, наявна нововиявлена обставина, яка впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

З огляду на вищенаведені обставини, суд, з урахуванням вищезазначених норм, дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку пункту 1 частини 3 статті 325 Господарського процеусального кодексу України.

При цьому, судом враховано таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

З огляду на встановлені у рішенні обставини: адреса, що входить до предмету спору у даній справі - відсутня, при цьому, відносно негаторного позову - якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, у резолютивній частині рішення суд визначає дії, які має вчинити відповідач для усунення порушень прав позивача, відтак, ці дії і становлять матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, тобто, предмет спору, вказана дія має визначатись конкретно та бути виконуваною, у даній справі - це усунути перешкоди в користуванні майном, розташованим за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов`язання відповідача надати безперешкодний доступ до майна, розташованого за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

При цьому, суд акцентує увагу, що у даній справі не йдеться про такі способи захисту права як визнання права власності, витребування майна тощо, а наявність у позивача права користування майном доводилась у справі для встановлення обгрунтованості підстав негаторного позову - обставин, що підтверджують право позивача на користування майном.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування нерухомим майном у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо нерухомого майна, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на нерухоме майно (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника).

При цьому, судом враховано, що право, за захистом якого позивач звернувся до суду, існувало на час відкриття провадження у справі і його вимога, що складала предмет спору, була визначена та відповідала наявним на той час обставинам, відтак, предмет спору був наявним на час відкриття провадження у справі та зник після скасування відповідної адреси, що набрало чинності за рішенням, що стало нововиявленою обставиною у даній справі.

Відносно аргументів заявника про встановлення преюдиційних фактів у справі № 911/2050/16, суд зазначає таке

Згідно з частинами 4, 7 статті 75 Господарького процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто, піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З урахуванням вищенаведених вимог, суд відхиляє аргументи заявника про встановлення преюдиційних фактів у справі № 911/2050/16 з огляду на те, що встановлення фактів, що мають юридичне значення відноситься до повноважень загальних судів та не передбачене для господарського судочинства.

Відносно аргументів заявника про перегляд вже оцінених судом доказів з огляду на нововиявлені обставини, суд зазначає таке

Заявником зазначено про необхідність перегляду долучених до матеріалів справи доказів на підтвердження:

- реєстрації позивачем та третьою особою об`єктів нерухомості: металевого ангару та офісного будинку за адерсою: Київська обл., Броварський р-н., смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5;

- правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно на предмет відповідності їх закону.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні Господарського процесуального кодексу України є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Підставою для прегляду справи за нововиявленими обставинами стало те, що Постановою Касаційного адміністративного суду від 03.12.2019 постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №361/803/14-а скасовано, а провадження у цій справі - закрито, у зв`язку з чим, рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 31.05.2012 №65, яким рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 25.08.2011 №110 Про присвоєння поштової адреси скасовано, як таке, що не відповідає нормам, передбаченим чинним законодавством України, є чинним, тобто, суд, з урахуванням позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, що розташоване за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 та заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинаи має право переглянути рішення суду тільки у частині нововиявлених обставин, а саме: наявності предмету спору, оскільки станом на дату звернення із заявою - зазначеної адреси не існує.

Крім того, суд зазначає, що зазначені заявником обставини встановлювались у рішенні Господарського суду Київської області, яке переглядалось в Касаційному порядку, а вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій та не може бути вирішено під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №8/61, від 19.03.2019 у справі №910/17944/15, від 19.03.2019 у справі №910/7083/16.

Дійсно, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення, проте, виключно за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Проте, як вказано судом вище, з огляду на практику Європейського суду з прав людини стосовно поняття спору про право , відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені сторонами, належним чином розглянуті.

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 Господасрького процесуального кодексу України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення у справі № 911/2050/16 за нововиявленими обставинами, з огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про її задоволення, скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі № 911/2050/16 та закриття провадження у справі № 911/2050/16 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 231, 232, 237, 238, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросінвест» (вх. № 2/20 від 08.01.2020) про перегляд судового рішення у справі № 911/2050/16 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі № 911/2050/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 911/2050/16 за позовом Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 84, код ЄДРПОУ 04013583) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросінвест» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 25, код ЄДРПОУ 21637026) про усунення перешкод у користуванні майном- закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2020.

Суддя С.О. Саванчук