Постанова

від 04.11.2020 по справі 824/497/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/497/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

04 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (повний текст рішення виготовлено 24.06.2020 року у м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду із позовом до Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області (далі відповідач або сільрада) про визнання протиправним та нечинним рішення сесії Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області №259.24-7/19 від 25.06.2019 року в частині встановлення у додатку 1 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік за класифікацією будівель і споруд за кодами: 1251.5, 1252.9, 1271.1,1271.3, 1271.8, 1271.9.

В обгрунтування заявлених вимог Позивач зазначала, що оскаржене рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято із порушенням норм податкового законодавства. Вважає, що встановлення оскарженим рішенням податку на нерухоме майно суперечить пунктам є та ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідно до якого визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, оскільки сільрадою встановлено ставки податку на такі об`єкти.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначене рішення та постановити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Встановлено, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на податковий облік з 10.11.2003 року Кельменецька ДПІ Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області (а.с. 24).

ОСОБА_1 за КВЕД здійснює наступну діяльність: КВЕД 01.46 Розведення свиней; КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; КВЕД 01.63 Після урожайна діяльність; КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.24).

25.06.2019 року ХХІV сесією VІІ скликання Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області прийнято рішення Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік №259.24-7/19, яке в частині встановлення у Додатку 1 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік за класифікацією будівель і споруд за кодами: 1251.5, 1252.9, 1271.1, 1271.3, 1271.8, 1271.9 оскаржує позивач (а.с.8-11).

Відповідно до Додатку 1 до рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який затверджений рішенням ХХІV сесією VІІ скликання Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 25.06.2019 року встановлені наступні ставки за 1 кв.метр: код 1251.5 будівлі харчової промисловості - 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати; код 1252.9 склади та сховища інші - 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати; код 1271.1 будівлі для тваринництва - 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати; код 1271.3 будівлі для зберігання зерна - 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати; 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші - 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати (а.с.10-11).

Предметом спору є рішення ХХІV сесії VІІ скликання Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік від 25.06.2019 року №259.24-7/19, в частині встановлення у Додатку 1 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік за класифікацією будівель і споруд за кодами: 1251.5, 1252.9, 1271.1, 1271.3, 1271.8, 1271.9. Позивач вважає його протиправним, оскільки ним визначено ставки із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкти нерухомості, які на думку позивача не є об`єктами оподаткування такого податку.

З урахуванням наведеного, у справі суд перевіряв правомірність прийняття сільрадою такого рішення та його вплив на права та обов`язки позивача.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року, №280/97-ВР (далі Закон №280) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 25 Закону №280 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, а згідно пункту 24 частини 1 статті 26 Закону №280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 8.1. статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори, а відповідно до пункту 8.3. цієї статті ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Окрім цього згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, виходячи з вищенаведеного, сільрада уповноважена встановлювати своїми рішеннями ставки для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Статтею 266 ПК України врегулюванні питання податку на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки.

Зокрема пунктом 266.2. цієї статті ПК України визначено об`єкти оподаткування цим податком, до яких віднесено об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1), та визначено об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп.266.2.2.).

Як зазначалось, протиправність оскаржуваного рішення позивач обґрунтовує його невідповідністю пунктам є та ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Відповідно до пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Також, згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Оцінюючи зазначені виключення з переліку об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки колегія суддів зазначає.

Дійсно, відповідно до пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Однак таке виключення з переліку об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, можливе за наявності певних умов, про що у своїх рішеннях зазначав Верховний Суд.

Зокрема, у постанові від 11.12.2018 року, справа №822/2614/16 Верховний Суд виклав таку правову позиції:

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд в своєму рішенні дійшов висновку, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств .

Отже, підсумовуючи наведене слідує, що такі об`єкти нерухомості виключались з переліку об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності двох умов:

- наявність будівель промисловості;

- перебування таких будівель у власності промислових підприємств.

У разі відсутності наведеної сукупності умов будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім цього, таку позицію Верховного Суду підтримав законодавець, який Законом України від 16.01.2020, № 466-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві пункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України виклав у новій редакції:

є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку .

Отже, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств за певних умов можуть бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому сільрада зобов`язана була встановити своїми рішеннями ставки для таких об`єктів нерухомості.

Щодо пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, колегія суддів зазначає наступне.

Споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- такі споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичний або фізичній особі);

- такі споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У разі відсутності наведеної сукупності умов споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За таких обставин, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 за певних умов можуть бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому сільрада зобов`язана була встановити своїми рішеннями ставки і для таких об`єктів нерухомості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи рішення Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік №259.24-7/19, яке в частині встановлення у Додатку 1 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік за класифікацією будівель і споруд за кодами: 1251.5, 1252.9, 1271.1, 1271.3, 1271.8, 1271.9 оскаржує позивач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений Законом №280 та Податковим кодексом України, а тому підстав для визнання його протиправним не має.

Щодо впливу оскаржуваного рішення на права та обов`язки позивача, то по своїй суті оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, який може бути оскаржений до адміністративного суду протягом всього строку його чинності.

Позивач у справі здійснює підприємницьку діяльність згідно КВЕД а саме: КВЕД 01.46 Розведення свиней; КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Окрім цього, вона є власником нежитлової нерухомості в с.Іванівці, Кельменецького, району Чернівецької області, загальною площею 4532,80 кв.м, що включає в себе: вагову літ. А - площею 30.90 кв.м., виробничий цех літ.Б - площею 461,60 кв.м., склад з їдальнею літ. К - площею 1104 кв.м., склад літ.Р - площею 311,30 кв.м., виробничий цех - площею 2625 кв.м. Таким чином, позивач є суб`єктом правовідносин, у яких відповідно до положень ПК України буде застосоване рішення сільради від 25.06.2019 року, №259.24-7/19 Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік , а тому відповідно до частини 3 статті 264 КАС України, позивач наділена правом на оскарження цього нормативного-правового акту.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

.Відповідачем доведено правомірність рішення ХХІV сесії VІІ скликання Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 25.06.2019 року, №259.24-7/19 Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік , в частині встановлення у Додатку 1 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік за класифікацією будівель і споруд за кодами: 1251.5, 1252.9, 1271.1, 1271.3, 1271.8, 1271.9, тоді як позивач не довела його протиправність.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 листопада 2020 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.