Рішення

від 27.10.2020 по справі 917/533/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 р. Справа № 917/533/20

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до Фізичної особи - підприємця Рассохіна Олексія Івановича, АДРЕСА_1

про стягнення 597 021,86 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядається позовна заява про стягнення 597 021,86 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Ухвалою суду від 30.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2020р. на 10-10 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 27.03.2017 р. по 27.03.2020р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 5484 кв.м. використовувалась для експлуатації та обслуговування будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській,79 у м. Кременчуці Полтавської області, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. 80, ч.1 ст. 93, ч.1 п. "в" ст. 96, 120, 122-124, 125, ч.2 ст. 152, 206 ЗК України, ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 83, 1212, ст. 1214 ЦК України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України та вважає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) за період з 27.03.2017 року по 27.03.2020 рік (включно), які позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідач у вказаний період не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з Кременчуцькою міською радою Полтавської області і фактично отримав дохід, як розмір плати за користування земельною ділянкою.

Відповідач у відзиві (вх. № 4200 від 13.04.2020р.) позов не визнає, посилаючись, зокрема на те, що позивач не довів протиправної поведінки та наявності вини відповідача, завдання позивачу збитків. Сума збитків визначалася лише за переліченими в позові документами без фактичного проведення перевірки відповідача за місцем розташування земельної ділянки та встановлення факту користування нею відповідачем саме в тих межах, що визначені в позові - 5484 кв.м. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно у власності відповідача, як зазначає останній, знаходиться приміщення тарасховища загальною площею 635 кв. м. Отже, площа, безпосередньо зайнята приміщенням, використовувалась ним протягом вказаного періоду, але не усі 5484 кв. м., як це зазначено в позові. Інше не доведено позивачем та не перевірялося жодною створеною комісією.

Ухвалою суду від 28.05.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено розгляд справи на 21.07.2020р. на 10-45 год., оскільки судове засідання, призначене на 23.04.2020р. на 10-10 год., не відбулося в зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Позивач у запереченні на відзив (вх. № 7134 від 07.07.2020р.) зазначає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області та її виконавчий комітет є різними юридичними особами. Земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав, тобто, прав власників земельних ділянок. В даному випадку, органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Позивач акцентує увагу суду, що відповідач дещо плутає повноваження позивача про справі та його виконавчого органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Дійсно, як вказує позивач, у відповідності вказаного Порядку розміри збитків визначаються комісіями створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад.

Але в даному випадку міська рада звертається з відповідним позовом саме, як власник земельної ділянки і предметом позову є саме стягнення безпідставно збережених коштів, а не збитків.

На офіційному веб-порталі Кременчуцької міської ради та виконавчого комітету опубліковано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 19.03.2020 № 422 "Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по вул. Аерофлотській. буд. 79 в м. Кременчуці".

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.03.2020р., відповідач по справі є власником будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2006 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" було затверджено відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлогській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до договору оренди землі від 23.01.2007 відповідач по справі приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий № 5310436100:01:004:0011) для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області. В оренду за договором передалася земельна ділянка загальною площею 5484 кв.м. Договір укладався терміном нам 1 рік.

Твердження відповідача щодо самовільного визначення площі земельної ділянки є незрозумілими і недоречними. Саме за його заявою було підготовлено вищевказане рішення міської ради, саме відповідач по справі був підписантом договору оренди землі тощо.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що пунктом 12.1.2. рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2006 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" було зобов`язано відповідача по справі у двомісячний термін замовити у міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Відповідач по справі не виконав п. 12.1.2. вищевказаного рішення міської ради.

Ухвалою суду від 21.07.2020р. відкладено розгляд справи на 08.09.2020р. на 10-45 год.

08.09.2020р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 27.10.2020р. на 11-30 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотанням (вх. № 11897 від 26.10.2020р.) просить суд провести судове засідання без участі представника Кременчуцької міської ради Полтавської області, та в повній мірі підтримує позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно ч. 2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 27.10.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2006р. "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" затверджено фізичній особі-підприємцю Рассохіну Олексію Івановичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79.

В зв`язку з переходом права власності на будівлю тарасховища по вул. Аерофлотській, 79, передано фізичній особі-підприємцю Рассохіну Олексію Івановичу, за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку загальною площею 5484 кв. м., за рахунок земель, раніше наданих в постійне користування підприємству споживчої кооперації "Коопзаготпром" Кременчуцької райспоживспілки, для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79.

Встановлено плату за землю в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Рассохіна Олексія Івановича у двомісячний термін замовити у міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

23.01.2007р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) (далі-позивач) та фізичною особою-підприємцем Рассохіним Олексієм Івановичем (орендар) (далі-відповідач) був укладений договір оренди землі терміном на 1 рік.

Відповідно до умов договору позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011) загальною площею 5484 кв.м., для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.12.2006р. становить 75 130 грн, 80 коп (13,70 грн. за 1 кв.м), (п. 4 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно (п. 9 договору).

Факт передачі позивачем відповідачу земельної ділянки (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011) в строкове платне користування для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці підтверджено актом приймання-передачі від 26.02.2007 р.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.03.2020р., відповідач є власником будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці Полтавської області.

У період з 27.03.2017 року (включно) по 27.03.2020 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 5484 кв.м. використовувалась для експлуатації та обслуговування будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській,79 у м. Кременчуці Полтавської області, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 597 021,86 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що і стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 13.10.2005р. є власником нерухомого майна - будівлі тарасховища площею 635 кв.м за адресою вул. Аерофлотській,79 у м. Кременчуці Полтавської області (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203992301 від 13.03.2020) (а.с. 23).

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 5484 кв.м (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011), на якій розміщений об`єкт нерухомості, належний на праві власності відповідачу, відсутні.

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки в м. Кременчуці по даному цільовому призначенню - 5% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 31).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 27.03.2017 року по 27.03.2020 року (включно) в сумі 597 021,86 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області площею 5484 кв.м. є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:07:004:0011.

Розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування і який не отримав позивач.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 27.03.2017 року по 27.03.2020 року (включно), становить 597 021,86 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів за розміром орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області, користувався земельною ділянкою, площею 5484 кв.м (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011), на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не здійснюючи плату на землю.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.11.2019р. за № 4740/0/212-19, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5484 кв.м. по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці, кадастровий № 5310436100:01:004:0011 на 2019 рік складає 6 622 917,12 грн. (а.с. 24), рішення від 21.04.2011р "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008р "Про орендну плату плату за землю в м. Кременчуці", ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 5% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.30, 31), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.29) та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих.№12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" (а.с. 33).

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 597 021,86 грн. за період з 27.03.2017р. по 27.03.2020р. (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи і заперечення відповідача спростовані матеріалами справи та є безпідставними.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рассохіна Олексія Івановича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 597 021,86 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 8 955,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.