Постанова

від 28.10.2020 по справі 607/1860/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 607/1860/16-ц

провадження № 61-47583св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю.,Гулька Б. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний заклад Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця , Акціонерне товариство Українська залізниця ,

третя особа - Тернопільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного закладу Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця (далі - ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця ), Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа - Тернопільська міська рада, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за період затримки виконання рішення суду.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 27 березня 2012 року він працював на посаді головного лікаря ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця .

Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 23 липня 2014 року № 1105/ос його звільнено із займаної посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 5.3.11 контракту № 24 за невиконання умов контракту - не забезпечення виконання у встановлені строки законних вимог суб`єктів внутрішнього фінансового контролю залізниці, а дію контракту № 24 припинено.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року у справі № 607/10389/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державне територіально-галузеве об`єднання Львівська залізниця , про встановлення факту перебування на посаді на умовах безстрокового трудового договору, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, його поновлено на посаді головного лікаря ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця з 24 липня 2014 року.

Посилаючись на те, що виплата середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не була предметом розгляду у зазначеній вище справі, позивач просив стягнути з ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 83 962,24 грн, за період з 24 липня

2014 року (дати його незаконного звільнення) по 17 липня 2015 року (дата поновлення на посаді).

Крім того, оскільки судове рішення про поновлення його на роботі у добровільному порядку Державною адміністрацією залізничного транспорту України, як стороною трудового контракту не виконано, позивач просив стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, за період з 17 липня 2015 року по 23 лютого 2016 року у розмірі 51 236,80 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 30 червня 2016 року, занесеною до журналу судового засідання, задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну сторони відповідача у частині позовних вимог про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання судового рішення з Державної адміністрації залізничного транспорту України на Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця ).

У липні 2016 року ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, просив стягнути з АТ Українська залізниця середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у розмірі 86 606,72 грн, за період з 17 липня

2015 року по 27 липня 2016 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 83 962,24 грн, з утриманням із ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з АТ Українська залізниця середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 86 606,72 грн, з утриманням із АТ Українська залізниця податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення з ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця на користь ОСОБА_1 6 611,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу АТ Українська залізниця задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня

2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до

АТ Українська залізниця про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду та стягнення судового збору, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення середньої заробітної плати за період затримки виконання рішення суду з АТ Українська залізниця .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Українська залізниця про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції .

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Українська залізниця про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду, та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд зазначив, що суди не з`ясували, чи припинено юридичну особу Державної адміністрації залізничного транспорту України відповідно до вимог частини другої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та у зв`язку з цим не встановили коло осіб, які мають нести відповідальність за невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді головного лікаря ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця .

У березні та у травні 2018 року ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з АТ Українська залізниця середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 232 714,24 грн, за період з 17 липня 2015 року по 08 травня 2018 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ Українська залізниця є неналежним відповідачем за вимогами позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 17 липня 2015 року по 08 травня 2018 року, оскільки моментом переходу прав та обов`язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи. Зважаючи на те, що на дату розгляду справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутній запис про припинення Державної адміністрації залізничного транспорту, суд першої інстанцій дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з АТ Українська залізниця середнього заробітку за час невиконання судового рішення.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня

2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявникпросив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину п`яту статті 104 ЦК України, пункт 1 розділу ІІІ Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , частину першу статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а також не врахували, що затвердження Міністром інфраструктури України, головою та членами комісії з утворення АТ Українська залізниця зведеного передавального акта

від 05 серпня 2015 року, згідно з яким до переліку юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до АТ Українська залізниця , внесено Державну адміністрацію залізничного транспорту України, що є документальним підтвердженням правонаступництва АТ Українська залізниця .

Суди попередніх інстанції також не звернули увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа АТ Українська залізниця зазначена правонаступником Державної адміністрації залізничного транспорту України, та не урахували правові висновки щодо правонаступництва АТ Українська залізниця , викладені Верховним Судом у постановах: від 06 березня 2018 року у справі № 910/24431/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/11058/17,

від 21 березня 2018 року у справі № 591/1/16-ц, від 26 березня 2018 року у справі № 757/18979/14-ц, від 31 травня 2018 року у справі № 910/1879/17,

від 20 червня 2018 року у справі № 910/5809/15-г, від 03 липня 2018 року у справі № 910/4425/16, від 10 серпня 2018 року у справі № 910/5955/17.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634св19)

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року касаційне провадження поновлено.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 виконував обов'язки головного лікаря ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця на підставі контракту від 01 жовтня 2013 року № 24, укладеного між ним та Державною адміністрацією залізничного транспорту України на термін

з 02 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року.

Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 23 липня 2014 року № 1105/ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 5.3.11 контракту № 24 за невиконання умов контракту - не забезпечення виконання у встановлені строки законних вимог суб`єктів внутрішнього фінансового контролю залізниці, та припинено дію трудового контракту.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року у справі № 607/10389/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державне територіально-галузеве об`єднання Львівська залізниця , про встановлення факту перебування на посаді на умовах безстрокового трудового договору, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, позивача поновлено на посаді головного лікаря ДЗ ВКЛС Тернопіль ДТГО Львівська залізниця з 24 липня 2014 року.

На дату розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 4 ЦПК України 2004 року визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, чинного на дату звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, свідчить про те, що суд розглядає цивільні справи не інакшеяк за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що АТ Українська залізниця не є правонаступником за зобов`язаннями Державної адміністрації залізничного транспорту України, оскільки моментом переходу прав та обов`язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи, тоді як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України, а тому АТ Українська залізниця не є належним відповідачем у справі.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна оскільки, суди їх дійшли з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною першою статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкт господарювання (господарська організація) може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Як випливає із зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов`язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - правонаступників. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників.

При реорганізації у формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов 'язків.

Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, визначено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - товариство), управління і розпорядження його майном, визначено Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Згідно з частиною 9 статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування одночасно з прийняттям рішення про утворення Товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення Товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі.

Комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця постановлено утворити Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Зведений передавальний акт від 05 серпня 2015 року затверджений Міністром інфраструктури України Пивоварським А. М. , головою та членами комісії з утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня

2014 року № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця . Із зазначеного акта убачається, що до переліку юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця внесено Державну адміністрацію залізничного транспорту України.

Відповідно до запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію АТ Українська залізниця здійснено 21 жовтня 2015 року, згідно зі Статутом АТ Українська залізниця , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735, АТ Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (пункти 1, 2 Статуту). Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження

№ 61-16634сво19) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що статтями 104, 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.

Подібного за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), вказавши про те, що інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації

Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування передбачено, що оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомлення для кредиторів про припинення таких суб 'єктів господарювання (частина сьома статті 2 цього Закону).

Зазначеною нормою та частиною восьмою статті 2 цього Закону законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту їх законних прав та інтересів, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ Укрзалізниця для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі цього підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування положень про правонаступництво АТ Укрзалізниця щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Ураховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування АТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, датою виникнення універсального правонаступництва АТ Укрзалізниця щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року.

Саме такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові

від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, та що АТ Укрзалізниця є неналежним відповідачем.

Оскільки при вирішенні спору суди фактично не перевіряли обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 по суті, зокрема щодо розміру середнього заробітку за період невиконання судового рішення, зазначене унеможливлює ухвалення Верховним Судом нового судового рішення, однак не позбавляє апеляційний суд можливості усунути зазначений недолік, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І.Усик

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

Б. І . Гулько

В. В. Яремко