Постанова

від 03.02.2021 по справі 300/1430/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1430/20 пров. № А/857/15922/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеокнференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №300/1430/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ до Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання до вчинення дій та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (головуючий суддя першої інстанції - Тимощук О.Л., час ухвалення - 11.37 год., місце ухвалення - м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту - 06.11.2020 р.),-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ КУСЕН-ІФ , звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.03.2020 №0000120402, від 18.03.2020 №0000140402 та від 21.04.2020 №0000230402 та зобов`язання відповідача 1 внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 301 901 грн згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року та стягнути з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301 901 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача, спірні податкові повідомлення-рішення (надалі, також - ППР) є незаконними, протиправними, такими, що не відповідають вимогам законодавства, грубо порушують права платника податку на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому такими, що підлягають до скасування в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що єдиною підставою для висновку про фіктивність господарських операцій, які і стали причиною винесення спірних ППР, є необґрунтований висновок контролюючого органу про відсутність в контрагента - ТОВ СУМИБУД-С необхідних виробничих потужностей та ресурсів. Щодо реальності господарських операцій позивач вказав, що при реєстрації податкових накладних у контролюючого органу питань щодо реальності господарських операцій не виникало, також у вину позивача покладено порушення, які допущені ТОВ СУМИБУД-С під час складення та подання ним податкових накладних, облікової та бухгалтерської звітності. Позивачем надано усю первинну документацію, що стосується діяльності за спірні періоди, яка підтверджує весь ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі придбання та реалізацію продукції за кордон. Також підставами скасування спірних ППР є те, що за спірні періоди контролюючим органом вже складалася довідка про відсутність порушень. Позивач вказав, що за спірні періоди здійснювалися господарські операції з іншими контрагентами, які не були предметом перевірки, проте відповідач протиправно зменшив податковий кредит за спірний період на підставі цих господарських операцій. Щодо вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивач вказав на те, що захист порушеного права позивача повинен бути ефективним, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду №826/7380/15 від 12.02.2019.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.03.2020 №0000120402, від 18.03.2020 №0000140402, від 21.04.2020 №0000230402. Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ у розмірі 301901,00 грн згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301901,00 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6312,94 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 13500 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду, вважає його передчасним та таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Зокрема апелянт вказує на те, що висновки щодо завищення товариством суми заявленого бюджетного відшкодування ґрунтуються на господарських операціях з контрагентом ТОВ Сумибуд-С , які не несуть характер реальних.

У вказаних періодах позивач отримував послуги з постачання пиломатеріалів (брус дубовий обрізний різних розмірів) від контрагента ТОВ Сумибуд-С .

За даними інформаційно-аналітичної системи ДПС України ТОВ Сумисбуд-С з 10.04.2019 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області (м.Суми, 0 - платник податків за основним місцем обліку). Основний вид діяльності - лісопильне та стругальне виробництво, платник податку на прибуток, свідоцтво платника ПДВ від 01.06.2019р. На дату здійснення фінансово-господарських операцій керівником є - ОСОБА_1 , головним бухгалтером - ОСОБА_2 . За даними відомостей про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП відсутні об`єкти, як власні, так і орендовані, з допомогою яких могла б здійснюватися задекларована господарська діяльність. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати (звітність по єдиному внеску, форми 1-ДФ) чисельність працюючих одна особа. Інформація щодо наявності земельних ділянок, складських приміщень, транспортних засобів та виробничих потужностей відсутня. Податкова звітність по нерухомості та земельному податку не подавалось. Статутний фонд в сумі 10,0 тис.грн.

При цьому згідно даних з реєстру речових прав щодо наявності нерухомого майна, в т.ч. складських приміщень, бази даних щодо наявності транспортних засобів та ЄРПН встановлено відсутність будь-якого власного чи орендованого майна та транспорту на ТОВ Сумисбут-С . Відсутня інформація щодо наявних земельних ділянок та виробничих потужностей.

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за IV кв. 2019р. задекларовано доходу за 157 ознакою в сумі 81600 грн (ФОП ОСОБА_3 - самозайнята особа, вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту) та 4000 грн (ФОП ОСОБА_4 , основний вид діяльності надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

Також апелянт покликається на акти перевірок та вказує, що перевіркою встановлено недотримання умов договору поставки №05/19 від 21.10.2019 укладений між ТОВ СУМИБУД-С ( Покупець ) та ТОВ КУСЕН-ІФ ( Продавець ), а саме, умов Франко-склад Продавця , приймання продукції по якості і кількості Покупцем на складі Продавця , не представлення в ході перевірки прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортних накладних) Продавцем , не надано до перевірки спеціфікації та відомостей про оцінку якості продукції. Відповідачем встановлено придбання ТОВ СУМИБУД-С лісоматеріалів круглих в державних лісгоспах, водночас перевіркою встановлено відсутність придбання позивачем в ТОВ СУМИБУД-С брусу дубового обрізного. Відповідач також зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів господарської діяльності ТОВ СУМИБУД-С , контрагенти товариства - фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку) не мали достатніх технічних засобів для здійснення такої діяльності, що підтверджує висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій.

З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з аргументами відповідача, наведеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає їх безпідставними та частково видуманими (в частині не дослідження/неврахування судом першої інстанції доводів Апелянта), тому вважає рішення першої інстанції, повним, всебічним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив з підстав вказаних у запереченні та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім цього, просив стягнути з відповідача гонорар успіху у випадку досягнення позивного результату (задоволення позовних вимог) у розмірі 13.500 грн.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення гонорару успіху .

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ зареєстроване 05.03.2015. Вид діяльності - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області в лютому та березні 2020 року проведено перевірки, результати яких оформлені:

актом про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ , з питань декларування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в декларації за листопад 2019 року №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020, встановлено, що при відображенні ТОВ КУСЕН-ІФ у декларації за листопад 2019 року від 20.12.2019 №9307861510 з врахуванням уточненого розрахунку від 28.12.2019 №9316060779: - суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 128555 грн (рядок 19 декларації) встановлено завищення на суму 127957 грн, в результаті порушень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI; - суми від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 128555 грн (рядок 20 декларації) встановлено завищення на суму 127957 грн в результаті вищевказаних порушень; - суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 598 грн (рядок 21 декларації) порушень не встановлено; - встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 127957 грн в результаті порушень п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VI із змінами і доповненнями;

актом про результати камеральної перевірки ТОВ КУСЕН-ІФ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в банку за грудень 2019 року №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 встановлено порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 75211 грн і як наслідок зазначених порушень завищено розмір суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, задекларованого у декларації за грудень 2019 року в розмірі 75211 грн;

актом про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в банку за січень 2020 року, №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 встановлено порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 75211 грн і як наслідок зазначених порушень завищено розмір суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, задекларованого у декларації за грудень 2019 року в розмірі 75211 грн.

Відповідачем 1 розглянуто заперечення до акта перевірки №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020, за результатами якого відповіддю на заперечення №969/10/09-19-04-02-17 від 12.03.2020 підтверджено правильність висновків перевірки, вказаних у зазначеному акті.

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 відповідач 1 відповіддю №992/10/09-19-04-02-17 від 13.03.2020 підтвердив правомірність висновків вказаного акта перевірки.

За результати розгляду заперечення до акта перевірки №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 відповідач 1 відповіддю №1458/10/09-19-04-02-17 від 16.04.2020 підтвердив правомірність висновків зазначеного акта перевірки.

На підставі акта перевірки №139/09-19-02-11/39680524 від 14.02.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000120402 від 16.03.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період листопад 2019 року на рахунок платника в банку в розмірі 127957 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 31989 грн.

На підставі акта перевірки №634/09-19-04-02-11/39680524 від 17.02.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000140402 від 18.03.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період грудень 2019 року (у ППР допущено описку, зазначено за листопад 2019 року) на рахунок платника в банку в розмірі 75211 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 37606 грн.

На підставі акта перевірки №1104/09-19-04-02-11/39680524 від 18.03.2020 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000230402 від 21.04.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за період січень 2020 року (у ППР допущено описку, зазначено за листопад 2019 року) на рахунок платника в банку в розмірі 98733 грн та зобов`язано сплатити штрафні санкції в сумі 49367 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень №0000120402 від 16.03.2020 та №0000140402 від 18.03.2020 до Державної податкової служби України, проте рішеннями про результати розгляду скарг № 17971/6/99-00-08-05-02-06 від 02.06.2020 та №17064/6/99-00-08-05-01-06 від 26.05.2020 залишено оскаржені ППР без змін.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи належним йому до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301901 грн, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач довів належними доказами факт реальності господарських операцій з ТОВ СУМИБУД-С та іншими контрагентами за період листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року, а тому податковий кредит визначений податковими деклараціями з податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до поданих заяв.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Доводи апелянта зводяться до того, що операції, які частково стали підставою для бюджетного відшкодування, не носять характер реальних з огляду на відсутність в інформаційно-аналітичних система контролюючого органу інформації щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів контрагента позивача ТОВ Сумибуд-С ; перевіркою встановлено, на думку відповідача, недотримання ТОВ Сумибуд-С та ТОВ Кусен-ІФ умов договору поставки та відсутності відповідних підтверджуючих первинних документів.

Проте апеляційний суд вважає такі доводи апелянта невірними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі з огляду на наступне.

Господарські взаємовідносини між ТОВ СУМИБУД-С (продавець) та ТОВ КУСЕН-ІФ (покупець) за спірний період склалися на підставі укладеного договору поставки №05/19 від 21.10.2019.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає покупцеві на умовах Франко-склад Продавця обрізні та необрізні пиломатеріали хвойних та листяних порід, об`ємом 900 м.куб. Загальна вартість договору складає 8000000 грн, вид розрахунку безготівковий.

Також, додатком №1 до договору визначено, що обов`язково, на кожну партію товару продавець надає оригінали своїх прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні) (з подальшим поверненням), накладну на товар. Контроль за якістю товару відбувається на заводі кінцевого покупця. При кожному контролі видається протокол (акт прийомки) з усіма недоліками, які потім вказуються в рекламації.

Додатком №2 до вказаного договору визначено, що покупець забезпечує своєчасну подачу автотранспортних засобів під завантаження пункт призначення продавця. Продавець зобов`язаний організувати підготовку товару до завантаження в транспортний засіб. Водій транспортного засобу перевізника виступає представником продавця і здійснює прийомку кількості завантаженого товару згідно товарно-транспортної і видаткової накладних на товар.

На підставі зазначеного вище договору та додатків до нього проведено 12 перевезень товару на підставі яких сформовано та зареєстровано 12 податкових накладних: 1. від 24.10.2019 №48 на суму 130860,10 грн, з яких 21810,02 грн ПДВ; 2. від 31.10.2019 №95 на суму 168423,26 грн, з яких 27903,88 грн ПДВ; 3. від 12.11.2019 №172 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ; 4. від 14.11.2019 №192 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ; 5. від 20.11.2019 №237 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ; 6. від 26.11.2019 №273 на суму 126455,47 грн, з яких 21075,91 грн ПДВ; 7. від 10.12.2019 №349 на суму 153061,99 грн, з яких 25510,33 грн ПДВ; 8. від 10.12.2019 №350 на суму 123613,78 грн, з яких 20602,30 грн ПДВ; 9. від 14.01.2020 №20 на суму 157128,82 грн, з яких 26188,14 грн ПДВ; 10. від 15.01.2020 №29 на суму 128651,33 грн, з яких 21441,89 грн ПДВ; 11. від 21.01.2020 №51 на суму 160060,38 грн, з яких 26676,73 грн ПДВ; 12. від 23.01.2020 №63 на суму 127876,32 грн, з яких 21312,72 грн ПДВ.

Щодо кожної поставки як суду, так і контролюючому органу під час проведення перевірок надавалися договори та документи первинної фінансової та податкової звітності, зокрема:

- документи щодо закупівлі продукції в ТОВ СУМИБУД-С : договір з постачальником, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН-ліс, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та якісних показників до податкової накладної;

- документи щодо транспортування продукції до митного посту ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ТОВ Анвіт Транс , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 : договори-замовлення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення, фотографії транспортних засобів і товару в ньому;

- у підтвердження реалізації придбаного товару, документи щодо митного оформлення та перетинання кордону: митні декларації МД-2, повідомлення про фактичне перевезення, CMR, Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій;

- також для підтвердження реалізації придбаного товару, документи щодо експорту продукції іноземним підприємствам Energy Pallet s.r.o (Чехія) та ADMI Spolka z o.o. (Польща): міжнародні контракти з покупцями, специфікації, рахунки-фактури (інвойси), протоколи отримання товару, платіжні доручення, документи (ТТН) безпосереднього транспортування від митного посту до іноземного контрагента.

Судом першої інстанції правильно вказано, що в усіх зазначені вище документах, які були досліджені у судових засіданнях встановлено правильність заповнення первинних документів, звірено суми сплачених коштів за придбані товарно-матеріальні цінності та перевезення товару із платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, встановлено документально підтверджений факт здійснення поставки придбаної позивачем лісопродукції іноземним контрагентам. Необхідно зазначити, що контролюючим органом під час перевірок не піддавалися сумніву усі зазначені вище документи, тому в даній частині достовірність та вірність оформлення документів вважається підтвердженою.

Господарські операції, на підставі зазначених вище податкових накладних відображені в податкових деклараціях за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року які подані 20.12.2019, 20.01.2020, 20.02.2020.

На підставі зазначених сум, які підлягають відшкодуванню за листопад 2019 року - 127957,00 грн, за грудень 2019 року - 75211,00 грн, за січень 2020 року - 98733,00 грн позивачем подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування від 20.01.2020, від 20.02.2020, від 20.12.2019, від 28.12.2019 (уточнююча).

Таким чином, позивачем дотримано усіх формальних процедур з метою здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, шо суд першої інстанції витребовував документи у ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а надані апелянтом докази, викладені як додаткові пояснення, власні розрахунки або дані з інформаційно- аналітичних систем.

Що стосується доводів апелянта про відсутність в ТОВ СУМИБУД-С складських приміщень для зберігання деревини, виробничих потужностей для обробки деревини, трудових ресурсів, відсутність відображення відомостей у звітності за формою 1ДФ, у рядку 10.3 податкових декларації з ПДВ - операцій з придбання та формування податкового кредиту з номенклатурою брус дубовий обрізний , операцій з придбання ТМЦ у неплатників ПДВ, операцій з придбання ТМЦ у суб`єктів господарювання фізичних осіб, операцій із залучення інших суб`єктів господарювання для надання послуг, то апеляційний суд зазначає на ступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем долучено отримані в ТОВ СУМИБУД-С : договір на послуги обробки давальницької сировини №1 від 17.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_9 ; договір на послуги обробки давальницької сировини №3 від 17.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_10 , договір поставки круглих лісоматеріалів Дуб №22-10/2019 від 22.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_11 , договір поставки круглих лісоматеріалів Дуб №24-10/2019 від 24.10.2019, укладений з ФОП ОСОБА_12 . Окрім цього позивачем надано лист ТОВ СУМИБУД-С про наявність цехів (складів) за адресою: 62203, Україна, територія Золочівської сільської ради Харківської області, об`єкт №5 (за межами населеного пункту) та АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції вірно вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Саме по собі невиконання контрагентом податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих ним показників податкового обліку.

В разі підтвердження платником податку показників податкового обліку належним чином оформленими документами, передбаченими податковим законодавством, ці показники вважаються задекларованими правильно, якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, відображених у постановах: від 24.09.2019 у справі №520/300/19; від 27.01.2020 у справі №2040/5325/18, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 23.04.2020 у справі №815/5381/16, від 04.06.2020 у справі 818/1842/17, від 22.05.2020 у справі №815/6475/15, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Така ж позиція наведена рішеннях Європейського суду з прав людини. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» , вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань. Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Також у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, доводи відповідача 1 про відсутність належної податкової звітності в ТОВ СУМИБУД-С та його контрагентів, не можуть бути підставою визнання господарських операцій такими, що не мають реального характеру. Натомість такі є виключно є підставою для здійснення податкового контролю саме ТОВ СУМИБУД-С та притягнення останнього до відповідальності за неналежне ведення податкового обліку (у разі встановлення перевіркою таких обставин).

Крім цього, судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що усі висновки контролюючого органу зроблені на підставі наявної в податкового органу аналітичної інформації, жодних перевірок фактичної діяльності ТОВ СУМИБУД-С відповідним контролюючим органом не проводилося, актів щодо порушення законодавства за спірний період щодо ТОВ СУМИБУД-С не складалося.

Разом з тим, при виборі контрагента ТОВ СУМИБУД-С , позивачем вчинено усіх достатніх дій для перевірки контрагента, зокрема, враховано належну ділову репутацію, інформацію про співпрацю ТОВ СУМИБУД-С із лісовими господарствами, що дає можливість безперебійного постачання деревини, відсутність щодо ТОВ СУМИБУД-С відкритих виконавчих проваджень тощо.

З урахуванням наведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність контролюючим органом факту вчинення господарських операцій без реального настання наслідків з ТОВ СУМИБУД-С , оскільки суду не надано жодного доказу про створення ТОВ СУМИБУД-С з метою отримання податкової вигоди третім особам, відсутні пояснення посадових осіб ТОВ СУМИБУД-С щодо не ведення ними господарської діяльності, відсутність доказів незнаходження ТОВ СУМИБУД-С за місцем ведення господарської діяльності.

Що стосується покликань апелянта на копію листа громадянина ОСОБА_11 до в.о. першого заступника начальника Головного управління ДПС у Харківській області з інформацією про те, що договір від 31.10.2019 №21/10 з ТОВ СУМИБУД-С не укладався та товари згідно вказаних накладних не відвантажував і не отримував. Відповідно і не отримував кошти по даному договору від ТОВ СУМИБУД-С , то суд першої інстанції також вірно вказав, що критично ставиться до вказаного доказу, вважає його неналежним, оскільки реквізити договору від 22.10.2019 №22-10/2019 на підставі якого ФОП ОСОБА_11 надавав послуги поставки круглих лісоматеріалів породи Дуб на користь ТОВ СУМИБУД-С не відповідають реквізитам договору, зазначеного в його поясненнях як такого, що ним не укладався.

Також апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З урахуванням наведеного колегія суддів ставить під сумнів прийняття до уваги як письмового доказу ксерокопії документа без звіряння його з оригіналом відповідного документу.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм КАС України, апеляційний суд вважає, що такий доказ не може бути визнаний належним та допустимим в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 р. у справі №813/4647/17. Так, Верховний Суд зазначив, що Суд звертає увагу на те, що всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями в розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Зазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки належності та допустимості доказів в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України .

Крім цього, в поясненнях, на місці підпису ФОП ОСОБА_13 прописом виконано напис Жилко . Вказаний пропис візуально не відповідає підпису, який виконаний на зазначеному договорі, що на переконання суду, відповідно до статті 75 КАС України може вказувати на те, що даний доказ не є достовірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано жодного доказу, прямо підтверджуючого відсутність господарських операцій позивача з ТОВ СУМИБУД-С .

Щодо недотримання умов франко-склад продавця та відсутність інформації про осіб, які здійснювали навантаження товарно-матеріальних цінностей на транспорт перевізника, то наведене стосується виконання договірних умов між контрагентами.

Відсутність інформації про осіб, які здійснювали навантаження може бути підставою для здійснення перевірки управлінням Держпраці на предмет виконання робіт неоформленими відповідно до законодавства працівниками, проте ніяким чином не дає підстави дійти висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СУМИБУД-С .

Що стосується відсутності підтвердження кількісних і якісних характеристик товару отриманого позивачем від ТОВ СУМИБУД-С (протоколи чи акти прийомки), то відповідно до досліджених матеріалів справи, поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася відразу іноземним підприємствам Energy Pallet s.r.o (Чехія) та ADMI Spolka z o.o. (Польща), які в свою чергу складали протоколи отримання товару. Тобто, кількісно-якісні характеристики підтверджені контрагентами позивача, яким безпосередньо здійснено реалізацію товару, що досліджено в ході розгляду даної адміністративної справи, тому відповідно доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно ненадання в ході перевірки специфікацій на продукцію та первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, що прямо визначено умовами договору №05/19 від 21.10.2019, то відповідачем 1 здійснено довільне трактування умови вказаного договору, викладеної в додатку №1, а саме постачальник відповідає за якість пиломатеріалів згідно специфікації . Вказана умова договору не визначає обов`язку існування специфікацій оформлених окремим документом, така специфікація товару визначена самим договором та додатком 1 до нього.

Щодо ненадання первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, то додатком №1 до договору визначено чітко обов`язково - на кожну партію товару продавець надає оригінали своїх прихідних документів на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні) (з подальшим поверненням) накладну на товар. Тобто умовами не встановлено можливості збереження позивачем первинних документів щодо транспортування лісоматеріалів, а тільки повинні надаватися для огляду та повертатися. Таким чином, ці доводи відповідача 1 про відсутність реальності господарських операцій позивачем із ТОВ СУМИБУД-С є формальними та такими, що не доводять обставини, викладені в актах перевірки позивача.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин справи, апелянтом не доведено причетність позивача до порушень закону в частині податкової звітності його контрагентами по ланцюгу постачання, а будь-які аргументи контролюючого органу щодо можливих порушень законодавства контрагентами Товариства не є підставою для визнання позивачем негативних наслідків таких порушень, та відповідно для накладення штрафних санкцій на ТОВ КУСЕН-ІФ та відмови у здійсненні відшкодування податкового кредиту.

Окрім цього, податковий кредит за листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року сформований на підставі господарських операцій, окрім ТОВ СУМЕБУД-С і з іншими контрагентами (ТОВ Анвіт транс , ФОП ОСОБА_14 , ТОВ Профіт вектор , ТОВ Лівайн торг , ТОВ Комел , ДП Енергокомплекс ВАТ ІФ Металопласт , ПРАТ ВФ України , ТОВ Фірнет , ПРАТ Київстар ), які не були предметом податкових перевірок та не зроблено висновків щодо інших контрагентів про відсутність реальності господарських операцій, проте контролюючим органом теж неправомірно включено до сум завищення бюджетного відшкодування та включено ці суми до податкових-повідомлень рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з підстав пов`язаності всіх цих операцій з виконанням господарських операцій із ТОВ СУМИБУД-С .

Докази, підтверджуючі підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість визначених на підставі господарських операцій з іншими контрагентами в матеріалах справи відсутні. Доводи про пов`язаність інших господарських операцій за спірний період з операціями ТОВ СУМИБУД-С чи встановлення інших причин, що слугували підставою для їх включення до сум завищення бюджетного відшкодування, а ні в акті перевірки, а ні в інших матеріалах справи не прослідковуються, відтак, на думку суду, є власними трактуваннями відповідача 1, необґрунтованими та недоведеними.

Натомість, позивач довів належними доказами факт реальності господарських операцій з ТОВ СУМИБУД-С та іншими контрагентами за період листопад 2019 року, грудень 2019 року та січень 2020 року, а тому податковий кредит визначений податковими деклараціями з податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до поданих заяв.

Щодо позовних вимог в частині внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ у розмірі 301 901 грн згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 301901 грн, апеляційний суд зазначає погоджується із висновком суду першої інстанції що спосіб захисту порушеного права позивача повинен бути ефективним та зазначав наступне.

Відповідно до правового висновку, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15, статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість є підставною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Апеляційний суд також враховує також практику Європейського суду, відповідно до якої Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, не добросовісно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також те, що позивач довів належну йому до відшкодування суму податку на додану вартість, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Щодо стягнення судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару успіху в розмірі 13500 грн. у випадку досягнення позивного результату (задоволення позовних вимог).

Апеляційний суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №300/1430/20 - без змін.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю КУСЕН-ІФ про стягнення витрат на правничу допомогу в частині гонорару успіху в розмірі 13500 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 11.02.2021р.