Ухвала

від 06.11.2020 по справі 140/2277/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 140/2277/20

адміністративне провадження № К/9901/27434/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №140/2277/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Турійський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та скасування вимог про сплату боргу з єдиного соціального внеску, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року №Ф-991-52 на суму 15819,54 грн та від 15 серпня 2019 року №Ф-991-52 на суму 2754,18 грн; про визнання неправомірними дій щодо направлення до Турійського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року №Ф-991-52; про зобов`язання відкликати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року №Ф-991-52 та від 15 серпня 2019 року №Ф-991-51 з Турійського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області з метою закриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що в грудні 2019 року при оплаті кредиту в банку, йому стало відомо, що у нього існує борг перед ГУ ДПС у Волинській області зі сплати єдиного внеску. Обмеження щодо користування рахунками та грошовими коштами наклав державний виконавець Турійського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області. Звернувшись до Турійського відділу виконавчої служби, позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2019 року з примусового виконання вимоги від 09 листопада 2018 року №Ф-991-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 15819,54 грн та від 15 серпня 2019 року №Ф-991-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 2754,18 грн.

Зазначає, що жодних рішень про нарахування (донарахування) сум єдиного соціального внеску на адресу позивача не надходило. До вимог про сплату боргу не надано документів, які б слугували підставою нарахування боргу (недоїмки). Жодної звітності по виникнення у нього обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску позивачем не подавалось. Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) була оскаржена позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України у задоволенні скарги відмовлено.

Вказує на те, що він є застрахованою особою і єдиний внесок у період, за який винесена спірна вимога, нараховував і сплачував за нього роботодавець як страхувальник у розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов`язок зі сплати такого внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем з урахуванням того, що підприємницьку діяльність він не здійснював.

З наведених підстав позивач просив поновити строк звернення до суду, а позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 09 листопада 2018 року №Ф-991-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 15819,54 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (18573,72 грн < 210200,00 грн).

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №140/2277/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Турійський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та скасування вимог про сплату боргу з єдиного соціального внеску.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко