Ухвала

від 23.12.2020 по справі 748/261/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 748/261/19

провадження № 51-6136ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14липня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020року,

встановив:

Завироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14липня 2020року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Душамбе Республики Таджикістан, жительки АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК) до покаранняу виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з особистою матеріальною відповідальністю на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 до місцевого бюджету Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області заподіяну матеріальну шкоду у сумі 5928,36 грн.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що вона у період часу з 1 січня 2015року по 31 грудня 2016 року, працюючи на посаді обліковця-касира Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, будучи матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів незаконно привласнила ввірені їй готівкові кошти вказаної сільської ради, які перебували в касі в сумі 4135 грн, кошти неповного перерахування до установи банку в розмірі 120,11 грн, а також внаслідок не оприбуткування готівки у касі сільської ради в розмірі 1673, 25 грн, а всього привласнила коштів на загальну суму 5928, 36 грн, спричинивши збитки сільській раді на зазначену суму.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено щодо привласнення грошових коштів ОСОБА_4 у 2014 році, а її засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191КК, за період часу з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік, відомості щодо якого не було внесено до ЄРДР.

Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Доводи захисника про те, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, оскільки відомості про привласнення грошових коштів ОСОБА_4 у 2015-2016роках не було внесено до ЄРДР були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і їх обґрунтовано визнано безпідставними.

Як убачається з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, до органу досудового розслідування надійшла заява ОСОБА_6 про розкрадання коштів Кувечицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. На підставі цієї заяви 4березня 2017 року було внесено відомості до ЄРДР за №12017270270000221 щодо привласнення грошових коштів обліковцем-касиром ОСОБА_4 за 2014 рік, а її дії попередньо кваліфіковано за ч. 1 ст.191КК. Після отримання висновку експерта № 2203/18-24 від 12.06.2018 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у привласненні грошових коштів, які були ввірені їй у період часу з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні з самого початку здійснювалось за фактом привласнення грошових коштів ОСОБА_4 та її дії було кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КК, тому всі докази здобуті в рамках одного кримінального провадження.

За результатами перегляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи, зазначені вапеляційній скарзі захисника, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст.419КПК.

З огляду на викладене суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника з наведених у ній мотивів немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428КПК у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14липня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3