Постанова

від 20.01.2021 по справі 925/98/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 925/98/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 26.10.2020 (повний текст складено 06.11.2020)

у справі №925/98/20 (суддя - Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА

до Приватного підприємства АМБАР АГРО

про стягнення 1 682 521, 66 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства АМБАР АГРО про стягнення 1 682 521, 66 грн неустойки (штрафу) за договорами поставки № 37647 від 20.05.2019 та № 37648 від 21.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами були укладені договори поставки, зобов`язання за якими відповідач виконав частково - прострочив поставку товару та згідно з п. 8.2. договорів просить стягнути штраф.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі № 925/98/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства АМБАР АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА 200 000 грн 00 коп. штрафу та 25 237 грн 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач належними та допустимим доказами довів неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договорами поставки, що є підставою для стягнення штрафних санкцій, в свою чергу суд дослідив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та задовольнив його частково зменшивши розмір штрафних санкцій до 200 000,00 грн.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/98/20 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №925/98/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 року у справі №925/98/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2021.

04.01.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

19.01.2021 від позивача надійшли письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 20.01.2021 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, належно встановивши обставини щодо порушення відповідачем умов договору, безпідставно дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню.

Позивач вказує, що розмір штрафних санкції не є надмірно великим порівняно з ціною договорів та обсягом не виконаних зобов`язань, а поведінка відповідача, зокрема ігнорування претензій позивача, не свідчить про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, на думку позивача, суд першої інстанції безпідставно об`єднав розмір штрафних санкцій за обома договорами.

Крім того, у запереченнях на відзив позивач наголошує, що відповідач несе всі ризики пов`язані з доставкою товару, а тому його посилання на неузгодження перевезень залізницею не звільняє його від відповідальності.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просиві відмовити у її задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач зазначає, що він був готовий виконати зобов`язання за договорами, однак у зв`язку з неузгодженням залізницею можливості перевезення, а також у зв`язку з неотриманням позивачем дозволу отримувача та/або порту на прийом вагонів, виконати зобов`язання не зміг.

При цьому, відповідач зазначає, що заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірно великими для відповідача та у 1,5 рази перевищують його прибуток за 2019 рік, а обставини справи та норми чинного законодавства дають підстави вважати, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафних санкцій.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2021 надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2021 надав пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (покупець) та Приватним підприємством АМБАР АГРО (постачальник) було укладено договір поставки № 37647 від 20.05.2019 (далі - Договір № 37647, а.с. 18-20), відповідно до якого ПП АМБАР АГРО зобов`язалось поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2018 року, іменовану в подальшому Товар на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010 - Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія іменоване в подальшому Отримувач або Термінал , 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/40.

Розділом 2 Договору № 37647 передбачено загальну кількість Товару в заліковій вазі 3000 тон +/- 5% за вибором покупця.

Розділом 3 Договору № 37647 передбачено, що ціна Товару згідно даного Договору становить 4 980 грн за 1 тону. Загальна вартість Товару, що постачається, на дату укладення цього Договору складає 14 940 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 37647 поставка Товару здійснюється партіями залізничним транспортом у строк з 20 травня 2019 року до 17 червня 2019 року в суворій відповідності до письмового дозволу Отримувача порту, наданого Покупцем. Датою передачі та відвантаження Товару є дата прибуття Товару до місця призначення вказаного у п. 1.1 даного Договору.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди № 1 від 17.06.2019, № 2 від 24.06.2019 та № 3 від 11.07.2019, якими змінювали кінцеву дату поставки Товару (т. 1 а.с. 21-23).

Згідно з пунктом п. 4.1 Договору № 37647 в редакції додаткової угоди № 3 від 11.07.2019 кінцевий термін поставки товару - 20 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору № 37647 Постачальник зобов`язаний відвантажити за свій рахунок, обговорену у п. 2.1, кількість Товару згідно з реквізитами визначеними у вказаному пункті.

Свої зобов`язання за Договором № 37647 відповідач виконав частково, здійснивши поставку 1 211,45 тон (докази у справі т. 1 а.с. 24-38).

Відповідно до п. 5.2. Договору № 37647 позивач зобов`язання щодо прийняття та оплати Товару повністю та належним чином виконав, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами (т. 1 а.с. 39-44).

Отже позивач повністю оплатив поставлений товар (1 211,450 тон х 4980,00 грн = 6 033 021,00 грн), а відповідач порушив зобов`язання з поставки 1 788,550 тон Товару (3000 тон - 1 211,450 тон = 1 788,55 тон).

Відповідно до п. 8.1. Договору № 37647 сторона яка порушила умови даного Договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого Покупцем або в подальшому знятого з Покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання Постачальником податкової накладної на загальну вартість Товару, що постачається за цим Договором або його частини, але не обмежуючись цим.

Відповідно до п. 8.2. Договору № 37647 в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору та за умови виконання Покупцем пп. а) та б) п. 5.2, то Постачальник оплачує Покупцеві неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, від загальної вартості непоставленого Товару. У разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 днів, та за умови виконання Покупцем зобов`язань згідно до даного Договору, то Покупець має право відмовитися від виконання цього Договору, а Постачальник зобов`язується заплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого Товару.

Відповідно до п. 8.10. Договору № 37647 право вимоги штрафних санкцій за даним Договором виникає з дати виставлення претензії.

06 серпня 2019 року позивач направляв відповідачу претензію (вих. № 5667/02), в якій повідомив останнього про факт порушення зобов`язання з поставки та у зв`язку з цим про відмову від подальшого виконання Договору № 37647. Вимагав сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 1 484 496,50 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії (т. 1 а.с. 45).

Згідно з даними сайту ДП Укрпошта претензія позивача була отримана відповідачем 12.08.2019 (т. 1 а.с. 97-98).

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати штрафу у зв`язку з простроченням поставки товару згідно з п. 8.2. Договору № 37647, чим порушив права та інтереси позивача, що й стало підставою для звернення позивача до суду з метою примусового стягнення штрафу з відповідача.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА (покупець) та Приватним підприємством АМБАР АГРО (постачальник) було укладено договір поставки від 21.05.2019 № 37648 (далі - Договір № 37648, т. 1 а.с. 46-48), відповідно до якого ПП АМБАР АГРО зобов`язалось поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2018 року, іменовану в подальшому Товар на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010-Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія іменоване в подальшому Отримувач або Термінал , 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/40.

Розділом 2 Договору № 37648 передбачено загальну кількість Товару в заліковій вазі 3 000 тон +/- 5% за вибором покупця.

Розділом 3 Договору № 37648 передбачено, що ціна Товару згідно даного Договору становить 5 000 грн за 1 тону. Загальна вартість Товару, що постачається, на дату укладення цього Договору складає 15 000 012,00 грн з ПДВ.

Відповідності до пункту 4.1 Договору № 37648 поставка Товару здійснюється партіями залізничним транспортом у строк з 21 травня 2019 року до 17 червня 2019 року в суворій відповідності до письмового дозволу Отримувача порту, наданого Покупцем. Датою передачі та відвантаження Товару є дата прибуття Товару до місця призначення вказаного у п. 1.1 даного Договору.

У подальшому, сторони додатковими угодами № 1 від 17.06.2019, № 2 від 24.06.2019 змінювали кінцеву дату поставки Товару (т. 1 а.с. 49-50).

Згідно з пунктом п. 4.1 Договору № 37648 в редакції додаткової угоди № 2 від 24.06.2019 кінцевий термін поставки товару - 10 липня 2019 року.

Свої зобов`язання за Договором № 37648 відповідач виконав частково, здійснивши поставку 2 762,370 тон Товару. Зазначене підтверджується наявними у справі доказами (т. 1 а.с. 51-65).

Відповідно до п. 5.2. Договору № 37648 позивач зобов`язання щодо прийняття та оплати Товару повністю та належним чином виконав. Зазначене підтверджується наявними у справі доказами (т. 1 а.с. 66-93).

Отже позивач повністю оплатив поставлений товар (2 762,370 тон х 5000,00 грн = 13 811 861,07 грн), а відповідач порушив зобов`язання з поставки 237,630 тон Товару (3000 тон - 2 762,370 тон = 237,630 тон).

Відповідно до п. 8.2. Договору № 37648, після 6 днів прострочення поставки покупець має право відмовитися від виконання Договору, а Постачальник повинен заплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

Кінцевий термін поставки товару за Договором № 37648 - 10 липня 2019 року.

Відповідно до п. 8.10 Договору № 37648, право вимоги штрафних санкцій за даним Договором виникає з дати виставлення претензії.

06 серпня 2019 року позивач направляв відповідачу претензію (вих. № 5668/02), в якій повідомив відповідача про факт порушення зобов`язання з поставки та у зв`язку з цим про відмову від подальшого виконання договору № 37648. Вимагав сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару в сумі 198 025,16 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії (т. 1 а.с. 96).

Згідно з даними сайту ДП Укрпошта претензія була отримана відповідачем 12.08.2019, таким чином строк на оплату штрафу закінчився 19.08.2019.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати штрафу у зв`язку з простроченням поставки товару згідно з п. 8.2. Договору № 37648, чим порушив права та інтереси позивача, що й стало підставою для звернення позивача до суду з метою примусового стягнення штрафу з відповідача.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

У відзиві на позовну заяву та судових засіданнях в суді першої інстанції відповідач визнав обставини зазначені позивачем щодо обсягів виконання Договорів № 37647 та № 37648 та здійснення позивачем оплати вартості поставленого Товару.

При цьому, відповідач стверджував та продовжує стверджувати в суді апеляційної інстанції, що він мав необхідні ресурси для реального виконання Договорів № 37647 та № 37648. Так на виконання пункту 11 Договорів позивачу були надані належним чином посвідчені копії договору купівлі-продажу від 20.05.2019 № 092 кукурудзи урожаю 2018 року у кількості 2000 т та договору купівлі-продажу від 20.05.2019 № 101 кукурудзи урожаю 2018 року у кількості 4000 т (т. 1 а.с. 141-142).

Між Приватним підприємством АМБАР АГРО та Публічним акціонерним товариством Укрзалізниця було укладено договір від 13.02.2018 № 09092/ОД-2018 про надання послуг зі здійснення перевезення вантажів (т. 1 а.с. 120-134).

Приватним підприємством АМБАР АГРО як відправником надано залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 через АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах на травень 2019 року, червень 2019 та липень 2019 щодо перевезення зерна кукурудзи до станції Миколаїв-Вантажний, як визначено Договорами № 37647 та № 37648 (копії місячних замовлень на перевезення вантажів за формою ГУ-12 через АС МЕСПЛАН та облікових карток виконання плану перевезення а.с. 152-177).

Відповідач стверджує, що вчинив усі необхідні дії з метою виконання Договорів № 37647 та № 37648 у строки та обсягах установлених їх умовами та умовами додаткових угод, якими за ініціативою позивача змінювалися строки та умови Договорів. Однак позивач не виконав узятих на себе зобов`язань визначених пп. а п 5.2 Договорів № 37647 та № 37648 та не отримав дозвіл Отримувача та/або порту на прийом вагонів, що стало причиною неможливості поставки приватним підприємством АМБАР АГРО кукурудзи врожаю 2018 року, на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010-Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія (Отримувач).

Відповідач зазначає, що через зміни строків і умов виконання Договору № 37648 за ініціативою позивача, останній в порушення умов п. 1.1, п. 5.1 Договору звернувся з листом від 01.07.2019 № 0101-2/19 щодо необхідності переадресації вагонів вже направлених ТОВ Дунайська судноплавно-стівідорна компанія зі станції Черкаси, для вивантаження в терміналі ТОВ Грінтур-Екс (т. 1 а.с. 178) та зобов`язався відшкодувати витрати відповідача, пов`язані з переадресацією вагонів.

Відповідач здійснив переадресацію вагонів (№ 95069837, 95351540, 95291027, 95290979, 95066619, 95066064, 95065645, 95071403, 95066627, 95066460 (копії накладних а.с. 180-182). Позивач не відшкодував відповідачу 43 812,86 грн за переадресацію вантажу.

Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18. від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, відповідач просив врахувати наступні обставини для зменшення розміру штрафу:

- значний розмір штрафу перевищує у 1,5 рази прибуток підприємства за 2019 рік;

- невиконання позивачем узятих на себе зобов`язань визначених пп. а) п. 5.2 Договору № 37647 та № 37648

- відсутністю збитків понесених Позивачем;

- вчиненням Відповідачем всіх можливих дій та оформлення необхідних документів з метою виконання Договору № 37647 та № 37648.

- штраф є санкціями за невиконання зобов`язання з поставки Товару, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може;

- при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Пунктом 8.2. Договорів, які є ідентичними, визначено, що після 6 днів прострочення поставки покупець має право відмовитися від виконання Договору, а Постачальник повинен заплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

В зв`язку з простроченням відповідачем поставки, позивач відмовився від подальшого виконання Договорів та звернувся до відповідача з вимогою сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару на підставі п. 8.2. Договорів.

Відповідач, у свою чергу, просив зменшити розмір неустойки (штрафу) до 10 %, що складає 168 252,17 грн.

З урахуванням умов укладених між сторонами Договорів, саме з 12.08.2019, дати одержання відповідачем претензії, у позивача виникло право вимоги штрафних санкцій за прострочення поставки Товару, як було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується часткове невиконання відповідачем зобов`язання з поставки по обох Договорах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу) до 10 %.

Застосовуючи норми щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника , недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, позивач вказує, що розмір штрафних санкцій не є надмірно великим порівняно з вартістю не виконаного зобов`язання, однак колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства не пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій з ціною Договору чи розміром невиконаних зобов`язань, а пов`язують їх зі збитками кредитора, а позивач ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність у нього будь-яких збитків чи негативних наслідків пов`язаних з невиконанням відповідачем зобов`язання за Договорами.

При цьому, заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є значним, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач вчиняв дії спрямовані на виконання зобов`язань за Договорами, а отже обґрунтованим є висновки суду першої інстанції про існування обставини, з наявністю яких законодавство пов`язує зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки, а тому наявні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшення їх до 200 000,00 грн.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, наявність порушеного права, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови Договорів щодо поставки зерна.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з урахуванням часткового задоволення заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

У відповідності до норм ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності до статті 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів відхиляє посилання на те, що розмір штрафних санкції не є надмірно великим порівняно з ціною договорів та обсягом не виконаних зобов`язань, оскільки чинне законодавство пов`язує зменшення розміру штрафних санкцій не з ціною договору, а з збитками які зазнала сторона у зв`язку з невиконанням зобов`язання її контрагентом, а позивач не довів суду наявності збитків та не спростував висновків суду першої інстанції.

Щодо неправомірного, на думку позивача, об`єднання розміру штрафних санкцій за обома договорами, то колегія суддів не вбачає у вказаних діях порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки позивач скористався своїм правом та об`єднав позовні вимоги за двома договорами в один позов, а суд першої інстанції визначив єдину суму штрафу за невиконання зобов`язання за обома Договорами і рішення у вказаній частині не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач несе всі ризики пов`язані з доставкою товару, а тому його посилання на неузгодження перевезень залізницею не звільняє його від відповідальності, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено та не заявлено про наявність підстав які звільняють його від відповідальності, натомість доведено наявність підстав для часткового зменшення розміру штрафних санкцій, що було враховано судом першої інстанції та враховується судом апеляційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/98/20 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/98/20 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/98/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі №925/98/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді Разіної Т.І. з відпустки: 09.02.2021.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова