Ухвала

від 20.10.2020 по справі 748/261/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 748/261/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/682/20 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12017270270000221 від 04.03.2017 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2020 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Душанбе Республіки Таджикистан, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

та її захисника адвоката ОСОБА_6 ,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, і призначено покарання у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з особистою матеріальною відповідальністю на строк 1 рік.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 завдану шкоду в розмірі 5928 грн. 36 коп. до місцевого бюджету Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Стягнуто з неї на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 11440,00 грн.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період часу з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року ОСОБА_7 , перебуваючи згідно розпорядження Кувечицького сільського голови №32 від 15.11.2010, на посаді обліковця-касира Кувечицької сільської ради Чернігівського району та області, яка розташована за адресою: вул. Першотравнева, буд.1, село Кувечичі, Чернігівського району, Чернігівська області, будучі матеріально-відповідальною особою згідно розпорядження в.о. сільського голови №08 від 27.02.2015, та п.4.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, виконуючи згідно посадової інструкції обліковця - касира, затвердженої розпорядженнями сільського голови №1/2 від 03.11.2012; №16 від 10.05.2016, обов`язки по виконанню рішень сільської ради та її виконавчого комітету, службових доручень сільського голови, користуючись наданими їй повноваженнями щодо збору місцевих податків та зборів, передбачених Законом України «Про місцеві податки та збори», ведення особових рахунків платників земельного податку та самооподаткування, отримання квитанцій, збирання земельного податку та коштів самооподаткування населення, перерахування готівки до установи банку, переслідуючи умисел щодо обернення на свою користь чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, незаконно привласнила ввірені їй готівкові кошти Кувечицької сільської ради Чернігівського району та області, які перебували у касі в сумі 4135 грн., а також кошти внаслідок неповного перерахування коштів до установи Банку в розмірі 120,11 грн., та внаслідок не оприбуткування готівки у касі сільської ради в розмірі 1673,25 грн., а всього привласнила майна на загальну суму 5928,36 грн., чим спричинила збитки Кувечицькій сільській раді Чернігівського району та області на вказану суму, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №2203/18-24 від 12.06.2018 р.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченої просив скасувати вказаний вирок суду та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 284 КПК України за відсутністю достатніх, належних та допустимих доказів доведення її винуватості та вичерпанні можливості їх отримання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до обвинувального акту в судовому засіданні прокурором надано витяг з ЄРДР, в якому зазначено, що 03.03.2017 року до ЧРВП ГУНП в Чернігівській області надійшли матеріали по факту привласнення грошових коштів з боку обліковця-касира Кувечицької сільської ради ОСОБА_7 , що мало місце в 2014 році. Ця інформація була внесена до ЄРДР за №12017270270000221 від 04.03.2017 року та розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_10 щодо порушень за 2014 рік.

28.03.2017 року на адресу СВ ЧРВП ГУНП в Чернігівській області направлені матеріали позапланової ревізії окремих питань діяльності Кувечицької сільської ради Чернігівського району для приєднання до матеріалів вище вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Дана перевірка проводилась за завою голови сільради ОСОБА_11 та стосувалась порушень за 2015-2016 роки.

В даному випадку, приєднання цих матерів до кримінального провадження без внесення відомостей по факту перевірки за 2015-2016 роки до ЄРДР є порушенням вимог ст. 214 КПК України.

Враховуючи вище вказане, на думку апелянта, докази у даному кримінальному провадженні є недопустимими, так як отримані до внесення відомостей до ЄРДР. З даною позицією погоджується Верховний Суд у справі №607/14707/17 від 07.08.2019 року.

Звертає увагу, що на порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 29.12.2017 року №148, акт №01 «Про результати інвентаризації наявних коштів 15.02.2017 року, що зберігаються в касі сільської ради», інвентаризація проводилась без участі ОСОБА_7 та в ньому не зазначено причин виявленої нестачі коштів.

Виходячи зі змісту пояснень експерта, остання не перевіряла питання з недостачею коштів, а тільки відповідність наданих їй документі діючому законодавству, а сума недоїмки, вказана в акті, визначена на підставі порушень під час ведення касової книги, а в разі правильного її заповнення, то даної суми в акті і не було б зазначено. Чи привласнила ОСОБА_7 грошові кошти в даному випадку експертом не встановлювалось.

Допитані судом свідки не підтвердили факт привласнення коштів обвинуваченою ОСОБА_12 . При цьому, деякі свідки зазначили про те, що коли вона була відсутня на робочому місці, кошти міг отримати будь-хто.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених в ній підстав.

Прокурор та представник потерпілого у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала, що, під час заповнення квитанції до банку на суму 120,11 грн. вона, можливо, допустила математичну помилку. Акт інвентаризації вона не підписувала. Касу передавала 27.01.2017 року, готівки в касі не було, оскільки до 25 грудня потрібно було провести всі платежі, тому станом на цю дату в касі лишився «нуль». Також вона передала і всі документи. Після 29.10.2016 року жодних розрахункових документів вона не додавала та не вилучала і видавати квитанції не могла. Платежі могли приймати й інші працівники сільської ради. На деяких квитанціях число і номер ставила не вона. Іноді квитанцію могла виписати без дати. Виправлення у касовій книзі робила не вона. На деяких квитанціях відрізані числа. У касовій книзі записи зроблені нею, вона допускає, що могла помилитися і замість жовтня місяця написати листопад. Також не визнає заявлений цивільний позов.

Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_7 , її вина у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, представник потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що обвинувачена працює в Кувечицькій сільській раді з 2010 року. Десь у 2014 році на сесії сільської ради розглядалося питання діяльності касира, але перевірка не проводилася. На початку 2017 року сільський голова звернувся до нього з приводу роботи касира. Була створена комісія, до якої увійшов сільський голова, він ( ОСОБА_9 ), бухгалтер, секретар сільської ради. Комісією були виявлені порушення, тому було звернення сільського голови до Держаудитслужби для проведення перевірки, за результатами якої виявлені порушення. На момент перевірки комісія виявила наявність приходних ордерів у касі, але вони не були оприбутковані; документи були не прошиті й не пронумеровані. Після звільнення ОСОБА_7 сейфом не користувалися, він був опечатаний, а ключі здані сільському голові.

Такі показання представника потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_11 суду 1 інстанції повідомив, що з 10.11.2015 року працював на посаді Кувечицького сільського голови. Під час його роботи касиром була ОСОБА_14 , яка збирала податки та збори з жителів села та вносила їх до банку. У 2016 році він доручив їй узагальнити скільки коштів зібрано. У жовтні вона доповіла, що всі кошти вона перерахувала до банку. Він звернувся до «Укрсиббанку», але там відповіли, що кошти не надходили. З метою проведення перевірки надходження грошових коштів в касу сільської ради і достовірність їх здачі в банк було створено комісію. Дана перевірка проводилась в присутності обвинуваченої. Були виявлені розбіжності в отриманих та зданих сумах. ОСОБА_14 відмовилася від підпису акту. Потім він звернувся до Держаудитслужби для перевірки роботи касира. У лютому-березні був складений акт та виявлено втрату фінансових ресурсів, тобто відсутність частини коштів. Цей акт направили до Чернігівського відділення поліції, а потім до управління захисту економіки. До каси ніхто з працівників сільської ради доступу не мав. Договору про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_14 він не бачив. Від бухгалтерів сільської ради повідомлень про порушення з боку ОСОБА_14 не було. Була інформація, що ОСОБА_14 не видавала квитанції за отримані кошти.

Свідок ОСОБА_13 в суді 1 інстанції показала, що працює бухгалтером у сільській раді з 03.01.2017 року. Для перевірки каси, де працювала на посаді обліковця-касира ОСОБА_7 , була створена комісія, до складу якої входила і вона. Під час перевірки була присутня обвинувачена. Згідно касової книги готівкові кошти були в наявності, але фактично у касі їх не було. Ні у видаткових ордерах, ні у заявках на банк не було даних, які б підтвердили направлення цих коштів до банку. Після опечатування сейф ніхто не відкривав.

Допитана судом 1 інстанції свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_7 працювала разом з нею у сільській раді обліковцем касиром з 15.11.2010 року і в цей же день з нею укладався договір про повну матеріальну відповідальність. У травні 2014 року до неї, як до сільського голови на той час, зверталася директор будинку культури з приводу того, що люди сплачували кошти (платні послуги за танці), а на рахунки вони не надходили (мала прибуткові ордери, а у бухгалтера вони не були обліковані). Готівкові кошти повинні бути перераховані на рахунок протягом трьох днів. Створили комісію і виявили, що кошти не надходили. З даного приводу вона звернулася до правоохоронних органів.

Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердили, що сплачували відповідні платежі до сільської ради. Грошові кошти приймала касир ОСОБА_7 та видавала відповідні квитанцію. Були випадки, що гроші приймали інші працівники сільської ради, але потім вони передавали їх обвинуваченій.

Свідок ОСОБА_20 суду 1 інстанції повідомила, що сплачувала кошти до сільської ради, натомість їй видавали квитанцію. У 2016 році були випадки отримання квитанцій без підпису. Також в квитанції замість коштів за дитсадок було зазначено, що це плата за землю, яку вона не сплачує. На ці обставини вона уваги не звертала, поки їй не повідомили про заборгованість по оплаті за дитячий садок.

Наведені свідчення представника потерпілого та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

За зазначених обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що допитані свідки не підтвердили факт привласнення коштів, оскільки вони прямо вказали на обвинувачену, якій передавали грошові кошти, які необхідно було сплатити до каси сільської ради.

Вина обвинуваченої підтверджується також іншими письмовими доказами, які містять матеріали кримінального провадження, та які були досліджені в судовому засіданні суду 1 інстанції.

Так, згідно з розпорядженням по особовому складу №32 від 15.11.2010 року ОСОБА_7 була призначена на посаду обліковця-касира Кувечицької сільської ради на 0,5 окладу. До її посадових обов`язків відповідно до посадових інструкцій, затверджених розпорядженнями сільського голови Кувечицької сільської ради №1/2 від 03.11.2012 р. та №16 від 10.05.2016р. входили обов`язки по виконанню рішень сільської ради та її виконавчого комітету, службових доручень сільського голови, також вона мала повноваження щодо збору місцевих податків та зборів, передбачених Законом України «Про місцеві податки та збори», ведення особових рахунків платників земельного податку та самооподаткування, отримання квитанцій, збирання земельного податку та коштів самооподаткування населення, перерахування готівки до установи банку.

Відповідно до Акту перевірки №08-24/02 від 09.03.2017 року позапланової виїзної ревізії окремих питань сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, проведеної Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, встановлено порушення, що призвели до втрати фінансових ресурсів, на загальну суму 6582,39 грн. через неперерахування і неповне перерахування всупереч законодавства до бюджету Кувечицької сільської ради обов`язкових платежів, з них: - нестача коштів у касі Кувечицької сільської ради на суму 4135,00 гривен; - неповне перерахування коштів до установи Банку через допущені помилки у підрахунках підсумків прибуткової частини касової книги на суму 157,11 гривень; - здача оприбуткованої готівки до установи Банку не у повному обсязі відносно первинних документів (прибуткових ордерів) на загальну суму 637,03 гривень; - неоприбуткування готівки у касу Кувечицької сільської ради згідно з первинними документами і, як наслідок, неперерахування її до установи Банку на загальну суму 1653,25 гривень.

Висновком судово-економічної експертизи №2203/18-24 від 12.06.2018 року встановлено, що висновки Акту перевірки №08-24/02 від 09.03.2017 року позапланової виїзної ревізії окремих питань сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в частині неперерахування до бюджету Кувечицької сільської ради обов`язкових платежів, що призвело до втрат фінансових ресурсів, документально підтверджуються на загальну суму 5928,36 грн.

Допитана судом 1 інстанції експерт ОСОБА_21 підтвердила вище вказані висновки та показала, що експертиза проводилася за наявними бухгалтерськими, фінансовими та первинними документами. В разі обліковування всіх необхідних документів у касовій книзі, то нестачі виявлено не було б. Напис «відсутній лист» у графі «касова книга» у мотивувальній частині експертизи свідчить про те, що у касовій книзі відсутній запис про ці платежі, хоча відповідні копії квитанцій до прибуткових касових ордерів наявні.

Висновок експерта відповідає вимогам ст. ст. 101, 102 КПК України. Ґрунтуються на відомостях, які експерт сприймала безпосередньо, на підставі дослідження матеріалів кримінального провадження. В ході дослідження дані відповіді на всі поставлені на вирішення експертизи питання. Жодних суперечностей між висновками і показаннями експерта встановлено не було.

Зі змісту ст. 94 КПК України, на переконання колегії суддів, вказаний висновок експертиз не мав наперед встановленої сили, а оцінювався судом 1 інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, тому посилання на нього як на беззаперечне підтвердження вини обвинуваченої у вироку є допустимим та не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

З дослідницької частини висновку судово-економічної експертизи вбачається, що вона, окрім іншого, проведена на підставі записів у касовій книзі, яка згідно посадових обов`язків обліковця - касира та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, перебувала у розпорядженні обвинуваченої ОСОБА_7 та заповнювалася останньою за період 2015-2016 р.р., що нею не заперечується. Ці записи в касовій книзі співставлялися із виписками, наданими філією АТ «Укрексімбанк» та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про неналежність як доказу висновку судово-економічної експертизи.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 29.12.2017 року №148, під час проведення інвентаризації наявних грошових коштів у касі Кувечицької сільської ради станом на 15.02.2017 року, є безпідставним, так у вироку суду 1 інстанції відсутнє посилання на акт №01 «Про результати інвентаризації наявних коштів 15.02.2017 року, що зберігаються в касі сільської ради», як на доказ вини обвинуваченої.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями захисника про те, що всі докази у даному кримінальному провадженні зібрані в межах іншого кримінального провадження, оскільки відомості про вчинення даного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України, а саме за період 2015-2016 роки, не були внесені до ЄРДР, у зв`язку з чим зібрані докази є недопустимими.

У ч. 1 ст. 87 КПК України закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про плоди отруєного дерева, здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 04.03.2017 року було внесено відомості до ЄРДР за №12017270270000221, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України, по факту привласнення грошових коштів з боку обліковця-касира Кувечицької сільської ради ОСОБА_7 , що мало місце в 2014 році.

З системного аналізу положень ст. 214 КПК України слідує, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, до органу досудового розслідування надійшло повідомлення ОСОБА_10 на предмет можливого розкрадання власних надходжень бюджетної установи. На підставі первинної інформації та встановлених даних і було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 191 КК України по факту привласнення грошових коштів обвинуваченою ОСОБА_7 за 2014 рік, а в подальшому, після отримання додаткової інформації, зокрема, висновками судової експертизи, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у привласненні чужого майна, яке було їй ввірено, за період часу з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

З матеріалів кримінального провадження видно, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні з самого початку здійснювалося за фактом привласнення грошових коштів обвинуваченою ОСОБА_7 , тому всі докази здобуті в рамках одного кримінального провадження.

Такі дії органу досудового розслідування не свідчать про порушення прав обвинуваченої та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які б потягли визнання доказів недопустимими.

Крім того, витяг з ЄРДР не є самостійним доказом у кримінальному провадженні, оскільки у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, не містить зафіксованих та зібраних відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і в даному конкретному провадженні не може бути підставою для визнання інших доказів недопустимими.

Посилання адвоката на судову практику, вказану в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі № 607/14707/17 від 07.08.2019 року, є безпідставним, так як вказані в ній підстави для визнання доказів недопустимими не є тотожними з наведеними обставинами у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в повній мірі дав оцінку всім доказам та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що будь-які докази на спростування викладених у обвинуваченні обставин та непричетності ОСОБА_7 до даного злочину відсутні, а її винуватість у вчиненому доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченої, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості скоєного нею злочину та призначив покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з особистою матеріальною відповідальністю, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, обґрунтованими й належним чином умотивованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції при вирішенні цивільного позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2020 року відносно ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4