Постанова

від 15.02.2021 по справі 917/533/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 917/533/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

за участі представників:

позивача-не з`явився;

відповідача -не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача- фізичної особи- підприємця Рассохіна О.І., м. Кременчук (вх.№ 3364 П 2/5) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2020, ухвалене суддею Солодюк О.В. в приміщенні господарського суду Полтавської області у справі №917/533/20

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Фізичної особи - підприємця Рассохіна Олексія Івановича, м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 597 021,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рассохіна О.І. про стягнення 597 021,86 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач у період з 27.03.2017 по 27.03.2020 використовував земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:01:004:0011, площею 5484 кв.м. , розташовану по вул. Аерофлотській , 79 у м. Кременчуці Полтавської області, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно-будівля тарасховища площею 635 кв.м., без правовстановлювальних документів, не сплачуючи за користування земельною ділянкою орендну плату, внаслідок чого безпідставно зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі № 917/533/20 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рассохіна Олексія Івановича на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 597 021,86 грн. безпідставно збережених грошових коштів в розмірі орендної плати та 8 955,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення обгрунтовано тим, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області, протягом періоду з 27.03.2017 по 27.03.2020 користувався земельною ділянкою, площею 5484 кв.м кадастровий номер 5310436100:01:004:0011, на якій цей об`єкт розташований для його експлуатації та обслуговування, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату за таке користування, внаслідок чого безпідставно, за рахунок позивача зберіг грошові кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою та які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.При цьому суд зазначив, що розмір безпідставно збережених грошовох коштів визначено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки згідно з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.

Фізична особа-підприємець Рассохін О.І. подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що:

- позивачем не надано доказів, що земельна ділянка загальною площею 5484 кв.м. по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області, кадастровий номер 5310436100:01:004:0011, за користуваня якою позивач просить стягнути спірну суму безпідставно збережених відповідачем грошових коштів, була протягом спірного періоду з 27.03.2017 по 27.3.2020 сформованим об`єктом цивільних прав у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України - розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, на основі якого позивачем розраховано спірну суму безпідставно збережених грошових коштів грунтується на припущеннях щодо існування цієї земельної ділянки;

- позивачем не надано доказів використання відповідачем за адресою:м. Кременчук Полтавської області, вул. Аерофлотська, 79 площі земельної ділянки 5484 кв.м., яка в кілька разів перевищує площу належної йому на праві власності будівлі тарасховища;

- виходячи з суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що будівля тарасховища, загальною площею 635 кв.м. за адресою: по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області придбана Рассохіним О.І. за договором купівлі-продажу від 11.10.2005 як фізичною особою без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, а договір оренди спірної земельної ділянки від 23.01.2007, за яким зазначена ділянка передавалась в оренду Рассохіну О.І. як суб`єкту підприємницької діяльності для здійснення реконструкції зазначеної будівлі припинив свою дію у 2008 році-до початку спірного періоду, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідно, з цього моменту припинились відносини щодо користування цією ділнкою відповідачем як суб`єктом підприємницької діяльності, що свідчить про те, що спірні правовідносини сторін щодо бездоговірного безоплатного використання відповідачем зазначеної земельної ділянки у спірний період з 27.03.2017 по 27.3.2020 носили не господарсько-правовий, а виключно цивільно-правовий характер.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця Рассохіна О.І. (вх.№ 3364 П 2/5) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/533/20 залишено без руху та ухвалено, що з метою усунення недоліків апеляційної скарги скаржник має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а також уточнити дані щодо прізвища скаржника.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 09.12.2002 скаржник надав заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а також уточнення апеляційної скарги щодо свого прізвища.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 09.12.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи- підприємця Рассохіна О.І., м. Кременчук (вх.№ 3364 П 2/5) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/533/20 та призначено справу до розгляду на "01" лютого 2021 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

15.01.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

15.01.2021 до суду від представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшло клопотання (вх. № 451) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №917/533/20 у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області та відзив на апеляційну скаргу (вх. № 452).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Кременчуцької міської ради Кременчуцькго району Полтавської області (вх. № 451) про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні у справі №917/533/20, яке відбудеться "01" лютого 2021 р. о 12:00, у зв`язку з тим, що зал відеоконференцзв`язку у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області "01" лютого 2021 р. о 12:00 забронювати неможливо у зв`язку з обідньою перервою.

21.01.2021 (вх. № 782) на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Рассохіна Олексія Івановича - адвоката Чернявського Д.Є. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.01.2021 (вх. № 1083) від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EASYCON.

Ухвалою Східного апеляційного Господарського суду від 28.01.2021 заяву від 27.01.2021 (вх. № 1083) було задоволено.

29.01.2021 (вх. ел. пошти 467) на адресу суду від представника позивача надійшов лист № 06-14/143 від 29.01.2021 про відкладення розгляду справи та забезпечення проведення судових засідань у даній справі у режимі відеоконференції. Зазначений лист не засвідчено електронним цифровим підписом, про що складено акт № 09-29/062 від 29.01.2021.

У судове засідання 01.02.2021 до Східного апеляційного Господарського суду представник позивача не з`явився. Представник відповідача - адвокат Чернявський Д.Є. приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EASYCON.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2021 року оголошено перерву до 15 лютого 2021 р. о 15:15 год.

12.02.2021 до суду від представника відповідача адвоката Чернявського Д.Є. надійшло клопотання (вх. № 1861) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №917/533/20 у господарському суді м. Києва або господарському суді Київської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Чернявського Д.Є.(вх. № 1861 від 12.02.21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку з тим, що зали відеоконференцзв`язку у господарському суді Київської області та господарському суді м. Києва о 15 годині 15 хвилин 15.02.2021 року заброньовані для проведення інших судових засідань.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання 15.02.2021 представників для участі в ньому не направили, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за їх відсутності.

15.02.2021 від позивача надійшло клопотання (вх. № 1904) про відкладення розгляду справи, в обгрунтування якого він посилається на наявність труднощів для забезпечення явки представника через введення у країні карантину, погіршення погодних умов та відсутність бюджетного фінансування на відрядження, в той час як найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, є Крюківський районний суд міста Кременчука.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання з огляду на повторну неявку представника позивача, яка відповідно до ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутністю незалежно від причин неявки.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.03.2020р., відповідач є власником будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці Полтавської області на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2005 ВСМ № 878729 (а.с. 23).

Датою внесення реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності позивача на вказане нерухоме майно в цьому документі зазначено 13.10.2005.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2006р. "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" затверджено фізичній особі-підприємцю Рассохіну Олексію Івановичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79.

В зв`язку з переходом права власності на будівлю тарасховища по вул. Аерофлотській, 79, передано фізичній особі-підприємцю Рассохіну Олексію Івановичу, за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку загальною площею 5484 кв. м., за рахунок земель, раніше наданих в постійне користування підприємству споживчої кооперації "Коопзаготпром" Кременчуцької райспоживспілки, для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79.

Встановлено плату за землю в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Рассохіна Олексія Івановича у двомісячний термін замовити у міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

23.01.2007р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) (далі-позивач) та фізичною особою-підприємцем Рассохіним Олексієм Івановичем (орендар) (далі-відповідач) був укладений договір оренди землі терміном на 1 рік.

Відповідно до умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011) загальною площею 5484 кв.м., для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці Полтавської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.12.2006р. становить 75 130 грн, 80 коп (13,70 грн. за 1 кв.м), (п. 4 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно (п. 9 договору).

Стоонами було підписано акт від 26.02.2007 р. приймання-передачі земельної ділянку (кадастровий номер 5310436100:01:004:0011) в строкове платне користування для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці.

Відповідно до пункту 8 Договору, його укладено строком на 1 рік.

Згідно зі статтею 31 Закону України Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 37 Договору передбачено, що його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір відповідно до чинного на час його укладення законодавства (ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинна до 01.01.2013 р. ) підлягав державній реєстрації, з якою пов`язувалась чинність вже укладеного Договору ( відповідна правова позиція щодо моментів укладення та чинності договорів оренди землі викладена в постанові Верховного суду України від 12.02.2014 р. у справі № 6-162цс13).

В Договорі зазначено, що він зареєстрований 26.02.2007 р. у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2007 № 040754800090

Таким чином Договір є укладеним з 23.01.2007 та набрав чинності 26.02.2007, з урахуванням чого строк його дії в один рік , обрахований з дати набрання ним чинності закінчився 26.02.2008 , а тому з цієї дати він є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Після припинення Договору відповідач не повернув земельну ділянку позивачеві, що підтверджується як відсутністю підписаного сторонами Акту приймання-передачі земельної ділянки з оренди так і самими сторонами у заявах по суті спору.

Іншого договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно -будівля тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці, площею 635 кв.м. ним не укладалось.

Зважаючи на наведені обставини, позивач стверджує, що відповідач протягом періоду з 27.03.2017 по 27.03.2020 здійснював використання земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:01:004:0011, площею 5484 кв.м., розташованої по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області для експлуатації та обслуговування розміщеного на ній належного йому на праві власності нерухомого майна -будівлі тарасховища площею 635 кв.м., без оформлення права користування зазначеною ділянкою та без внесення орендної плати за її користування, в сумі 597021,86 грн. внаслідок чого безпідставно зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають поверненню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування розміру безпідставно збережених грошових коштів позивачем здійснено відповідні розрахунки на основі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5484 кв.м. з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011 від 28.11.2019 за № 4740/0/212-19, копію якого ним додано до позовної заяви (а.с. 24).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання ним без правовстановлювальних документів та за відсутності сплати орендної плати земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності нерухомого майна.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання) визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість на відміну від деліктних зобов`язань з відшкодування шкоди не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Як зазначено вище, відповідач у спірному періоді використовував земельну ділянку по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області для експлуатації та обслуговування розміщеного на ній належного йому на праві власності нерухомого майна -будівлі тарасховища площею 635 кв.м., без оформлення права користування зазначеною ділянкою та без сплати за її користування орендної плати.

До моменту оформлення права оренди земельної ділянки, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Відповідачем не заперечується здійснення ним експлуатації та обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна - будівлі тарасховища площею 635 кв.м. без оформлення права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, але заперечує доведеність існування протягом спірного періоду земельної ділянки площею 5484 кв.м. з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011, на використання якої відповідачем для зазначеної мети посилається позивач в обґрунтування позову, а також заперечує використання ним за наведеною адресою площі земельної ділянки 5484 кв.м., яка в кілька разів перевищує площу належної йому на праві власності будівлі тарасховища.

Відтак, за змістом наведених норм, спірні правовідносини з фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без укладеного договору оренди та за відсутності сплати орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як зазначено вище, частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79 - 1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього спірного періоду , зазначеного у позові .

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю - це обов`язковий платіж, який справляється у складі податку на майно у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За приписами ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Зважаючи на це, у спірних правовідносинах підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне безоплатне користування відповідачем без правовстановлювальних документів земельною ділянкою,на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно.

В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності з 01.01.2013, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Проте, у матеріалах справи відстуні докази існування протягом спірного періоду з 27.03.2017 по 27.03.2020 земельної ділянки, площею 5484 кв.м., розташованої по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області площею з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011, за користування якої позивач просить стягнути спірну суму безпідставно збережених грошових коштів,

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази внесення відомостей щодо земельної ділянки площею 5484 кв.м. , розташованої по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області площею з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011до Державного земельного кадастру.

Ухвалою Східного апеляційногот господарського суду від 01.02.2021 зобов`язано Кременчуцьку міську раду Полтавської області надати суду апеляційної інстанції витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011.

В наданих на виконання зазначеної ухвали суду апеляційної інстанцїї поясненнях (вх. № 1903 від 15.02.2021) позивач зазначив, що земельній ділянці по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області, на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля тарасховища площею 635 кв.м. кадастровий номер 5310436100:01:004:0011 присвоєно ще до набрання чинності 01.01.2013 Законом України Про державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 105, яким запроваджено електронний Державний земельний кадастр, у зв`язку з чим відомості про земельну ділянку не було внесено до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають, зокрема, право власності та похідні від нього речові права на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 5 цього Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 5484 кв.м. , розташованої по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області площею з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011 як на об`єкт нерухомого майна.

Позивачем суду першої інстанції до матеріалів справи надано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.03.2020р., відповідно до якої за відповідачем зареєстровано право власності на будівлю тарасховища по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці Полтавської області на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2005 ВСМ № 878729 (а.с. 23)

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем надано суду першої інстанції неповну копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна по вул. Аерофлотській, 79 в м. Кременчуці Полтавської області.

Суд звертає увагу, що відповідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Враховуючи надання позивачем неповної інформації, судом апеляційної інстанції здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Аерофлотська, 79, за результатами якого отримано інформаційну довідку №244237476 від 12.02.2021, з якої вбачається, що за наведеною адресою окрім належної відповідачеві на праві власності будівлі тарасховища площею 635 кв.м. : зареєстровано принаймні 13 об`єктів нерухомого майна, в тому числі земельні ділянки з іншими кадастровими номерами ніж спірна, а саме 5310436100:01:004:0012 та 5310436100:01:004:0002.

Разом з тим, як вбачається з вищенаведеної інформаційної довідки, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею 5484 кв.м. , розташовану по вул. Аерофлотській ,79 у м. Кременчуці Полтавської області з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011.

З наявних у справі матеріалів неможливо достеменно встановити, що належна відповідачеві на праві власності нежитлова будівля тарасховища загальною площею 635 кв.м., розташована за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Аерофлотська, 79, у спірний період знаходилася на земельній ділянці площею 5484 кв.м. з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011

Окрім того, якщо припустити, що на земельній ділянці загальною площею 5484 кв.м. з кадастровим номером 5310436100:01:004:0011 знаходиться вказана нежитлова будівлі тарасховища, то не можна виключити можливість знаходження на цій земельній ділянці й інших об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих за адресою: м. Кременчук Полтавської області вул. Аерофлотська, 79, власниками яких є треті особи.

Позивачем не надано акту обстеження зазначеної земельної ділянки в порядку самоврядного контролю згідно зі статтею 189 Земельного кодексу України, в якому б містилися відомості щодо використання відповідачем у спірний період певної площі земельної ділянки за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Аерофлотська, 79.

Крім цього, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

За змістом статей 15 , 20 , 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" , нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, державної власності.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за спірну земельну ділянку, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів, здійснюється на основі нормативної грошової оцінки земельних ділянок у встановлених ст. 288 Податкового кодексу України межах.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на вимоги статей 20 , 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77 , 79 , 86 ГПК України у спірних правовідносинах підлягають з`ясуванню обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку безпідставно збережених грошових коштів за безоплатне користування без правовстановлювальних документів земельними ділянками державної власності на основі саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки сформованої земельної ділянки.

Як зазначено вище, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених грошових коштів позивач виходив з даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.11.2019р. за № 4740/0/212-19, копію якого ним додано до позовної заяви(а.с. 24).

Проте, зазначені у цьому Витязі окремі показники не підтверджені належними і допустимими засобами доказування.

Так у Витязі зазначено про середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста Кременчука -154,11 грн., яку за доводами позивача встановлено рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області , проте у матеріалах справи відсутні докази прийняття Кременчуцькою міською радою такого рішення, зокрема належним чином завірена його копія чи витяг з нього, як і відсутні відомості щодо змісту цього рішення на офіційному веб-сайті Кременчуцької міської ради, що позбавляє можливості суд перевірити встановлену середню (базову) вартість 1 кв.м. земель у м. Кременчуці, а також встановити час, з якого така нормативна грошова оцінка запроваджена.

Також у складеному розрахунку безпідставно збережених грошових коштів позивачем неправомірно застосовано до всього спірного періоду зазначений у Витязі коефіцієнт Кф зі значенням 3, з огляду на наступне.

Так, Витяг містить примітку, що Кф застосовано відповідно до наказу від 27.03.2018 № 162 "Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777, який застосовується з 01 січня 2017 року.

Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

В примітках додатку 1 цього Порядку визначено застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 2.0, у разі: якщо інформація про земельні ділянки не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (земельні ділянки, на які обліковуються правовстановлюючі документи до 2004 року, але не пройшли державну реєстрацію в державному земельному кадастрі) та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель (згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №162 від 27.03.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за №432/31884, що набрав чинності з 17.07.2018, було внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року N 489, а саме: в примітках 1 додатку Порядку цифри " 2,0" замінено цифрами " 3,0".

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, інформацію про спірну земельну ділянку не внесено до Державного земельного кадастру, позивачем у складеному розрахунку безпідставно збережених грошових коштів необгрунтовано до частини спірного періоду з 27.03.2017 по 16.07.2018 застосовано нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з коефіцієнтом Кф зі значенням 3, замість застосування коефіцієнта зі значенням 2

Також у Витязі зазначено коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки зі значенням 2,3145, застосування якого до спірного періоду не обгрунтовано.

Так, статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Так, в листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.01.2020 № 6-28-0.22-38/2-20 зазначені коєфіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення з 1996 року.

Оскільки, як зазначено вище, у матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія чи витяг з рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ,як і відсутні відомості щодо змісту цього рішення на офіційному веб-сайті Кременчуцької міської ради, суд позбавлений можливості встановити час, з якого запроваджена нормативна грошова оцінка земель м. Кременчука з метою перевірки обгрунтованості розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період на основі щорічних індексів споживчих цін за попередні роки.

При цьому, навіть в разі відповідного перемноження щорічних індексів споживчих цін починаючи з 2009 року, в якому прийнято зазначене рішення, отримана в результаті цього значення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука за спірний період становить менше зазначеної у Витязі величини 2,3145.

Крім цього колегія суддів зазначає, що Витяг сформовано станом на 28.11.2019 ,тобто до закінчення спірного періоду, а тому не містить повних даних стосовно значення показників для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки щодо всього спірного періоду.

Також при розрахунку спірної суми безпідставно збережених коштів позивачем не обгрунтовано розмір орендної плати -5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, з рішення Кременчуцької міської ради від 21 квітня 2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці ,копія якого додана до позовної заяви, вбачається, що ставка орендної плати в розмірі 5% встановлена для земельних ділянок, що передані для роздрібної торгівлі, експлуатації та обслуговування торговельних кіосків, торговельних павільонів, кафе, ,ресторанів, комерційнихаптек, в той час як зазначено вище, позивач в обґрунтування позову посилається на використання відповідачем спірної земельної ділянки за іншим цільовим призначенням, а саме, з метою обслуговування та експлуатації будівлі тарасховища, і саме таке цільове призначення зазначено у наданому ним Витязі з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки від 28.11.2019 № 4740/0/212-19 , в той час як доказів використання відповідачем земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельних об`єктів матеріали справи не містять.

Разом з тим, обслуговування та експлуатація будівлі тарасховища підпадає під визначене Рішенням Кременчуцької міської ради від 21 квітня 2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці цільове призначення-для виробництва та складського господарства, для якого встановлено ставку орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім цього, як зазначено вище, рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2006р. "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" у зв`язку з переходом права власності на будівлю тарасховища по вул. Аерофлотській, 79, передано фізичній особі-підприємцю Рассохіну Олексію Івановичу, за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку загальною площею 5484 кв. м., за рахунок земель, раніше наданих в постійне користування підприємству споживчої кооперації "Коопзаготпром" Кременчуцької райспоживспілки, для майбутньої реконструкції будівлі тарасховища по вул. Аерофлотській, 79.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель України, які за основним цільовим призначенням поділяються на, зокрема землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог , встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Матеріали справи не містять рішення Кременчуцької міської ради про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки і на таку зміну позивач не посилався в обґрунтування позову.

Таким чином, розрахунок суми позову не обґрунтовано належними та допустимими засобами доказування, що є підставою для відмови в позові.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення, що є підставою для задоволення апеляційної скраги та скасування оскаржуваного рішення із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що виходячи з суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в обґрунтування яких він посилається на те, що будівля тарасховища, загальною площею 635 кв.м. за адресою: по вул. Аерофлотській, 79 у м. Кременчуці Полтавської області придбана Рассохіним О.І. за договором купівлі-продажу від 11.10.2005 як фізичною особою без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, а договір оренди спірної земельної ділянки від 23.01.2007, за яким зазначена ділянка передавалась в оренду Рассохіну О.І. як суб`єкту підприємницької діяльності для здійснення реконструкції зазначеної будівлі припинив свою дію у 2008 році-до початку спірного періоду, а тому після припинення цього Договору земельна ділянка не використовується Рассохіним О.І. для підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25 , 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України , цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України , Господарським кодексом України , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України ). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України , якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 Цивыльного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України , суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу , а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

За чиним законодавством фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуван, Рассохін Олексій Іванович зареєстрований як ФОП із 09 липня 2005 року. Відомостей про припинення ним підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Основним видом його діяльності є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів,торгівля автотранспортними засобами, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, вантажний автомобільний транспорт(а.с. 17-22).

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо того, що майно фізичної сооби, придбане нею без зазанчення статусу суб`єкта підприємницької діяльності, є таким, що не може використовуватись у господарській діяльності, а також щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичною особою з прив`язкою до статусу суб`єкта господарської діяльності, як і не містить положень щодо необхідності відокремлення майна для здійснення господарської діяльності,як це передбачено для юридичних осіб, в той час, як зазначено вище, відповідачем для реконструкції спірної будівлі тарасховища укладався з позивачем Договір оренди спірної земельної ділянки від 23.01.2007 саме в якості фізичної особи- суб`єкта підприємницької діяльності та після припинення цього Договору, протягом спірного періоду, він не втрачав статусу суб`єкта підприємницької діяльності, не заперечує використання ним земельної ділянки по вул. Аерофлотській, 19 в м. Кременчуці Полтавської області для експлуатації та обслуговування господарської будівлі тарасховища і з матеріалів справи не вбачається, що після припинення Договору відповідач розпочав використовувати земельну ділянку за наведеною адресою виключно з іншою метою, яка не пов`язана зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі статтями 173 , 179 цього ж Кодексу господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З вищенаведеного вбачається, що спірні правовідносини щодо використання відповідачем земельної ділянки по вул. Аерофлотській, 19 в м. Кременчуці Полтавської області протягом періоду з 27.03.2017 по 27.03.2020 є господарськими, в яких він використовував цю ділянку в господарській діяльності за наявності державної реєстрації як фізичної особи - підприємця, а тому даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.08.2019 у справі № 904/5896/18.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.126, 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця Рассохіна О.І. задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/533/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.02.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль