Рішення

від 02.11.2020 по справі 300/1430/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. справа № 300/1430/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - Щадей Н. В.,

представників відповідача - Клебана М. А., Гавадзина М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ",

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області,

Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області,

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання до вчинення дій та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" (надалі, також - позивач), 25 червня 2020 року звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 2) із вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 16.03.2020 №0000120402, від 18.03.2020 №0000140402 та від 21.04.2020 №0000230402;

- зобов`язати відповідача 1 внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 301 901 грн згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року та стягнути з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301 901 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача, спірні податкові повідомлення-рішення (надалі, також - ППР) є незаконними, протиправними, такими, що не відповідають вимогам законодавства, грубо порушують права платника податку на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому такими, що підлягають до скасування в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що єдиною підставою для висновку про фіктивність господарських операцій, які і стали причиною винесення спірних ППР, є необґрунтований висновок контролюючого органу про відсутність в контрагента - ТОВ СУМИБУД-С необхідних виробничих потужностей та ресурсів. Щодо реальності господарських операцій позивач вказав, що при реєстрації податкових накладних у контролюючого органу питань щодо реальності господарських операцій не виникало, також у вину позивача покладено порушення, які допущені ТОВ СУМИБУД-С під час складення та подання ним податкових накладних, облікової та бухгалтерської звітності. Позивачем надано усю первинну документацію, що стосується діяльності за спірні періоди, яка підтверджує весь ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі придбання та реалізацію продукції за кордон. Також підставами скасування спірних ППР є те, що за спірні періоди контролюючим органом вже складалася довідка про відсутність порушень. Позивач вказав, що за спірні періоди здійснювалися господарські операції з іншими контрагентами, які не були предметом перевірки, проте відповідач протиправно зменшив податковий кредит за спірний період на підставі цих господарських операцій. Щодо вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивач вказав на те, що захист порушеного права позивача повинен бути ефективним, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду №826/7380/15 від 12.02.2019.

1.2. Позиція відповідача.

Орган ДПС не погоджується з обставинами, викладеними в позовній заяві та вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначив, що завищення товариством суми заявленого бюджетного відшкодування грунтуються на господарських операціях з контрагентом ТОВ СУМИБУД-С , які не несуть реальний характер. Відповідач вказав, що перевіркою встановлено недотримання умов договору поставки №05/19 від 21.10.2019 укладений між ТОВ СУМИБУД-С ( Покупець ) та ТОВ КУСЕН-ІФ ( Продавець ), а саме, умов Франко-склад Продавця , приймання продукції по якості і кількості Покупцем на складі Продавця , не представлення в ході перевірки прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортних накладних) Продавцем , не надано до перевірки спеціфікації та відомостей про оцінку якості продукції. Відповідачем встановлено придбання ТОВ СУМИБУД-С лісоматеріалів круглих в державних лісгоспах, водночас перевіркою встановлено відсутність придбання позивачем в ТОВ СУМИБУД-С брусу дубового обрізного. Відповідач також зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів господарської діяльності ТОВ СУМИБУД-С , контрагенти товариства - фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку) не мали достатніх технічних засобів для здійснення такої діяльності, що підтверджує висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій.

1.3. Доводи позивача в спростування позиції відповідача.

Спростовуючи доводи відповідача, позивач зазначив, що усі висновки наведені у відзиві зроблені на підставі документів господарської діяльності ТОВ СУМИБУД-С , наданих самим позивачем. Жодних документів та інших матеріалів контролюючим органом від ТОВ СУМИБУД-С не отримано, жодних перевірок чи листів з вимогами надати документи господарської діяльності до контрагента позивача не надходило. Щодо умов поставки товарів Франко-склад Продавця , позивач вказав, що зазначені умови були виконані в повному обсязі, на що надано до перевірки та до позовної заяви відповідні товарно-транспортні накладні (надалі, також - ТТН). Окрім цього усі прихідні документи поставки лісопродукції позивачем надано контролюючому органу, а тому висновки про їх відстуність підтверджує фрагментарний характер перевірки. Також, позивач зазначив, що складання чи надання додаткових специфікацій чи відомостей про оцінку якості товару, як окремих первинних документів но було передбачено, а отже такі документи не можуть ставитися у вину позивача як підстави для визнання господарських операцій фіктивними.

1.4. Доводи відповідача в спростування позиції позивача.

Відповідач деталізуючи розуміння терміну Франко-завод наголосив, що невстановленим є те, якими силами здійснювалося навантаження лісопродукції на підприємствах продавця - ТОВ СУМИБУД-С , саме ця обставина слугувала підставою для висновків про невиконання відповідного пункту договору поставки №05/19 від 21.10.2019 між позивачем та ТОВ СУМИБУД-С . Стосовно документів, засвідчуючих прийняття товарно-матеріальних цінностей (надалі, також - ТМЦ) за кількістю та якістю, то відповідно до договірних умов, таким підтвердженням є протокол (акт прийомки) з усіма недоліками, які потім зазначаються у рекламації. Проте таких документів не було надано, а зазначені позивачем ТТН-ліс, ТТН і видаткові накладні не можуть підтвердити кількісно-якісні характеристики товару. Щодо необхідності оформлення специфікацій, то така умова прямо передбачена договором поставки.

1.5. Заяви учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судовий розгляд на "20" липня 2020 р. о 10:00 год (том 2, а.с. 69-70).

До суду 17.07.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи понесення стороною позивача витрат на правову допомогу у справі (том 2, а.с.80, 81, 82).

Від відповідача 1, надійшов 20.07.2020 відзив на позовну заяву (том 2, а.с.85-88).

Судове засідання, призначене на 20.07.2020 відкладено на 30.07.2020 у зв`язку з необхідністю ознайомлення представника позивача з матеріалами відзиву та витребування додаткових доказів у представника ГУ ДПС (том 2, а.с.91-92).

Від позивача, 22.07.2020 надійшла відповідь на відзив (том 2, а.с.95-98).

Відповідач 1, 27.07.2020 надав суду заперечення на відзив (том 2, а.с.101-103).

У судовому засіданні призначеному на 30.07.2020 оголошено перерву до 27.08.2020 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів (том 2, а.с.113).

До суду від відповідача 1, 25.08.2020 надійшли додаткові пояснення щодо суті спору (том 2, а.с.117-120) та додатки до нього (том 2, а.с.121-132).

Позивачем, 26.08.2020 надано письмові пояснення щодо критеріїв обрання контрагентом поставки лісопродукції ТОВ СУМИБУД-С (том 2, а.с.134).

Уповноваженим представником позивача, 14.09.2020 подано заяву про долучення документів, що підтверджують факт понесення витрат та вирішення питання про розподіл судових витрат в частині правової допомоги (том 2, а.с.141, 142).

У судовому засіданні, призначеному на 14.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020 в зв`язку з витребуванням доказів та викликом свідків (том 2, а.с.147).

До суду від позивача надійшов супровідний лист із долученими документами, підтверджуючими наявність у ТОВ СУМИБУД-С двох складів, з яких здійснювалося відвантаження товару (том 2, а.с.167, 168-170).

У судовому засіданні, яке відбулося 07.10.2020 повторно викликано свідків та запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2019 року - січень 2020 року, оголошено перерву до 20.10.2020 (том 2, а.с.189).

До суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення про неможливість явки в судове засідання з поважних причин, оскільки зазначена особа здійснює підприємницьку діяльність шляхом вантажних перевезень, які не можуть перериватися через ризик накладення штрафів. Також ОСОБА_1 зазначив у поясненні, що на його адресу надійшла повістка про виклик ОСОБА_2 , який працював водієм, проте 16.06.2020 звільнився з роботи. У листі фізична особа-підприємець (надалі, також - ФОП) ОСОБА_1 також вказав, що взаємовідносини з позивачем щодо перевезення деревини відбувалися, оплата проводилася вчасна, господарські відносини продовжуються надалі (том 2, а.с.198).

Від відповідача 1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с.201-202).

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Івано-Франківського окружного адміністративного суду, судове засідання, призначене на 20.10.2020 не відбулося у зв`язку із неявкою сторін (том 2, а.с.202).

Судом призначено наступне судове засідання на 02.11.2020 о 10:00 год, про що сторонам направлено судові повістки (том 2, а.с.203-205).

У судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2020 представником відповідача 1 надано додаткові письмові пояснення щодо формування податкового кредиту позивачем (том 2, а.с.216-219).

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити з підстав, наведених в поданих заявах по суті спору.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується відміткою не рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.212). Причини неявки суду невідомі.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи за такої явки осіб.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" зареєстроване 05.03.2015. Вид діяльності - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області в лютому та березні 2020 року проведено перевірки, результати яких оформлені:

актом про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ , з питань декларування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в декларації за листопад 2019 року №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020, встановлено, що при відображенні ТОВ КУСЕН-ІФ у декларації за листопад 2019 року від 20.12.2019 №9307861510 з врахуванням уточненого розрахунку від 28.12.2019 №9316060779: - суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 128555 грн (рядок 19 декларації) встановлено завищення на суму 127957 грн, в результаті порушень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI; - суми від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 128555 грн (рядок 20 декларації) встановлено завищення на суму 127957 грн в результаті вищевказаних порушень; - суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 598 грн (рядок 21 декларації) порушень не встановлено; - встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 127957 грн в результаті порушень п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VI із змінами і доповненнями (том 1, а.с.54-63);

актом про результати камеральної перевірки ТОВ КУСЕН-ІФ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в банку за грудень 2019 року №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 встановлено порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 75211 грн і як наслідок зазначених порушень завищено розмір суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, задекларованого у декларації за грудень 2019 року в розмірі 75211 грн (том 1, а.с.64-67);

актом про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в банку за січень 2020 року, №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 встановлено порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 75211 грн і як наслідок зазначених порушень завищено розмір суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, задекларованого у декларації за грудень 2019 року в розмірі 75211 грн (том 1, а.с.68-71).

Відповідачем 1 розглянуто заперечення до акта перевірки №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020, за результатами якого відповіддю на заперечення №969/10/09-19-04-02-17 від 12.03.2020 (том 1, а.с.72-75) підтверджено правильність висновків перевірки, вказаних у зазначеному акті.

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 відповідач 1 відповіддю №992/10/09-19-04-02-17 від 13.03.2020 підтвердив правомірність висновків вказаного акта перевірки (том 1, а.с.50-53).

За результати розгляду заперечення до акта перевірки №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 відповідач 1 відповіддю №1458/10/09-19-04-02-17 від 16.04.2020 підтвердив правомірність висновків зазначеного акта перевірки (том 1, а.с.45-49).

На підставі акта перевірки №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000120402 від 16.03.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період листопад 2019 року на рахунок платника в банку в розмірі 127957 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 31989 грн (том 1, а.с.33).

На підставі акта перевірки №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000140402 від 18.03.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період грудень 2019 року (у ППР допущено описку, зазначено за листопад 2019 року) на рахунок платника в банку в розмірі 75211 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 37606 грн (том 1, а.с.34).

На підставі акта перевірки №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000230402 від 21.04.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період січень 2020 року (у ППР допущено описку, зазначено за листопад 2019 року) на рахунок платника в банку в розмірі 98733 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 49367 грн (том 1, а.с.35).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень №0000120402 від 16.03.2020 та №0000140402 від 18.03.2020 до Державної податкової служби України, проте рішеннями про результати розгляду скарг № 17971/6/99-00-08-05-02-06 від 02.06.2020 та №17064/6/99-00-08-05-01-06 від 26.05.2020 залишено оскаржені ППР без змін (том 1, а.с.36-37, 38-39).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи належним йому до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301 901 грн, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі, також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань. Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Також у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.

Виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що в основі винесених оскаржених податкових повідомлень-рішень міститься висновок контролюючого органу, відображений в актах перевірки, про те, що в господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ СУМИБУД-С вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а операції не мають реального товарного характеру.

Проте, суд не погоджується із думкою відповідача та вважає її безпідставною з огляду на таке.

Господарські взаємовідносини між ТОВ СУМИБУД-С (продавець) та ТОВ КУСЕН-ІФ (покупець) за спірний період склалися на підставі укладеного договору поставки №05/19 від 21.10.2019 (том 1, а.с.13). Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає покупцеві на умовах Франко-склад Продавця обрізні та необрізні пиломатеріали хвойних та листяних порід, об`ємом 900 м.куб. Загальна вартість договору складає 8000000 грн, вид розрахунку безготівковий. Також, додатком №1 до договору визначено, що обов`язково, на кожну партію товару продавець надає оригінали своїх прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні) (з подальшим поверненням), накладну на товар. Контроль за якістю товару відбувається на заводі кінцевого покупця. При кожному контролі видається протокол (акт прийомки) з усіма недоліками, які потім вказуються в рекламації (том 1, а.с.14). Також додатком №2 до вказаного договору визначено, що покупець забезпечує своєчасну подачу автотранспортних засобів під завантаження пункт призначення продавця. Продавець зобов`язаний організувати підготовку товару до завантаження в транспортний засіб. Водій транспортного засобу перевізника виступає представником продавця і здійснює прийомку кількості завантаженого товару згідно товарно-транспортної і видаткової накладних на товар (том 1, а.с.15).

На підставі зазначеного вище договору та додатків до нього проведено 12 перевезень товару на підставі яких сформовано та зареєстровано 12 податкових накладних, зокрема:

1. Від 24.10.2019 №48 на суму 130860,10 грн, з яких 21810,02 грн ПДВ (том 2, а.с.58);

2. Від 31.10.2019 №95 на суму 168423,26 грн, з яких 27903,88 грн ПДВ (том 2, а.с.40);

3. Від 12.11.2019 №172 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ (том 2, а.с.21);

4. Від 14.11.2019 №192 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ (том 2, а.с.4);

5. Від 20.11.2019 №237 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ (том 1, а.с.237);

6. Від 26.11.2019 №273 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ (том 1, а.с.219);

7. Від 10.12.2019 №349 на суму 153061,99 грн, з яких 25510,33 грн ПДВ (том 1, а.с.201);

8. Від 10.12.2019 №350 на суму 123613,78 грн, з яких 20602,30 грн ПДВ (том 1, а.с.182);

9. Від 14.01.2020 №20 на суму 157128,82 грн, з яких 26188,14 грн ПДВ (том 1, а.с.144);

10. Від 15.01.2020 №29 на суму 128651,33 грн, з яких 21441,89 грн ПДВ (том 1, а.с.165);

11. Від 21.01.2020 №51 на суму 160060,38 грн, з яких 26676,73 грн ПДВ (том 1, а.с.110);

12. Від 23.01.2020 №63 на суму 127876,32 грн, з яких 21312,72 грн ПДВ (том 1, а.с.127).

Стосовно кожної поставки як суду так і контролюючому органу під час проведення перевірок надавалися договори та документи первинної фінансової та податкової звітності, зокрема:

- документи щодо закупівлі продукції в ТОВ СУМИБУД-С : договір з постачальником, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН-ліс, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та якісних показників до податкової накладної (том 1, а.с.13, 109, 110, 111, 126, 127, 128, 131, 143, 144, 145, 149, 164, 165, 166, 169, 181, 182, 183, 186, 200, 201, 202, 203, 220, 236, 237, 238, том 2, а.с. 3, 4, 5, 20, 21, 22, 39, 40, 41, 42, 57, 58, 59);

- документи щодо транспортування продукції до митного посту ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ Анвіт Транс , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_1 : договори-замовлення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення, фотографії транспортних засобів і товару в ньому (том 1, а.с.16-17, 112, 113, 114, 115-116, 129, 130, 132-133, 146, 147, 148, 150-151, 167, 168, 170-171, 184, 185, 187-188, 204, 205-206, 221, 222, 223, 224-225, 239, 240, 241, 242-243, том 2, а.с. 6, 7, 6, 9-10, 24, 25, 26-28, 43, 44, 45, 46-47, 60, 61, 62, 63, 64-65);

- у підтвердження реалізації придбаного товару, документи щодо митного оформлення та перетинання кордону: митні декларації МД-2, повідомлення про фактичне перевезення, CMR, Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій (том 1, а.с.100, 101, 102, 105, 119, 120, 121, 124, 136, 137, 138, 141, 154, 155, 156, 159, 174, 175, 176, 179, 191, 192, 193, 196, 209, 210, 211, 214, 218, 219, 228, 229, 230, 233, 246, 247, 248, том 2, а.с. 1, 13, 14, 15, 18, 31, 32, 33, 36, 50, 51, 52, 55);

- також для підтвердження реалізації придбаного товару, документи щодо експорту продукції іноземним підприємствам Energy Pallet s.r.o (Чехія) та ADMI Spolka z o.o. (Польща): міжнародні контракти з покупцями, специфікації, рахунки-фактури (інвойси), протоколи отримання товару, платіжні доручення, документи (ТТН) безпосереднього транспортування від митного посту до іноземного контрагента (том 1, а.с.24-26, 27-30, 31, 32, 103, 104, 106, 107, 108, 117, 118, 122, 123, 125, 134, 135, 139, 140, 142, 152, 153, 157, 158, 160-161, 162, 163, 172, 173, 177, 178, 180, 189, 190, 194, 195, 197, 198, 199, 207, 208, 212, 213, 215, 216, 217, 226, 227, 231, 232, 234, 235, 244, 245, 249, 250, том 2, а.с. 2, 11, 12, 16, 17, 19, 23, 29, 30, 34, 35, 37, 38, 48, 49, 53, 54, 56, 66, 67).

Судом у судових засіданнях перевірено усі зазначені вище документи, встановлено правильність заповнення первинних документів, звірено суми сплачених коштів за придбані товарно-матеріальні цінності та перевезення товару із платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, встановлено документально підтверджений факт здійснення поставки придбаної позивачем лісопродукції іноземним контрагентам. Необхідно зазначити, що контролюючим органом під час перевірок не піддавалися сумніву усі зазначені вище документи, тому в даній частині достовірність та вірність оформлення документів вважається підтвердженою.

Господарські операції, на підставі зазначених вище податкових накладних відображені в податкових деклараціях за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року які подані 20.12.2019 (том 1, а.с.87), 20.01.2020 (том 1, а.с.76), 20.02.2020 (том 1, а.с.81). На підставі зазначених сум, які підлягають відшкодуванню за листопад 2019 року - 127957,00 грн, за грудень 2019 року - 75211,00 грн, за січень 2020 року - 98733,00 грн позивачем подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування від 20.01.2020 (том 1, а.с.79), від 20.02.2020 (том 1, а.с.85), від 20.12.2019 (том 1, а.с.90) від 28.12.2019 (уточнююча, том 1, а.с. 95).

Таким чином, позивачем дотримано усіх формальних процедур з метою здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд зазначає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Що стосується висновку контролюючого органу про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СУМИБУД-С , виходячи зі змісту актів перевірок, рішень про відмову у задоволенні скарг, та заяв по суті спору, такими є:

1. Відсутність в ТОВ СУМИБУД-С складських приміщень для зберігання деревини, виробничих потужностей для обробки деревини, трудових ресурсів, відсутність відображення відомостей у звітності за формою 1ДФ, у рядку 10.3 податкових декларації з ПДВ - операцій з придбання та формування податкового кредиту з номенклатурою брус дубовий обрізний , операцій з придбання ТМЦ у неплатників ПДВ, операцій з придбання ТМЦ у суб`єктів господарювання фізичних осіб, операцій із залучення інших суб`єктів господарювання для надання послуг;

2. Недотримання умов франко-склад продавця та відсутність інформації про осіб, які здійснювали навантаження товарно-матеріальних цінностей на транспорт перевізника;

3. Відсутність підтвердження кількісних і якісних характеристик товару отриманого позивачем від ТОВ СУМИБУД-С (протоколи чи акти прийомки);

4. Ненадання в ході перевірки специфікацій на продукцію та первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, що прямо визначено умовами договору №05/19 від 21.10.2019.

Що стосується першого пункту обґрунтування фіктивності господарських операцій, то позивачем до матеріалів справи долучено отримані в ТОВ СУМИБУД-С : договір на послуги обробки давальницької сировини №1 від 17.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_6 (том 1, а.с.18); договір на послуги обробки давальницької сировини №3 від 17.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_7 (том 1, а.с.19), договір поставки круглих лісоматеріалів Дуб №22-10/2019 від 22.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_8 (том 1, а.с.20-21), договір поставки круглих лісоматеріалів Дуб №24-10/2019 від 24.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_9 (том 1, а.с.22-23). Окрім цього позивачем надано лист ТОВ СУМИБУД-С про наявність цехів (складів) за адресою: 62203, Україна, територія Золочівської сільської ради Харківської області, об`єкт №5 (за межами населеного пункту) та АДРЕСА_1 (том 2, а.с.168).

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Саме по собі невиконання контрагентом податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих ним показників податкового обліку.

В разі підтвердження платником податку показників податкового обліку належним чином оформленими документами, передбаченими податковим законодавством, ці показники вважаються задекларованими правильно, якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, відображених у постановах: від 24.09.2019 у справі №520/300/19; від 27.01.2020 у справі №2040/5325/18, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 23.04.2020 у справі №815/5381/16, від 04.06.2020 у справі 818/1842/17, від 22.05.2020 у справі №815/6475/15, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15. Окрім цього така ж позиція наведена у зазначених раніше рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, суд наголошує, що усі доводи відповідача 1 щодо відсутності належної податкової звітності в ТОВ СУМИБУД-С та його контрагентів не може бути підставою визнання господарських операцій такими, що не мають реального характеру. Усі доводи відповідача 1 в частині встановлення неналежної податкової звітності виключно є підставою для здійснення податкового контролю саме ТОВ СУМИБУД-С та притягнення останнього до відповідальності за неналежне ведення податкового обліку (у разі встановлення перевіркою таких обставин).

Суд зазначає, що усі висновки контролюючого органу зроблені на підставі наявної в податкового органу аналітичної інформації, жодних перевірок фактичної діяльності ТОВ СУМИБУД-С відповідним контролюючим органом не проводилося, актів щодо порушення законодавства за спірний період щодо ТОВ СУМИБУД-С не складалося.

Окрім цього, судом, відповідно до пояснень позивача встановлено, що при виборі контрагента ТОВ СУМИБУД-С , позивачем вчинено усіх достатніх дій для перевірки контрагента, зокрема, враховано належну ділову репутацію, інформацію про співпрацю ТОВ СУМИБУД-С із лісовими господарствами, що дає можливість безперебійного постачання деревини, відсутність щодо ТОВ СУМИБУД-С відкритих виконавчих проваджень тощо.

Таким чином, суд зазначає про недоведеність контролюючим органом факту вчинення господарських операцій без реального настання наслідків з ТОВ СУМИБУД-С , оскільки суду не надано жодного доказу про створення ТОВ СУМИБУД-С з метою отримання податкової вигоди третім особам, відсутні пояснення посадових осіб ТОВ СУМИБУД-С щодо не ведення ними господарської діяльності, відсутність доказів незнаходження ТОВ СУМИБУД-С за місцем ведення господарської діяльності.

Необхідно зазначити, що відповідачем 1 надано лист громадянина ОСОБА_8 до в.о. першого заступника начальника Головного управління ДПС у Харківській області з інформацією про те, що договір від 31.10.2019 №21/10 з ТОВ СУМИБУД-С не укладався та товари згідно вказаних накладних не відвантажував і не отримував. Відповідно і не отримував кошти по даному договору від ТОВ СУМИБУД-С . Проте, суд критично ставиться до вказаного доказу, вважає його неналежним, оскільки реквізити договору від 22.10.2019 №22-10/2019 (том 1, а.с.20-21) на підставі якого ФОП ОСОБА_8 надавав послуги поставки круглих лісоматеріалів породи "Дуб" на користь ТОВ СУМИБУД-С не відповідають реквізитам договору, зазначеного в його поясненнях як такого, що ним не укладався (том 2 а.с.184).

Крім цього, в поясненнях, на місці підпису ФОП ОСОБА_8 прописом виконано напис Жилко . Вказаний пропис візуально не відповідає підпису, який виконаний на зазначеному договорі (том 1, а.с.21). Тому, на переконання суду, відповідно до статті 75 КАС України даний доказ не є достовірним.

Отже, суду в процесі розгляду даної адміністративної справи не надано жодного доказу, прямо підтверджуючого відсутність господарських операцій позивача з ТОВ СУМИБУД-С . А усі додаткові доводи напряму не стосуються господарських операцій ТОВ СУМИБУД-С із позивачем.

В частині недотримання умов франко-склад продавця та відсутності інформації про осіб, які здійснювали навантаження товарно-матеріальних цінностей на транспорт перевізника, суд наголошує, що зазначене не охоплюється предметом доказування в даній адміністративній справі, а стосується виконання договірних умов між контрагентами. Відсутність інформації про осіб, які здійснювали навантаження може бути підставою для здійснення перевірки управлінням Держпраці на предмет виконання робіт неоформленими відповідно до законодавства працівниками, проте ніяким чином не дає підстави дійти висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СУМИБУД-С .

Щодо відсутності підтвердження кількісних і якісних характеристик товару, отриманого позивачем від ТОВ СУМИБУД-С (протоколи чи акти прийомки), суд зазначає, що відповідно до досліджених матеріалів справи, поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася відразу іноземним підприємствам Energy Pallet s.r.o (Чехія) та ADMI Spolka z o.o. (Польща), які в свою чергу складали протоколи отримання товару. Тобто, кількісно-якісні характеристики підтверджені контрагентами позивача, яким безпосередньо здійснено реалізацію товару, що досліджено в ході розгляду даної адміністративної справи. Таким чином, на переконання суду доводи контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно ненадання в ході перевірки специфікацій на продукцію та первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, що прямо визначено умовами договору №05/19 від 21.10.2019, на переконання суду відповідачем 1 здійснено довільне трактування умови вказаного договору, викладеної в додатку №1, а саме постачальник відповідає за якість пиломатеріалів згідно специфікації . Суд наголошує, що вказана умова договору не визначає обов`язку існування специфікацій оформлених окремим документом, така специфікація товару визначена самим договором та додатком 1 до нього.

Щодо ненадання первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, суд зазначає, що додатком №1 до договору визначено чітко обов`язково - на кожну партію товару продавець надає оригінали своїх прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні) (з подальшим поверненням) накладну на товар. Тобто умовами не встановлено можливості збереження позивачем первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, а тільки повинні надаватися для огляду та повертатися. Таким чином, ці доводи відповідача 1 про відсутність реальності господарських операцій позивачем із ТОВ СУМИБУД-С є формальними та такими, що не доводять обставини, викладені в актах перевірки позивача.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем 1 не доведено причетність позивача до порушень закону в частині податкової звітності його контрагентами по ланцюгу постачання.

Окрім цього, судом встановлено, що податковий кредит за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року сформований на підставі господарських операцій, окрім ТОВ СУМЕБУД-С і з іншими контрагентами (ТОВ Анвіт транс , ФОП ОСОБА_11 , ТОВ Профіт вектор , ТОВ Лівайн торг , ТОВ Комел , ДП Енергокомплекс ВАТ ІФ Металопласт , ПРАТ ВФ України , ТОВ Фірнет , ПРАТ Київстар ), які не були предметом податкових перевірок та не зроблено висновків щодо інших контрагентів про відсутність реальності господарських операцій, проте контролюючим органом теж неправомірно включено до сум завищення бюджетного відшкодування та включено ці суми до податкових-повідомлень рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з підстав пов`язаності всіх цих операцій з виконанням господарських операцій із ТОВ СУМИБУД-С . Докази, підтверджуючі підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість визначених на підставі господарських операцій з іншими контрагентами в матеріалах справи відсутні. Доводи про пов`язаність інших господарських операцій за спірний період з операціями ТОВ СУМИБУД-С чи встановлення інших причин, що слугували підставою для їх включення до сум завищення бюджетного відшкодування, а ні в акті перевірки, а ні в інших матеріалах справи не прослідковуються, відтак, на думку суду, є власними трактуваннями відповідача 1, необґрунтованими та недоведеними.

Таким чином, на переконання суду, позивач довів належними доказами факт реальності господарських операцій з ТОВ СУМИБУД-С та іншими контрагентами за період листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року, а тому податковий кредит визначений податковими деклараціями з податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до поданих заяв.

Щодо позовних вимог в частині внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" у розмірі 301 901 грн згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301901 грн, суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права позивача повинен бути ефективним.

Так, відповідно до правового висновку, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15, статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов переконання, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість є підставною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу доцільності спростування чи підтвердження усіх аргументів сторін, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. З огляду на зазначену практику ЄСПЛ, судом надано правову оцінку ключовим аргументам у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що принцип добросовісності - загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, не добросовісно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також те, що позивач довів належну йому до відшкодування суму податку на додану вартість, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Платіжним дорученням №506 від 23.06.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 6312,94 грн (том 1, а.с.1). Таким чином підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача сплачений ним судовий збір, у розмірі 6312,94 грн. Стосовно відповідача 2, суд зазначає, що оскільки суд не встановив протиправності його дій, а тільки для ефективного захисту порушених прав позивача здійснив стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, судові витрати підлягають відшкодуванню виключно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

У підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано:

- договір про надання правничої допомоги №2020/06-3 від 10.06.2020 укладений позивачем з адвокатським об`єднанням Кей Партнерс (том 1, а.с.41-42);

- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №2020/06-3 від 10.06.2020, пунктами 4.1, 4.2, 4.3. якого передбачено, що безумовна фіксована вартість послуг становить 13500 грн. У разі прийняття кінцевого рішення суду по справі щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень на користь клієнта, останній сплачує об`єднанню гонорар успіху в сумі 6750 грн. У разі прийняття кінцевого рішення суду по справі щодо позовних вимог стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року на користь клієнта, останній сплачує об`єднанню гонорар успіху в сумі 6750 грн (том 1, а.с.43);

- платіжне доручення №498 від 11.06.2020, яким підтверджується сплата позивачем авансу за надання правової допомоги на рахунки Кей Партнерс АО в сумі 8000 грн (том 1, а.с.44);

- платіжне доручення №523 від 16.07.2020 яким підтверджується сплата позивачем авансу за надання правової допомоги на рахунки Кей Партнерс АО в сумі 500 грн (том 2, а.с.81);

- платіжне доручення №522 від 15.07.2020 яким підтверджується сплата позивачем авансу за надання правової допомоги на рахунки Кей Партнерс АО в сумі 5000 грн (том 2, а.с.82);

- ордер на надання правничої допомоги ТОВ КУСЕН-ІФ серії НОМЕР_1 адвокатом Щадей Надією Василівною, виданий адвокатським об`єднанням КЕЙ ПАРТНЕРС (том 1, а.с.83);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_12 серії ІФ №001389 (том 2, а.с.84);

- звіт про виконані роботи та надані послуги в справі №300/1420/20 (том 2, а.с.142).

Суд, ураховуючи:

- зміст позовної заяви, викладеній на 21 аркуші;

- зміст відповіді на відзив, викладеної на 4 аркушах та інших заяв по суті справи;

- участь адвоката адвокатського об`єднанням КЕЙ ПАРТНЕРС у судових засіданнях;

- час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалі даної адміністративної справи;

- складність даної адміністративної справи,

та підсумовуючи свої міркування з цього приводу вважає справедливим відшкодуванням відповідачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару успіху, то на переконання суду, враховуючи зміст договору, таке передчасне до набрання даного рішення законної сили. Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13500 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не подано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) від 16.03.2020 №0000120402, від 18.03.2020 №0000140402, від 21.04.2020 №0000230402.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" (код ЄДРПОУ 39680524) у розмірі 301 901 грн (триста одна тисяча дев`ятсот одна) гривня згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" (код ЄДРПОУ 39680524) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301 901 грн (триста одна тисяча дев`ятсот одна) гривня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ" (код ЄДРПОУ 39680524) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6312 (шість тисяч триста дванадцять) гривень 94 копійки та на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУСЕН-ІФ", адреса: вул. Довга, 85, кв. 5, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39680524;

відповідачі:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43142559;

Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 37951998.

Рішення складене в повному обсязі 06 листопада 2020 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.