Постанова

від 29.10.2020 по справі 917/745/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. Справа № 917/745/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Перікової К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кисіль А.В., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.08.2018 №000537) - на підставі ордеру від 15.10.2020 серії ВМ №1009299;

від відповідача: Кулик Ю.О., директор - на підставі витягу з ЄДРПОУ;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр енергозбереження , м.Лубни, Полтавська область,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 (суддя Киричук О.А.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава о 10:00год, повний текст якого складений 06.07.2020,

у справі №917/745/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш , м.Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Центр енергозбереження , м.Лубни, Полтавська область,

про стягнення 479565,21грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у цій справі позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Центр енергозбереження" на користь ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" 225228,16грн штрафних санкцій,14089грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині позову відмовлено (т.3, а.с. 56-60).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на статті 525, 526, 538, 627, 628, 663, 691, 692, 712, 837, 854 ЦК України, статтю 193 ГК України мотивовано тим, що: договір від 03.08.2016 №803/16, укладений між сторонами спору, є змішаним та містить елементи договору поставки та договору підряду. Судом встановлено, що поставка товару мала бути здійснена до 23.06.2017, 03.01.2018 сторонами спору підписаний акт попереднього приймання продукції, а отже період прострочення зобов`язань відповідачем складає з 03.07.2017 (початок прострочення визначений в розрахунку позивача) по 02.01.2018. У зв`язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, в сумі 225228,16грн пені.

ТОВ Центр енергозбереження із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 12.08.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у справі №917/745/18 в частині стягнення 225228,16грн штрафних санкцій та 14089,00грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не дотримався строків оплати за договором 03.08.2016 №803/16, таке прострочення знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку зі строком поставки верстата, оскільки прострочення оплати вплинуло на зміщення строків доставки товару в Україну. Крім того, вказує на те, що доставка товару на склад покупця здійснена 04.08.2017, що не заперечується позивачем, однак з невідомих причин позивач не прийняв товар, не підписав супровідні документи і не висловив жодних зауважень щодо вантажу. Також, зазначає, що додаткова угода №1 від 01.08.2017 до договору є нікчемною, з огляду на строк дії договору, який сплив 31.12.2016. За умовами договору виконання пусконалагоджувальних робіт проводиться лише після поставки верстата в розумінні умов розділу 3 договору та за умови виконання покупцем визначених розділом 7 зобов`язань, у тому числі щодо підготовки місця та фундаменту для установки верстата. При цьому наголошує, що виконання зобов`язань за розділом 7 (пусконалагоджувальні роботи) знаходиться поза межами строку поставки, визначеного п.3.2 договору. Крім того, відповідач вважає суттєво завищеними витрати позивача на професійну правничу допомогу та не погоджується ні з обсягом послуг адвоката, ні з вартістю таких послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу від 15.10.2020 позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що умовами договору сторони не встановлювали строк здійснення попередньої оплати та не передбачали право відповідача в односторонньому порядку установлювати строк здійснення попередньої оплати шляхом зазначення строку дії розрахунку-фактури; попередня оплата перерахована позивачем відповідачеві 23.02.2017, а тому строк на поставку товару сплив 23.06.2017, проте станом на момент звернення з позовом зобов`язання з поставки товару відповідачем не виконано, а тому з урахуванням положень п.п.9.3,9.5 договору від 03.08.2016 №803/16 позивачем нараховані відповідачеві штрафні санкції. Крім того, вказує на те, що пусконалагоджувальні роботи, роботи з виготовлення тестової деталі не входять до предмету поставки за цим договором. Сторони при підписанні акту попереднього прийняття продукції від 03.01.2018 засвідчили відсутність технічної та експлуатаційної документації на продукцію, а також некомплектність продукції, а отже відсутність цих документів унеможливлює саму процедуру приймання продукції по кількості та якості.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 для розгляду справи №917/745/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у справі №917/745/18 в частині стягнення 225228,16грн штрафних санкцій та 14089,00грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

03.08.2016 між ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (покупцем) та ТОВ "Центр енергозбереження" (постачальником) укладений договір №803/16 (далі - договір), п.1.1якого встановлено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю бувший у користуванні горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5, 1978 року виготовлення, надалі - продукція, а покупець -прийняти й оплатити її, згідно умов, передбачених цим договором (т.1, а.с.11-17).

Згідно з п.1.2 цього договору у склад продукції, що поставляється за цим договором входить: горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5, в комплекті із задньою підпірною колоною, комплектом інструкції з експлуатації, комплектом оснастки згідно специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 цього договору найменування продукції, її асортимент, кількість і одиниці виміру, погоджується у специфікації, підписаній сторонами у межах договору, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки СРТ (склад покупця: м. Суми, пр.Курський,6) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Строки поставки продукції складають 120 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем згідно п.5.2.1 договору (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 цього договору датою поставки продукції за цим договором вважається дата підписання акту прийому - передачі продукції на склад покупця .

В момент передачі продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товаротранспортну (залізничну) накладну; декларацію відповідності технічним регламентам; технічний паспорт; технічну та експлуатаційну документацію на продукцію та пристрій цифрової індикації; інструкцію з програмування для пристрою цифрової індикації; податкові накладні (п.3.4 договору)

У п.3.5 цього договору встановлено, що датою переходу права власності на продукцію, а також ризики випадкового ушкодження або знищення продукції, є дата документального оформлення передачі товару в узгодженому пункті поставки. Зобов`язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна сума договору складає 1722000,00грн.

Сума платежів, передбачених п.5.2.1 та п.5.2.2 даного договору, змінюється у разі зміни встановленого НБУ офіційного валютного курсу Євро по відношенню до гривні більше ніж на 3% на дату здійснення платежів згідно п.5.2.1 та п.5.2.2 цього договору, відносно встановленого НБУ офіційного валютного курсу Євро до гривні на день підписання даного договору (п.4.2 договору).

Відповідно до 5.2 договору оплата здійснюється наступним чином:

5.2.1. попередня оплата у розмірі 861000,00грн здійснюється після підписання сторонами даного договору на підставі рахунку-фактури постачальника;

5.2.2. оплата у розмірі 430500,00грн здійснюється покупцем після підписання акту перевірки стану готовності продукції до відправки покупцю на об`єкті постачальника;

5.2.3. остаточний розрахунок у розмірі 430500,00грн здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів після підписання покупцем акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п.6.1 договору попереднє приймання продукції здійснюється на складі постачальника для перевірки якості виконання передпродажної підготовки.

Відповідно до п.6.2 договору постачальник, при попередньому прийманні продукції покупцем або уповноваженим представником покупця, повинен пред`явити продукцію на відповідність технічним характеристикам продукції згідно паспортних даних. За результатами проведення попереднього приймання продукції на складі постачальника сторони складають акт перевірки стану готовності продукції до відправки покупцю.

У п.6.7 цього договору встановлено, що продукція вважається прийнятою після підписання покупцем видаткової накладної. Невмотивоване не підписання видаткової накладної не допускається.

Розділом 7 договору сторони передбачили порядок пусконалагоджувальних робіт.

Згідно з п.п.7.1,7.2 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю в строк не пізніше ніж за 60 календарних днів до дати поставки продукції всю технічну інформацію та документацію (у т.ч. копії документів, визначених у п.п. 3.4.5-3.4.7. договору та схеми фундаменту і підключення продукції), необхідні для проведення підготовчих робіт на території покупця.

Пусконалагоджувальні роботи, які включають в себе монтаж, наладку, випробування і пуск в експлуатацію продукції виконуються постачальником протягом 15 (п`ятнадцяти) днів від дати отримання останнім від покупця повідомлення про виконання всіх підготовчих робіт, що включають підготовку місця та фундаменту для установки продукції, підготовку систем підключення продукції до електричних та пневматичних мереж покупця (надалі іменовані підготовчі роботи).

Пунктами 7.8-7.13 цього договору встановлено, що здача-приймання технічних характеристик продукції на території покупця здійснюється шляхом їх оцінки при виготовленні тестової деталі (картер "ВНИИ-2016-2" додаток №1), при цьому продукція повинна відповідати технічним характеристикам згідно паспортних даних. Представник покупця в присутності представника постачальника в умовах діючого виробництва робить обробку тестової деталі в кількості 1 шт. Покупець забезпечує перевірку деталі після обробки.

За підсумками запуску в експлуатацію продукції сторонами складається акт здачі-приймання продукції в експлуатацію.

Після проведення пусконалагоджувальних робіт та оцінки технічних характеристик продукції шляхом виготовлення тестової деталі, постачальник надає покупцеві акт здачі-приймання виконання робіт.

Покупець зобов`язаний підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом трьох робочих днів після завершення процедури здачі-приймання технічних характеристик продукції (п. 7.8 договору) та здійснення завершальних налагоджень для введення продукції в експлуатацію і передати його працівникам постачальника, або у той же термін оформити мотивовану відмову від приймання робіт з переліком необхідних доопрацювань та зазначенням строків їх усунення.

У разі отримання постачальником мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, підписання акту виконаних робіт чи акту введення продукції в експлуатацію, він зобов`язаний у строки, визначені у такій відмові, усунути всі недоліки, визначені покупцем, та повторно пред`явити продукцію/виконані роботи до приймання. На час усунення недоліків покупець має право притримати оплату за продукцію.

Відповідно до п.9.3 цього договору у випадку порушення більш ніж на 5 робочих днів строку поставки продукції, постачальник сплачує покупцю договірну санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування договірної санкції, від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

У пункті 9.5 договору встановлено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Згідно Специфікації до договору до комплекту поставки входить: горизонтально-розточний верстат UnionBFT 110/5, зав. № 10800, 1978 року виготовлення в комплекті із задньою підпірною колоною; новий пристрій цифрової індикації DITRON на осі Х, Y, Z у складі верстата; задня підпірна колона у складі верстата; розточна оправка (борштанга) довжиною L >2300*мм для обробки з використанням задньої опори верстата; різьбонарізна оправка для шпинделя; коротка розточна оправка для планшайби; довга розточна оправка для планшайби; фрезерна оправка для планшайби; універсальна розточна головка; технічний паспорт з кресленням; технічна та експлуатаційна документація (російською мовою); - інструкції з програмування на пристрій цифрової індикації (російською мовою) (т.1,а.с.18).

21.09.2016 відповідачем наданий позивачу рахунок-фактуру №Е-Ц299 на суму 1722000,00грн (т.1, а.с.84).

На виконання п. 5.2.1 договору та рахунку-фактури від 21.09.2016 №Е-Ц299 позивачем протягом вересня-грудня 2016 року перераховано відповідачеві 891000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 23.09.2016 №3359 на суму 85000,00грн та №1935 на суму 65000,000грн, від 26.09.2016 №3447 на суму 200000,00грн, від 06.10.2016 №3513 на суму 200000,00грн, від 11.11.2016 №2351 на суму 130000,00грн, від 27.12.2016 №2760 на суму 100000,00грн, від 29.12.2016 №2794 на суму 81000,00грн (т.1,а.с.21-27).

Окрім того, враховуючи положення п. 4.2 договору, з огляду на зміну офіційного курсу Євро до гривні, сума попередньої оплати була збільшена та перерахована відповідачу згідно платіжного доручення №394 від 23.02.2017 на суму 30000,00 грн (т.1, а.с.28).

06.02.2017 відповідач звернувся до позивача з листом №0206/17, в якому просив вважати дату поставки верстата від дати останньої оплати попередньої оплати (11.11.2016) (т.1, а.с.87).

Крім того, згідно протоколу технічної наради від 22.03.2017 сторони погодили, що у зв`язку зі зміною строків сплати замовником останнього попереднього траншу 23.02.2017, кінцевим строком поставки необхідно вважати 30.05.2017 (т.1,а.с.95).

31.05.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначав про необхідність здійснення поставки у відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору не пізніше 23.06.2017 на умовах СРТ, а також надати не пізніше ніж за 60 календарних днів до дати поставки продукції всю технічну інформацію та документацію, необхідну для проведення підготовчих робіт на території покупця: технічний паспорт; технічну та експлуатаційну документацію на продукцію та пристрій цифрової індикації (російською мовою); інструкцію з програмування для пристрою цифрової індикації (російською мовою); схему фундаменту і підключення продукції (т.1,а.с.97).

01.08.2017 між сторонами спору укладена додаткова угода №1 до договору №803/16 від 03.08.2016 (далі - додаткова угода), за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2.2 договору та викласти його у наступній редакції: п.5.2.2. Оплата у розмірі 430500,00 грн. здійснюється покупцем після підписання акту перевірки стану готовності продукції на об`єкті покупця . Також погодили внести зміни до п. 6.1 договору та викласти в наступній редакції: п. 6.1. Попереднє приймання продукції здійснюється на складі покупця, для перевірки якості виконання передпродажної підготовки, в яку входить:

6.1.1. Повна очистка продукції;

6.2.2. Дефектація і заміна дефектних деталей електрообладнання, гідравлічних та механічних деталей;

6.2.3. Реставрація направляючих продукції з встановлення автоматичної змащувальної станції;

6.2.4. Відновлення технічних характеристик продукції згідно паспортних даних;

6.2.5. Встановлення новітнього освітлення;

6.2.6. Повне фарбування;

6.2.7. Повна заміна всіх мастильних матеріалів;

6.2.8. Встановлення нового пристрою цифрової індикації DITRON (т.1,а.с.20).

04.08.2017 між ТОВ Центр енергозбереження (поклажодавцем) та ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (зберігачем) укладений договір зберігання №130/2017, п.1.1 якого встановлено, що поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно: бувший у використанні розточний верстат UnionBFT 110/5, 1978 року виготовлення, найменування, характеристики, особливі ознаки, кількість, загальна (оціночна) вартість вказуються в акті приймання-передачі майна на зберігання, які після їх підписання сторонами є невід`ємними частинами цього договору (т.1,а.с.63-64).

04.08.2017 поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято на зберігання в порядку і на умовах укладеного договору майно: горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5 ( в комплекті із задньою підпірною колоною, бувший у використанні, зав. №10800, 1978 року виготовлення); новий пристрій цифрової індикації DITRON X, Y, Z (у складі верстата); задня підпірна колона у складі верстата; коротка розточна оправка для планшайби, довга розточна оправка для планшайби, що пітверджується актом приймання-передачі до договору зберігання від 04.08.2017 №130/2017 (т.1,а.с.65).

08.09.2017 позивачем на адресу відповідача з супровідним листом №04/00-015113 направлено акт попереднього приймання станка UnionBFT 110/5, зав. №10806, 1978р. на об`єкті покупця від 08.09.2017, відповідно до якого за результатами перевірки встановлено певні недоліки, проте працездатність станка відповідає технічним характеристикам (т.1, а.с.66). Але, вказаний акт попереднього приймання не підписано сторонами.

Відповідачем неодноразово пред`являлась позивачу продукція на відповідність технічним характеристикам, проте під час перевірки стану готовності представниками сторін були виявлені недоліки, про що складено відповідні акти та встановлено строк на усунення цих недоліків (т.1,а.с.128-130).

Листами від 07.12.2017, 19.12.2017 та 26.12.2017 позивач звертався до відповідача з вимогами про усунення виявлених невідповідностей (т.1, а.с.70, 131, 132).

03.01.2018 сторонами підписано акт попереднього приймання продукції станка UnionBFT 110/5, зав. № 10800, 1978 року, на об`єкті покупця, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що працездатність станка відповідає технічним характеристикам, однак відсутня технічна та експлуатаційна документація на продукцію та продукція не укомплектована комплектом поставки, передбаченим специфікацією до договору від 03.08.2016. Вказані недоліки постачальник зобов`язаний усунути до початку пусконалагоджувальних робіт, визначених розділом 7 цього договору (т.1,а.с.71).

14.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив протягом трьох днів з моменту отримання претензії виконати зобов`язання з поставки продукції, передбаченої умовами договору від 03.08.2016 №803/16 та сплатити договірну санкцію за порушення строків поставки продукції у розмірі 328784,05грн, а також відшкодувати збитки у розмірі 981710,00грн (т.1,а.с.30,31).

У вимозі від 07.05.2018 №04/09-006261, адресованій ТОВ Центр енергозбереження , позивач зазначив, що строк поставки продукції сплив 23.06.2017, однак у цей строк і станом 07.05.2018 постачальник зобов`язання з поставки товару не виконав. У зв`язку з цим просив у триденний строк з моменту отримання цього листа виконати зобов`язання з поставки продукції та надати усі супровідні документи, передбачені п.3.4 договору (т.1,а.с.33,34).

Вважаючи, що відповідачем вимоги щодо поставки продукції за договором не виконано, ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Центр енергозбереження" про стягнення договірної санкції у розмірі 479565,21грн відповідно до умов п.п. 9.3 та 9.5 договору від 03.08.2016 №803/16 (т.1, а.с. 3-45).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у цій справі відмовлено в задоволенні позову (т.1,а.с.186-190).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 частково задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"; скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у цій справі та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Центр енергозбереження" на користь ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" 239782,60грн штрафних санкцій, 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, 3597,00грн судового збору за подання позовної заяви та 5395,50грн судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині позову відмовлено (т.2,а.с.30-41).

Постановою Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №917/745/18 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Центр енергозбереження"; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області 20.12.2018 у цій справі, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області (т.2,а.с.114-133).

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що для застосування міри відповідальності до постачальника за вказаним договором, на підставі вказаного пункту, суду необхідно врахувати умови поставки продукції, з урахуванням визначеної продукції у специфікації, умов порядку приймання продукції та вартість непоставленої продукції. Крім того, вказав на те, що суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином умов укладеного сторонами договору, у зв`язку з чим не врахував, що договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить умови як поставки так і підряду, а тому, дослідження обставин виконання зобов`язань за договором та їх кваліфікацію суду апеляційної інстанції необхідно було здійснювати з урахуванням вимог, як для змішаного договору у відповідних частинах положень актів законодавства про договори поставки та підряду. Судом не враховано, що розділ 7 договору містить порядок виконання пусконалагоджувальних робіт, який містить зобов`язання, які покладаються і на покупця і на постачальника. Судом не враховано положень п.п. 6.3, 7.1, 7.2, 7.6, 7.8, 7.9, якими на сторін договору покладено певні обов`язки і від виконання яких залежить наступний етап виконання договору поставки, у зв`язку з чим судом не було з`ясовано у які терміни повинні бути виконані зобов`язання по певних етапах договору поставки, як саме, виконувались сторонами умови договору щодо приймання продукції, пусконалагоджувальних робіт, усунення недоліків. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що пославшись виключно на п. 9.3 договору, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідач неповно виконав обов`язок за договором поставки. Суд першої інстанції, розглядаючи спір у справі та приймаючи рішення про відмову у позові, також не врахував вищезазначеного та не проаналізував договір, укладений між сторонам, саме в частині термінів виконання зобов`язання по певних етапах договору поставки, виконання сторонами умов договору щодо приймання продукції, пусконалагоджувальних робіт, усунення недоліків, що призвело до помилкових висновків про відмову у позові.

23.06.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.3, а.с.56-60).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у справі №917/745/18 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ Центр енергозбереження .

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договору від 03.09.2016 №803/16 і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зі змісту положень договору від 03.08.2016 №803/16, який є предметом спору, вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить умови, притаманні договору поставки та договору підряду щодо виконання певних робіт, зокрема, розділом 7 договору передбачений порядок та умови виконання пусконалагоджувальних робіт продукції, поставленої за договором.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 2,4, 5 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Відповідно до п.3.2 договору від 03.08.2016 №803/16 строк поставки продукції складають 120 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем згідно п.5.1.2 договору (п.3.2 договору).

З умов договору від 03.08.2016 №803/16 вбачається, що фактично оплата за вказаним договором складається з декількох етапів: попередня оплата у розмірі 861000,00грн здійснюється після підписання сторонами договору на підставі рахунку-фактури постачальника; оплата у розмірі 430500,00 здійснюється покупцем після підписання акту перевірки стану готовності продукції до відправки покупцю на об`єкті постачальника; остаточний розрахунок у розмірі 430500,00грн здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів після підписання покупцем акту здачі - приймання виконаних робіт, про що також зазначено у п.23 постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у цій справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що умовами договору від 03.08.2016 №803/16 не встановлений строк (термін) здійснення попередньої оплати, а строк поставки продукції поставлений в залежність від моменту здійснення передплати згідно з п.5.2.1 цього договору.

Пунктом 12.8 договору встановлено, що усі зміни й доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі (як додаткові угоди), підписані сторонами й скріплені печатками сторін.

При цьому договір від 03.08.2016№803/16 не містить положень, за якими відповідач має право в односторонньому порядку встановлювати строки здійснення попередньої оплати.

Доводи відповідача про те, що у рахунку-фактурі від 21.09.2016 №Е-Ц299 встановлений строк здійснення попередньої оплати не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний рахунок-фактура не є додатком до договору; складений відповідачем в односторонньому порядку. Крім того, він не містить положень щодо строку здійснення попередньої оплати, а словосполучення: рахунок дійсний до сплати до 21.09.16 не може бути розцінено судом як строк, визначений сторонами, для здійснення попередньої оплати за договором.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з вимогами до позивача щодо виконання п. 5.2.1 договору.

Тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснені платежі згідно рахунку-фактури на загальну суму 891000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від №3359 від 23.09.2016 на суму 85 000,00 грн; від №1935 від 23.09.2016 на суму 65000,000 грн, від 26.09.2016 №3447 на суму 200000,00 грн, від 06.10.2016 №3513 на суму 200000,00грн, від 11.11.2016 №2351 на суму130000,00 грн, від 27.12.2016 №2760 на суму 100000,00грн, від 29.12.2016 №2794 на суму 81000,00грн(т.1,а.с.21-28).

Також, позивачем 23.02.2017 перераховані грошові кошти у сумі 30000,00грн згідно платіжного доручення №394, на виконання п.4.2 договору 03.08.2016 №803/16 у зв`язку зі зміною офіційного курсу Євро до гривні.

Таким чином, фактично позивачем виконані умови договору, встановлені у п.5.2.1 договору 03.08.2016 №803/16, та у повному розмірі сплачена попередня оплата за цим договором 23.02.2017, а отже з урахуванням умов п.3.2 договору строк поставки сплив 23.06.2017.

У листі від №0206/17 відповідач просив вважати дату поставки верстата від дати останньої оплати (11.11.2016) згідно з п.3.2 договору 03.08.2016 №803/16 та у зв`язку з затримкою остаточного платежу попередньої оплати в 50% (т.1,а.с.87).

У п. 3 протоколу технічної наради від 22.03.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, сторони зазначили, що у зв`язку зі зміною строків сплати замовником (позивачем) останнього попереднього траншу 23.02.2017, кінцевим строком поставки необхідно вважати 30.05.2017.

У п.4 цього протоколу встановлено, що він є невід`ємною частиною договору від 03.08.2016 №803/16 (т.1,а.с.95).

Як правильно зазначив, місцевий господарський суд, своїми діями відповідач погодив строки здійснення попередньої оплати та поставки продукції після здійснення останнього платежу в рахунок попередньої оплати.

Відповідно до п.3.3 договору від 03.08.2016 №803/16 датою поставки продукції вважається дата підписання акту прийому-передачі продукції на складі покупця.

У п.3.4 цього договору встановлений обов`язок постачальника надати покупцю в момент передачі товару товаросупровідні документи, зазначені у п.п.3.4.1- 3.4.8.

Зобов`язання постачальника з поставки продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у пункті поставки (п.3.5 договору від 03.08.2016 №803/16).

03.01.2018 сторонами підписано акт попереднього приймання продукції верстата UnionBFT 110/5, зав. № 10800, 1978 року, на об`єкті покупця, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що працездатність станка відповідає технічним характеристикам, однак відсутня технічна та експлуатаційна документація на продукцію та продукція не укомплектована комплектом поставки, передбаченим специфікацією до договору від 03.08.2016. Вказані недоліки постачальник зобов`язаний усунути до початку пусконалагоджувальних робіт, визначених розділом 7 цього договору (т.1,а.с.71).

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем виконані умови договору від 03.08.2016 №803/16 в частині поставки товару 03.01.2018.

У розділі 7 Пусконалагоджувальні роботи договору від 03.08.2016 містяться умови, які регулюються порядок здійснення відповідачем підрядних робіт, які включають в себе монтаж, наладку, випробування і пуск в експлуатацію продукції. При цьому строки поставки, встановлені у розділі 3 договору від 03.08.2016, залежать лише від строків здійснення попередньої оплати відповідачем, тоді як виконання пусконалагоджувальних робіт відповідачем залежить від дій позивача, зокрема, щодо надання позивачем схеми фундаменту. За результатами проведення пусконалагоджувальних робіт та оцінки технічних характеристик продукції шляхом виготовлення тестової деталі, постачальник надає акт здачі-приймання виконаних робіт. Отже, поставка продукції та пусконалагоджувальні роботи є окремими етапами виконання відповідачем умов договору 03.08.2016 №803/16.

Таким чином, згідно положень договору від 03.08.2016 №803/16 виконання відповідачем зобов`язань з поставки продукції не залежить від обов`язків позивача, визначених у розділі 7 цього договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.9.3 договору від 03.08.2016 №803/16 у випадку порушення більш ніж на 5 робочих днів строку поставки продукції, постачальник сплачує покупцю договірну санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування договірної санкції, від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення. Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п.9.5 договору).

Таким чином, сторонами спору у договорі оренди від 03.08.2016 №803/16 визначено, що підставою для застосування штрафних санкцій є саме порушення більш ніж на 5 робочих днів строку поставки продукції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що строк поставки знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку зі строком сплати попередньої оплати позивачем, що і було враховано місцевим господарським судом при визначенні строку поставки. Так, суд врахував фактичний строк сплати попередньої оплати (кінцеву дату здійснення передоплати) позивачем та з урахуванням положень п.3.2 договору встановив дату поставки продукції - 23.06.2017 (120 календарних днів з моменту здійснення передплати, визначеної у п.5.2.1 цього договору).

Отже з урахуванням п.9.3 договору від 03.08.2016 №803/16 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності за прострочення виконання обов`язку поставки товару за період з 03.07.2017 (згідно розрахунку позивача) по 02.01.2018 у сумі 225228,16грн.

Доводи відповідача про те, що доставка товару на склад покупця здійснена 04.08.2017, однак з невідомих причин позивач не прийняв товар, не підписав супровідні документи і не висловив жодних зауважень щодо вантажу, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки під час перевірки стану готовності продукції представниками сторін були виявлені недоліки, про що складені відповідні акти та встановлено строк на усунення цих недоліків. Листами від 07.12.2017, 19.12.2017 та 26.12.2017 позивач звертався до відповідача з вимогами про усунення виявлених невідповідностей (т.1, а.с.70, 131, 132).

В судовому засіданні апеляційної інстанції директор відповідача зазначив, що дійсно були виявлені невідповідності продукції, які силами відповідача були виправлені, що відповідно, обґрунтовує підстави неприйняття продукції та підстави укладення між сторонами спору договору зберігання, за яким відповідач передав на зберігання позивачеві продукцію, яка є предметом договору від 03.08.2016 №803/16.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх невідповідність предмету спору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

01.06.2018 між Адвокатським об`єднанням Адвос та ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" укладений договір про надання правової допомоги №3-2018, п.1.1 якого встановлено, що об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги, а саме: консультації і роз`яснення з правових питань, складати заяви, проекти договорів та договірних документів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представляти інтереси клієнта під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

11.06.2018 між тими ж сторонами укладений додаток №1, в якому сторони погодили розмір гонорару об`єднання у розмірі 30000,00 грн. за надання правової допомоги щодо захисту прав інтересів клієнта у господарському суді Полтавської області з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №803/16 від 03.08.2016. Також, позивачем надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, на суму 30000,00 грн.

29.11.2018 позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. До вказаних додаткових пояснень позивачем надано детальний опис наданих АО Адвос послуг, рахунок на оплату №94 від 15.11.2018 на суму 30000,00грн за надання послуг правничої допомоги згідно договору від 01.06.2018, платіжне доручення №4055 від 22.11.2018 про сплату ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" 30000,00грн АО Адвос з призначенням платежу оплата за юрид. послуги зг. рах. №94 від 15.11.2018 , а також виписку ПАТ ПУМБ по рахунку АО Адвос про зарахування вказаної суми на рахунок об`єднання.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція відображена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дослідивши, матеріали справи, умови договору про надання правової допомоги №3-2018, додаток №1, в якому сторони погодили розмір гонорару об`єднання у розмірі 30000,00грн та детальний опис наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх співмірність, вартість послуг є цілком обґрунтована, відповідає ринковим цінам та спричинена діями відповідача.

Крім того, відповідачем не подано до суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, однак за імперативними приписами статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а отже саме на відповідача покладений обов`язок доведення неспівмірності витрат позивача.

За результатами дослідження та оцінки наданих позивачем доказів та обставин у сукупності, з урахуванням положень ст.ст. 2, 13, 14, 126, 129 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення ним витрат на оплату послуг адвоката; самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ Центр енергозбереження не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у справі №917/745/20 слід залишити без змін.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ТОВ Центр енергозбереження .

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр енергозбереження залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2020 у справі №917/745/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 06.11.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза