Рішення

від 26.10.2020 по справі 925/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/98/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача: Буртовий М.В. - адвокат,

від відповідача: Стойко А.Ю. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА , м. Київ,

до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АМБАР АГРО , м. Жашків, Черкаська область

про стягнення 1 682 521, 66 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 35919521) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АМБАР АГРО (19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Баумана, 10, ідентифікаційний код 34420561) про стягнення 1 682 521, 66 грн неустойки (штрафу) за договорами поставки № 37647 від 20.05.2019 та № 37648 від 21.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами були укладені договори поставки, зобов`язання за якими відповідач виконав частково - прострочив поставку товару та згідно з п. 8.2. договорів просить стягнути штраф.

У позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, які поніс та очікує понести позивач, який складає грошовий еквівалент 3 000 Євро.

Ухвалою від 29 січня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 27 лютого 2020 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

18 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 106-118), відповідно до якого відповідач визнає обставини зазначені у позовній заяві, однак стверджує, що вони настали саме з вини позивача. У разі встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов`язань просить зменшити розмір неустойки (штрафу) до 10% від заявленої до стягнення суми. Заперечує обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Ухвалою від 27 лютого 2020 року Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату перенесення судового засідання по справі на 18 березня 2020 року.

16 березня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 192-198), відповідно до якої позивач повністю відхиляє пояснення та аргументи відповідача. Зазначає, що впродовж виконання зобов`язань з поставки, відповідач не повідомляв позивача про наявність проблем у зв`язку з поставкою, не вжив всіх належних заходів з метою недопущення порушення своїх зобов`язань. Зазначає, що наведені відповідачем підстави з посиланням на постанови Верховного Суду не можуть бути враховані для зменшення розміру штрафу. Відхиляє посилання відповідача на перевищення розміру штрафу над розміром прибутку відповідача.

Ухвалою від 18 березня 2020 року Господарський суд Черкаської області, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19, повідомив учасників справи про дату перенесення підготовчого засідання на 14 квітня 2020 року.

Ухвалою від 14 квітня 2020 року Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату перенесення підготовчого засідання на 02 червня 2020 року.

Ухвалою від 02 червня 2020 року Господарський суд Черкаської області переніс підготовче засідання до закінчення карантину.

Ухвалою від 10 липня 2020 року Господарський суд Черкаської області призначив підготовче засідання у справі на 03 вересня 2020 року.

Ухвалою від 03 вересня 2020 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15 жовтня 2020 року.

У судовому засіданні, що відбулося 15.10.2020 за участю представників сторін, представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні, що відбулося 15.10.2020, суд оголошував перерву до 23.10.2020.

21 жовтня 2020 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій позивач зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулося 23.10.2020 за участю представників сторін, суд оголосив про вихід у нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до положень ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 26.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи учасників справи з приводу заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Між ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (покупець за договором, позивач у справі) та ПП АМБАР АГРО (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 37647 від 20.05.2019 (далі - Договір № 37647, а.с. 18-20), відповідно до якого ПП АМБАР АГРО зобов`язалось поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2018 року, іменовану в подальшому Товар на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010-Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія іменоване в подальшому Отримувач або Термінал , 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/40.

Розділом 2 Договору № 37647 передбачено загальну кількість Товару в заліковій вазі 3000 тон +/- 5% за вибором покупця.

Розділом 3 Договору № 37647 передбачено, що ціна Товару згідно даного Договору становить 4 980 грн за 1 тону. Загальна вартість Товару, що постачається, на дату укладення цього Договору складає 14 940 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 37647 поставка Товару здійснюється партіями залізничним транспортом у строк з 20 травня 2019 року до 17 червня 2019 року в суворій відповідності до письмового дозволу Отримувача порту, наданого Покупцем. Датою передачі та відвантаження Товару є дата прибуття Товару до місця призначення вказаного у п. 1.1 даного Договору.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди № 1 від 17.06.2019, № 2 від 24.06.2019 та № 3 від 11.07.2019, якими змінювали кінцеву дату поставки Товару (а.с. 21-23).

Згідно з пунктом п. 4.1 Договору № 37647 в редакції додаткової угоди № 3 від 11.07.2019 кінцевий термін поставки товару - 20 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору № 37647 Постачальник зобов`язаний відвантажити за свій рахунок, обговорену у п. 2.1, кількість Товару згідно з наступними реквізитами:

Станція призначення: Миколаїв-Вантажний (Експорт);

Код станції призначення: 415601;

Вантажоодержувач: ТОВ ДССК в квоту ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА ;

Адреса вантажоодержувача: 54000, м. Миколаїв, вул.Заводська, буд. 9;

Код вантажоодержувача: 6144; Графа 7 Особливі заяви та відмітки відправника необхідно зазначити:

- для відвантаження на експорт морським транспортом;

- експортер ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА ;

- продавець - Приватне підприємство АМБАР АГРО .

Графа 15 Відмітки, не обов`язкові для залізниці :

Вантажовласник - ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА .

Відповідно до пункту 5.2 Договору № 37647 Покупець зобов`язаний:

а) отримати дозвіл Отримувача та/або порту на прийом вагонів;

б) прийняти і оплатити поставку Товару на умовах цього Договору.

Свої зобов`язання за Договором № 37647 відповідач виконав частково, здійснивши поставку 1 211,45 тон Товару. Зазначене підтверджується такими доказами (а.с. 24-38):

Приймальний акт Залізнична накладна Поставлено (т)

від 03.06.2019 № 190603-007 № 42324723 338,000

від 06.06.2019 № 190606-001 № 42348664 138,200

від 07.06.2019 № 190607-003 № 42416016 338,050

від 09.06.2019 № 190609-005 № 42456715 265,850

від 10.06.2019 № 190610-008 № 42456715 131,350

Відповідно до п. 5.2. Договору № 37647 позивач зобов`язання щодо прийняття та оплати Товару повністю та належним чином виконав. Зазначене підтверджується такими доказами (а.с. 39-44):

Платіжний документ Сума, грн

(дебетове повідомлення)

від 04.06.2019 № 8698 1 347 189,60

від 04.06.2019 № 8699 554 772,00

від 05.06.2019 № 8789 2 933 618,40

від 21.06.2019 № 9453 727 926,60

від 27.06.2019 № 9826 336 050,40

від 27.06.2019 № 9827 133 464,00

Отже позивач повністю оплатив поставлений товар (1 211,450 тон х 4980,00 грн = 6 033 021,00 грн), а відповідач порушив зобов`язання з поставки 1 788,550 тон Товару (3000 тон - 1 211,450 тон = 1 788,55 тон).

Відповідно до п. 8.1. Договору № 37647 сторона яка порушила умови даного Договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого Покупцем або в подальшому знятого з Покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання Постачальником податкової накладної на загальну вартість Товару, що постачається за цим Договором або його частини, але не обмежуючись цим.

Відповідно до п. 8.2. Договору № 37647 в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору та за умови виконання Покупцем пп. а) та б) п. 5.2, то Постачальник оплачує Покупцеві неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, від загальної вартості непоставленого Товару. У разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 днів, та за умови виконання Покупцем зобов`язань згідно до даного Договору, то Покупець має право відмовитися від виконання цього Договору, а Постачальник зобов`язується заплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого Товару.

Відповідно до п. 8.10. Договору № 37647 право вимоги штрафних санкцій за даним Договором виникає з дати виставлення претензії.

06 серпня 2019 року позивач направляв відповідачу претензію (вих. № 5667/02), в якій повідомив останнього про факт порушення зобов`язання з поставки та у зв`язку з цим про відмову від подальшого виконання Договору № 37647. Вимагав сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 1 484 496,50 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 45).

Згідно з даними сайту ДП Укрпошта претензія позивача була отримана відповідачем 12.08.2019 (а.с. 97-98).

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати штрафу у зв`язку з простроченням поставки товару згідно з п. 8.2. Договору № 37647, чим порушив права та інтереси позивача, що й стало підставою для звернення позивача до суду з метою примусового стягнення штрафу з відповідача.

Між ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (покупець за договором, позивач у справі) та ПП АМБАР АГРО (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки від 21.05.2019 № 37648 (далі - Договір № 37648, а.с. 46-48), відповідно до якого ПП АМБАР АГРО зобов`язалось поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2018 року, іменовану в подальшому Товар на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010-Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія іменоване в подальшому Отримувач або Термінал , 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/40.

Розділом 2 Договору № 37648 передбачено загальну кількість Товару в заліковій вазі 3 000 тон +/- 5% за вибором покупця.

Розділом 3 Договору № 37648 передбачено, що ціна Товару згідно даного Договору становить 5 000 грн за 1 тону. Загальна вартість Товару, що постачається, на дату укладення цього Договору складає 15 000 012,00 грн з ПДВ.

Відповідності до пункту 4.1 Договору № 37648 поставка Товару здійснюється партіями залізничним транспортом у строк з 21 травня 2019 року до 17 червня 2019 року в суворій відповідності до письмового дозволу Отримувача порту, наданого Покупцем. Датою передачі та відвантаження Товару є дата прибуття Товару до місця призначення вказаного у п. 1.1 даного Договору.

У подальшому, сторони додатковими угодами № 1 від 17.06.2019, № 2 від 24.06.2019 змінювали кінцеву дату поставки Товару (а.с. 49-50).

Згідно з пунктом п. 4.1 Договору № 37648 в редакції додаткової угоди № 2 від 24.06.2019 кінцевий термін поставки товару - 10 липня 2019 року.

Свої зобов`язання за Договором № 37648 відповідач виконав частково, здійснивши поставку 2 762,370 тон Товару. Зазначене підтверджується такими доказами (а.с. 51-65):

Видаткова накладна Поставлено (т)

від 25.06.2019 № РН-0000269 194,400

від 25.06.2019 № РН-0000270 264,900

від 29.06.2019 № РН-0000274 64,400

від 29.06.2019 № РН-0000275 335,900

від 29.06.2019 № РН-0000276 389,950

від 03.07.2019 № РН-0000280 262,430

від 04.07.2019 № РН-0000284 130,620

від 04.07.2019 № РН-0000285 261,310

від 09.07.2019 № РН-0000287 132,210

від 10.07.2019 № РН-0000289 68,050

від 15.07.2019 № РН-0000296 134,100

від 16.07.2019 № РН-0000297 67,000

від 16.07.2019 № РН-0000301 130,550

від 16.07.2019 № РН-0000302 199,550

від 16.07.2019 № РН-0000303 127,000

Відповідно до п. 5.2. Договору № 37648 позивач зобов`язання щодо прийняття та оплати Товару повністю та належним чином виконав. Зазначене підтверджується такими доказами (а.с. 66-93):

Платіжний документ Сума, грн

(дебетове повідомлення)

від 24.06.2019 № 9490 775400,62

від 24.06.2019 № 9503 1058400,85

від 25.06.2019 № 9634 1564201,25

від 25.06.2019 № 9677 1051600,84

від 26.06.2019 № 9783 1343801,48

від 04.07.2019 № 10304 1046200,84

від 04.07.2019 № 10305 523600,42

від 04.07.2019 № 10319 257600,21

від 10.07.2019 № 10913 529200,42

від 10.07.2019 № 10914 271800,22

від 19.07.2019 № 11943 804200,64

від 19.07.2019 № 11944 798200,64

від 19.07.2019 № 11945 508000,41

від 19.07.2019 № 11946 522200,42

від 24.07.2019 № 12331 193850,16

від 24.07.2019 № 12332 67950,06

від 24.07.2019 № 12333 131850,11

від 24.07.2019 № 12334 261100,21

від 24.07.2019 № 12335 129500,11

від 24.07.2019 № 12336 64400,05

від 24.07.2019 № 12337 335699,86

від 24.07.2019 № 12338 260550,21

від 24.07.2019 № 12339 389800,31

від 24.07.2019 № 12340 264600,21

від 30.07.2019 № 13345 130550,10

від 30.07.2019 № 13346 201050,16

від 30.07.2019 № 13347 127000,10

від 30.07.2019 № 13348 199550,16

Отже позивач повністю оплатив поставлений товар (2 762,370 тон х 5000,00 грн = 13 811 861,07 грн), а відповідач порушив зобов`язання з поставки 237,630 тон Товару (3000 тон - 2 762,370 тон = 237,630 тон).

Відповідно до п. 8.2. Договору № 37648, після 6 днів прострочення поставки покупець має право відмовитися від виконання Договору, а Постачальник повинен заплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

Кінцевий термін поставки товару за Договором № 37648 - 10 липня 2019 року.

Відповідно до п. 8.10 Договору № 37648, право вимоги штрафних санкцій за даним Договором виникає з дати виставлення претензії.

06 серпня 2019 року позивач направляв відповідачу претензію (вих. № 5668/02), в якій повідомив відповідача про факт порушення зобов`язання з поставки та у зв`язку з цим про відмову від подальшого виконання договору № 37648. Вимагав сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 198 025,16 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 96).

Згідно з даними сайту ДП Укрпошта претензія була отримана відповідачем 12.08.2019, таким чином строк на оплату штрафу закінчився 19.08.2019.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати штрафу у зв`язку з простроченням поставки товару згідно з п. 8.2. Договору № 37648, чим порушив права та інтереси позивача, що й стало підставою для звернення позивача до суду з метою примусового стягнення штрафу з відповідача.

У відзиві на позовну заяву та судових засіданнях відповідач визнав обставини зазначені позивачем щодо обсягів виконання Договорів № 37647 та № 37648 та здійснення позивачем оплати вартості поставленого Товару.

Відповідач стверджує, що мав необхідні ресурси для реального виконання Договорів № 37647 та № 37648. Так на виконання пункту 11 Договорів позивачу були надані належним чином посвідчені копії договору купівлі-продажу від 20.05.2019 № 092 кукурудзи урожаю 2018 року у кількості 2000 т та договору купівлі-продажу від 20.05.2019 № 101 кукурудзи урожаю 2018 року у кількості 4000 т (а.с. 141-142).

Між Приватним підприємством АМБАР АГРО та Публічним акціонерним товариством Укрзалізниця було укладено договір від 13.02.2018 № 09092/ОД-2018 про надання послуг зі здійснення перевезення вантажів (а.с. 120-134).

Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 Про внесення доповнення до наказу Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року № 1030/7318 встановлено Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту) (далі - Правила).

Згідно з п. 1.2 Правил перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред`явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).

Відповідно до п. 2.2 Правил згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах.

Згідно з п. 2.4 Правил разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів відправники за наявності достатньої кількості вантажу надають управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою (додаток 4). Календарні плани перевезень вантажів маршрутами можуть коригуватися залізницею за заявою відправника, наданою за дві доби до початку декади.

Пунктом 2.6 Правил замість декадних заявок відправник може надати погоджений з вантажоодержувачем (портом) графік навантаження, який складається на місяць, в якому планується перевезення, або на строк виконання додаткового замовлення. Зміни до графіка можуть вноситися відправником за погодженням з вантажоодержувачем (портом) та залізницею.

Пунктом 3.1 Правил установлено, що планування перевезень експортних, імпортних та транзитних вантажів здійснюється залізницями відправлення у порядку, викладеному у пункті 2 цих Правил.

Експортні вантажі - це вантажі, які вивозяться з території України за її межі, у т.ч. через морські (річкові) порти, термінали.

Згідно з пунктом 3.2 Правил відправники експортних вантажів за 16 днів до початку місяця, в якому передбачається перевезення, надають залізницям відправлення замовлення на перевезення вантажів, оформлені відповідно до пункту 2.2 цих Правил.

Пунктом 6.1 встановлено, що облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці (додаток 8) за кожним планом, а також за пред`явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану. Облікові картки ведуть працівники залізничних станцій в одному або за вимогою відправника у двох примірниках. У разі складання картки у двох примірниках один з них знаходиться на станції, другий - у відправника (пункт 6.2).

Пунктом 7.3. Правил визначено планування перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів. Планування перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів здійснюється у електронній системі АС МЕСПЛАН відповідно до розділу 3 Правил, а також з урахуванням вимог чинних нормативних документів.

Пунктом 7.3.1. Правил передбачено умови здійснення експортних перевезень.

7.3.1.1. Відправники експортних вантажів надають через АС МЕСПЛАН місячні планові замовлення на перевезення залізницям згідно з пунктами 3.1, 3.2 Правил.

7.3.1.2. Введення в АС МЕСПЛАН місячних замовлень на перевезення експортних вантажів забезпечує залізниця відправлення в терміни, установлені Правилами (розділ 3).

7.3.1.3. Укрзалізниця узгоджує плани перевезень експортних вантажів з морськими та річковими портами, із залізничними адміністраціями іноземних держав згідно з пунктами 3.5, 3.6 цих Правил.

7.3.1.3.1. Уведене відправником замовлення розглядається портом призначення в АС МЕСПЛАН та за умови його погодження замовлення із статусу заявлено переводиться портом в статус узгоджено портом . При узгодженні заявки порт може зазначити в полі примітка умови відвантаження.

У разі відмови в прийманні порт переводить заявку із статусу заявлено у статус не узгоджено портом .

Приватним підприємством АМБАР АГРО як відправником надано залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 через АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах на травень 2019 року, червень 2019 та липень 2019 щодо перевезення зерна кукурудзи до станції Миколаїв-Вантажний, як визначено Договорами № 37647 та № 37648 (копії місячних замовлень на перевезення вантажів за формою ГУ-12 через АС МЕСПЛАН та облікових карток виконання плану перевезення а.с. 152-177).

Отже, відповідач стверджує, що вчинив усі необхідні дії з метою виконання Договорів № 37647 та № 37648 у строки та обсягах установлених їх умовами та умовами додаткових угод, якими за ініціативою позивача змінювалися строки та умови Договорів. Однак позивач не виконав узятих на себе зобов`язань визначених пп. а п 5.2 Договорів № 37647 та № 37648 та не отримав дозвіл Отримувача та/або порту на прийом вагонів, що стало причиною неможливості поставки приватним підприємством АМБАР АГРО кукурудзи врожаю 2018 року, на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010-Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія (Отримувач).

Відповідач звертає увагу, що через зміни строків і умов виконання Договору № 37648 за ініціативою позивача, останній в порушення умов п. 1.1, п. 5.1 Договору звернувся до відповідача з листом від 01.07.2019 № 0101-2/19 щодо необхідності переадресації вагонів вже направлених ТОВ Дунайська судноплавно-стівідорна компанія зі станції Черкаси, для вивантаження в терміналі ТОВ Грінтур-Екс (а.с. 178) та зобов`язався відшкодувати витрати відповідача, пов`язані з переадресацією вагонів.

Відповідач здійснив переадресацію вагонів (№ 95069837, 95351540, 95291027, 95290979, 95066619, 95066064, 95065645, 95071403, 95066627, 95066460 (копії накладних а.с. 180-182). Позивач не відшкодував відповідачу 43 812,86 грн за переадресацію вантажу.

Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18. від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, відповідач просить урахувати наступні обставини для зменшення розміру штрафу:

- значний розмір штрафу перевищує у 1,5 рази прибуток підприємства за 2019 рік;

- невиконання позивачем узятих на себе зобов`язань визначених пп. а) п. 5.2 Договору № 37647 та № 37648

- відсутністю збитків понесених Позивачем;

- вчиненням Відповідачем всіх можливих дій та оформлення необхідних документів з метою виконання Договору № 37647 та № 37648.

- штраф є санкціями за невиконання зобов`язання з поставки Товару, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може;

- при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Позивач, враховуючи те, що електронний лист (роздруківка листа від 31.05.2019, а.с. 143) поданий відповідачем як доказ, який може свідчити про зміну строків поставки, поданий ним не в оригіналі, а скріншот не може вважатись належною копією електронного доказу, не повинен братися судом до уваги та вважатися доказом у розумінні статей 73, 96 ГПК України.

Окремо звертає увагу на те, що в Договорах відсутні дані про електронну адресу позивача. Єдиним належним доказом, який може свідчити про зміну строків поставки, вважає додаткові угоди до договорів поставки.

Згідно з умовами п. 4.1 Договорів та додаткових угод кінцевим терміном поставки за обома договорами поставки сторони визначили 10.07.2019.

Відповідно до п. 2.2. Правил згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тоннах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення.

З наданих відповідачем документів, зокрема місячних замовлень на перевезення вантажів за формою ГУ-12, неможливо встановити які плани не були погоджені портом призначення. Крім цього, з наданої відповіді АТ Укрзалізниця (від 17.02.2020 № 24) вбачається, що інформація про наявність заборони на станцію призначення Миколаїв-вант в адресу вантажоодержувача - 6144 ДССК відсутня.

Згідно з умовами Договорів поставки № 37647 та № 37648 (п. 1.1.) товар поставляється на умовах DAP (Доставлено до місця призначення...) - Інкотермс2010.

Згідно з умовами DАР Продавець вважається таким, що виконав зобов`язання з поставки, якщо товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару у визначене місце доставки. Продавець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до узгодженого пункту.

Як вбачається з Правил планування перевезень вантажів саме відповідач повинен укласти договір на перевезення та тільки йому надано право на подання місячних замовлень на перевезення вантажів за формою ГУ-12.

Позивач не укладав договору про надання послуг з перевезення, тому він не міг впливати, та не міг бути обізнаний про факт погодження чи не погодження, поданого відповідачем плану перевезень.

Отже позивач вважає, що впродовж виконання зобов`язань з поставки, відповідач не повідомляв позивача про наявність проблем у зв`язку з поставкою, тобто не вжив всіх належних заходів з метою недопущення порушення своїх зобов`язань.

Щодо об`єднання позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 911/848/18).

У позовній заяві позивач заявив позовні вимоги про стягнення штрафу, які хоч і виникли на підставі двох договорів, однак ці договори є однотипними за предметом (договір поставки), позовні вимоги заявлено до одного відповідача, спосіб захисту порушеного права є однаковим (примусове стягнення штрафу).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі являються однорідними та відповідно до статті 173 ГПК України їх необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження.

За приписом статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з таких підстав.

Предметом позову в зазначеній справі є стягнення штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару, тобто за порушення негрошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договори, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договорами поставки та відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

З вказаною нормою ЦК України узгоджується пункт 8.2. Договору № 37647, відповідно до якого після 6 днів прострочення поставки покупець має право відмовитися від виконання Договору, а Постачальник повинен заплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже між сторонами були укладені Договори поставки № 37647 від 20.05.2019 та № 37648 від 21.05.2019.

ПП АМБАР АГРО частково виконало свої зобов`язань з поставки Товару у кількості 1 211,450 тон за Договором № 37647 та у кількості 2 766,15 тон за Договором № 37648.

ТОВ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА прийняло та повністю оплато поставлений Товар.

В зв`язку з простроченням відповідачем поставки, позивач відмовився від подальшого виконання Договорів та звернувся до відповідача з вимогою сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару на підставі п. 8.2. Договорів.

Відповідач заперечує порушення ним договірних зобов`язань та просить зменшити розмір неустойки (штрафу) до 10 %, що складає 168 252,17 грн.

Суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем поставки Товару.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 37647 в редакції додаткової угоди № 3 від 11.07.2019 поставка Товару здійснюється партіями залізничним та/або автомобільним транспортом у строк з 20 травня 2019 року до 20 липня 2019 року (позивач зазначає кінцевий термін поставки - 10 липня 2019 року) в суворій відповідності до письмового дозволу Отримувача порту, наданого Покупцем. Датою передачі та відвантаження Товару є дата прибуття Товару до місця призначення вказаного у п. 1.1 даного Договору.

Позивач повністю та відповідно до умов Договору № 37647 оплатив поставлений у декілька етапів товар у кількості 1 211,450 тони на суму 6 033 021,00 грн, а відповідач порушив зобов`язання з поставки 1 788,550 тон Товару.

Відповідно до п. 8.10. Договору № 37647, яким передбачено, що право вимоги штрафних санкцій за даним Договором виникає з дати виставлення претензії, 06 серпня 2019 року позивач направляв таку відповідачу про відмову від подальшого виконання Договору № 37647 та про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 1 484 496,50 грн.

Отже, прострочення відповідачем зобов`язання з поставки Товару, стало підставою для односторонньої відмови покупця від подальшого виконання зобов`язання за Договором № 37647.

Саме з 12.08.2019, тобто дати одержання відповідачем претензії, у позивача виникло право вимоги штрафних санкцій за прострочення поставки Товару.

Обов`язок постачальника з оплати штрафу закінчився 20.08.2019, але відповідач вказаного не зробив, чим порушив договірні зобов`язання.

Позивач повністю та відповідно до умов Договору № 37648 оплатив поставлений у декілька етапів товар у кількості 2 762,370 тон на суму 13 811 861,07 грн, а відповідач порушив зобов`язання з поставки 237,630 тон Товару.

Відповідно до п. 8.10. Договору № 37648 (аналогічного за змістом у Договорі № 37647), позивач направляв відповідачу претензію про відмову від подальшого виконання Договору № 37648 та про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 198 025,16 грн.

Отже, прострочення відповідачем зобов`язання з поставки Товару, стало підставою для односторонньої відмови покупця від подальшого виконання зобов`язання за Договором № 37648.

Саме з 12.08.2019, дати одержання відповідачем претензії, у позивача виникло право вимоги штрафних санкцій за прострочення поставки Товару.

Обов`язок постачальника з оплати штрафу закінчився 20.08.2019, але відповідач вказаного не зробив, чим порушив договірні зобов`язання.

Відповідач факт нездійснення ним поставки Товару в повному обсязі: з поставки 1 788,550 тон Товару на загальну суму 8 906 979,00 грн за Договором № 37647, з поставки 237,630 тон Товару на загальну суму 1 188 150,00 грн за Договором № 37648 не заперечує, що відповідно до ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню; наявність підстав для застосування до нього штрафних санкцій спростовує.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів складання будь-яких документів, які могли би засвідчити про належне повідомлення покупця про причини порушення постачальником строків поставки, які за твердженнями відповідача зумовили відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій та стягнення штрафу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафу.

Суд перевірив розрахунки позивача та встановив їх правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу) до 10 %.

В обґрунтування можливості зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідач посилався на такі обставини:

- значний розмір штрафу перевищує у 1,5 рази прибуток підприємства за 2019 рік;

- невиконання позивачем узятих на себе зобов`язань визначених пп. а) п. 5.2 Договору № 37647 та № 37648

- відсутністю збитків понесених Позивачем;

- вчиненням Відповідачем всіх можливих дій та оформлення необхідних документів з метою виконання Договору № 37647 та № 37648.

- штраф є санкціями за невиконання зобов`язання з поставки Товару, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може;

- при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника , недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

З огляду на всі фактичні обставини справи, зокрема, з наявністю яких законодавство пов`язує зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, значний розмір штрафу, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшує його до 200 000,00 грн.

Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду, в яких викладені правові позиції про можливість зменшення розміру штрафу, не вплинуть та спростують викладені висновки суду у цій справі щодо наявності підстав для зменшення розміру стягуваного з відповідача штрафу.

Щодо розподілу судових витрат.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АМБАР АГРО (19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Баумана, 10, ідентифікаційний код 34420561) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 35919521) 200 000 грн 00 коп. штрафу та 25 237 грн 83 коп витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 06 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз