Рішення

від 26.10.2020 по справі 476/164/17

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/164/17

Провадження № 2/476/116/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

09.03.2017 року АТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.01.2013 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н, згідно якої вищевказаний банк надав відповідачці кредит у розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши відповідну анкету-заяву б/н, відповідачка погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, між тим, ОСОБА_2 не слідкувала за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту та порушила кредитні зобов`язання, в зв`язку з чим станом на 31.01.2017 року виникла заборгованість у розмірі 63721,75 грн., яка складається з: 5590,64 грн. - заборгованості за кредитом, 51170,55 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3450,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 3010,56 грн. - штрафу (процентна складова).

Посилаючись на вищевикладені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідачки на свою користь 63721,75 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1600 грн.

Заочним рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 29.03.2017 року позовні вимоги АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 22.01.2013 року в сумі 63721,75 грн. та 1600 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 11.03.2020 року задоволено заяву представника відповідачки ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 29.03.2017 року у цивільній справі №476/164/17 за позовом АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надав відповідь на відзив, у якому позовні вимоги підтримав, вважає, що укладення кредитного договору з відповідачкою відбулося за принципом укладення договору приєднання, а тому, підписавши відповідну анкету-заяву, відповідачка погодилася із запропонованими Банком Умовами та Тарифами. Із Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2,5 (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо, що свідчить про те, що сторонами при укладені договору досягнуто всіх істотних умов договору. Належним доказом, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідачки є виписка з банківського рахунку останньої. Розрахунок заборгованості, наданий до суду, не є первинним документом за своєю природою, між тим, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахункам кредитної угоди та відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Також заперечував проти застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їхню безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання, оскільки вказані Умови та правила та Тарифи Банку мають мінливий характер, тому визначити редакції Умов та правила та Тарифів Банку, які діяли на момент підписання заяви, неможливо. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані відповідачці для ознайомлення. У вказаній анкеті-заяві відсутня інформація про встановлений кредитний ліміт, процентну ставку, умови щодо застосування відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розмір. Не вважає належним доказом роздруківку із сайту Банку Умови та правила та Тарифи Банку, оскільки цей доказ повністю залежить від умов і дій Банку, який може вносити зміни до вказаних документів за власним волевиявлення в односторонньому порядку. Крім того, вважає за можливе застосувати наслідки спливу строку позовної давності до тіла кредиту у розмірі 5590,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи представника позивача та відповідачки.

Вислухавши представника відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, за Конституцією України , ст. 4 , 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1 , 3 ЦК України , 2, 4, 12-13, ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються положеннями Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 , 628 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, 22.01.2013 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н (а. с. 14)

Підписана відповідачкою анкета-заява містить суму бажаного кредитного ліміту, яка визначена у 8000 грн. Також у заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та ознайомилася Пам`яткою клієнта. Проте, вказаний документ не містить відсоткової ставки за користування грошовими коштами, відповідальності у виді штрафних санкцій за невиконання умов договору (а. с. 14).

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" не містять підпису позичальника (а. с. 16-40).

Цього ж дня, відповідачці видано кредитну картку з кінцевим строком дії 07.2016 року, який в результаті зміни кредитних карток подовжено до 12.2017 року включно, та встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн. (а. с. 122-123). 31.05.2013 року кредитний ліміт збільшено до 4800 грн., а 11.08.2013 року - до 5800 грн. (а. с. 123).

Станом на 15.01.2020 року відповідачці знижено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а. с. 123).

Банком надано до суду розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22.01.2013 року (а. с. 11-13) та виписку з картки відповідачки (а. с. 118-122), з яких слідує, що відповідачка користувалася наданими їй кредитними коштами шляхом зняття готівки в банкоматах та здійснення безготівкових операцій, між тим, погашення виниклої у результаті таких дій заборгованості здійснювала нерегулярно та не слідкувала за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту . З вищевказаних документів вбачається, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості відповідачкою здійснено 27.05.2014 року.

У зв`язку з викладеним станом на 31.01.2017 року у відповідачки перед Банком виникла заборгованість у розмірі 63721,75 грн., яка складається з: 5590,64 грн. - заборгованості за кредитом, 51170,55 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3450,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 3010,56 грн. - штрафу (процентна складова) (а. с. 11-13).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України , розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зі змісту анкети-заяви позичальника від 22.01.2013 року слідує, що в ній відсутній розмір процентної ставки та умови щодо застосування відповідальності у вигляді неустойки (штрафів та пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 14).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив суд стягнути з відповідачки, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), також складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по відсоткам за користування кредитом, пеню, комісію, штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил відповідачка ознайомилася і погодилася з вищевказаними умовами, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, суд вважає, що роздруківка із сайту позивача не є належним доказом у відповідності до ст. 77 ЦПК України, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування з власної ініціативи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма вищевказаних документів, з якими і була ознайомлена відповідачка.

При цьому, суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78 , ч.ч. 3-4 ст. 82 , 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України , обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Крім того, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625 , 1048 ЦК України , позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд приходить до висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 22.01.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також, беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки за користь позивача фактично отриману суму кредитних коштів у вигляді тіла кредиту у розмірі 5590,64 грн.

Суд не вбачає за можливе застосувати заявлені представником відповідача наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ст. 267 ЦПК України, до вимог позивача про стягнення тіла кредиту, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що останній платіж на виконання умов даного зобов`язання відповідачкою здійснено 27.05.2014 року, що свідчить про пред`явлення вищевказаних позовних вимог у межах трирічного строку позовної давності.

Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 140,38 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.01.2013 року в сумі 5590 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) 140 (сто сорок) грн. 38 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 05.11.2020 року.

Суддя Н.В. Чернякова