Постанова

від 06.11.2020 по справі 803/1361/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 803/1361/15-a

адміністративне провадження № К/9901/41254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року (головуючий суддя - Дмитрук В.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.)

у справі №876/9173/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ

до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ ) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Нововолинська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів іншим суб`єктам господарювання з розрахунком за товар у безготівковій формі не є об`єктом оподаткування акцизним податком, а висновок контролюючого органу про те, що АЗС є виключно суб`єктом роздрібної торгівлі ґрунтується на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Горохівського відділення Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22.04.2015 за №№ 001101302, 001103302 та від 11.06.2015 за №№ 001712302, 001714302;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ Рітейл 182,70 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності платника. За таких обставин, за результатами проведеної камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем ст.ст. 213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу. Також суди зазначили, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через мережу АЗС не позбавляє суб`єкта господарської діяльності права здійснювати через мережу АЗС і оптовий продаж нафтопродуктів для подальшої їх реалізації кінцевому споживачу (через роздрібну торгівлю) або для виробничого споживання.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, в їх вартість включений п`яти відсотковий акцизний податок і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з акцизного податку позивача за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 23.03.2015 № 87/15.2/37821544 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог ст.ст. 213, 214, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015 Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку , що призвело до заниження платником акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року, в розмірі 54 299,43 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем в Додатку 6 податкової декларації акцизного податку за січень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 1 085 988,77 грн, однак дана сума не була включена до об`єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов`язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015:

- за №001101302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 46 741,04 грн, з яких: за основним платежем - 37 392,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 348,21 грн;

- за № 001103302, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 21 133,25 грн, зокрема, за основним платежем - 16 906,60 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 226,65 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Волинській області зі скаргою, за результатами розгляду якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 за №№ 001101302, 001103302 залишені без змін. Натомість Головне управління ДФС у Волинській області зазначило про заниження відповідачем розміру штрафних санкцій по кожному з рішень на 25%, а також вказало про необхідність, у зв`язку з цим, Нововолинською ОДПІ прийняти окремі податкові повідомлення-рішення та направити їх на адресу Товариства.

11 червня 205 року відповідач прийняв податкові повідомлення рішення за №001712302, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9 348,21 грн, та за №001714302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 226,65 грн.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Згідно з п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України встановлено, що базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України) .

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила).

Ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку (п. 10 Правил).

Згідно з пунктами 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

Інструкція "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).

Для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об`єму відпущених пального або олив (підпункти 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції).

Згідно з пунктом 10.2.10 вказаної Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП .

Відповідно до п. 10.3.1.1 Інструкції розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

Згідно з п. 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять".

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

Через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значені, в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №803/3905/15, у справі №826/22804/15 та у справі №803/1817/15.

Вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право касувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При цьому, згідно з приписами частини 1 статті 351 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що податкові зобов`язання зі сплати 5-відстокового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2015 року №001101302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 46 741,04 грн, та №001103302, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 21 133,25 грн, є правомірними.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 11 червня 2015 року №001712302, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9 348,21 грн, та №001714302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 226,65 грн, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Головне управління ДФС у Волинській області за результатами розгляду скарги Товариства зазначило, що під час прийняття податкових повідомлень - рішень від 22 квітня 2015 року №001101302 та №001103302 контролюючим органом не враховано положень п. 123.1 ст. 123 ПК України щодо накладення штрафу у підвищеному розмірі за повторне (протягом 1 095 днів) визначення контролюючим органом суми грошового зобов`язання з цього податку, зокрема, раніше прийнятих органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень від 14.04.2015 за №0000211500 та №000188315, якими до позивача вже застосовувався штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання з акцизного податку.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 статті 341 АКС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України потрібно вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень. Встановити, зокрема, чи наявне у даному випадку повторне (протягом 1 095 днів) визначення контролюючим органом Товариству суми податкового зобов`язання з акцизного податку, що відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України є підставою для накладення на платника податків штрафу у підвищеному розмірі (50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання), та залежно від цього прийняти законне і обґрунтоване рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 червня 2015 року за №001712302 та №001714302.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року №001101302 та №001103302, а також порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 червня 2015 року за №001712302 та №001714302. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з ухваленням нової постанови про відому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22 квітня 2015 року №001101302 та №001103302 та направленням справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 червня 2015 року за №001712302 та №001714302 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 351, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року №001101302 та №001103302 відмовити.

Справу в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 червня 2015 року за №001712302 та №001714302 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова