Ухвала

від 15.12.2020 по справі 903/226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 грудня 2020 року Справа № 903/226/20 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від стягувача: Щербюк О.Ю. - довіреність №08/09/20 від 08.09.2020

від боржника (заявника): Ковальов С.В. - ордер серія ВЛ №000,076439 від 09.12.2020, Курбай Л.М. - ордер серія ВЛ №000,079869 від 09.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву про відстрочення виконання рішення суду по справі №903/226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 195556,80 грн.,

В С Т А Н О В И В:

10.12.2020 представники ОСОБА_1 подали до суду заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якій просять суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2020 у справі №9003/226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 195556,80 грн. строком на один рік.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Вороняк А.С. з 16.12.2020 по 08.01.2021 перебуватиме у довготривалій відпустці.

На підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 справу розподілено судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.12.2020 заяву про відстрочення виконання рішення прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 15.12.2020 о 09:50 год.

Представники заявника в судовому засіданні просили заяву задовольнити та відстрочити виконання рішення строком на один рік.

Представник стягувача в судовому засіданні та в письмових поясненнях від 15.12.2020 просить суд у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2020 ТОВ «ПАРМА ГРУП» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 перерахованих коштів в сумі 195556,80 грн. на рахунок відповідача за брикет паливний в кількості 69,12 т. Також просить стягнути з відповідача судовий збір та інші понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо оплати товару та прийняття цих коштів засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків. Відповідачем не було поставлено позивачу вказаний товар, вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

02.11.2020 рішенням Господарського суду Волинської області позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» 195556,80 грн. та 2933,27 грн. судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2020 видано наказ №903/226/20 від 01.12.2020.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців.

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом враховано, що ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність та на даний момент не має стабільного заробітку, оскільки 2020 рік є роком розвитку пандемії, що значно ускладнює фінансове становище заявниці та ставить її у скрутне становище. Фінансовий стан підтверджується довідкою про доходи заявниці. Заявниця отримує аліменти на дитину в розмірі 2000,00 грн. за рахунок чого і утримує себе та малолітню дитину.

Крім того, як зазначив представник заявниці, ОСОБА_1 розлучена, та проживає з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с.Бірки, Любомльського району. Дитина ходить до школи в м.Любомлі, а тому ОСОБА_1 щодня возить і забирає дитину в школу і зі школи.

Як вбачається з заяви, свого житла ОСОБА_1 не має. Єдине наявне їй майно, це транспортний засіб: легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску; № кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є засобом перевезення дитини до школи. Зважаючи, що для ОСОБА_1 сума коштів, яка підлягає стягненню за рішенням суду є не підйомною, а накладення стягнення на її майно не тільки не покриє суми боргу, а й суттєво ускладнить можливість погашення боргу, так як буде необхідним пошук способу доставлення дитини в навчальний заклад, що поставить і заявницю і її малолітнього сина на межу виживання. Для зібрання такої суми, або ж навіть стягнення таких коштів з особи, яка безпосередньо користувалась такими коштами необхідний час, а тому є вагомі підстави для звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін, вину відповідача у виникненні спору, суд вважає за доцільне в даному випадку застосувати приписи п.2 ч.4 ст.331 ГПК України, відповідно до якого вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення судом враховано матеріальний стан боржника, що істотно ускладнює виконання рішення суду.

Аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2020 по справі №903/226/20 до 03.05.2021, а в іншій частині слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 234-235, 331 ГПК України господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2020 у справі №903/226/20 відстрочити строком на 6 місяців до 03.05.2021.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 16.12.2020.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар