Рішення

від 26.10.2020 по справі 922/2377/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2377/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД", м. Дергачі Харківської області про стягнення 2011804,39 грн. за участю представників:

позивача - Судакова Д.О., посвідчення № 3726;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2011804,39 грн. за період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2020 року на 12:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року підготовче засідання у справі № 922/2377/20 відкладено на 15.09.2020 року на 12:30 год.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 року оголошено перерву до 29.09.2020 року.

25.09.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 21300), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він не користується спірною земельною ділянкою внаслідок знаходження нежитлової будівлі на цій земельній ділянці в аварійному стані. Крім того, відповідач вважає, що спірна земельна ділянка не може бути передана у користування через наявність "червоних" ліній.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 02.11.2020 року, підготовче засідання у справі № 922/2377/20 відкладено на 13.10.2020 року на 12:50 год.

05.10.2020 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 22940), в якій вказав, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови у позові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 02.11.2020 року, підготовче засідання у справі № 922/2377/20 відкладено на 13.10.2020 року на 12:50 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020 року на 11:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2015 року № 3004 за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД" зареєстровано право власності на нерухоме майно від 15.07.2020 року № 216386152 право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2" загальною площею 2126,3 кв.м. по вул. Котлова (нині вул. Велика Панасівська), 129 у м. Харкові з 30.10.2015, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 року № НВ-0005131952020 земельна ділянка площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2". Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 18.04.2018 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на вказану земельну ділянку (право користування або право власності) за відповідачем не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 у період з 01.05.2018 по 30.06.2020, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до листа контролюючого органу ГУ ДФС у Харківській області від 18.06.2019 року № 19189/9/20-40-12-03-17 відповідач не значиться платником плати за землю у Холодногірському районі м. Харкова.

Таким чином, відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

У зв`язку з цим, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 15.07.2020 року, яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2".

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що порушення земельного законодавства з боку відповідача у вигляді бездоговірного користування земельною ділянкою продовжуються, внаслідок чого територіальна громада м. Харкова недоотримує значні кошти, які б вона могла отримати від надання вказаної земельної ділянки в оренду.

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:022:0018) від 28.03.2019 № 645/0/45-19 та від 20.05.2020 № 4080, видані відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, за твердженнями позивача, відповідач у період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:022:0018) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє та використовує нежитлові будівлі літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2" загальною площею 2126,3 кв.м. по вул. Котлова (нині вул. Велика Панасівська), 129 у м. Харкові.

Відповідач у період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Суд установив, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2" загальною площею 2126,3 кв.м. по вул. Котлова (нині вул. Велика Панасівська), 129 у м. Харкові (яка сформована як об`єкт цивільних прав), оскільки останнє належить йому на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою за спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а також те, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлові будівлі літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2" загальною площею 2126,3 кв.м. по вул. Котлова (нині вул. Велика Панасівська), 129 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав з іншою площею ніж та, яку зазначає позивач.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору необхідно враховувати таке.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закон України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:022:0018) сформована як об`єкт цивільних прав.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:022:0018) від 28.03.2019 № 645/0/45-19 та від 20.05.2020 № 4080, видані відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до яких встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6310137200:02:022:0018 площею 14948 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 129 у м.Харкові становить 20924659,00 грн. (2018-2019 роки) 37009628,00 грн. (2020 рік).

Отже судом встановлено, наявність наданих позивачем у справі доказів про вищевказану земельну ділянку, яка використовується відповідачем, якими підтверджується сформування даної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, та наявність у матеріалах справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, ст. 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п.п. а, є ст. 12).

Перевіривши розрахунки Харківської міської ради, які здійснені на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:022:0018) від 28.03.2019 № 645/0/45-19 та від 20.05.2020 № 4080, видані відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Щодо аргументів відповідача про те, що його представники не приймали участь при здійсненні обстеження спірної земельної ділянки та не отримували запрошення на його проведення, суд зазначає, що обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідно для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради з метою подальшого вжиття заходів правового реагування.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Суд відзначає, що при державному контролі залучається землекористувачі, однак при здійсненні самоврядного контролю чинним законодавством не передбачено залучення фактичних землекористувачів для обстеження земельних ділянок комунальної форми власності.

Враховуючи викладене, Харківська міська рада правомірно здійснила обстеження земельної ділянки без залучення фактичного землекористувача.

Відповідач у відзиві також вказує на те, що ним не використовується спірна земельна ділянка, оскільки нежитлова будівля, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 знаходиться у аварійному стані та внаслідок цього відсутній факт використання даної земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, яке зареєстроване за відповідачем не погашено внаслідок знищення об`єкту нерухомого майна (що безпосередньо відображається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається факт реєстрації у 2015 році права власності на нерухоме майно за Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу), а станом на подання позовної заяви право власності зареєстровано за відповідачем і є дійсним.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02.06.2020 року у справі № 922/2417/19. В п. 51 даної постанови Верховний Суд зазначив "отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою".

Враховуючи вищевикладене, безпідставним є посилання відповідача на відсутність факту використання спірної земельної ділянки внаслідок знаходження нежитлової будівлі на цій земельній ділянці в аварійному стані, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно належним чином зареєстроване право власності на нерухоме майно за відповідачем та воно обліковується, в установленому порядку не скасовано або не погашено.

Щодо доводів відповідача стосовно "червоних" ліній через наявність яких спірна земельна ділянка не може бути передана у користування, суд звертає увагу на те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 року № НВ-0005131952020 датою державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 площею 1,4948 га є 18.04.2018 року.

Право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці зареєстроване за відповідачем з 2015 року (що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якого наявна у матеріалах справи).

На підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки у 2017 році, земельна ділянка площею 8,9469 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0009 поділена на 12 окремих земельних ділянок, одна з яких є спірною у справі № 922/2377/20, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м.Харкові.

Спірна земельна ділянка була сформована за належною процедурою, яка передбачає можливість її використання для експлуатації об`єктів нерухомості, а самі межі земельної ділянки були погоджені у встановленому порядку суміжними землекористувачами.

Відповідач, набуваючи права власності на нерухоме майно у 2015 році, яке знаходиться на спірній земельній ділянці був обізнаний про поділ у 2017 році земельної ділянки площею 8,9469 га, оскільки нерухоме майно відповідача знаходиться на ній та не заперечував щодо поділу земельної ділянки площею 8,9469 га, зокрема, на спірну земельну ділянку площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018, не більшою/меншою площею.

Починаючи з 18.04.2018 року (тобто з дати державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:022:0018) відповідач не вчинив жодних дій, щодо поділу спірної земельної ділянки на меншу площу, оскільки він був обізнаний про знаходження на цій земельній ділянці меж "червоних ліній", що підтверджується листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради (копія якого надавалася відповідачем до відзиву).

Відповідач звернувся до Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові, тобто він цілком усвідомлював факт використання ним земельної ділянки саме такою площею.

Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 05.10.2018 року № 6824/0/225-18 зазначено, що земельна ділянка знаходиться в межах "червоних ліній" та на дану земельну ділянку встановлено обмеження містобудівного характеру: заборона будівництва на частині земельної ділянки, яка розташована в межах "червоних ліній вулиць".

При цьому предметом справи № 922/2377/20 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з відповідача за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з метою експлуатації об`єктів, а не будь-якого будівництва, більше того земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з видом використання, який встановлює саме експлуатацію, а не будівництво об`єктів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та проаналізувавши даний лист Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, суд констатує, що в ньому зазначено про обмеження саме у "забороні будівництва", а жодним чином не у "забороні використання".

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 року № НВ-0005131952020 вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 631013720:02:022:0018 площею 1,4948 га: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2".

Враховуючи вищезазначене, безпідставним є посилання відповідача на той факт, що спірна земельна ділянка не може бути передана у користування через наявність "червоних ліній", оскільки видом використання даної земельної ділянки є не для будівництва (на що є обмеження, зазначене у листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради), а експлуатація та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2".

Таким чином, враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2" загальною площею 2126,3 кв.м. по вул. Котлова (нині вул. Велика Панасівська), 129 у м. Харкові, оскільки останні належать йому на праві власності, сформування вказаної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, заявлення до стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року, тобто за період коли вказана земельна ділянка була сформована, наявність у матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2019 № 645/0/45-19 та від 20.05.2020 № 4080, проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, а також враховуючи те, що відповідачем повідомлені у позові обставини не спростовані, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2011804,39 грн. за період з 01.05.2018 року по 30.06.2020 року законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, з огляду на висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД", м. Дергачі Харківської області (адреса: 61003, м. Харків, пр. Московський, буд. 10/12, ідентифікаційний код 32564567) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2011804,39 грн. та судовий збір в сумі 30177,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова