Рішення

від 02.11.2020 по справі 903/226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2020 року Справа № 903/226/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 195556,80 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербюк О.Ю., довіреність № 08/09/20 від 08.09.2020, Мендус І.Л., довіреність № 3 від 07.10.2020

від відповідача: Солодуха Р.С.; Курбай Л.М. ордер ВЛ №000072282 від 23.04.2020; Ковальов С.В., ордер ВЛ №000065943 від 23.04.2020,

встановив: 02.04.2020 позивач - ТОВ "ПАРМА ГРУП" звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом (від 02.04.2020) про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 195556,80 грн. перерахованих коштів в сумі 195556,80 грн. на рахунок відповідача за брикет паливний в кількості 69,12 т.. Також просить стягнути з відповідача судовий збір та інші понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо оплати товару та прийняття цих коштів засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків. Відповідачем не було поставлено позивачу вказаний товар , вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 04.05.2020 судом здійснено перехід розгляду справи зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.05.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 10.06.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 22.07.2020.

22.07.2020 від представників відповідача надійшов відзив, в якому зазначається, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" є безпідставними, оскільки позивачем було отримано товар в повному обсязі, що підтверджується показами свідків , які завантажували куплений паливний брикет. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач вже намагався шляхом подачі до господарського суду підробленого договору, відібрати належне ОСОБА_2 устаткування для виготовлення паливного брикету. Зазначає, що йому було відмовлено в задоволенні позову. Разом з тим, відповідач повідомляє суд, що є відкрите кримінальне провадження відносно вказаних дій позивача. На думку відповідача вказане свідчить про непорядність позивача та намагання в судовому порядку отримати сатисфакцію власному невдоволенню директора Алексюка О.А. , а також намір створити судові тяганини та проблеми сім`ї ОСОБА_2 ..

У судовому засіданні 22.07.2020 було оголошено перерву до 29.07.2020 для надання можливості позивачу ознайомитися із відзивом на позов та підготувати відповідь на відзив.

27.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що заперечує факт отримання продукції від відповідача та посилаючись на приписи ч. 2 ст. 87 ГПК України, стверджує, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини , які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах. Позивач вважає, що долучені відповідачем покази свідків не є допустимими доказами та просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 29.07.2020 було оголошено перерву до 26.08.2020 для витребування у Волинської митниці Держмитслужби доказів у справі.

Згідно відповіді від 07.08.2020 №7101-7.3-10 Волинська митниця Держмитслужба повідомила, що 30.07.2020 на їхню адресу надійшла заява від директора ТОВ Парма Груп Алексюка О.А. про ненадання дозволу на розголошення відомостей (інформації) щодо митного оформлення товарів в режимі експорт для ТОВ Парма Груп .

Ухвалою суду від 26.08.2020 було витребувано у позивача відомості щодо митного оформлення товарів в режимі експорт (вивезення за межі території України) за період з 01.07.2019 по 30.09.2019.

На виконання вимог ухвали суду від 26.08.2020 позивачем було подано 08.09.2020 пояснення, в яких ТОВ "ПАРМА-ГРУП" зазначає, що з метою спростування думки суду про недобросовісність позивач надає докази експорту товару брикету паливного марки Pini Kay від 05.07.2019 та 02.08.2019, а також деревного вугілля від 13.08.2019. Крім того, зазначають, що позивач співпрацював з відповідачем з січня 2019 і ФОП Солодуха Р.С. з січня 2019 здійснювала поставки товару ТОВ Парма Груп , що підтверджується відповідними видатковими накладними.

В судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено перерву до 07.10.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020.

В судовому засіданні 27.10.2020 відповідач - ОСОБА_1 надала пояснення щодо фактичних обставин справи, а саме що вона не мала жодних домовленостей із позивачем, підприємницькою діяльністю від її імені займався чоловік- ОСОБА_2 . Зазначила, що віддала чоловіку всі документи, банківську картку та пароль і жодним чином не брала участі у господарських відносинах із ТОВ Парма-Груп . ОСОБА_1 повідомила, що не знайома із директором ТОВ Парма-Груп , кошти, які надійшли на її рахунок вона не знімала.

Крім того, представники позивача додатково пояснили, що помилилися при написанні відзиву щодо існування у липні-серпні 2019 домовленості між сторонами про придбання брикету паливного. Пізніше після спілкування з ОСОБА_1 зрозуміли, що не було ніяких домовленостей між сторонами щодо поставки товару, з директором ТОВ Парма Груп вона не знайома.

В зв`язку з вищевикладеним, в судовому засіданні 27.10.2020 представники відповідача заявили усне клопотання про виклик в наступне судове засідання свідка - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), колишнього чоловіка ОСОБА_1 , оскільки обставини, викладені ОСОБА_2 у заяві свідка від 22.07.2020, суперечать поясненням відповідача ОСОБА_1 , наданим в судовому засіданні 27.10.2020 та викликають сумнів щодо їх змісту та достовірності.

Ухвалою суду від 27.10.2020 було повідомлено свідка, що розгляд справи по суті відбудеться 02.11.2020. Судом постановлено викликати у судове засідання свідка - ОСОБА_2 для допиту.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач та його представники позов заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив суду, що договір із ТОВ Парма-Груп укладав він від імені дружини, кошти отримав, товар поставив. ОСОБА_2 вважає, що зобов`язання щодо поставки брикету він виконав належним чином.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Протягом липня-серпня 2019, відповідно до копій платіжних доручень № 1717 від 26.07.2019 на суму 30000 грн., №1734 від 02.08.2019 на суму 20000 грн., № 1735 від 02.08.2019 на суму 14512 грн., № 1739 від 06.08.2019 на суму 20000 грн., № 1743 від 07.08.2019 на суму 43215,04 грн., № 1745 від 14.08.2019 на суму 67829,76 грн. ТОВ Парма Груп перерахувало на рахунок фізичної особи-підприємця Солодухи Руслани Сергіївни 195556,80 грн. Призначення платежу: попередня оплата за брикет паливний, доплата за брикет паливний, за брикет паливний. (а.с.5-10).

20.03.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1, в якій зазначено, що оскільки між сторонами не було визначено строку поставки, тому просив здійснити поставку брикету в кількості 69,12 тонн протягом 7 діб з дня отримання вимоги (а.с. 11).

Відповідно до витягу із сайту ПАТ Укрпошта дана вимога була отримана відповідачем 25.03.2020 (а.с. 13).

Відповідач вимоги не виконала, коштів не повернула, відповіді на вимогу не надала, що призвело до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 195556,80 грн. сплачених коштів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України(далі - ГК УКраїни), майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною сьомою статті 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо оплати товару та прийняття цих коштів засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Наявність домовленості підтверджується обставинами, викладеними представниками відповідача у відзиві, зокрема, щодо наявності у липні-серпні 2019 поставок брикету паливного, перерахування коштів позивачем в сумі 195556,80 грн.

Крім того, представники відповідача на підтвердження вказаних у відзиві обставин надали заяви свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

У своїх заявах свідки - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зазначають, що в серпні-вересні 2019 завантажували на транспортний засіб ТОВ Парма-Груп брикет, який належав ОСОБА_1 та проданий нею ТОВ Парма-Груп .

Свідок ОСОБА_2 зазначив, що брикет зберігався у нього і по дорученню відповідача ОСОБА_1 , якій ТОВ Парма-Груп було поетапно перераховано кошти за вказаний брикет, йому було доручено завантажити цей брикет на транспорт покупця у кількості 69,12 тонн протягом серпня, можливо середини вересня 2019.

Факт перерахування коштів позивачем підтвердив ОСОБА_2 і в судовому засіданні 02.11.2020.

Пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності домовленості про поставку брикету не приймаються судом, оскільки вона особисто стверджувала, що розпочала діяльність як підприємець для допомоги колишньому чоловікові ОСОБА_2 , з яким тимчасово спільно проживали, добровільно передала йому всі документи, банківську картку та пароль від неї.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем факт перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача, а відсутність контролю за своєю діяльністю як підприємця Солодухи Р. С. зобов`язує її виконувати належним чином обов`язки, які виникають в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про підприємництво підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Положеннями статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 662 ЦК України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини четвертої статті 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Судом не приймаються до уваги пояснення представників позивача, щодо поставки брикету паливного в кількості 69,12 тонн на підставі показань свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах . Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а саме положень статей 1, яка утримує в собі визначення зокрема первинного документа та господарської операції, частини першої, частини другої статті 9 цього Закону, якими встановлені первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій та вимоги до цих документів, а саме склад обов`язкових реквізитів.

Згідно абз.3, 5, 6, 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1-3 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З огляду на викладене, враховуючи, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо оплати товару та прийняття цих коштів засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків, відсутність доказів щодо поставки брикету паливного чи повернення суми отриманих коштів позивачу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 195556,80 грн. підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2933,37 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" (вул. Лесі Українки, 26, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 33680864) 195556 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 80 коп. та 2933,27 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

06.11.2020

Суддя А. С. Вороняк